Рішення

від 11.03.2024 по справі 368/126/24

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/126/24

2/368/342/24

Рішення

Іменем України

"11" березня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря Варлам Є.Р.

представника позивача адвоката Клапчука Ф.П.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Ржищівської міської територіальної громади в особі Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

встановив:

представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Обрій» с. Уляники Кагарлицького району Київської області, що включена до списку невитребуваних часток (паїв) згідно рішення сесії Ржищівської міської ради

№3042-88-07 від 02.10.2020 р., площа земельної ділянки 2,83 га, обґрунтовуючи позов наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно.

За життя ОСОБА_2 , належало право на майновий пай у майні, що перебувало у колективній власності КСП «Обрій» с. Уляники Кагарлицького району Київської області, а також право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Обрій» с. Уляники Кагарлицького району Київської області.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1297 Цивільного кодексу України право власності на спадкове майно набувається шляхом отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Балико-Щучинською сільською радою Кагарлицького району Київської області 02.11.1994 року за реєстровим № 86, яким усе своє майно ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 .

Отже, позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом.

Позивач в установленому законом порядку прийняв спадщину ОСОБА_2 та для оформлення своїх спадкових прав звернувся до Ржищівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

04.12.2009 року державним нотаріусом Ржищівської державної нотаріальної контори Отькало С.В. на ім`я позивача було видано свідоцтво про право на спадщину на заповітом померлої ОСОБА_2 на майновий пай у пайовому фонді майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» села Уляники Кагарлицького району Київської області.

Проте, питання щодо оформлення за позивачем права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Обрій», вирішене не було.

Листом від 20.12.2023 року №37/01-16 позивачу було повідомлено, що для оформлення права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Обрій» с. Уляники Кагарлицького району Київської області, що належало померлій ОСОБА_2 , позивачу необхідно подати документи, які б підтверджували її право на спадкове майно. У випадку відсутності правовстановлюючого документа необхідно звернутися до суду для визнання права власності в порядку спадкування.

Необхідно зазначити, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували право померлої ОСОБА_2 на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Обрій» с. Уляники Кагарлицького району Київської області.

Отже, для вирішення питання щодо спадкування зазначеної земельної частки (паю) після ОСОБА_2 у позивача виникла необхідність звернутися до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має з`ясовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладеного в п. 23 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, у випадку, коли нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Відсутність правовстановлювальних документів на спірне нерухоме майно не є підставою для відмови у задоволенні позову (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 в рамках справи № 557/1209/16-ц).

Відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право) (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.06.2018 по справі №597/1070/15-ц).

Таким чином, за наявності перешкод у оформленні спадкових прав через нотаріуса, спадкоємець може звернутися з позовом про визнання права власності до суду.

Передумовою для подачі позову до суду про визнання за позивачем права власності на спадкове майно, є відсутність іншого, крім судового, шляху для визнання його права.

Відповідно до ч. 1 ст. Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Пунктом 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» встановлено, що підставою для державної реєстрації прав, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Оскільки документи, що підтверджували б право померлої ОСОБА_2 на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Обрій» с. Уляники Кагарлицького району Київської області, у позивача відсутні, то підставою для визнання за позивачем права на зазначене майно, є наявне у позивача копія рішення Ржищівської міської ради Київської області (сьоме скликання) «Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області (за межами населених пунктів) від 02.10.2020 року №3042-88-07. Згідно з додатком до зазначеного рішення, до списку невитребуваних часток (паїв) належить земельна частка (пай) ОСОБА_2 загальною площею 2,83 га, з якої - 2,59 га - рілля, 0,24 та - пасовища, № земельної ділянки, № поля -139;9.

Отже, померлій ОСОБА_2 дійсно належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Обрій» загальною площею 2,83 га та таке право може бути успадковане позивачем.

Таким чином, оскільки нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Обрій» с. Уляники Кагарлицького району Київської області після ОСОБА_2 та відсутні будь-які інші способи для реалізації його спадкових прав, то наявні усі підстави для визнання за позивачем права на зазначену земельну частку (пай) в судовому порядку.

Представник відповідача в особі Ржищівської міської ради Київської області в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просять розгляд справи проводити без участі представника Ржищівської міської ради Київської області за наявними документами в матеріалах справи. Щодо вирішення спору, Ржищівська міська рада покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши представника позивача та дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про винесення рішення про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно.

За життя ОСОБА_2 , належало право на майновий пай у майні, що перебувало у колективній власності КСП «Обрій» с. Уляники Кагарлицького району Київської області, а також право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Обрій» с. Уляники Кагарлицького району Київської області.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1297 Цивільного кодексу України право власності на спадкове майно набувається шляхом отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Балико-Щучинською сільською радою Кагарлицького району Київської області 02.11.1994 року за реєстровим № 86, яким усе своє майно ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 .

Отже, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом.

Позивач в установленому законом порядку прийняв спадщину ОСОБА_2 та для оформлення своїх спадкових прав звернувся до Ржищівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04.12.2009 р., згідно якого спадкове майно, на яке видано свідоцтво ОСОБА_1 складається із:

права на майновий у пайовому фонді майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій села Уляники Кагарлицького району Київської області, розміром 3554,00 грн. (три тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири гривні), що складає 0,31 % від пайового фонду, визначеного станом на 01.06.2001 року, що належить померлій на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії КИ-ХІІ №1103433. виданого Балико-Щучинською сільською радою 04.03.2008 року;

грошових вкладів по рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з відповідними процентними нарахуваннями та компенсацією по вкладах у філії Кагарлицького відділення Ощадбанку № 3032/032 с. Уляники Кагарлицького району Київської області, що належать померлій на підставі ощадних книжок та довідки, наданої Кагарлицьким відділенням Ощадбанку № 3032 20.03.2009 року за № 356.

Відповідно до п.4.21 Глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, витягу з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку, витягу з Поземельної книги, а також витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до Закону України „ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " (в редакції від 01.01.2013 року) державна реєстрація прав власності, інших речових прав на земельні ділянки (їх обтяжень) здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, яка проводиться територіальними органами Державного агентства земельних ресурсів України. Так як у разі, якщо право власності на земельну ділянку не зареєстровано в Державному земельному кадастрі, та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і не можливо зареєструвати дане нерухоме майно, то встановити своє право власності можливо в судовому порядку.

Відповідно до п.1 ч.1ст.549 ЦК УРСР(в ред.1963р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння майном.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У відповідності до ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

З п. 11 Постанови ПленумуВерховного Суду№7від 30.05.2008року вбачається, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом положень п. 17 розд.X «Перехідні положення» Земельного кодексу Українитаст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»за своєю правовою природою право на земельну частку (пай) є речовим правом вимагати виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що за вартістю відповідає частці особи у сільськогосподарських угіддях, переданих у колективну власність відповідної юридичної особи.

За правиламиУказу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»моментом виникнення права на земельну частку (пай) є момент виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) за своєю суттю має не зовсім правовстановлююче, а більш правопосвідчуюче значення. Такий висновок випливає з позиції законодавця, закладеній у нормист. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», згідно якої сертифікат на право на земельну частку (пай) є лише основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), і документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Оцінивши наявні докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, а також враховуючи той факт, що визнання запозивачем права на земельну частку (пай) в порядку спадкування не порушає нічиїх інтересів та прав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ржищівської міської територіальної громади в особі Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Обрій» с. Уляники Кагарлицького району Київської області, що включена до списку невитребуваних часток (паїв) згідно рішення сесії Ржищівської міської ради № 3042-88-07 від 02.10.2020 p., площа земельної ділянки 2,83 га.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення подавши безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.03.2024 р.

Суддя І.І. Шевченко