Постанова

від 29.02.2024 по справі 761/24849/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24849/22

Провадження № 3-в/761/9/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєв А.І., за участі представника ДМС України Ясінської О.Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року №761/24849/22 за виключними обставинами за матеріалами, які надійшли від Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату переміщення товарів через митний кордон 28.12.2021 - керівник ТзОВ «МАКСОР ГРУП» (ЄДРПОУ 42042472, 43000, Україна, м. Луцьк, вул. Рівненська, 54, РНОКПП 2643723074), за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, суддя,-

В С Т А Н О В И В :

У провадження судді надійшла заява про перегляд постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року №761/24849/22, в межах адміністративних матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року №761/24849/22 визнано винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату переміщення товарів через митний кордон 28.12.2021 - керівник ТзОВ «МАКСОР ГРУП» (ЄДРПОУ 42042472, 43000, Україна, м. Луцьк, вул. Рівненська, 54, РНОКПП НОМЕР_1 ), у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та піддано його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, у розмірі 439379,32 грн., на користь держави, а також, стягнено вартість товарів у розмірі 439379,32 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.06.2023 №761/24849/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року - залишено без змін.

Постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року у справі №761/24849/22 - набрала законної сили та передана на виконання.

Станом на 31.01.2024 року борги боржником згідно виданих на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року у справі №761/24849/22 виконавчих листів не погашені.

Постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року у справі №761/24849/22 в частині стягнення вартості товарів у розмірі 439 379,32 грн. не виконана.

Подаючи заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023, заявник зазначав, що рішенням Конституційного Суду України № 5-р(ГІ)/2023 від 05 липня 2023 року у справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України. Абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

В судове засідання заявник та його захисник не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

В судовому засіданні представник ДМС України Ясінської О.Я. заперечила проти задоволення заяви.

Як зазначив заявник, відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України. КУпАП нормативно не врегульовано порядок перегляду рішень суду за виключними обставинами.

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішеннями ЄСПЛ у справі «Швидка проти України», провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Таким чином, перегляд рішень у справах про адміністративні правопорушення може бути здійснено за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства.

Також заявник зазначав, що згідно із ч. 1 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України, виключною обставиною визнається встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону чи його окремого положення застосованого судом при вирішенні справи.

В той же час, при вирішенні справи № 761/24849/22 відносно ОСОБА_1 , суддею було застосовано абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України, що прямо вбачається із тексту відповідної постанови.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Аналізуючи положення міжнародних актів, Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 своєму рішенні від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011) наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд, виходячи із правової позиції Європейського суду з прав людини, який за певних умов також поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження і на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12); рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), зазначає, що на цю категорію справ поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість апеляційному суду застосувати аналогію закону при перегляді постанови судді суду першої інстанції за виключними обставинами, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, зокрема положення КПК, які регламентують відповідні правовідносини, так як КУпАП не передбачає порядку і процедури перегляду справ за виключними обставинами, хоча згідно міжнародних норм права це є невід`ємним правом особи (правом на справедливий суд, гарантованим ст. 6 Конвенції), а для суддів усіх інстанцій важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.

Відповідно ч. 1 ст. 459 КПК, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, а згідно ч. 3 цієї норми закону виключними обставинами визнаються, зокрема п. 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.

Заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано протягом 30-ти днів із дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України (ч. 1 ст. 461 КПК).

За наслідками провадження суд має право скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами без задоволення (ч. 1 ст. 467 КПК).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року №761/24849/22 визнано винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату переміщення товарів через митний кордон 28.12.2021 - керівник ТзОВ «МАКСОР ГРУП» (ЄДРПОУ 42042472, 43000, Україна, м. Луцьк, вул. Рівненська, 54, РНОКПП НОМЕР_1 ), у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та піддано його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, у розмірі 439379,32 грн., на користь держави, а також, стягнено вартість товарів у розмірі 439379,32 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.06.2023 №761/24849/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року - залишено без змін.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року №761/24849/22 за виключними обставинами, ОСОБА_1 просив застосувати аналогію права, посилаючись при цьому на практику ЄСПЛ. При цьому виключною обставиною ОСОБА_1 зазначав рішення Конституційного Суду України № 5-р(ГІ)/2023 від 05 липня 2023 року у справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України. Абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Крім цього, у ст. 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 150 Конституції України, а також ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.

Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи з ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (п. 9.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/1391/18).

У рішенніКонституційного Суду України № 5-р(ГІ)/2023 від 05 липня 2023 року у справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22) відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині цього рішення чітко вказано про те, що положення абзацу другого частини першої статті 483 Митного кодексу України утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Станом на день прийняття постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року №761/24849/22, абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України неконституційним не визнаний, тобто на момент ухвалення рішення суддею застосовано чинні норми Митного кодексу України і зазначені в ньому положення.

При цьому постанова Шевченківського районного суду м. Києва, яка постановою Київського апеляційного суду залишена без змін, набрала законної сили.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України має пряму дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення), суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року №761/24849/22.

Також, слід зазначити, що згідно рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03), жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, ст. 467 КПК України, суддя, -

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 перегляд постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року №761/24849/22 за виключними обставинами за матеріалами, які надійшли від Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату переміщення товарів через митний кордон 28.12.2021 - керівник ТзОВ «МАКСОР ГРУП» (ЄДРПОУ 42042472, 43000, Україна, м. Луцьк, вул. Рівненська, 54, РНОКПП 2643723074), за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: