Рішення

від 13.03.2024 по справі 160/31185/23

НЕ ВКАЗАНО

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 рокуСправа №160/31185/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦРЕДУКТОР" до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2023р. (згідно відомостей Укрпошта) Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦРЕДУКТОР" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової служби України та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відхилення податкової накладної №7 від 07.02.2022р., яку позивачем подано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних 29.09.2023р.;

- зобов`язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача №7 від 07.02.2022 датою її подання на реєстрацію, тобто 29.09.2023р.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що по взаємовідносинах із ТОВ «ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» позивачем була складена податкова накладна №7 від 07.02.2022р., яка була направлена на реєстрацію в ЄРПН 29.09.2023р., при цьому, станом на дату формування наведеної податкової накладної директором підприємства був ОСОБА_1 , а станом дату її направлення на реєстрацію, директором позивача вже був ОСОБА_2 . За результатами обробки зазначеної податкової накладної, позивач отримав квитанцію, згідно якої документ не може бути прийнятий у зв`язку з тим, що порушено вимоги статті 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (3261208137 ОСОБА_3 ); Зареєстровані підписи особи: - директор з 21.08.2023 по 29.09.2023; - директор з 22.08.2023 по 21.08.2024; - бухгалтер з 23.08.2023 по 29.09.2023. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки положеннями статей 192 та 201 ПК України не передбачено заборони щодо складення податкової накладної одним керівником підприємства та її надіслання у подальшому новим керівником юридичної особи, яким набуто повноваження, при цьому, як слідує з порядку реєстрації податкових накладних, безпосереднім обов`язком відповідача є перевірка повноважень особи, яка підписує податкову накладну та надсилає її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Щодо обраного способу захисту, то позивач вказує на те, що у даному випадку належним способом захисту порушених прав та/або інтересів платника податків позивача є зобов`язання контролюючому органу зареєструвати податкову накладну датою її подання, так як відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків та покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки (а.с.1-15).

Ухвалою суду від 15.01.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.95).

16.02.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вищенаведених вимог ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просить прийняти судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що у межах спірних правовідносин направлена підприємством на реєстрацію податкова накладна не відповідала затвердженим вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», як один з критеріїв перевірки електронного документу для його прийняття та вчиненні подальших дій з реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; за інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з 21.08.2023 Жогов Олексій Володимирович є керівником ТОВ «Спецредуктор» та товариством набуто статусу суб`єкта електронного документообігу 22.08.2023 відповідно до першого надісланого електронного документа новим керівником, разом з тим, спірна податкова накладна №7 від 07.02.2022 надіслана на реєстрацію до набуття права підпису ОСОБА_2 , що й згідно квитанцій від 29.09.2023 стало підставою для відмови у прийнятті на реєстрацію зазначених податкових документів до ЄРПН, з підстав порушення вимог ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - відомості про особу, яка склала податкову накладну, не відповідають КЕП особи, що підписала даний документ; згідно чинного законодавства накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа, а як наслідок колишній директор, як відповідальна особа за діяльність товариства у період обіймання своєї посади, мав завершити процедуру створення складених документів їх підписанням, до завершення своїх повноважень; у разі зміни керівника на підприємстві, електронний документ, який був створений на дату дії повноважень попереднього керівника, але не підписаний чинним його КЕП, вважається не завершеним (створеним) згідно вимоги статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», якими зазначено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа, при цьому, новий керівник не може підписати такий документ, оскільки діє в рамках іншого Договору, дата набрання чинності якого відрізняється від дати створення електронного документу, та ніяким чином не ідентифікує посадову (уповноважену) особу, яка брала участь у виписуванні податкової накладної по першій події, а відповідно, можливість підписання електронних документів від імені автора іншою особою у даному випадку не узгоджується з положеннями Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», який є одним із критеріїв перевірки податкової накладної для реєстрації в ЄРПН; оскільки фактично податковим органом не було прийнято рішення про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН, то зобов`язання відповідача зареєструвати вказані податкові накладні є передчасним, так як повноваженнями щодо вирішення питання про реєстрацію розрахунків коригування в ЄРПН, у відповідності до положень податкового законодавства, наділені саме податкові органи, тому визначений позивачем спосіб захисту права як зобов`язання ДПС України зареєструвати розрахунки коригування в ЄРПН в обхід законодавчо встановленої процедури, не може бути застосований у спірних відносинах, які фактично виникли з приводу виключно відмови у прийнятті до реєстрації податкових накладних. Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15000 грн., то відповідач вказує на те, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи, яка розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи, предмет спору в цій частині не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і складність процесуальних документів, відповідно, оцінка дій, що полягали у вивченні матеріалів справи, наявність сталої судовою практикою у спірному питанні не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору; поданий до суду позов у зазначеній справі дублює позов ТОВ «Спецредуктор» у справі №160/31928/23, лише змінено реквізити податкової накладної та операції, за якої її видано, що виключає затрачений цим же адвокатом 6-годинний час на складання позову; вчинення адвокатом таких дій як підготовка процесуальних документів, безпосереднє подання їх до суду, систематизація первинних документів та їх аналіз з позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанова від 04.11.2019 у справі № 9901/264/19) у розумінні ст.ст. 1, 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність неможливо вважати самостійними послугами з надання правової (правничої) допомоги; в описі наданих послуг зазначено про проведення консультації тривалістю в 1 годину та вартістю 1000 грн., однак позивачем уже був поданий ідентичний позов з аналогічних підстав до суду у справі № 160/31928/23, що вказує на вже сформовану між ним та адвокатом позицію у здійснення судового захисту порушених прав в даних правовідносинах; матеріалами позовної заяви не підтверджено фактичного понесення витрат на правничу допомогу, оскільки відсутні документи на перерахування та отримання коштів зазначеним адвокатом за надані послуги позивачу (а.с.100-108).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно дост. 258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 13.03.2024р., у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦРЕДУКТОР" з 03.10.2013р. зареєстроване як юридична особа за адресою: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Патріотів України, буд.126-Г/1, є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності підприємства є 28.15 Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів, що підтверджується наявними в матеріалах Випискою з ЄДРПОУ та копією Витягу з реєстру платників податку на додану вартість (а.с.17,18,139-142,143).

