Постанова

від 12.03.2024 по справі 2-24/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/536/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №2-24/11 Категорія: на ухвалу Баронін Д.Б. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І.секретар Новицька Н.О.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу другого ВДВС у містіЧеркаси Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 05.02.2024 (повний текст складено 05.02.2024, суддя в суді першої інстанції Баронін Д.Б.) у цивільній справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії другого ВДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач АТ «Райффайзен Банк»,

в с т а н о в и в :

адвокат Чакалов А.К. в інтересах боржника ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, якою просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Другого ВДВС у місті Черкаси щодо не зняття арешту з усього нерухомого майна в межах суми боргу 327853,63 грн. з боржника ОСОБА_1 ;

- скасувати арешт, накладений на все нерухоме майно в межах суми боргу 327 853,63 грн., з боржника ОСОБА_1 , накладений постановою ДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 48587987 від 21.09.2015, обтяження № 11754374 (спеціальний розділ) від 26.10.2015;

- зобов`язати Другий ВДВС у місті Черкаси вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження на все нерухоме майно в межах суми боргу 327853,63 грн. з боржника ОСОБА_1 шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження № 11754374 (спеціальний розділ) від 26.10.2015.

В обґрунтування вказав на те, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 30.07.2015 у цивільній справі №2-24/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором та судовий збір на загальну суму 297985,12 грн.

30.10.2018 постановою Придніпровського ВДВС у місті Черкаси ГТУЮ у Черкаській області виконавчий лист № 2/707/35/15 від 12.08.2015 у виконавчому провадженні №48587987 з примусового виконання рішення суду №2-24/11 від 30.07.2011 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». У грудні 2023 року ОСОБА_1 стало відомо під час відчуження квартири, що на все його нерухоме майно в межах суми боргу 327853,63 грн. накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження серія та номер 48587987, виданий 21.09.2015 Центральним ВДВС Черкаського МУЮ.

Звернувшись до Другого ВДВС у місті Черкаси представник Грибенка І.А. отримав відповідь, що виконавче провадження № 48587987 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзеи Банк Аваль» боргу в сумі 297985,12 грн. було завершене згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» 30.10.2018 та повернуто стягувачу, на даний час виконавче провадження знищено. З моменту закінчення виконавчого провадження №48587987 минуло більше 5 років, протягом яких стягувач не ініціював питання про повторне звернення рішення до виконання та вжиття державним виконавцем примусових заходів стосовно боржника, або інших дій, пов`язаних з виконанням цього судового рішення.

25.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Другого ВДВС у місті Черкаси із заявою про зняття арешту з майна, проте, станом на час звернення до суду з даною скаргою, відповідь на вказану заяву не надходила, що обумовило звернення до суду із вказаною скаргою.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 05.02.2024 вказану скаргу задоволено із вказівкою на відсутність підстав для продовження існування арешту нерухомого майна боржника, щодо якого відсутнє виконавче провадження, а також на порушення прав власника майна тривалим накладенням арешту на його нерухоме майно.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, другий ВДВС у місті Черкаси подав 12.02.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду у справі, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні скарги боржника.

Зазначає, що після повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не закінчується правовий висновок ВС від 22.12.2021 у справі №634/292/21. Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу, як у даному випадку, що відповідає відповідним положенням ЗУ «Про виконавче провадження».

У відзиві на апеляційну скаргу скаржник ОСОБА_1 просив суд апеляційну скаргу відхилити , а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законнним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 27.08.2015 постановою державного виконавця Центрального ВДВС у місті Черкаси Черкаського МУЮ ВП №48587987 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/707/35/15 від 12.08.2015, виданого Черкаським районним судом, в якому вказано про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 015/02-2/1038-08 від 09.09.2008 у розмірі 297355,12 грн. та судового збору у розмірі 650 грн.

21.09.2015 постановою державного виконавця Центрального ВДВС у місті Черкаси Черкаського МУЮ у виконавчому провадженні № 48587987 накладено арешт на майно боржника в межах суми боргу 327853,63 грн. та заборону його відчуження.

