Ухвала

від 11.03.2024 по справі 160/6361/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

11 березня 2024 р.Справа №160/6361/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Савченка А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша снекова компанія» про забезпечення позову у справі №160/6361/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша снекова компанія» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

установив:

08 березня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша снекова компанія» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.08.2023 р. № 005081 про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 510 грн.

Разом із позовною заявою подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом:

- зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 005081, до набрання чинності рішенням суду.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що оскільки на час звернення позивача до суду з позовом про оскарження постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу та з заявою про забезпечення цього позову виконавчою службою вчиняються дії з примусового виконання оскаржуваної постанови, і це може призвести до ускладнення та/або унеможливлення ефективного поновлення порушених оскаржуваною постановою прав, у разі задоволення судом позову про визнання такої постанови протиправною та її скасування, заявник просить забезпечити позов.

Відповідно до приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та подану заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про наявність підстав для її задоволенні у повному обсязі, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою ст.151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Суд встановив, що позивач оскаржує постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.08.2023 р. № 005081 про накладення на ТОВ «Перша снекова компанія» адміністративно-господарського штрафу у сумі 510 грн. на підставі абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому, відповідно до п.п.32-35 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567) виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт зупиняється в силу закону лише у разі подання в установлений строк скарги на таку постанову до Укртрансбезпеки і таке зупинення триває виключно до розгляду останньою скарги по суті.

Як встановлено, листом Укртрансбезпеки від 11.12.2023 р. скаргу заявника на оскаржувану постанову залишено без задоволення.

Водночас, ані Порядок №1567, ані Закон України «Про автомобільний транспорт» не передбачають зупинення виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт у разі її оскарження у судовому порядку.

Натомість, ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Отже, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесена Державною службою України з безпеки на транспорті, є виконавчим документом і пред`являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку встановленому законом.

Суд також встановив, що відповідач реалізував свої повноваження щодо звернення спірної постанови до примусового виконання та подав постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті, на примусове виконання.

Постановою заступника начальника Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 17.10.2023р. відкрито виконавче провадження №73050076 з виконання постанови від 16.08.2023 р. № 005081, винесеної Державною службою України з безпеки на транспорті, про стягнення штрафу у сім 510 грн. з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша снекова компанія».

Постановою заступника начальника Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 17.10.2023р. накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша снекова компанія».

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 р. заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій визначені ст.34 Закону України Про виконавче провадження.

Так, згідно з п. 2 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що ані Порядком №1567, ані Законом України «Про автомобільний транспорт», ані ст.34 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. не передбачено зупинення дії та виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт у разі її оскарження у судовому порядку.

Водночас, передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа (п.2 ч.1 ст. 34 Закону).

Згідно із частиною 4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

При цьому з аналізу вищенаведених приписів статті 150 КАС України слідує, що цією нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

При цьому, інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як встановлено,. відповідач вчинив дії щодо примусового виконання оскаржуваного рішення, що, в свою чергу, свідчить про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року (справа № 640/7046/19).

Суд вважає, що достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до звершення розгляду справи по суті позовних вимог, є вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскаржуваних постанов та зупинення стягнення по цим виконавчим документам.

При цьому вжиті заходи забезпечення позову є своєчасними, відповідають предмету позову, а також є співрозмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, а їх невжиття може унеможливити ефективний захист прав позивача, призвести до заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Крім того, суд наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Враховуючи вище викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість поданої позивачем заяви та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша снекова компанія» про забезпечення позову у справі № 160/6361/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша снекова компанія» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити у повному обсязі.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.08.2023 р. № 005081, винесеної Державною службою України з безпеки на транспорті в особі в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитра Слюсаренка, про накладення на Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша снекова компанія» (41287605, пр. Свободи, 4, кімната 206/4, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51925) адміністративно-господарського штрафу у сумі 510 грн., яке здійснюється у виконавчому провадженні № 73050076, що перебуває в провадженні Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до набрання судовим рішенням у справі №160/6361/24 законної сили.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала підлягає негайному виконанню відповідно до ч.1 ст.156 КАС України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи згідно з ч.8 ст.154 КАС України.

Суддя А.В. Савченко