Постанова

від 13.03.2024 по справі 200/11226/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року справа №200/11226/20-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В. , Блохіна А.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 р. у справі № 200/11226/20-а (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив:

-визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського ОУ ПФУ щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 січня 2016 року;

-зобов`язати Бахмутсько-Лиманське ОУ ПФУ нарахувати та виплатити усю заборгованість по пенсії ОСОБА_1 , яка виникла з 01 січня 2016 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року позов задоволено, а саме суд:

Визнав протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, які полягали в припиненні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року.

Зобов`язав Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язав Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за віком за період з 01 січня 2016 року до місяця поновлення пенсійних виплат.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь держави судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду в частині присудження виплати пенсії підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року набрало законної сили на підставі ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року задоволено заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як правонаступника Бахмутсько-Лиманського ОУ ПФУ, подати звіт про виконання рішення від 23 квітня 2021 року у місячний строк з дня отримання копії цієї ухвали засобами електронного зв`язку.

26 червня 2023 року ухвала про встановлення судового контролю доставлена в електронний кабінет ГУ ПФУ в Донецькій області як користувача підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

27 липня 2023 року до суду надійшов звіт ГУ ПФУ в Донецькій області про виконання рішення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року в адміністративній справі № 200/11226/20-а.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду від 27 липня 2023 року, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду, відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання судового рішення від 23 квітня 2021 року в адміністративній справі № 200/11226/20-а, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року в адміністративній справі № 200/11226/20-а у місячний строк з дня набрання цією постановою законної сили.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що визначення механізму виконання рішень судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, зокрема, у спосіб визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, не звільняють відповідача від обов`язку виконати рішення суду без застосування заходів примусового виконання, встановлених державою, тобто самостійно, проте в межах своїх повноважень.

Водночас відсутність відповідного фінансування Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з боку розпорядника бюджетних коштів вищого рівня не свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі.

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, відповідачем не виконано рішення суду, що є порушенням статті 129-1 Конституції України.

КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Тобто виплатою заборгованість за рішенням суду 22 листопада 2022 року в сумі 530,00 грн, 23 грудня 2022 року в сумі 2,18 грн та 557,32 грн. із загальної заборгованості в сумі 756 162,62 грн. і закінчилось виконання судового рішення в частині виплати заборгованості по справі №200/11226/20-а і суд першої інстанції прийнявши звіт відповідача це підтвердив.

Норма статті 382 КАС України не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього. У випадку ухилення боржника - суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.

При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 сформульовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі.

Оскільки до теперішнього часу судове рішення не виконано, а визначені вище обставини свідчать, що відповідач ухиляється від його виконання, то суд першої інстанції не мав правових підстав для прийняття звіту відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

23 квітня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив повністю, зокрема: зобов`язав Бахмутсько-Лиманське ОУ ПФУ поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язав Бахмутсько-Лиманське ОУ ПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01 січня 2016 року до місяця поновлення пенсійних виплат.

Вказане судове рішення набрало законної сили.

На виконання рішення суду від 23 квітня 2021 року ГУ ПФУ в Донецькій області з 01 серпня 2021 року поновило нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , що підтверджено рішенням № 914660323662 про перерахунок пенсії (дата-час розрахунку 24 червня 2021 року 17:02) та не заперечується позивачем.

Починаючи з серпня 2021 року пенсійний орган здійснює виплату пенсії шляхом включення до сформованої відомості на виплату місячного розміру пенсії та її зарахування на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк».

Також пенсійний орган виконав рішення суду в частині нарахування позивачеві пенсії за період з 01 січня 2016 року до місяця поновлення пенсійних виплат (по 31 липня 2021 року включно). Нарахована за цей період сума пенсії становить 756 162,62 грн, про що свідчать відомості ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплати пенсії».

Станом на 27 липня 2023 року вказана сума ОСОБА_1 не виплачена.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як правонаступника Бахмутсько-Лиманського ОУ ПФУ, подати звіт про виконання рішення від 23 квітня 2021 року у місячний строк з дня отримання копії цієї ухвали засобами електронного зв`язку.

27 липня 2023 року до суду надійшов звіт ГУ ПФУ в Донецькій області про виконання рішення.

ГУ ПФУ в Донецькій області вказувало на те, що станом на 01 січня 2022 року суму коштів, нарахованих ОСОБА_1 на виконання рішення суду коштів, було включено до переліку отримувачів виплат за минулий період, сформованого ГУ ПФУ в Донецькій області на виконання п. 2 Порядку № 1165.

Пенсійний фонд України відповідно до облікових даних ГУ ПФУ в Донецькій області профінансовані суми заборгованості, які підлягали погашенню відповідно до Порядку № 1165, в розрахунку на всіх отримувачів (пропорційно) в повному обсязі, передбаченому Планом доходів і видатків ГУ ПФУ в Донецькій області на 2022 рік та 2023 рік.

Виходячи з розрахунку виділених сум на всіх отримувачів, ГУ ПФУ в Донецькій області виплатило ОСОБА_1 заборгованість за рішення суду 22 листопада 2022 року в сумі 530,00 грн, 23 грудня 2022 року в сумі 2,18 грн та 557,32 грн, які розраховані автоматизованим способом пропорційно обсягу виділених з державного бюджету коштів та кількості отримувачів, що відповідає вимогам абз. 3 п. 4 Порядку № 1165. Ці суми перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк».

З метою забезпечення своєчасних розрахунків по борговим зобов`язанням та виділення коштів на ці цілі ГУ ПФУ в Донецькій області впродовж 2021 року (лист № 0500-1806-5/58609 від 26 серпня 2021 року), 2022 року (листи №№ 500-1804-5/54902 від 13 вересня 2022 року, 0500-0504-5/77353 від 29 грудня 2022 року) та 2023 року (листи №№ 0500-0504-5/10051 від 31 січня 2023 року, 0500-0504-5/26682 від 03 квітня 2023 року, 0500-0504-5/35543 від 02 травня 2023 року, 0500-0504-5/49622 від 12 червня 2023 року та 0500-0502-5/56941 від 30 червня 2023 року) зверталося до Пенсійного фонду України з проханням виділити кошти на проведення передбачених у поточному бюджетному році розрахунків.

У відповіді на запити ГУ ПФУ в Донецькій області листами від 20 вересня 2022 року № 2800-030102-9/39398, від 20 січня 2023 року № 2800-030102-9/3183, від 02 березня 2023 року № 2800-030203-9/10500, від 21 квітня 2023 року № 2800-030102-9/22074, від 31 травня 2023 року № 2800-030102-9/29513, від 11 липня 2023 року № 2800-030102-9/38644 повідомило, що виплату коштів, нарахованих на виконання рішення суду буде здійснено відповідно до Порядку № 1165 з урахуванням бюджетних асигнувань.

ГУ ПФУ в Донецькій області наголосило, що станом на липень 2023 року в межах відповідних бюджетних призначень на 2023 рік продовжується виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), які не виплачено за період до місяця відновлення, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території.

ГУ ПФУ в Донецькій області доводило, що вжило конкретні заходи з метою виконання рішення суду від 23 квітня 2021 року. Виділення коштів Державного бюджету України на фінансування судового рішення не залежить від волі ГУ ПФУ в Донецькій області, а тому вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав. Ситуація, що склалася, зумовлена дефіцитом бюджетних призначень на фінансування таких виплат у загальнодержавному масштабі. Вина та умисел на навмисне невиконання рішення суду у даній справі з боку ГУ ПФУ в Донецькій області відсутні.

Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при фактичній відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості виконати судове рішення.

Приймаючи звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснено виконання рішення суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Урішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Норма статті 382 КАС України не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього.

У випадку ухилення боржника - суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові нормиКАС Українимають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в ційсправі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченомуКАС(ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18.

Суд зазначає, що стаття 382 КАС України регулює порядок застосування судового контролю таким чином, що процесуальна можливість зобов`язання подати звіт існує у суду тільки та виключно на стадії прийняття судового рішення, яким спір вирішується по суті заявлених позовних вимог, оскільки положення ч. 1 ст. 382 КАС України не встановлюють зазначеного обмеження. За змістом вказаної норми права обов`язок подати звіт про виконання судового рішення може встановити суд, який його ухвалив. Таке питання може бути вирішене судом одночасно з прийняттям рішення, так і після завершення розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17 також не погодився із висновком про те, що ст. 382 КАС України регулює порядок застосування судового контролю таким чином, що процесуальна можливість зобов`язання подати звіт існує у суду тільки та виключно на стадії прийняття судового рішення, яким спір вирішується по суті заявлених позовних вимог. Верховний Суд зазначив, що законодавець у вказаній нормі процесуального кодексу фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату подання відповідачем звіту за судовим рішенням, та його розгляд, рішення суду не було виконано у повному обсязі. Зазначене підтверджується сторонами та звітом поданим Головним управлінням Пенсійного фонду.

З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, суд дійшов до висновку щодо не підтвердження виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки на момент розгляду судами першої та апеляційної інстанцій виплати суми пенсії, здійснено не було.

З пояснень відповідача вбачається, що для забезпечення виконання рішень суду визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті, та на даний час відсутнє фінансове забезпечення.

Стосовно посилань відповідача та суду на Порядок № 1165, суд звертає увагу на такі обставини.

10 листопада 2021 року постановою Кабінету Міністрів України №1165 було затверджено Порядок №1165.

Приписами пункту 1 Порядку №1165, яким врегульовано виплату пенсії внутрішньо переміщеним особам, визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов`язаних із ними виплат. Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться утримувачам за окремою програмою, передбаченого в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та у cформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період.

Згідно із абзацом першим пункту 4 Порядку №1165 пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.

Отже, Порядок №1165, розроблений та затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання своїх конституційних повноважень для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, є обов`язковим для виконання всіма органами та посадовими особами, у тому числі, органи Пенсійного фонду України.

Покладені судом зобов`язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду, після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

При цьому колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 про те, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

З огляду на вищенаведене, необхідно відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України у прийнятті звіту про виконання судового рішення та встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання вказаного рішення.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року справа №200/3958/19-а, від 14 лютого 2023 року справа №200/3958/19-а, від 04 липня 2023 року справа №200/3958/19-а, від 12 грудня 2023 року справа №200/3958/19-а.

Також, доказів того, що відповідачем щомісяця надається інформація про потребу в бюджетних асигнуваннях з метою виплати заборгованості з дати ухвалення рішення суду та набрання його законної сили (з 2021 року), матеріалами справи не підтверджуються.

Доводи про неможливість виконання судового рішення в частині виплати сум з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на вказані цілі, колегія суддів оцінює критично, оскільки як вже зазначалось доказів вчинення всіх можливих заходів для забезпечення реального здійснення виплати позивачу відповідної суми заборгованості відповідач ні суду першої ні апеляційної інстанції не надав.

Лише посилання на відсутність бюджетного фінансування без вчинення відповідних дій з метою виконання судового рішення в повному обсязі не може бути виправданням з боку Держави невиконання рішення суду та відмови особі у захисті (реалізації) її порушених прав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у пункті 54 Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява N 40450/04), звертав увагу, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції.

В пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини зауважував, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Зазначене свідчить про те, що рішення суду не виконано в повному обсязі, а тому суд вважає за необхідне встановити новий контроль за виконанням рішення суду першої інстанції - шляхом зобов`язання подати до суду першої інстанції звіт про його повне виконання у двомісячний строк з дня набрання цією постановою законної сили, що обумовлює задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно дост. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню та заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду першої інстанції підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 308,311,312,315,320,321,322,325,328,382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 р. у справі № 200/11226/20-а - задовольнити частково.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 р. у справі № 200/11226/20-а - скасувати.

Відмовити в прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року № 200/11226/20-а.

Встановити новий строк для подання боржником звіту про повне виконання рішення суду, а саме шляхом зобов`язання подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року № 200/11226/20-а у двомісячний строк з дня набрання цією постановою законної сили.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно дост. 328 Кодексу адміністративного судочинства Україниможе бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 13 березня 2024 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді: А.А. Блохін

І.В. Геращенко