13.10.2017 постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Черкаси ГТУ юстиції у Черкаській області у ВП № 48587987 передано виконавче провадження № 48587987 до Придніпровського ВДВС у місті Черкаси.

30.10.2018 старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у місті Черкаси ГТУ юстиції у Черкаській області у ВП № 48587987 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

25.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Другого ВДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з його нерухомого майна в рамках вказаного провадження.

З листа №39774/26.25-47/170758 від 29.12.2023вбачається, щоДругий ВДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)повідомивпредставника ОСОБА_1 , що ВП №48587987 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзеи Банк Аваль» боргу в сумі 297985,12 грн., яке перебувало на виконанні у Придніпровському ВДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знищено.

Указане виконавче провадження було завершене згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №360839952 від 04.01.2024 квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 . Крім того, 26.10.2015 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №48587987 зареєстровано арешт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , в межах суми боргу 327853,63 грн.

Вказуючи на необґрунтованість арешту нерухомого майна боржника у разі відсутності відповідного виконавчого провадження (виконавчий документ у якому повернуто стягувачу з підстав відсутності майна боржника, за рахунок якого можна задовольнити вимоги стягувача), заявник у цій справі просив скасувати відповідний арешт, накладений державним виконавцем.

Зазначені правовідносини мають таке правове регулювання.

Згідно вимогстатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення викладені устатті 74 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема, верховенства права, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Далі, відповідно до частини першої статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові ВС від 26.01.2022 у справі № 127/1541/14-ц.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Саме вказані причини стали підставами у даній справі для повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні в якому на нерухоме майно скаржника у цій справі було накладено оспорюваний арешт.

За змістом положень частини п`ятої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.

Ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п`ятої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, а також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постановах ВС від 12.08.2020 у справі №569/17603/18 та від 22.12.2021 у справі №634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Указаний механізм запроваджено законодавцем із метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Ураховуючи зазначене вище правове регулювання фактичні обставини в цій справі, що встановив суд, та правовий висновок у постановах ВС від 12.08.2020 у справі №569/17603/18 та від 22.12.2021 у справі №634/292/21, апеляційний суд констатує відсутність передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю в боржника майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача.

Таким чином, приписи ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження не порушував, адже вказаний закон не передбачав у нього обов`язку зняти арешт з майна боржника у разі повернення без виконання виконавчого листа через відсутність майна у боржника, про що безпідставно зазначає скаржник.

Вказані висновки зазначено також ВС у постанові від 09.01.2023 у справі за № 2-3600/09.

Отже в силу вимог частини третьоїстатті 451 ЦПК Україниподана у цій справі скарга боржника на дії державного виконавця має бути відхилена, адже оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника рішеннями виконавця не було порушено.

Суд першої інстанції при винесенні вказаної ухвали не вказав в чому саме полягала неправомірність дій державного виконавця та не зазначив порушені ним норми права, незаконною бездіяльність щодо не зняття арешту з майна особи, до того ж доказів відсутності майнових претензій з боку стягувача до боржника під час розгляду даної справи суду першої інстанції надано не було.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 05.02.2024 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушенням норм матеріального права (ч.5 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження»), та прийняти постанову про відхилення скарги боржника ОСОБА_1 на дії другого ВДВС у місті Черкаси.

Отже апеляційна скарга ДВС підлягає до задоволення.

За приписами ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Отже витрати ДВС по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи у сумі 3028 грн. слід компенсувати за рахунок боржника ОСОБА_1 .

Відомостей про наявність пільг щодо сплати судового збору у ОСОБА_1 апеляційному суду не надано.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 447 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 05.02.2024 у цивільній справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії другого ВДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач АТ «Райффайзен Банк», скасувати.

Скаргу боржника ОСОБА_1 на дії другого ВДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у даній справі залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь другого ВДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 3028 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 13.03.2024.

Суддя-доповідач

Судді