Ухвала

від 11.01.2024 по справі 160/26254/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 січня 2024 р.Справа № 160/26254/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро адміністративну справу за позовом Філії «Степовий елеватор» Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» до Дніпровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Філія «Степовий елеватор» Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в якій просить:

- визнати протиправними дії Дніпровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо складення та направлення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю щодо Філії «СТЕПОВИЙ ЕЛЕВАТОР» Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» (ЄДРПОУ ВП 35812297);

- зобов`язати Дніпровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю виключити відомості про розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю щодо Філії «СТЕПОВИЙ ЕЛЕВАТОР» Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» (ЄДРПОУ ВП 35812297) з баз даних Пенсійного фонду України, в тому числі веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність складеного відповідачем щодо позивача розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2023 року №553 Порядок від 31 січня 2007 року №70, яким було врегульовано питання подачі роботодавцями звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, втратив чинність. Таким чином, подання роботодавцями до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про працевлаштування осіб з інвалідністю (форма №10-ПОІ) вже не вимагається. Тобто за 2022 рік подавати звіт не потрібно. Відповідну інформацію щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного фонду України. Якщо підприємство має структурні підрозділи, що розташовані на іншій адміністративній території (місто, район) або займаються іншими видами діяльності, ніж саме підприємство, та складають значну питому вагу (не менше 30%) у загальній кількості працівників, підприємство подає органу державної статистики за своїм місцезнаходженням форми державних статистичних спостережень з праці щодо структурних підрозділів із зазначенням їхньої території розташування та виду економічної діяльності. Із розрахунку середньооблікової кількості працівників (наведена вище) вбачається, що середньооблікова кількість працевлаштованих осіб у ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» становить 352 особи, в той же час згідно з приписами ст.19 Закону №875-ХІІ квота для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 4%, тобто в даному випадку для ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» дане значення дорівнює 14 особам з інвалідністю. В той же час, наразі на підприємстві та його підрозділах в цілому працевлаштовані 16 осіб з інвалідністю, тобто в даному випадку ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» забезпечило місцем роботи більшу кількість осіб, ніж те, що безпосередньо вимагається Законом. Таким чином, враховуючи приписи п.1.2 Інструкції №286 та ст.19 Закону України №875-ХІІ, Товариство АТ «КАРГІЛЛ» та його відокремлені підрозділи повинні бути розглянуті, як суцільний суб`єкт на якого покладається обов`язок із забезпеченням працевлаштування осіб з інвалідністю. Позивач вважає, що належним способом судового захисту його прав та законних інтересів є скасування розрахунку сум адміністративно-господарської санкції, як електронного документа, та виключення відомості про нього з баз даних Пенсійного фонду України, в тому числі веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказує, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді РDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Незважаючи на суттєві зміни статті 19 Закону №875-ХІІ щодо виключення обов`язку роботодавців звітування територіальним відділенням Фонду, механізм розрахунку та сплати адміністративно-господарських санкцій визначений статтею 20 Закону №875- ХІІ залишився без змін. Всі розрахунки сум адміністративно-господарських санкцій здійснюються виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку. Отже, інформацію щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яку передає Пенсійний фонд України. Відповідач наголошує, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій не має ознак нормативно-правового акта чи акта індивідуальної дії, оскільки не містить обов`язкових приписів; розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень, дією чи бездіяльністю, які в даному випадку породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, у зв`язку з чим, також не підпадає під дію статті 17 КАС України. Що стосується відшкодування сум адміністративно-господарських санкцій, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі розрахунку відповідача. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Тобто, оцінка поданого розрахунку може бути надана під час розгляду справи за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з підприємства сум адміністративно-господарських санкцій у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік. Отже, Розрахунок є лише носієм доказової інформації, не містить обов`язкових для виконання приписів, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків, не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні приписів статті 17 КАС України, його скасування не призведе до захисту прав позивача. Також, щодо обов`язку виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відокремленим підрозділом ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» - Філією «Степовий елеватор», відповідач зазначає, що в пункті 8.4 розділу 8 Положення з про Філію «Степовий елеватор» Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» зазначено, що Філія веде відокремлений облік результатів своєї діяльності, складає статистичну і податкову звітність, сплачує податки згідно з чинним законодавством України, звітує перед Підприємством. Таким чином, Філія «Степовий елеватор» Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ», як відокремлений підрозділ юридичної особи, що веде окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, визначається як самостійний суб`єкт, який зобов`язаний виконувати норми ст. 19 Закону №875-ХІІ щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ, у разі якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону №875-ХІІ, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції у відповідному розмірі.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній підтримав обґрунтування викладені в позовній заяві, просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримав свою позицію викладену у відзиві на позов.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є оскарження дій відповідача щодо складення та направлення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Позивач вважає, що відповідачем протиправно складено вказаний Розрахунок, оскільки відповідно до діючого законодавства України у відповідача були відсутні підстави для його складання відносно Філії «Степовий елеватор», у зв`язку з чим, в позовній заяві наголошує, що належним способом судового захисту його прав та законних інтересів є скасування Розрахунку.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі Закон №875-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Статтею 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Адміністративно-господарські санкції, визначені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" це грошове зобов`язання, альтернативне зобов`язанню самостійно здійснити працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до Закону. За своєю правовою природою ці санкції є видом господарсько-правової відповідальності, які застосовуються до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності (статті 217, 238 Господарського кодексу України).

Територіальні відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування визначають суб`єктів господарювання, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та нараховують їм адміністративно-господарські санкції, про що спільно з органами ПФУ направлять суб`єктам господарювання відповідні розрахунки. Територіальні відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю також вправі вимагати стягнення у судовому порядку несплачених суб`єктами господарювання у встановлений строк адміністративно-господарських санкцій та пені, нарахованої за порушення термінів їх сплати.

Питання про виконання чи невиконання позивачем як підприємцем, який використовує найману працю, у 2022 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або про його вину/відсутність вини у невиконанні такого нормативу, може бути предметом правової оцінки у разі розгляду судом спору за позовом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про примусове стягнення з нього нарахованих адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2023 року в адміністративній справі №340/4174/23.

Оскаржуваний розрахунок є документом, який підтверджує факт діяльності Фонду та є лише носієм доказової інформації, не містить обов`язкових для виконання приписів, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків, не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні приписів КАС України, його скасування не призведе до захисту прав позивача, а тому не може бути предметом спору (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №811/1456/17).

Суд наголошує, що обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке безпосередньо і реально порушує права чи обов`язки позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.11.2023 року у справі №360/1054/22.

У спірних правовідносинах відповідач діяв у межах своїх повноважень, прав, свобод чи інтересів позивача не порушував, будь-якої шкоди йому не завдав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вищевикладене є підставою для закриття провадження в цій справі.

Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 21.09.2023 року по справі №990/49/22, від 30.03.2023 року по справі №990/15/23, від 22.03.2018 року по справі у справі №800/559/17.

Враховуючи викладене, суд не роз`яснює позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, оскільки судом вже зроблено правовий висновок про те, що ця справа не може розглядатися в будь-якій юрисдикції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст.ст.241-248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі №160/26254/23 за позовом Філії «Степовий елеватор» Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» до Дніпровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Н.В. Турлакова