Рішення

від 13.03.2024 по справі 460/28727/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2024 року м. Рівне№460/28727/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Рівне Транс» до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Рівне Транс» (далі позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №024243 від 17.10.2023.

Виклад позиції позивача.

За результатами рейдової перевірки інспектором складений акт про порушення позивачем статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» - під час надання послуг з перевезення пасажирів на приміському маршруті Рівне-Обарів перевізник не забезпечив наявності у водія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу НОМЕР_1 . На підставі акта перевірки винесена Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №024243 від 17.10.2023, яка є протиправною, оскільки під час рейдової перевірки водій надав інспектору усі необхідні документи, що визначені нормами чинного законодавства. Також вказує на порушення відповідачем процедури розгляду справи, оскільки позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства про транспорт. Окрім того, позивач зазначає, що перевірка проведена неуповноваженою особою, тому постанова підлягає скасуванню. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Виклад заперечень відповідача.

Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначає, що під час перевірки виявлено порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» - не надано протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу. Позивача було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, проте уповноважена особа перевізника не скористалася своїм правом на участь у розгляді справи. Виявлене порушення слугувало безумовною підставою для притягнення перевізника до відповідальності, а тому оскаржуване рішення є правомірним. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 02.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Укртрансбезпеки у період з 02.10.2023 по 08.10.2023 (від 29.09.2023) та Направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №015748 від 29.09.2023, інспектором Сидоренко О.Б. здійснено перевірку транспортного засобу в м. Рівне АС-ПВА м-т Рівне-Обарів, марки Рута номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Транспортний засіб марки Рута номерний знак НОМЕР_1 належить позивачу Приватному підприємству «Рівне Транс» (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ).

Приватне підприємство «Рівне Транс» надає послуги з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами відповідно до Ліцензії Міністерства транспорту та зв`язку України серії АГ №503840 (строк дії ліцензії необмежений).

Контролюючим органом складений Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2023 №021414 (далі Акт перевірки), яким установлено порушення: під час надання послуг з перевезення пасажирів на приміському маршруті Рівне-Обарів перевізник не забезпечив наявності у водія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу НОМЕР_1 , наявність якого передбачена ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

В Акті перевірки зазначено, що відповідальність за порушення передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесена Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.10.2023 №024243 (далі Постанова №024243), якою постановлено стягнути з ПП «Рівне Транс» адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн, за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення Постанови №024243, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Нормативно-правовим актом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (далі Закон №2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (частина чотирнадцята статті 6 Закону №2344-III).

За визначенням статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У даному випадку позивач ПП «Рівне Транс» є автомобільним перевізником, який надає послуги з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами відповідно до Ліцензії Міністерства транспорту та зв`язку України серії АГ №503840 (строк дії ліцензії необмежений).

За правилами частини першої статті 39 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-III, автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимогстатті 21цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Суд зазначає, що вказаний у статті 39 Закону №2344-III перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами, про що свідчить формулювання у нормі «інші документи, передбачені законодавством України».

Законодавцем при визначенні документів для здійснення перевезень пасажирів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Нормативно-правовим актом, який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, є постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)» від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2 Порядку №1567).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку №1567).

За приписами пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48Законудокументів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59Закону;

додержання водієм вимогЄвропейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)(далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

виконання водієм інших вимогПравил надання послуг пасажирського автомобільного транспортутаПравил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Відповідно до статті 22 Закону №2344-III, технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

Виконавцями технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів є суб`єкти господарювання, які відповідають таким вимогам:

мають власні або орендовані засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам;

роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до видів цих робіт;

мають виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.

Вимоги до виконавця технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та надаваних ним послуг (виконуваних робіт) встановлюються технічним регламентом з підтвердження відповідності, затвердженим у встановленому законодавством порядку.

Технічне регулювання у сфері технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Технологічні норми проектування виробничих споруд і підприємств автомобільного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Положення про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та правила надання послуг з їх технічного обслуговування і ремонту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Правила експлуатації колісних транспортних засобів, їх складових частин (пневматичних шин, акумуляторних батарей, систем живлення двигунів газовим паливом, установлених під час технічної експлуатації, тощо) затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

За приписами статті 23 Закону №2344-III, контроль технічного стану транспортних засобів включає:

обов`язковий технічний контроль транспортних засобів;

перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками.

Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно доЗакону України«Про дорожній рух» впорядку, який встановлює Кабінет Міністрів України.

У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобіввизначає Кабінет Міністрів України.

Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється впорядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища, є Закон України «Про дорожній рух» від30.06.1993№3353-XII (далі Закон №3353-XII).