На виконання договору поставки №10078-ПРМЗ-УМТС-Т від 23.09.2021р. позивач 07.02.2022р. здійснив поставка товару (вал) ТОВ «ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД», що підтверджується копіями відповідного договору, специфікації №2 від 23.09.2021р. до договору поставки, рахунку на оплату №79 від 08.12.2021р., видаткової накладної №Н8 від 07.02.2022р., товарно-транспортної накладної №Н8 від 07.02.2022р., наявними у справі (а.с.59-69).

Згідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, за наведеною господарською операцією позивачем була складена податкова накладна №7 від 07.02.2022р., в якій в якості особи повноважної на складення такої накладної вказано ОСОБА_4 , що підтверджується змістом її копії (а.с.56-57).

Згідно Протоколу засідання Загальних зборів учасників ТОВ «СПЕЦРЕДУКТОР» б/н від 17.08.2023р., ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦРЕДУКТОР» з 17 серпня 2023 року та з 18 серпня 2023 року призначено на посаду директора Товариства ОСОБА_2 (а.с.53-54).

ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «СПЕЦРЕДУКТОР» з 18.08.2023р., про що 21.08.2023р. внесено відповідний запис до ЄДРПОУ, що підтверджується копіями наказу №79 від 18.08.2023р. та Виписки з ЄДРПОУ (а.с.17-18,55,139-142).

ТОВ «СПЕЦРЕДУКТОР» 29.09.2023р. було подано на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну №7 від 07.02.2022р., проте, отримав Квитанцію №1 від 29.09.2022р., згідно якої документ не може бути прийнятий у зв`язку з тим, що порушено вимоги статті 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (3261208137 ОСОБА_3 ); Зареєстровані підписи особи: - директор з 21.08.2023 по 29.09.2023; - директор з 22.08.2023 по 21.08.2024; - бухгалтер з 23.08.2023 по 29.09.2023, що підтверджується змістом копії відповідної квитанції, наявної у справі (а.с.58).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо відхилення податкової накладної №7 від 07.02.2022р., яку позивачем подано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних 29.09.2023р., у зв`язку з чим позивач просить визнати протиправними такі дії відповідача, а також і зобов`язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача №7 від 07.02.2022 датою її подання на реєстрацію, тобто 29.09.2023р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції чинній на дату складання податкової накладної №7 від 07.02.2022р.) передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Також, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронні довірчі послуги, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 12 Порядку №1246 визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Тобто, із аналізу наведених норм слідує, що причинами відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації можуть бути, зокрема, нечинність електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; недотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Так, як встановлено судом з матеріалів справи, на час складання (формування) податкової накладної від 07.02.2022р. №7 посаду директора ТОВ «СПЕЦРЕДУКТОР» займав ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи, наведеними вище, які відповідачем не спростовано.

Згідно Протоколу засідання Загальних зборів учасників ТОВ «СПЕЦРЕДУКТОР» б/н від 17.08.2023р., ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦРЕДУКТОР» з 17 серпня 2023 року та з 18 серпня 2023 року призначено на посаду директора Товариства ОСОБА_2 (а.с.53-54).

ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «СПЕЦРЕДУКТОР» з 18.08.2023р. (а.с.55).

У зв`язку із зміною керівника ТОВ «СПЕЦРЕДУКТОР» було внесено зміни до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 21.08.2023р. приватним нотаріусом Ковтюх А.В. внесено відповідний запис №1002301070014004823, що підтверджується копією Виписки з ЄДРПОУ (а.с.17-18,139-142).

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для неприйняття податковим органом для реєстрації податкової накладної ТОВ «СПЕЦРЕДУКТОР» від 07.02.2022р. №7 (доставленої до ДПС України для реєстрації 29.09.2023р. о 14:09:14 год.) є відсутність інформації про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (3261208137 ОСОБА_3 ), про що свідчить зміст квитанції №1 від 29.09.2023р. (а.с.58).

Правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації врегульовані Законом України "Про електронні довірчі послуги".

Разом з тим, відповідно до пунктів 12, 23 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - це удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

В частині другій статті 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги" законодавцем передбачено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.

Пунктами 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний цифровий підпис та посилений сертифікат відкритого ключа, що його підтверджує, видані відповідно до вимог Закону України "Про електронний цифровий підпис" до набрання чинності цим Законом, використовуються користувачами електронних довірчих послуг, кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, які продовжують їх обслуговувати, відповідно як кваліфікований електронний підпис та кваліфікований сертифікат електронного підпису до закінчення строку дії посиленого сертифіката відкритого ключа, але не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Електронні дані з накладеним електронним цифровим підписом, який підтверджено з використанням посиленого сертифіката відкритого ключа, визнаються після набрання чинності Законом України "Про електронні довірчі послуги" електронними даними із створеним кваліфікованим електронним підписом, але не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом.

З аналізу наведених приписів вбачається, що Закон України "Про електронні довірчі послуги" (частина 2 статті 17) вимагає від суб`єктів господарювання використовувати лише кваліфіковані електронні довірчі послуги при здійсненні електронної взаємодії, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис.

Як вже було зазначено судом вище, на час подання податкової накладної №7 від 07.02.2022р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.09.2023р., посаду директора ТОВ «СПЕЦРЕДУКТОР» займав ОСОБА_2 , його електронний цифровий підпис є дійсним та зареєстрованим, що підтверджується змістом копії квитанції №1 від 29.09.2023р. (а.с.58) та відповідачем не спростовано.

Отже, керівник платника податків отримує повноваження підписувати та подавати контролерам електронні документи одночасно з набуттям таким платником статусу СЕД, такий статус директор ОСОБА_2 мав станом на момент подання спірної податкової накладної для реєстрації (29.09.2023р.), що підтверджується змістом копії квитанції №1 від 29.09.2023р. (а.с.58) та відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Судом також враховується і те, що положеннями статей 192, 201 Податкового кодексу України не передбачено імперативної заборони щодо підписання податкової накладної одним керівником товариства та її надіслання для реєстрації у подальшому новим керівником юридичної особи, яким набуто повноважень у законний спосіб після попередника. Більш того, як слідує з порядку реєстрації податкових накладних, безпосереднім обов`язком відповідача є перевірка повноважень особи, яка підписує податкову накладну та надсилає її для реєстрації в ЄРПН.

Доказів нечинності кваліфікованого електронного підпису керівника ТОВ «СПЕЦРЕДУКТОР» Жогова О.В. станом на 29.09.2023р. відповідачем суду не надано, а матеріали справи не містять.

З аналізу вищенаведених норм матеріального права та встановлених обставин справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ДПС України щодо відмови у прийнятті податкової накладної «СПЕЦРЕДУКТОР» від 07.02.2022 №7 за умови підписання такої КЕП повноважного директора на дату подання податкової накладної на реєстрацію є протиправними, а тому слід визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті на реєстрацію податкової накладної №7 від 07.02.2022р., яку позивачем подано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних 29.09.2023р., вийшовши за межі позовних вимог позивача згідно положень ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті на реєстрацію податкової накладної №7 від 07.02.2022р., яку позивачем подано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних 29.09.2023р., виходячи з вищенаведених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та обставин справи, встановлених судом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови у прийнятті на реєстрацію податкової накладної №7 від 07.02.2022р., яку позивачем подано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних 29.09.2023р., суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши позивачеві у прийнятті на реєстрацію спірної податкової накладної, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення вищенаведеними діями відповідача щодо відмови у прийнятті на реєстрацію податкової накладної №7 від 07.02.2022р., яку позивачем подано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних 29.09.2023р., прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними, з урахуванням повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача №7 від 07.02.2022 датою її подання на реєстрацію, тобто 29.09.2023р., оскільки такі вимоги позивача є передчасними, так як перелік підстав для неприйняття податкових накладних, є вичерпним та не може свавільно розширюватись контролюючим органом, на що неодноразово звертав увагу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.

При цьому, формулювання підстав неприйняття податкових накладних повинно коригуватись з підстав, що передбачені Порядком № 1246.

Враховуючи те, що наведена контролюючим органом підстава неприйняття поданої Товариством до реєстрації в ЄРПН податкової накладної не відповідає одному з пунктів 12 Порядку № 1246, тоді як з матеріалів справи не встановлено проведення контролюючим органом перевірки поданої податкової накладної всіх переліченим підставам (критеріям) закріплених у пункті 12 Порядку №1246, висновки контролюючим органом щодо відповідності таким не надані, а відповідно, в межах спірних правовідносин, перевіряючи обґрунтованість дій контролюючого органу, адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у прийнятті на реєстрацію спірної податкової накладної, є саме зобов`язання Державної податкової служби України розглянути питання щодо прийняття для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача №7 від 07.02.2022р., з урахуванням правових висновків висловлених за наслідками розгляду цієї справи, виходячи з вимог ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн., то такі судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню судом до 3000,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи - ч.3 ст.132 наведеного Кодексу.

За приписами ч.3, ч.4 та ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом для справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ч.6 наведеної статті.

Так, згідно наданих суду копій договору про надання правової допомоги б/н від 14.11.2023р., акту приймання-передачі наданих послуг б/н від 15.11.2023р. вбачається, що між Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦРЕДУКТОР" та Адвокатським об`єднанням «АДЕЛЕКС» був укладений договір предметом якого є здійснення захисту, представництва або надання інших видів правової допомоги (а.с.72-80).

При цьому, в акті приймання-передачі наданих послуг б/н від 15.11.2023р. зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), а саме: усне консультування 1 година 00 хв. - 1000 грн.; аналіз документів та судової практики щодо про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної №7 від 07.02.2022 року 2 години 00 хв. 3000 грн.; написання та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної №7 від 07.02.2022 року з додатками 6 годин 00 хв. 11000 грн. Всього: 15000,00 грн.

Клієнт зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту набрання законної сили Рішення суду про визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо відхилення податкової накладної №7 від 07.02.2022 року, яку подано на реєстрацію та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦРЕДУКТОР» №7 від 07.02.2022 року датою її подання на реєстрацію, сплатити Адвокатському об`єднанню суму в розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) (а.с.80).

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, зміст наданих послуг за вищенаведеним розрахунком витрат на правничу допомогу, а також і враховуючи незгоду відповідача із розміром витрат на професійну правничу допомогу, що викладена у відзиві та фактично є його клопотанням про зменшення цих витрат, суд приходить до висновку, що обсяг і розмір наданих адвокатом послуг в межах даної справи у загальній сумі 15000,00 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, оскільки предмет позову не є складним з урахуванням подання раніше аналогічного позову щодо відмови у прийнятті на реєстрацію іншої податкової накладної накладної, наявної сталої правової позиції з даного питання, тому розмір гонорару адвоката є завищеним, а відповідно, не є співмірним із предметом позову та виконаних адвокатом послуг, тому такі судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 3000,00 грн.

При цьому, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 3000 грн., судом враховується і те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме сума судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн. підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень згідно до вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної податкової служби України на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжної інструкції №3147 від 14.11.2023р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1342 грн. 00 коп., виходячи із розрахунку: 2684,00 грн./2 (а.с.16,85а).

Керуючись 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦРЕДУКТОР" до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті на реєстрацію податкової накладної №7 від 07.02.2022р., яку Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦРЕДУКТОР" подано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних 29.09.2023р.

Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393) розглянути питання щодо прийняття до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦРЕДУКТОР" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Патріотів України, буд.126-Г/1; код ЄДРПОУ 38657955) №7 від 07.02.2022р., враховуючи висновки суду, викладені у цьому судовому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦРЕДУКТОР" №7 від 07.02.2022р. (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Патріотів України, буд.126-Г/1; код ЄДРПОУ 38657955) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1342 грн. 00 коп. (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень 00 копійок).

У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва