Постанова

від 06.03.2024 по справі 206/2033/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 206/2033/20

провадження № 61-1280св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

за первісним позовом:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерман Дніпро»,

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

за зустрічним позовом:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерман Дніпро»,

відповідачі: Дніпровська міська рада, ОСОБА_1 ,

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Дніпро» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви Дніпровської міської ради

У травні 2020 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Дніпро» (далі - ТОВ «Джерман Дніпро»), треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалов А. О., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним іпотечного договору, скасування записів про державну реєстрацію.

Позов мотивований тим, що з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міській раді стало відомо, що 06 серпня 2019 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов А. О. вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 32766779 за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію загальною площею 3,4 кв. м, яка складається із: літ. «А» - господарський блок, літ. «Б» під літ. «Г» - операторська, літ. «В» під літ. «Г» - резервуар, літ. «Г» - навіс, літ. «Д» - вбиральня, літ. «Е» під літ. «Г» - колонка, І - мостіння, розташовану на АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності є дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 175/2010-04, виданий 20 липня 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, та декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ДП 14211022347, виданий 21 серпня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області.

Однак під час перевірки встановлено, що реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211022347 від 21 серпня 2011 року та щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт № 175/2010-04 не здійснювалась.

В архіві Управління відсутня інформація щодо реєстрації документів, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту на АДРЕСА_1 .

Правовстановлюючі документи, на підставі яких за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на автозаправну станцію на АДРЕСА_1 , уповноваженим органом не видавались.

Для отримання дозволу на виконання будівельних робіт (автозаправної станції) ОСОБА_1 повинен був надати до заяви документи, що засвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташована зазначена автозаправна станція. Реєстраційні записи щодо договорів оренди землі, укладених між міською радою та ОСОБА_1 , на земельну ділянку на АДРЕСА_1 відсутні.

Зазначена земельна ділянка ОСОБА_1 міською радою в оренду чи користування не передавалась.

Земельна ділянка, на якій розташоване вказане самочинно побудоване нерухоме майно, належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності.

Спірний об`єкт, побудований на замовлення ОСОБА_1 , підлягає знесенню за рахунок останнього, а земельна ділянка - приведенню у придатний для використання стан.

Спірне нерухоме майно було побудоване на земельній ділянці, не відведеній для вказаної мети, за відсутності декларації про початок будівельних робіт і декларації про готовність об`єкту до експлуатації.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав вважати, що ОСОБА_1 набув право власності на нього.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 не був законним власником спірного майна, між ТОВ «Джерман Дніпро» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 14 серпня 2019 року, за яким предметом іпотеки є нерухоме майно, зокрема: автозаправна станція, розташована на АДРЕСА_1 , загальною площею 3,4 кв. м. Відповідно до умов цього договору право власності на зазначену автозаправну станцію належить іпотекодавцю, зареєстроване за ним у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 серпня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. На підставі іпотечного договору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов А. О. вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку.

У подальшому на підставі нотаріально посвідченої заяви від 07 жовтня 2019 року вказане нерухоме майно за іпотечним договором перейшло до ТОВ «Джерман Дніпро», про що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис про право власності на об`єкт нерухомого майна.

На момент подання позову власником автозаправної станції на АДРЕСА_1 є ТОВ «Джерман Дніпро».

Спірний об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва, ОСОБА_1 в силу закону не набув права власності на нього, тому в останнього були відсутні правові підстави для розпорядження цим об`єктом.

На підставі неіснуючого дозволу на виконання будівельних робіт і декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданих Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на спірний об`єкт, щодо якого в подальшому останнім здійснено розпорядження шляхом укладення договору іпотеки на користь ТОВ «Джерман Дніпро», без відповідних правових підстав, оскільки в силу закону ОСОБА_1 не набув право власності та не міг стати власником.

Порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради - полягає у тому, що визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, що належить до комунальної власності, без згоди власника (Дніпровської міської ради) та укладення наступних правочинів порушує законне право територіальної громади в особі міської ради на користування і розпорядження земельною ділянкою та встановлений законодавством порядок набуття прав на об`єкти нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також інші майнові інтереси територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження землею.

Уточнивши позовні вимоги, Дніпровська міська рада просила:

визнати недійсним іпотечний договір, укладений 14 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Джерман Дніпро», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллаловим А. О., зареєстрований в реєстрі за № 296;

припинити право власності на нерухоме майно - автозаправну станцію загальною площею 3,4 кв. м, яка складається із: літ «А» - господарський блок, літ. «Б» під літ. «Г» - операторська, літ. «В» під літ. «Г» - резервуар, літ. «Г» - навіс, літ. «Д» - вбиральня, літ. «Е» під літ. «Г» - колонка, І - мостіння, що розташована на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101, та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності за такими особами:

- за ОСОБА_1 - номер запису про право власності: 32766779, внесений 06 серпня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллаловим А. О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1891352612101;

- за ТОВ «Джерман Дніпро» - номер запису про право власності: 33662937, внесений 10 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллаловим А. О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1891352612101;

- номер запису про іпотеку: 32822644, внесений 14 серпня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1891352612101;

- номер запису про обтяження: 32822647, внесений 14 серпня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллаловим А. О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1891352612101;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку на АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції загальною площею 3,4 кв. м, яка складається з літ. «А» - господарський блок, літ. «Б» під літ. «Г» - операторська, літ. «В» під літ. «Г» - резервуар, літ. «Г» - навіс, літ. «Д» - вбиральня, літ. «Е» під літ. «Г» - колонка, І - мостіння.

Зміст вимог зустрічної позовної заяви ТОВ «Джерман Дніпро»

У березні 2021 року ТОВ «Джерман Дніпро» звернулось до суду із зустрічним позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалов А. О., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання договору дійсним та визнання добросовісним набувачем.

Зустрічний позов мотивований тим, що у Дніпровської міської ради відсутнє право на звернення до суду з первісним позовом у порядку цивільного судочинства.

Крім того, ТОВ «Джерман Дніпро» є добросовісним набувачем нерухомого майна - автозаправної станції загальною площею 3,4 кв. м, яка складається із: літ. «А» - господарський блок, літ. «Б» під літ. «Г» - операторська, літ. «В» під літ. «Г» - резервуар, літ. «Г» - навіс, літ. «Д» - вбиральня, літ. «Е» під літ. «Г» - колонка, І - мостіння, на АДРЕСА_1 .

14 серпня 2019 року ТОВ «Джерман Дніпро» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. та зареєстрований в реєстрі за № 296.

При внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження на автозаправну станцію приватний нотаріус Деллалов А. О. дотримався усіх вимог чинного законодавства, зокрема, перевірив дієздатність і правоздатність сторін, належність спірного майна ОСОБА_1 , обтяження на це майно та ін.

При укладенні іпотечного договору ОСОБА_1 заявляв та гарантував, що ані укладення цього договору, ані створення будь-яких інших договірних відносин, які стосуються цього договору, ані виконання будь-яких зобов`язань за цим договором і такими відносинами не порушує чинне законодавство України. Предмет іпотеки перебуває у його власності, відсутні будь-які обставини, які якось можуть негативно вплинути на предмет іпотеки або права іпотекодавця стосовно нього або на іпотеку, створену цим договором на користь іпотекодержателя. При підписанні іпотечного договору у сторін не було жодних претензій до його змісту.

07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 склав заяву, посвідчену приватним нотаріусом Деллаловим А. О. та зареєстровану в реєстрі за № 368, яка підтверджує укладення 13 серпня 2019 року між відповідачами за первісним позовом договору позики грошей, укладення між ними у забезпечення вимог за договором позики іпотечного договору, предметом якого є автозаправна станція на АДРЕСА_1 , згідно з яким у разі невиконання ОСОБА_1 зобов`язань ТОВ «Джерман Дніпро» має право звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки.

15 жовтня 2019 року приватний нотаріус Деллалов А. О. зареєстрував право приватної власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Джерман Дніпро». ОСОБА_1 як власник майна також надав свою згоду на вчинення таких дій.

Щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту - автозаправної станції на АДРЕСА_1 , то Дніпровська міська рада сама надала суду копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211022347 від 21 серпня 2011 року та дозвіл на виконання будівельних робіт від 20 липня 2010 року. При цьому дозвільна документація для будівництва автозаправної станції на АДРЕСА_1 була видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 20 липня 2010 року, тобто до набрання чинності Порядком «Ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів».

Тобто станом на час видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 20 липня 2010 року № 175-1/2010-04 відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі дозволів і сертифікатів ще не існувало. Споруди (об`єкти), розташовані на АДРЕСА_1 , були збудовані ще у 2011 році, є нерухомим майном, що підтверджується технічним паспортом.

Стосовно декларації про готовність об`єкта до експлуатації, то позивач за первісним позовом надав суду її копію, а лист Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 19 березня 2020 року № 1004-1.14/714 та лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 19 березня 2020 року № 4/1-124 вказують тільки на відсутність інформації щодо реєстрації вказаної декларації, але в жодному разі не на відсутність такої декларації та її реєстрації.

Рішення про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно було прийнято на підставі належних документів. Право власності на вказане нерухоме майно виникло і було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 , то ТОВ «Джерман Дніпро» зверталося до міського голови Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволів на розроблення проектів відведення земельних ділянок, зокрема на об`єкт за вказаною адресою, з клопотанням від 21 січня 2020 року за вх. № 36/299, однак досі ТОВ «Джерман Дніпро» не отримало відповідь на це клопотання, хоча всі строки на його розгляд давно минули.

ТОВ «Джерман Дніпро» просило:

визнати дійсним іпотечний договір, укладений 14 серпня 2019 року між ТОВ «Джерман Дніпро» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллаловим А. О. та зареєстрований в реєстрі за № 296;

визнати ТОВ «Джерман Дніпро» добросовісним набувачем об`єкта нерухомого майна - автозаправної станції загальною площею 3,4 кв. м, опис: літ. «А» - господарський блок, літ. «Б» під літ. «Г» - операторська, літ. «В» під літ. «Г» - резервуар, літ. «Г» - навіс, літ. «Д» - вбиральня, літ. «Е» під літ. «Г» - колонка, І - мостіння, яке розташоване на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 серпня 2021 року в задоволенні позовів Дніпровської міської ради та ТОВ «Джерман Дніпро» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

з огляду на встановлені судом обставин і той факт, що ОСОБА_1 було законно отримано рішення про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно на підставі належних документів, твердження представника позивача про те, що нерухоме майно за вказаною адресою є самочинно побудованим та має бути знесеним за рахунок ОСОБА_1 , не відповідає дійсності, оскільки згідно з наданими документами самим представником позивача ОСОБА_1 не здійснював самочинного будівництва та законно набув право власності на автозаправну станцію, при цьому ніяким чином не порушуючи право власності на земельну ділянку Дніпровської міської ради;

оскільки відповідач ТОВ «Джерман Дніпро» володіє майном законно, а Дніпровська міська рада, не довівши мету втручання у право на мирне володіння майном добросовісного набувача, задоволення вимог про повернення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , приведення її у придатний стан для використання шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції призведе до порушення статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

представник позивача просив припинити право власності на спірне нерухоме майно, оскільки цей об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва, ОСОБА_1 в силу закону не набув права власності на нього та у останнього були відсутні правові підстави для розпорядження цим об`єктом, так як право розпоряджатись майном є складовою частиною права власності;

реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211022347 від 21 серпня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, що є органом державної влади, а в подальшому і реєстрація за ОСОБА_1 права власності на вказаний об`єкт приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллаловим А. О., який діяв як державний реєстратор, підтверджує відсутність у держави претензій до ОСОБА_1 щодо обсягу наданих документів для визнання об`єкту готовим до експлуатації. Посилання представника позивача на те, що він заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, є необґрунтованим і не повинно прийматися до уваги, оскільки в цій справі не ставиться питання про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, ані ОСОБА_1 , ані ТОВ «Джерман Дніпро»;

такий спосіб судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав законом не передбачений. Крім того, позивачем не надано жодного рішення суду про визнання недійсною чи скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації № ДП 14211022347 від 21 серпня 2011 року. Так само не надано суду доказів підробки чи фальсифікації документів на спірний об`єкт ОСОБА_1 чи будь-якою іншою особою. Відсутні кримінальне провадження з цього приводу та, як пояснив суду представник міської ради, позивач досі до правоохоронних органів з відповідними заявам не звертався, що свідчить про наявність сумнівів і в самого позивача щодо підробки таких документів. За таких обставин позовні вимоги Дніпровської міської ради про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не підлягають задоволенню;

автозаправна станція займає земельну ділянку вже протягом 10 років, жодних претензій за цей час щодо самовільного захоплення земельної ділянки у позивача до власників автозаправної станції не виникало, поки ТОВ «Джерман Дніпро» не звернулося з відповідним клопотанням до Дніпровської міської ради з метою оформлення прав на вказану земельну ділянку;

іпотечний договір відповідає вимогам, викладеним у статті 18 Закону України «Про іпотеку». Дії ОСОБА_1 як іпотекодавця, з одного боку, та ТОВ «Джерман Дніпро» як іпотекодержателя, з іншого боку, при укладанні договору від 14 серпня 2019 року були спрямовані на набуття певних цивільних прав та обов`язків щодо передачі ОСОБА_1 ТОВ «Джерман Дніпро» в іпотеку об`єкта нерухомого майна (предмета іпотеки), всі передбачені законодавством України вимоги були додержані при вчиненні вказаного правочину. При переході права власності до ТОВ «Джерман Дніпро» також відсутні порушення чинного законодавства України. Крім того, позовна вимога про визнання іпотечного договору недійсним фактично є похідною від вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (номер запису про прав власності: 32766779, внесеного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллаловим А. О. 06 серпня 2019 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211022347 та дозволу на виконання будівельних робіт № 175/2010-4);

пред`явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не є належним способом судового захисту: добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково.

Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «Джерман Дніпро» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним іпотечного договору, скасування записів про державну реєстрацію скасовано та у скасованій частині ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «Джерман Дніпро» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним іпотечного договору, скасування записів про державну реєстрацію задоволено частково.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалова А. О. від 09 серпня 2019 року індексний номер 48182444 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 32766779 від 06 серпня 2019 року) на нерухоме майно - автозаправну станцію загальною площею 3,4 кв. м, яка складається з літ. «А» - господарський блок, літ. «Б» під літ. «Г» - операторська, літ. «В» під літ. «Г» - резервуар, літ. «Г» - навіс, літ. «Д» - вбиральня, літ. «Е» під літ. «Г» - колонка, І - мостіння, розташовану на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101.

Визнано недійсним іпотечний договір, укладений 14 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Джерман Дніпро», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллаловим А. О., та зареєстрований в реєстрі за № 296.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалова А. О. від 14 серпня 2019 року індексний номер 48243639 про внесення запису про іпотеку (номер запису 32822644 від 14 серпня 2019 року) за іпотекодержателем ТОВ «Джерман Дніпро» щодо об`єкта нерухомого майна - автозаправної станції загальною площею 3,4 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалова А. О. від 14 серпня 2019 року індексний номер 48243642 про внесення запису про обтяження (номер запису 32822647 від 14 серпня 2019 року) щодо об`єкта нерухомого майна - автозаправної станції загальною площею 3,4 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалова А. О. від 15 жовтня 2019 року індексний номер 49156517 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Джерман Дніпро» (номер запису про право власності: 33662937 від 10 жовтня 2019 року) на нерухоме майно - автозаправну станцію загальною площею 3,4 кв. м, яка складається з: літ. «А» - господарський блок, літ. «Б» під літ. «Г» - операторська, літ. «В» під літ. «Г» - резервуар, літ. «Г» - навіс, літ. «Д» - вбиральня, літ. «Е» під літ. «Г» - колонка, І - мостіння, розташовану на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку на АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції, загальною площею 3,4 кв. м.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради судові витрати в розмірі 11 035,50 грн.

Стягнуто з ТОВ «Джерман Дніпро» на користь Дніпровської міської ради судові витрати в розмірі 5 780,50 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

відповідно до змісту апеляційної скарги рішення місцевого суду оскаржене лише в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «Джерман Дніпро» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним іпотечного договору, скасування записів про державну реєстрацію. Тому суд апеляційної інстанції справу в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «Джерман Дніпро» до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та визнання добросовісним набувачем не переглядає згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України;

рішення про передачу у користування/власність земельної ділянки загальною площею 3,4 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 , Дніпровською міською радою не приймалося, вказана земельна ділянка є власністю територіальної громади міста Дніпра;

доводи ТОВ «Джерман Дніпро» про те, що нежитлова будівля - автозаправна станція загальною площею 3,4 кв. м на АДРЕСА_1 була побудована у 2011 році, та документи, що були подані державному реєстратору, є достатніми для державної реєстрації права власності на спірне майно, є безпідставними, зважаючи на таке. До матеріалів справи долучено копію дозволу на виконання будівельних робіт № 175-1/2010-04, виданого 20 липня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 начальником відділу інспекції Дніпропетровського Регіонального ДАБК у Дніпропетровській області на виконання будівельних робіт, а саме будівництво автозаправної станції на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 20-21, 80-81). Однак відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 19 березня 2020 року № 1004-1.14/714, зокрема згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, ведення якого розпочато з 20 травня 2011 року, та відповідно до пошуку серед матеріалів архівних справ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01 січня 2008 року до 20 травня 2011 року) відсутня інформація щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт № 175/2010-4 (т. 1, а. с. 10, 62). У листі Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 19 березня 2020 року № 4/1-124 зазначено, що в архіві Управління відсутня інформація щодо дозволу на виконання будівельних робіт № 175/2010-4, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області (т. 1, а. с. 11, 63). Зазначену інформацію підтверджено також у листі Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 30 листопада 2022 року № 4/1-289, відповідно до якого відсутні відомості про видачу дозволів на виконання будівельних робіт від 20 липня 2010 року № 175/2010-4, № 175-1/2010-04 на об`єкт на АДРЕСА_1 . Також у матеріалах справи є копія наданої реєстратору (приватному нотаріусу) для проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП 14211022347, зареєстрованої 21 серпня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, а саме будівництва автозаправної станції на АДРЕСА_1 (ІІ категорія; дата початку будівництва - 20 липня 2010 року, дата закінчення - 20 липня 2011 року, строк введення об`єкта в експлуатацію - серпень 2011 року; загальна площа господарського блоку - 3,4 кв. м), замовником якої був ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 22-28, 73-79). Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 19 березня 2020 року № 1004-1.14/714 згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, ведення якого розпочато з 20 травня 2011 року, та відповідно до пошуку серед матеріалів архівних справ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01 січня 2008 року до 20 травня 2011 року) відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211022347 від 21 серпня 2011 року (т. 1, а. с. 10, 62). У листі Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 19 березня 2020 року № 4/1-124 зазначено, що в архіві Управління відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211022347 від 21 серпня 2011 року (т. 1, а. с. 11, 63);

як встановлено судом, договорів оренди щодо передачі у користування ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 3,4 кв. м на АДРЕСА_1 Дніпровською міською радою не укладалось; рішення про передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 радою не ухвалювалось. Щодо земельної ділянки за вказаною адресою укладені договори оренди з іншими особами. Це підтверджується листами Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 26 березня 2020 року № 4/21-1351 та від 06 грудня 2022 року № 4/11-569, відповідно до яких, зокрема, станом на 02 грудня 2022 року за результатами пошуку земельної ділянки на АДРЕСА_1 в інформаційній підсистемі Муніципальної земельної інформаційної системи міста Дніпропетровська не виявлено реєстраційних записів договорів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та ОСОБА_1 ;

відповідачі не надали доказів на підтвердження повідомлення письмово ОСОБА_1 міської ради про початок виконання будівельних робіт, а також протягом семи календарних днів з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта письмового інформування органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням об`єкта будівництва. Лише 21 січня 2020 року ТОВ «Джерман Дніпро» направило клопотання за вх. № 36/299 до Дніпровської міської ради з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га на АДРЕСА_1 , на якій уже розміщена автозаправна станція (т. 1, а. с. 238, т. 2, а. с. 212). Вказане свідчить про недобросовісність і будівництво спірного об`єкта нерухомості без отримання всіх належних дозвільних документів, а також без дотримання вимог законодавства щодо інформування про будівництво органу місцевого самоврядування, який є власником відповідної земельної ділянки. Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт невидачі уповноваженим органом дозволу на виконання будівельних робіт від 20 липня 2010 року № 175-1/2010-04 та факт відсутності реєстрації у встановленому порядку декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП 14211022347 від 21 серпня 2011 року на об`єкт на АДРЕСА_1 - автозаправну станцію площею 3,4 кв. м, беручи також до уваги, що Дніпровською міською радою як власником земельної ділянки, на якій розміщений спірний об`єкт нерухомості, не приймалось рішення щодо виділення відповідної земельної ділянки під будівництво автозаправної станції, колегія дійшла висновку, що спірний об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом без отримання усіх дозвільних документів для будівництва та виділення земельної ділянки із комунальної власності з відповідним цільовим призначенням;

встановивши подання державному реєстратору (приватному нотаріусу) для реєстрації права власності за ОСОБА_1 документів, які не відповідають положенням вимогам закону, колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалова А. О. від 09 серпня 2019 року індексний номер 48182444 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 32766779 від 06 серпня 2019 року) на нерухоме майно - автозаправну станцію загальною площею 3,4 кв. м, яка складається з літ. «А» - господарський блок, літ. «Б» під літ. «Г» - операторська, літ. «В» під літ. «Г» - резервуар, літ. «Г» - навіс, літ. «Д» - вбиральня, літ. «Е» під літ. «Г» - колонка, І - мостіння, розташовану на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101;

встановивши, що забудова спірної земельної ділянки самочинними спорудами відбувалась на замовлення ОСОБА_1 , що визнано, зокрема, представниками позивача та відповідача ТОВ «Джерман Дніпро» у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, та підтверджується встановленими у справі фактичними обставинами і наданими доказами, колегія дійшла висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача ОСОБА_1 привести у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції загальною площею 3,4 кв. м та повернути Дніпровській міській раді спірну земельну ділянку;

оскільки ОСОБА_1 на час укладення іпотечного договору від 14 серпня 2019 року № 296 не мав права на розпорядження спірним самочинним нерухомим майном, то оспорюваний договір іпотеки в частині передачі в іпотеку автозаправної станції на АДРЕСА_1 (опис об`єкту: літ. «А» - господ. блок площею 3,4 кв. м, літ. «Б» під літ. «Г» - операторська, літ. «В» під літ. «Г» - резервуар, літ. «Г» - навіс, літ. «Д» - вбиральня, І - мостіння) підлягає визнанню недійсним за позовом власника землі, на якій побудоване самочинне будівництво, яке було передане в іпотеку; вказаний договір іпотеки укладено з порушенням вимог чинного на час його укладення законодавства, і він порушує права позивача. Враховуючи наведене, подальше передання самочинно спорудженої автозаправної станції у власність іпотекодержателю у зв`язку з порушенням умов договору позики грошей, на забезпечення виконання якого був укладений вищезазначений договір іпотеки, є неправомірним і таким, що порушує права власника земельної ділянки;

з урахуванням наведеного скасуванню підлягають рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалова А. О., що прийняті на підставі зазначеного договору іпотеки, а саме: рішення від 14 серпня 2019 року індексний номер 48243639 про внесення запису про іпотеку (номер запису 32822644 від 14 серпня 2019 року) за іпотекодержателем ТОВ «Джерман Дніпро» щодо об`єкта нерухомого майна - автозаправної станції загальною площею 3,4 кв. м на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101; рішення від 14 серпня 2019 року індексний номер 48243642 про внесення запису про обтяження (номер запису 32822647 від 14 серпня 2019 року) щодо об`єкта нерухомого майна - автозаправної станції загальною площею 3,4 кв. м на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101; рішення від 15 жовтня 2019 року, індексний номер 49156517 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Джерман Дніпро» (номер запису про право власності: 33662937 від 10 жовтня 2019 року) на нерухоме майно - автозаправну станцію загальною площею 3,4 кв. м, яка складається з літ. «А» - господарський блок, літ. «Б» під літ. «Г» - операторська, літ. «В» під літ. «Г» - резервуар, літ. «Г» - навіс, літ. «Д» - вбиральня, літ. «Е» під літ. «Г» - колонка, І - мостіння, розташовану на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101;

щодо суб`єктного складу сторін у справі за позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, то в постановах Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 344/2112/20, від 26 травня 2022 року у справі №462/4050/19, від 27 липня 2022 року у справі № 447/2851/19 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 зазначено, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. У цій справі зміст і характер відносин між учасниками справи свідчать, що спір у Дніпровської міської ради виник саме з відповідачем ОСОБА_1 з приводу порушення права власності (користування) позивача на земельну ділянку, внаслідок самочинного будівництва на ній та реєстрації за вказаним відповідачем такого права. Тому справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Аргументи учасників

У січні 2023 року до Верховного Суду від ТОВ «Джерман Дніпро» надійшла касаційна скарга, у якій його представники, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ТОВ «Джерман Дніпро» мотивована тим, що:

суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого в апеляційного суду не було;

незважаючи на те, що в первісному позові Дніпровської міської ради містилися позовні вимоги про припинення права власності на нерухоме майно та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та ТОВ «Джерман Дніпро», а також записів про іпотеку та обтяження, суд апеляційної інстанції вирішив скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , про внесення запису про іпотеку, про внесення запису про обтяження, про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Джерман Дніпро» та визнати недійсним іпотечний договір;

позивач, звернувшись до суду з вимогою про визнання правочину (договору іпотеки) недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України, стороною якого він не був, обрав неналежний спосіб захисту, а тому у задоволенні позову в цій частині необхідно було відмовити. Крім того, всупереч тій обставині, що в первісному позові Дніпровської міської ради містилася позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, але не було зазначено, кому він повинен її повернути, суд апеляційної інстанції вирішив зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку Дніпровській міській раді. Це свідчить про порушення апеляційним судом принципу диспозитивності;

вимога про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції, пред`явлена міською радою до ОСОБА_1 , який на час розгляду справи не є власником відповідної забудови, не володіє, не користується та не розпоряджається нею, а не до ТОВ «Джерман Дніпро», тобто має місце пред`явлення цієї вимоги до неналежного відповідача;

знесення нерухомого майна є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, а за змістом статті 177 ЦК об`єкти самочинного будівництва належать до об`єктів цивільних прав. В оскарженому судовому рішенні не зазначено про своєчасне реагування та притягнення контролюючими органами за використанням і охороною земель у місті Дніпрі щодо вжиття заходів, передбачених законодавством України, щодо ОСОБА_1 або ТОВ «Джерман Дніпро» з підстав самовільного будівництва нерухомого майна на спірній земельній ділянці;

рішення про надання/відмову дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Дніпровською міською радою досі не прийнято, не дивлячись на те, що 21 січня 2020 року ТОВ «Джерман Дніпро» було направлено клопотання за вх №36/299 до Дніпровської міської ради з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0100 га на АДРЕСА_1 , на якій уже розміщена автозаправна станція. Тому обраний спосіб захисту у вигляді зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку в натурі є неефективним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення порушених прав, а призведе до не дотримання справедливої рівноваги.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із постановою апеляційного суду у частині задоволених позовних вимог Дніпровської міської ради. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

У березні 2023 року до Верховного Суду від Дніпровської міської ради надійшов відзив, мотивований тим, що апеляційний суд ухвалив законне судове рішення про часткове задоволення позову з огляду на те, що дозвіл на виконання будівельних робіт № 175/2616-4, № 175- 1/2010-04 від 20 липня 2010 року та декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211022347 від 21 серпня 2011 року, на підставі яких за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на автозаправну станцію за адресою: АДРЕСА_1 , уповноваженим органом не видавались. Земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно на АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді цього міста в особі Дніпровської міської ради і віднесена до земель комунальної власності, відповідно до статей 80, 83 ЗК України та статей 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Ця земельна ділянка ОСОБА_1 міською радою в оренду чи користування не передавалась, право її забудови не надавалось.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 206/2033/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 19 квітня 2017 року у справі № 354/612/13-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17, від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц, від 12 квітня 2022 року у справі № 726/1092/20 та постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 21-1959а16.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 06 серпня 2019 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов А. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 серпня 2019 року № 48182444 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_1 на автозаправну станцію загальною площею 3,4 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 серпня 2019 року № 177029196 (т. 1, а. с. 81, 82). Це рішення приймалось державним реєстратором на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДП 14211022347, виданого 21 серпня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, та на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № 175/2010-4, виданого 20 липня 2010 року цією Інспекцією.

14 серпня 2019 між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) і ТОВ «Джерман Дніпро» (іпотекодержателем) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріально округу Деллаловим А. О., зареєстрований в реєстрі за № 296 (т. 1, а. с. 84-88).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку предмет іпотеки, опис якого наведено в статті 1.2. іпотечного договору, і така іпотека, створена цим договором, забезпечує виконання зобов`язань іпотекодавця, що витікають з договору позики від 13 серпня 2019 року, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, додаткових угод, договорів про внесення змін тощо.

Як зазначено у пункті 1.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, зокрема, автозаправна станція, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , опис об`єкта: літ. «А» - господ. блок площею 3,4 кв. м, літ. «Б» під літ. «Г» - операторська, літ. «В» під літ. «Г» - резервуар, літ. «Г» - навіс, літ. «Д» - вбиральня, І - мостіння; право власності на зазначену автозаправну станцію зареєстровано за іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 серпня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллаловим А. О.; номер запису про право власності іпотекодавця 32766712; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1891352612101; вартість майна згідно зі звітом про оцінку, проведену ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ», від 13 серпня 2019 року становить 28 952,00 грн; строк виконання зобов`язань боржника за основним договором - до 31 жовтня 2019 року.

У підпункті 2.1.4 пункту 2.1 договору іпотеки іпотекодавець заявив і гарантував, що ані укладення цього договору, ані створення будь-яких інших договірних відносин, які стосуються цього договору, ані виконання будь-яких зобов`язань за цим договором і такими відносинами не порушує, зокрема, чинне законодавство України.

У підпункті 2.2.1 пункту 2.2 договору іпотекодавець гарантував, що предмет іпотеки знаходиться у його власності, до моменту укладання цього договору нікому не відчужений, під забороною, в тому числі судовою, у спорі щодо предмета іпотеки не перебуває, будь-яких прав щодо предмета іпотеки у третіх осіб як в межах України, так і за межами України немає, відсутні будь-які обтяження предмета іпотеки, не існує договорів, правочинів, домовленостей, положень, умов, прав або будь-яких інших обставин, які будь-яким чином можуть негативно вплинути на предмет іпотеки або права іпотекодавця стосовно нього або на іпотеку, створену цим договором на користь іпотекодержателя.

Відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору відсутність заборони відчуження (арешту) майна та відсутність обтяжень відчужуваного майна іпотекою перевірено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 5.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого запису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань, забезпечених іпотекою за цим договором, у порядку, встановленому окремим договором; або в інший спосіб, передбачений чинним законодавством України, або визначений за домовленістю сторін.

У пункті 5.4 договору іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя: у разі виникнення в іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за основним договором у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмета іпотеки у свою власність; в разі застосування даного способу звернення стягнення на предмет іпотеки цей договір є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки; в разі обрання іпотекодержателем даного способу звернення стягнення на предмет іпотеки, право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя у порядку, визначеному цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і не потребує додаткового оформлення угод між іпотекодержателем та іпотекодавцем; зазначене застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя; іпотекодавець бере на себе обов`язок вчиняти всі залежні від нього дії, які можуть стати необхідними для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а також дії, які не є необхідними, але можуть зробити процес переходу права власності належним, простим та максимально швидким (т. 1, а. с. 15-19, 84-88, 92-97, 100-104, 222-227; т. 2, а. с. 196-201).

Відповідно до витягу № 207635965 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 27 квітня 2020 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов А. О. 14 серпня 2019 року зареєстрував іпотеку (номер запису про іпотеку 32822644, рішення про державну реєстрацію індексний номер 48243639 від 14 серпня 2019 року) та вніс 14 серпня 2019 року запис про обтяження (номер запису 32822647 від 14 серпня 2019 року, рішення про державну реєстрацію індексний номер 48243642 від 14 серпня 2019 року) щодо об`єкта нерухомого майна - автозаправної станції загальною площею 3,4 кв. м на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101 (т. 1, а. с. 29-32, 89, 90).

Згідно із копією заяви ОСОБА_1 від 07 жовтня 2019 року, посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. за № 368, він не заперечує щодо проведення реєстрації права власності на ім`я ТОВ «Джерман Дніпро» на предмет іпотеки, а саме автозаправної станції на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 228), у зв`язку з порушенням умов договору позики грошей, на забезпечення виконання якого був укладений зазначений договір іпотеки.

15 жовтня 2019 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов А. О. зареєстрував заяву № 377, відповідно до якої керівник ТОВ «Джерман Дніпро» просив вважати договір іпотеки № 296 таким, що припинив дію, та припинити обтяження й іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на автозаправну станцію, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 110).

15 жовтня 2019 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріально округу Деллалов А. О. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49156517, форма власності: приватна, на автозаправну станцію з реєстраційним номером 1891352612101, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Джерман Дніпро», запис № 33662937 від 10 жовтня 2019 року (т. 1, а. с. 105, 106, 229-230).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 17 жовтня 2019 року № 185169123 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов А. О. вніс запис про припинення іпотеки від 17 жовтня 2019 року (номер запису про іпотеку 32822644) на підставі заяви № 296 від 15 жовтня 2019 року та згідно з рішенням про державну реєстрацію від 17 жовтня 2019 року № 49216154 (т. 1, а. с. 108, 109).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 17 жовтня 2019 року № 185170294 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріально округу Деллалов А. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 жовтня 2019 року № 49216295 припинив обтяження на нерухоме майно, а саме автозаправну станцію на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 111, 112).

21 січня 2020 року ТОВ «Джерман Дніпро» направило клопотання за вх. №36/299 до Дніпровської міської ради з проханням надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га, розташованої в Самарському районі за адресою: АДРЕСА_1 (на ділянці розміщена автозаправна станція) (т. 1, а. с. 238; т. 2, а. с. 212).

Листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 19 березня 2020 року № 1004-1.14/714 повідомлено Дніпровську міську раду про те, що згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, ведення якого розпочато з 20 травня 2011 року, та відповідно до пошуку серед матеріалів архівних справ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01 січня 2008 року до 20 травня 2011 року) відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211022347 від 21 серпня 2011 року та видачі дозволу на виконання будівельних робіт № 175/2010-4 (т. 1, а. с. 10, 62).

У листі Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 19 березня 2020 року № 4/1-124 зазначено, що в архіві Управління відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211022347 від 21 серпня 2011 року та дозволу на виконання будівельних робіт № 175/2010-4, виданих Інспекцією державного архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області (т. 1, а. с. 11, 63).

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради у листі від 26 березня 2020 року № 4/21-1351 повідомив, зокрема, про те, що за наявною станом на 19 березня 2020 року інформацією за результатами пошуку за адресою земельної ділянки в системі Муніципальної земельної інформаційної системи міста Дніпропетровська виявлено реєстраційні записи щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та юридичними і фізичними особами на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (вибірка додається) (т. 1, а. с. 12-14, 64-66).

Відповідно до вибірки цивільно-правових угод, укладених між міською радою та юридичними і фізичними особами на земельну ділянку у АДРЕСА_1 з Дніпровською міською радою були укладені наступні угоди:

договір оренди з ТОВ компанія «Автотехтестсервіс» на земельну ділянку площею 0,3878 га з 20 січня 2003 року до 06 листопада 2017 року з метою фактичного розміщення діагностичного комплексу транспортних засобів;

договір оренди з ТОВ компанія «Автотехтестсервіс» на земельну ділянку площею 0,0763 га з 20 січня 2003 року до 06 листопада 2017 року з метою фактичного розміщення діагностичного комплексу транспортних засобів;

договір оренди з гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0647 га з 14 березня 2005 року до 14 березня 2007 року з метою будівництва виробничо-складських приміщень;

договір оренди з гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0647 га з 11 липня 2018 року до 11 липня 2008 року з метою будівництва виробничо-складських приміщень;

договір оренди з ТОВ «Рік-05» на земельну ділянку площею 0,2131 га з 11 липня 2007 року до 11 липня 2010 року з метою проектування та будівництва автомийки з магазином;

договір оренди з ТОВ «Компанія «Автотехтестсервіс» на земельну ділянку площею 0,0763 га з 27 серпня 2010 року до 06 листопада 2017 року з метою фактичного розміщення діагностичного комплексу транспортних засобів;

договір оренди з ТОВ «Компанія «Автотехтестсервіс» на земельну ділянку площею 0,3878 га з 27 серпня 2010 року до 06 листопада 2017 року з метою фактичного розміщення діагностичного комплексу транспортних засобів;

договір оренди з ТОВ «Компанія «Автотехтестсервіс» на земельну ділянку площею 0,0763 га з 07 листопада 2017 року до 07 листопада 2032 року з метою фактичного розміщення діагностичного комплексу транспортних засобів;

договір оренди з ТОВ «Компанія «Автотехтестсервіс» на земельну ділянку площею 0,3878 га з 07 листопада 2017 року до 07 листопада 2032 року з метою фактичного розміщення діагностичного комплексу транспортних засобів (т. 1, а. с. 14).

Відповідно до листа Відділу реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 06 травня 2020 року № 3/436-01.1-19/69 станом на 06 травня 2020 року документи реєстраційної справи № 1891352612101 на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 до вищезазначеного відділу не надходили (т. 1, а. с. 121).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 травня 2020 року № 210162819 автозаправна станція загальною площею 3,4 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101) належить на праві власності з 10 жовтня 2019 року ТОВ «Джерман Дніпро» (т. 1, а. с. 131-132).