За приписами частини першої статті 35 Закону №3353-XII, транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137 затверджено Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу (далі Порядок №137).

Відповідно до пункту 1 Порядку №137, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Згідно із пунктом 18 Порядку №137, перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки.

У разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.

У протоколі перевірки технічного стану транспортного засобу виконавець зазначає дату проведення наступного обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до пункту 3 цього Порядку, а також призначення транспортного засобу в разі проведення додаткової перевірки транспортного засобу згідно з обсягами перевірки для автобуса, призначеного для перевезення школярів або осіб з інвалідністю, автомобіля таксі, спеціалізованого санітарного автомобіля бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, великогабаритного та великовагового транспортного засобу, транспортного засобу, що використовується для перевезення небезпечних вантажів, або учбового транспортного засобу.

Отже, в контексті Закону №2344-III протокол перевірки технічного стану є іншим документом, передбаченим законодавством, а саме: Порядком №137, та повинен бути пред`явлений при перевірці.

Зазначене вище спростовує твердження позивача про те, що перелік документів, які водій зобов`язаний надати при рейдовій перевірці, чітко визначений статтею 39 Закону №2344-III і не містить інших приписів.

У позовній заяві позивач зазначає, що проведення контролю технічного стану транспортних засобів здійснюється шляхом проведення щозмінної перевірки автобусів відповідно до Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 05.08.2008 №974, відповідно до пунктів 8.1 та 8.2 якого, перевізник веде облік операцій перевірки технічного стану КТЗ у журналах, які складають та зберігають на паперових

та/або електронних носіях; Журнал реєстрації операцій перевірки технічного стану КТЗ контрольно-пропускним пунктом (далі - журнал КПП), форму якого наведено в додатку 3 до цього Порядку, ведуть на КПП для занесення в нього інформації водія про небезпечні зміни і результати перевірки технічного стану КТЗ.

Суд зазначає, що перевізник на виконання вимог Порядку №974 повинен: перевіряти технічний стан КТЗ з метою недопущення до руху неукомплектованих, з незадовільним технічним станом КТЗ; перевіряти технічний стан КТЗ згідно з вимогами законодавства; складати графіки перевірок технічного стану КТЗ згідно з вимогами розділу VI цього Порядку; забезпечувати виконання таких видів перевірок: щозмінна перевірка КТЗ усіх категорій; щоквартальна перевірка пасажирських КТЗ; щопіврічна перевірка вантажних КТЗ; вести відповідні Журнали.

Проте, приписи Порядку №974 стосуються виключно питання здійснення перевірки технічного стану КТЗ самим автомобільним перевізником, натомість вимоги Порядку №137 визначають інший порядок перевірки технічного стану транспортних засобів виконавцем суб`єктом господарювання (його філії, представництва або відокремлені підрозділи), який надає послуги з обов`язкового технічного контролю транспортних засобів у пункті технічного контролю та визначений як суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, інформацію про якого згідно із цим Порядком внесено до реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю.

Саме протокол перевірки технічного стану КТЗ, виданий суб`єктом проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, не був наданий водієм під час проведення рейдової перевірки.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проведення рейдової перевірки інспектору був наданий Паспорт приміського автобусного маршруту регулярних перевезень Рівне ПВА-Обарів №1289, який містить: Схему маршруту, Схему проїзду, Розклад руху, Режим праці та відпочинку водіїв, Таблиці вартості проїзду.

Проте, підставою для притягнення позивача до відповідальності був факт ненадання протоколу перевірки технічного стану КТЗ, а не Паспорта перевезень.

Окрім того, суд зазначає, що Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 №278 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 р.

за №408/17703) (далі Порядок №278) встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.

За правилами пункту 1.3 Порядку №278, автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

З матеріалів справи слідує, що додатковою угодою від 02.11.2022 внесено зміни до Договору від 12.06.2020 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Відповідно до пункту 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №1081 (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008), строк дії договору продовжується один раз на три роки за рішенням організатора перевезень за наявності заяви автомобільного перевізника - переможця попереднього конкурсу, яку він подає за формою згідно здодатком 7, в якій, зокрема, зазначається інформація про підтверджене інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувались автомобільним перевізником на об`єкті конкурсу, а також за відсутності у зазначеного автомобільного перевізника, що здійснював перевезення за цим маршрутом протягом попереднього періоду, порушень умов укладеного попереднього договору, строк дії якого становить від трьох до п`яти років.

Проте, наданий позивачем паспорт приміського автобусного маршруту регулярних перевезень Рівне ПВА-Обарів №1289 затверджений 28.05.2015.

Позивач також вказує на порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Зазначає, що відповідно до пункту 26 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання; про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Позивач вказує, що відповідач не надсилав на адресу позивача рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про розгляд справи; при цьому, під час листування з ПП «Рівне Транс» через електронну пошту відповідачем використовувалася електронна адреса 34@dsbt.gov.ua; проте через неї повідомлення про розгляд справи не надходило.

Суд відхиляє такі доводи позивача та зазначає наступне.

Редакція пункту 26 Порядку №1567 «Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням», на яку посилається позивач, зазнала змін ще у 2022 році згідно з Постановою КМ№79 від 02.02.2022.

Натомість, на дату розгляду справи пункт 26 Порядку №1567 був викладений у такій редакції «Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності)».

Тобто пункт 26 Порядку №1567 визначає альтернативні способи повідомлення уповноваженої особи автомобільного перевізника про розгляд справи: (1) під розписку, (2) рекомендованим листом із повідомленням, (3) надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Судом установлено, що контролюючий орган сформував Повідомлення про розгляд справи від 06.10.2023 про те, що розгляд справи відбудеться 17.10.2023, зазначивши час і місце.

Повідомлення про розгляд справи (дату і час) сформоване і надіслане на електронну пошту (адресу) позивача, яка зазначена у особистому кабінеті системи «Шлях».

Тому посилання позивача не неналежне повідомлення про розгляд справи є необґрунтованими та безпідставними.

За приписами пункту 27 Порядку №1567, у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно здодатком 5.

Зважаючи на те, що автомобільний перевізник був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте не скористався своїм правом на участь у розгляді справи з наданням відповідних пояснень та документів, тому керівник територіального органу Укртрансбезпеки мав усі правові підстави для розгляду справи за відсутності уповноваженого представника.

Позивач також вказує, що рейдова перевірка проведена неуповноваженою особою, яка не мала жодних правових підстав для проведення такої перевірки та складання Акта перевірки.

В Акті перевірки зазначено, що рейдова перевірка проведена посадовою особою Сидоренко О.Б. головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області.

У Направленні на перевірку від 29.09.2023 №015748 зазначено, що таке видане, зокрема, ОСОБА_2 головному спеціалісту Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Наказом керівника Державної служби України з безпеки на транспорті від 13.11.2020 №1831-к «Про переведення ОСОБА_3 » Сидоренка Олега головного спеціаліста Відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області переведено на посаду головного спеціаліста Відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, що відповідало вимогам Наказу від 13.10.2020 №390, Наказу від 09.09.2020 №340 та Наказу від 15.10.2020 №1628-к.

Наказом від 23.12.2021 ліквідовано Відділ державного контролю за безпекою на транспорті у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та утворено Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій області.

Позивач вказує, що затверджена 31.01.2023 нова структура Укртрансбезпеки не містить найменування територіального органу Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області, оскільки утворено Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях. Тому ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях не призначався, службове посвідчення не видавалося. Отже, рейдова перевірка проведена неуповноваженою особою.

Суд критично оцінює такі доводи позивача та зазначає, що Наказом Укртрансбезпеки від 31.05.2022 №878-К ОСОБА_4 визначено робоче місце у Відділі державного нагляду (контролю) у Рівненській області з 01.06.2022 на період воєнного стану в Україні.

Наказ від 31.05.2022 №878-К винесений у зв`язку з воєнними діями та неможливістю виконувати посадові обов`язки у Донецькій області.

Листом від 01.12.2023 Укртрансбезпека повідомила про те, що ОСОБА_4 видане службове посвідчення встановленого зразка серії НОМЕР_3 головному спеціалісту Відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Тобто ОСОБА_4 видане посвідчення за посадою, яку він обіймав на той час.

Суд зазначає, що трудові відносини між Укртрансбезпекою та спеціалістом Сидоренком Олегом тривають та не розірвані, а його робочим місцем визначено Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області з 01.06.2022 на період воєнного стану в Україні.

Визначення «робочого місця» не визначає обов`язку отримання посвідчення саме щодо Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області.

Відповідно до статті 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за, зокрема: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихстаттями 39і48цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Установлені під час розгляду справи обставини та наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення позивачем вимог законодавства ненадання документів, визначених статтею 39 Закону №2344-III, а тому притягнення автомобільного перевізника до відповідальності є правомірним.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем у повній мірі доведено правомірність оскаржуваного рішення Постанови №024243 в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Рівне Транс» (вулиця Червонія Василя, 30, місто Рівне, 33022; код ЄДРПОУ 33871785) до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вулиця Небесної Сотні, 34, місто Рівне, 33011; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13 березня 2024 року

Суддя К.М. Недашківська