Рішення

від 11.03.2024 по справі 320/47113/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року справа №320/47113/23

місто Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Р про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Р щодо не виплати майстер-сержанту ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік вислуги на військовій службі, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44 (із змінами).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно витягу з наказу від 26.07.2023 №117 ДСК Р-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення встановлено, однак при звільненні з військової служби, їй протиправно не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою від 17.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 26.07.2023 відповідно до витягу з наказу начальника Управління інформації Державної прикордонної служби України №117 ДСК Р-ОС «Про особливий склад» (зі змінами), з 04.08.2023 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення майстер-сержанта ОСОБА_1 , відповідального виконавця режимно-секретного відділу, звільнену з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу.

Однак при звільнення позивачу відповідач не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік вислуги на військовій службі, тому вона 27.07.2023 звернулась до відповідача із рапортом щодо виплати такої одноразової грошової допомоги при звільненні.

Листом від 04.08.2023 №15/11/1467 відповідач відмовив позивачу у виплаті їй одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік вислуги на військовій службі, оскільки ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить такої підстави для виплати одноразового грошової допомоги при звільненні, як «один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років)».

Вважаючи вказані таку відмову відповідача протиправною позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі-Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції станом на 06.11.2015), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Судом із матеріалів справи встановлено, що 26.07.2023 відповідно до витягу з наказу начальника Управління інформації Державної прикордонної служби України №117 ДСК Р-ОС «Про особливий склад» (зі змінами), з 04.08.2023 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення майстер-сержанта ОСОБА_1 , відповідального виконавця режимно-секретного відділу, звільнену з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічну виплату одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців - жінок у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років встановлено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому, вичерпний перелік підстав для невиплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги визначено у абзаці третьому пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХП, згідно якого, права на виплату одноразової грошової допомоги позбавляються військовослужбовці при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується. Одноразова грошова допомога також не виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби на підставах, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 36 (крім випадків звільнення у зв`язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31) Закону України «Про розвідку».

Згідно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Аналогія закону полягає у застосуванні судом норми правової або норм, що регулюють відносини, подібні до тих, які є предметом розгляду в межах конкретного правового спору. Необхідність застосування аналогії закону пов`язана з тим, що навіть найрозвиненіше законодавство об`єктивно не здатне заздалегідь унормувати всі нетипові ситуації, які потребуватимуть правового реагування. Суд зазначає, що в даній ситуації відсутній відповідний нормативно-правовий акт, норми якого безпосередньо повинні були б регулювати зазначені правовідносини. Однак відсутність конкретних правових норм, які можна було б застосувати до даного правового спору, не означає відсутності необхідності цей спір вирішувати та прийняти в результаті такого вирішення відповідне рішення. Суд зазначає, що спір, який розглядається, вимагає правового вирішення, має правові наслідки, а отже, повинен бути вирішений через ухвалення відповідного рішення; в даному випадку відсутня правова норма, яка безпосередньо врегульовує спір; в наявності є подібна правова норма (яка має схожі істотні ознаки порівняно з нормою, яка вимагається, або регулює відносини, подібні до тих, які потребують врегулювання).

Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію і з цього часу в Україні діє особливий період, який включає і воєнний стан, який постановлено ввести в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої етапі 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено до даного часу.

У зв`язку із проходженням військової служби обома із подружжя військовослужбовців, один із них, у тому числі і чоловік військовослужбовець набув право на звільнення за сімейними обставинами у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу одним із подружжя військовослужбовців, які мають дитину (дітей) віком до 18 років із правом на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до п. 2 ст. 15 з Закону № 2011 -XII, ч. 3 ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, оскільки вичерпний перелік підстав для невиплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги визначено у абзаці третьому пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ та частині третій статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, що звільнена з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років за наявності вислуги років, що перевищує 10 років - має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII. Розмір такої допомоги визначається у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача.

Однак, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту нарахування та виплати позивачу такої грошової допомоги станом на час її звільнення, а зазначена ним підстава для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, стосується помилкового тлумачення відповідачем норм частини 5 ст. 26 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» у взаємозв`язку зі статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відтак, суд вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, тому з метою захисту прав позивача суд дійшов висновку зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік вислуги на військовій службі.

Стосовно позовної вимоги позивача про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого Постановою від 15.01.2004 №44, то суд зазначає наступне.

Пункт 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин): виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на викладене, позовна вимога позивача щодо проведення нарахування та виплати коштів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 №44, також підлягає задоволенню.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, в зв`язку із чим адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік вислуги на військовій службі, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами).

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Білоноженко М.А.