Крім того, Управління державного архітектурно-будівельного контролю листом від 30 листопада 2022 року № 4/1-289 повідомило, що відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік інформації про об`єкти будівництва та закінчені будівництвом об`єкти (у томі числі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, та акта приймання-передавання документів від 27 жовтня 2016 року), відсутні відомості про реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211022347 від 21 серпня 2011 року та видачі дозволів на виконання будівельних робіт № 175/2010-4, № 175-1/2010-04 від 20 липня 2010 року на об`єкті на АДРЕСА_1 .

Листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 06 грудня 2022 року № 4/11-569 повідомлено, зокрема про те, що станом на 02 грудня 2022 року за результатами пошуку земельної ділянки на АДРЕСА_1 в інформаційній підсистемі Муніципальної земельної інформаційної системи міста Дніпропетровська не виявлено реєстраційних записів договорів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог Дніпровської міської ради про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію права власності на це майно за ОСОБА_1 , визнання недійсним іпотечного договору

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц (провадження № 14-503цс18) вказано, що «захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини».

У постанові від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на таке:

«99. … зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)), зокрема заявити негаторний позов про демонтаж спорудженого на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) зазначено:

«86. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

87. Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

88. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

89. Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

90. Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

91. Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

92. Велика Палата Верховного Суду висновує, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

97. Велика Палата Верховного Суду в чергове нагадує, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

98. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

99. У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

100. Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. …

103. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

104. Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України).

105. Отже, застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки. …

109. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

110. Тобто відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

111. Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України(тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

112. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

113. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. …

132. Якщо позивач прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, він має право звернутись до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень частини четвертої або п`ятої статті 376 ЦК України.

133. Южненська міська рада може подати позов про визнання права власності на спірний об`єкт нерухомості (частина п`ята статті 376 ЦК України).

134. У випадку задоволення зазначеної вище вимоги Южненська міська рада набуде право власності на спірний об`єкт нерухомості. Судове рішення про визнання права власності є підставою для державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості за Южненською міською радою з огляду на положення пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості).

135. Южненська міська рада може подати позов про знесення спірного об`єкта нерухомості (частина четверта статті 376 ЦК України).

136. Судовим рішенням про знесення спірного об`єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості).

137. Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно(далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

138. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

139. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що у випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Натомість заявлена позивачем у цій справі вимога зазначеного не забезпечує. …

154. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності».

У постанові від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 Велика Палата Верховного Суду вказала на таке:

«29. За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України). За змістом частини третьої цієї статті за умови подальшого надання особі у встановленому порядку земельної ділянки під уже збудоване на цій ділянці (що на час будівництва не була відведена для такої мети) нерухоме майно суд може визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно. …

34. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)).

35. Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94)). …

44. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України).

45. Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

46. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанови від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц) (пункти 53-56)).

47. Отже, за встановлених у справі № 923/196/20 обставин державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва не означає виникнення у недобросовісного відповідача права власності на цей об`єкт і припинення правового режиму відповідного майна як самочинного будівництва. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що для вирішення справи не має значення самочинність зведення на первинній земельній ділянці об`єкта незавершеного будівництва, та погоджується з висновком суду першої інстанції, а також доводами позивача, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що згідно з приписом частини другої статті 376 ЦК України відповідач не набув право власності на цей самочинно збудований об`єкт».

У постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 Велика Палата Верховного Суду вказала на таке:

«196. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підставою набуття права власності є, зокрема, відповідний правочин (частина перша статті 328 ЦК України), а не свідоцтво про право власності на садибу Терещенків як документ і не державна реєстрація права приватної власності на цей об`єкт. Така реєстрація, як і видання на підтвердження права власності певного документа, не є тими діями, що за законом зумовлюють виникнення права власності. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (див., наприклад, постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункти 53-56), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 46)). …

198. Велика Палата Верховного Суду також нагадує, що сторони договору повинні поводитися правомірно як під час його виконання, так і на переддоговірній стадії. Зокрема, мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків, як і можливої недобросовісної чи нерозумної поведінки, є численними. Їх не можна визначити вичерпно. Недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад із конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (див. постанови від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 52),від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 40), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.67), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20(пункт 9.55), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17(пункт 145)). Пропозиція нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.56)).

242. … негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96), від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.34)).

243. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставною заяву відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності».

У справі, що переглядається, позовні вимоги Дніпровської міської ради про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно та скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , визнання недійсним іпотечного договору є неналежними способами захисту та не забезпечують усунення порушень спричинених самочинним будівництвом. Належними вимогами, які може заявити власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови. Апеляційний суд фактично погодився з відмовою суду першої інстанції у задоволенні вимоги про припинення права власності на спірне нерухоме майно, вважаючи ефективним способом захисту вимогу про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 . Цю вимогу, а також вимогу про визнання недійсним іпотечного договору апеляційний суд задовольнив. Тому оскаржену постанову апеляційного суду у частині задоволених вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та про визнання недійсним іпотечного договору належить скасувати, а рішення суду першої інстанції щодо вказаних вимог змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. Щодо відмови у задоволенні вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції слід теж змінити у мотивувальних частинах, виклавши у редакції постанови Верховного Суду.

Щодо позовних вимог Дніпровської міської ради про припинення права власності ТОВ «Джерман Дніпро» на спірне нерухоме майно та скасування записів про іпотеку, про обтяження та про державну реєстрацію права власності на це майно за ТОВ «Джерман Дніпро»

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частини перша та друга статті 414 ЦПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1) частини першої статті 255 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19)».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року по справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22) зазначено, що:

«тлумачення частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України свідчить, що суд касаційної інстанції перевіряє дотримання загальними судами правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у касаційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції загальних судів, суд касаційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог.

У разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим.

Об`єднана палата відступає від висновку щодо застосування частин першої та другої статті 414 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21)».

У справі, що переглядається, позовні вимоги Дніпровської міської ради до ТОВ «Джерман Дніпро» про припинення права власності на спірне нерухоме майно та скасування записів про іпотеку, про обтяження та про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Джерман Дніпро» на нерухоме майно - автозаправну станцію - належить розглядати господарському суду, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Питання належності таких вимог має оцінити суд, встановлений законом для їхнього розгляду, тобто Господарський суд Дніпропетровської області.

Тому судам необхідно було закрити провадження в справі у вказаній частині, оскільки спір у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

З огляду на вищевикладене оцінити дії ТОВ «Джерман Дніпро» на предмет їхньої правомірності та добросовісності, зокрема те, чи знало або чи повинно було знати це товариство про те, що земельна ділянка, на якій розміщений спірний об`єкт, не була відведена для мети, з якою вона експлуатується, а також оцінити сумісність втручання у право ТОВ «Джерман Дніпро» на мирне володіння спірним об`єктом за належною позовною вимогою з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має суд належної юрисдикції.

У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду (частина четверта статті 414 ЦПК України).

Щодо позовних вимог Дніпровської міської ради про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

У пунктах 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) зазначено:

«Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц (пункт 52), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункт 72)).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер спірних правовідносин, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача є саме з СРК «Сичавський курінь», за яким зареєстровано право власності на об`єкти самочинного будівництва, а не з Березівською міською радою».

У справі, що переглядається:

Дніпровська міська рада, уточнивши позовні вимоги, просила, зокрема, зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку на АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції загальною площею 3,4 кв. м, яка складається з літ. «А» - господарський блок, літ. «Б» під літ. «Г» - операторська, літ. «В» під літ. «Г» - резервуар, літ. «Г» - навіс, літ. «Д» - вбиральня, літ. «Е» під літ. «Г» - колонка, І - мостіння;

обов`язок усунути власникові перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно збудованого об`єкта лежить на тому, хто це майно спорудив, або на тому, хто набув таке майно і є його володільцем, тобто за ким зареєстроване право власності на це майно. У разі задоволення вимоги про демонтаж самочинно спорудженого майна, яка є різновидом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.59), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 99)) і подальшого виконання цього судового рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно може бути внесений запис щодо припинення права власності на відповідний об`єкт. Такий позов можна подати впродовж усього часу, поки існує відповідне порушення права власника земельної ділянки (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96), від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.34), від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 (пункт 242)). Тому помилковим є урахування судом першої інстанції тривалості зайняття спірним об`єктом земельної ділянки;

хибним є аргумент касаційної скарги ТОВ «Джерман Дніпро» про те, що апеляційний суд порушив принцип диспозитивності, коли у постанові вказав, кому ОСОБА_1 має повернути земельну ділянку за задоволеною вимогою. За загальним правилом, беручи до уваги, що кожна сторона самостійно захищає її інтереси в суді, останній задовольняє позовну вимогу про повернення земельної ділянки на користь власника, навіть якщо позивач у прохальній частині позовної заяви прямо не вказав про те, кому саме повернути майно;

судами встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 травня 2020 року № 210162819 автозаправна станція на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101) з 10 жовтня 2019 року зареєстрована на праві власності за ТОВ «Джерман Дніпро»;

за таких обставин належним відповідачем за позовною вимогою про зобов`язання повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції, є ТОВ «Джерман Дніпро», як правильно вказано у касаційній скарзі. Натомість вказана позовна вимога пред`явлена до ОСОБА_1 , який є неналежним відповідачем за цією позовною вимогою, тому у її задоволенні належить відмовити саме із цієї підстави;

оскільки на момент звернення до суду й ухвалення судом рішення у цій справі право власності на спірний об`єкт нерухомого майна було зареєстроване за ТОВ «Джерман Дніпро», то спірні відносини щодо демонтажу цього об`єкта та повернення земельної ділянки її власникові виникли між територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та ТОВ «Джерман Дніпро». ОСОБА_1 не є учасником цих спірних правовідносин, незважаючи на те, що первинно право власності на відповідний об`єкт було зареєстроване саме за ним. Тому помилковим є висновок апеляційного суду про те, що у цій справі зміст і характер відносин між учасниками свідчать, що спір у Дніпровської міської ради виник саме з ОСОБА_1 з приводу порушення права власності (користування) позивача на земельну ділянку внаслідок самочинного будівництва на ній і реєстрації за вказаним відповідачем такого права. Якщо своїми діями ОСОБА_1 завдав територіальній громаді Дніпра збитки, то спір щодо їхнього відшкодування може бути вирішеним в іншому судовому процесі;

суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки, приведеної у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції, проте помилився щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржену постанову апеляційного суду у цій частині належить скасувати, а рішення суду першої інстанції щодо вказаної вимоги змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що касаційну скаргу належить задовольнити частково:

оскаржену постанову апеляційного суду у частині задоволення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , визнання недійсним іпотечного договору та зобов`язання ОСОБА_1 повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції, а також у частині розподілу судових витрат скасувати;

рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , визнання недійсним іпотечного договору, а також зобов`язання ОСОБА_1 повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, привівши її у придатний для використання станшляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції, змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови;

рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову Дніпровської міської ради про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно та постанову апеляційного суду щодо цієї вимоги змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови;

рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у частині позовних вимог Дніпровської міської ради до ТОВ «Джерман Дніпро» про припинення права власності цього товариства на спірне нерухоме майно та скасування записів про іпотеку, про обтяження та продержавну реєстрацію права власності за ТОВ «Джерман Дніпро» на нерухоме майно - автозаправну станцію - скасувати; провадження у справі № 206/2033/20 у частині цих позовних вимог - закрити; роз`яснити Дніпровській міській раді, що розгляд зазначених позовних вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.

Керуючись статтями 255, 256. 400, 409, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Дніпро» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у частині задоволення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , визнання недійсним іпотечного договору та зобов`язання ОСОБА_1 повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції, а також у частині розподілу судових витрат скасувати.

Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 серпня 2021 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , визнання недійсним іпотечного договору, а також зобов`язання ОСОБА_1 повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції, змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 серпня 2021 року у частині відмови у задоволенні позову Дніпровської міської ради про припинення права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - автозаправну станцію та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року щодо цієї вимоги змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у частині позовних вимог Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Дніпро» про припинення права власності цього товариства на нерухоме майно - автозаправну станцію (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101) та скасування записів приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалова Антона Олексійовича про іпотеку, про обтяження та про державну реєстрацію права власності на цей об`єкт за Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерман Дніпро» скасувати.

Провадження у справі № 206/2033/20 у частині позовних вимог Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Дніпро» про припинення права власності цього товариства на нерухоме майно - автозаправну станцію (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101) та скасування записів приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалова Антона Олексійовича про іпотеку, про обтяження та про державну реєстрацію права власності на цей об`єкт за Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерман Дніпро» закрити.

Роз`яснити Дніпровській міській раді, що розгляд зазначених позовних вимог віднесений до юрисдикції господарського суду. Дніпропетровська міська рада протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи у частині вимог, за якими провадження у справі закрито, для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 серпня 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук