Постанова

від 13.03.2024 по справі 400/2326/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2326/21

Перша інстанція: суддя Марич Є. В.,

повний текст судового рішення

складено 16.11.2021, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Амельчишина О.В. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі за позовом адвоката Сафронова Ю.І. в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Володимирівської сільської ради, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року адвокат Сафронов Ю.І. в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 (надалі позивачі) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі відповідач 1), Володимирівської сільської ради (далі - відповідач 2, якого залучено в ході розгляду справи), в якому просив (з урахуванням уточнених позовних вимог) скасувати накази відповідача-1 про відмову у наданні позивачам дозволів на розроблення документації із землеустрою від 21.01.2021 року за №127-УБД, від 23.12.2020 року за №948-УБД, від 01.12.2020 року за №863-УБД, від 23.12.2020 року за №941-УБД, від 23.12.2020 року за №949-УБД, від 01.12.2020 року за №859-УБД, від 01.12.2020 року за №861-УБД, від 15.12.2020 року за №888-УБД, від 30.11.2020 року за №855-УБД, від 30.11.2020 року за №858-УБД, від 17.12.2020 року за №906-УБД, від 09.03.2021 року за №502-УБД, від 19.01.2021 року за №52-УБД та зобов`язати відповідача-2 надати позивачам дозволи на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтованою площею по 2 га кожному з позивачів шляхом поділу земельної ділянки, яка розташована на території Казанківського району Миколаївської області кадастровий номер 4823680300:07:000:0087.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідач-1 неправомірно відмовив позивачам спірними наказами у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою з підстави, не передбаченої Земельним кодексом України, а саме - відсутність у клопотанні адміністративнотериторіальної одиниці, де розташована земельна ділянка, при цьому позивачами були додані до клопотань графічні матеріали розташування бажаних земельних ділянок.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 року позов задоволено в повному обсязі.

Учасниками справи дане рішення в апеляційному порядку оскаржено не було.

З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в листопаді 2023 року звернувся адвокат Амельчишин О.В. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (надалі апелянти), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник апелянтів зазначає в апеляційній скарзі, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції було вирішено питання про права та інтереси апелянтів щодо їх прав та інтересів на отримання тих же земельних ділянок, щодо яких прийнято оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Представник апелянтів зазначає, що в жовтні 2021 року апелянти звернулись до відповідача-2 із клопотаннями про надання їм дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої в межах території Володимирівської сільської ради (ОТГ) Баштанського району Миколаївської області, і рішенням Володимирівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 19.10.2021 року №227/13 апелянтам надані дозволи на розроблення проектів землеустрою відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4823680300:07:000:0087, у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га кожному.

З цих підстав представник апелянтів вважає, що рішенням суду першої інстанції фактично вирішено питання про права та інтереси апелянтів, внаслідок чого апелянти будуть позбавлені можливості отримати у власність бажані земельні ділянки.

Представник апелянтів зазначає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зобов`язання відповідача-2 надавати позивачам дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, оскільки позивачі не звертались до відповідача-2 з такими клопотаннями, і відповідач-2 не є правонаступником відповідача-1.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як слідує з матеріалів справи, 28 та 29 жовтня 2020 року позивачі звернулись до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га кожному за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, які знаходиться на території Казанківського району Миколаївської області.

Відповідач-1 наказами від 21.01.2021 року за №127-УБД, від 23.12.2020 року за №948-УБД, від 01.12.2020 року за №863-УБД, від 23.12.2020 року за №941-УБД, від 23.12.2020 року за №949-УБД, від 01.12.2020 року за №859-УБД, від 01.12.2020 року за №861-УБД, від 15.12.2020 року за №888-УБД, від 30.11.2020 року за №855-УБД, від 30.11.2020 року за №858-УБД, від 17.12.2020 року за №906-УБД, від 09.03.2021 року за №502-УБД, від 19.01.2021 року за №52-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовив у наданні позивачам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність з таких підстав: необхідно уточнити назву адміністративно-територіальної одиниці, де розташована бажана земельна ділянка.

Не погодившись з такими наказами відповідача-1, позивачі в квітні 2021 року звернулись до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування спірних наказів відповідача-1, суд першої інстанції виходив з того, що з досліджених судом клопотань позивачів та доданих до них документів, які надавались відповідачу-1, встановлено, що позивачами були надані графічні матеріали щодо бажаних земельних ділянок. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки зазначені в спірних наказах підстави для відмови у наданні позивачам дозволів на розроблення проекту землеустрою не узгоджуються з правовими підставами для такої відмови, які передбачені ст.118 Земельного кодексу України, то спірні накази є протиправними та підлягають скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача-2 надати позивачам дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок, суд першої інстанції застосував такий спосіб захисту прав позивачів, виходячи з того, що подані позивачами клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідають вимогам законодавства, а згідно з пунктом 24 розділу Х «Перехідних положень» Земельного Кодексу України з 27.05.2021 року землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, а тому з цієї дати повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які позивачі бажали отримати, перейшли до відповідача-2.

Як вже зазначено вище, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулись особи, які не брали участі у справі, але які вважають, що рішення суду першої інстанції зачіпає їх права та інтереси.

Надаючи оцінку наведеним в апеляційній скарзі доводам в якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Пункт 8 ч.2 ст.129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII і статті 13 КАС України.

За приписами ч.1 ст.293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити рішення суду лише за умови, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Тому передумовою їх права на оскарження є матеріально-правова заінтересованість цих осіб. Йдеться саме про їх власну, особисту заінтересованість.

У судовій практиці сформовано загальні принципи та підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов`язки чи інтереси.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 23.11.2020 року у справі №826/3508/17, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначена правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 17.05.2018 року у справі №904/5618/17, у постанові від 11.07.2018 року у справі №911/2635/17, в ухвалі від 19.10.2018 року у справі №826/13182/17 та інших і є сталою.

Отже, для вирішення питання про порушення прав чи інтересів особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи виникли у зв`язку з прийняттям судового рішення у цієї особи нові права чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що 07.10.2021 року апелянти звернулись до відповідача-2 із клопотаннями про надання їм дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої в межах території Володимирівської сільської ради (ОТГ) Баштанського району Миколаївської області.

Рішенням Володимирівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 19.10.2021 року №227/13 апелянтам були надані дозволи на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки кадастровий номер 4823680300:07:000:0087 у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га..

Враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято 16 листопада 2021 року і стосується тих же самих земельних ділянок, право на виготовлення проекту землеустрою щодо яких було надано апелянтам рішенням відповідача-2 №227/13 від 19.10.2021 року, то це, на думку апелянтів, впливає на їх права та інтереси, оскільки позбавляє їх можливості отримати у власність ці ділянки.

Разом з тим, встановлені колегією суддів обставини справи свідчать про те, що на момент виникнення спірних правовідносин в цій справі, тобто на час звернення позивачів 28 та 29 жовтня 2020 року до відповідача-1 із клопотаннями про надання їм дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок, а також на час винесення спірних наказів відповідача-1, які є предметом спору у цій справі, у апелянтів були відсутні будь-які права та законні інтереси щодо тих земельних ділянок, стосовно яких були подані клопотання позивачів до відповідача-1 в жовтні 2020 року, оскільки з клопотаннями про надання їм таких дозволів апелянти звернулись до відповідача-2 лише в жовтні 2021 року.

Таким чином, права та інтереси апелянтів, які можуть бути предметом захисту в рамках даного апеляційного провадження, жодним чином не стосуються предмету спору у цій справі, яким є оскаржувані накази відповідача-1, а тому спірні накази на час їх винесення не впливали на права та інтереси апелянтів.

Виходячи з цього, рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування спірних наказів відповідача-1 не впливає на права та інтереси апелянтів, що виключає підстави для перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в цій частині.

Крім того, зі змісту апеляційної скарги не вбачається будь-яких обґрунтувань неправомірності рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування спірних наказів відповідача-1.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування спірних наказів відповідача-1 не підлягає скасуванню в рамках даного апеляційного провадження.

Вирішуючи питання про те, чи впливає на права та інтереси апелянтів рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача-2 надати позивачам дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, рішення суду першої інстанції в цій частині стосується прав та інтересів апелянтів стосовно вказаних земельних ділянок, які виникли до його ухвалення на підставі рішення відповідача-2 №227/13 від 19.10.2021 року, що і стало підставою для відкриття даного апеляційного провадження.

Розгляд та вирішення судом першої інстанції позовної вимоги про зобов`язання відповідача-2 надати позивачам дозволи на виготовлення проектів землеустрою після надання апелянтам таких дозволів рішенням відповідача-2 від 19.10.2021 року №227/13, є тією обставиною, яка в силу положень статті 49 КАС України викликала необхідність залучення судом до участі у справі апелянтів в якості третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 26.08.2021 року Володимирівська сільська рада Баштанського району Миколаївської області була залучена до розгляду даної справи в якості відповідача-2.

27.09.2021 року до суд першої інстанції надійшов лист відповідача-2 №02-15/868/02/2021 від 21.09.2021 року, в якому зазначено, що позивачі не звертались до сільської ради, ніяких заяв не подавали, та відповідач-2 просив розглянути справу без його участі.

Дана справа була розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Як вже зазначено вище, відповідачі звернулись до відповідача-2 з клопотаннями про надання їм дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок 07.10.2021 року, тобто після залучення відповідача-2 до участі у цій справі і до ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції. В цей же проміжок часу було винесено і рішення відповідача-2 від 19.10.2021 року №227/13 про надання апелянтам таких дозволів.

Разом з тим, будучи відповідачем у даній справі з 26.08.2021 року, і знаючи про розгляд судом першої інстанції позовної вимоги про зобов`язання відповідача-2 надати позивачам дозволи на виготовлення проектів землеустрою стосовно тих же земельних ділянок, відповідач-2 не повідомив суд першої інстанції ні про факт звернення апелянтів 07.10.2021 року з клопотаннями про надання їм дозволів на розроблення проектів землеустрою, ні про факт прийняття ним рішення від 19.10.2021 року №227/13 про надання апелянтам таких дозволів.

Відсутні в матеріалах даної справи і будь-які відомості про те, що про факт звернення апелянтів з 07.10.2021 року з клопотаннями про надання їм дозволів на розроблення проектів землеустрою та про факт прийняття відповідачем-2 рішення від 19.10.2021 року №227/13, було відомо позивачам та відповідачу-1.

Таким чином, на день прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, ні суд першої інстанції, ні позивачі не знали і не могли знати про прийняте відповідачем-2 рішення від 19.10.2021 року №227/13.

Колегія суддів вважає, що оскільки до моменту прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відомості про звернення апелянтів 07.10.2021 року до відповідача-2 з клопотаннями про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою та про прийняття відповідачем-2 рішення від 19.10.2021 року №227/13, не були відомі суду першої інстанції в силу того, що відповідач-2 не повідомив про них суд першої інстанції, то це виключає наявність в діях суду першої інстанції такого процесуального порушення, як прийняття рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, яке згідно п.4 ч.2 ст.317 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, на наявність якого посилається представник апелянтів в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Отже, наведені в апеляційній скарзі факти звернення апелянтів 07.10.2021 року до відповідача-2 з клопотаннями про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою та прийняття відповідачем-2 рішення від 19.10.2021 року №227/13, які не були і не могли бути відомі позивачам, а також не були відомі і суду першої інстанції, в силу положень ст.361 КАС України можуть вважатися нововиявленими та можуть бути підставою для перегляду рішення суду першої інстанції за правилами положень глави 3 КАС України.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів відхиляє наведені в апеляційній скарзі доводи в якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає, що з`ясовані під час апеляційного перегляду обставини не дають колегії суддів підстав для застосування наслідків у вигляді закриття апеляційного провадження на підставі п.3 ч.1 ст.305 КАС України, оскільки дана підстава передбачає встановлення апеляційним судом після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, того факту, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Але у даній справі, як вже було зазначено вище, рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача-2 надати позивачам дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок стосується прав та інтересів апелянтів відносно вказаних земельних ділянок.

Виходячи з цього, а також враховуючи вимоги апеляційної скарги, які полягають у скасуванні рішення суд першої інстанції в цілому з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог, колегія суддів вважає, що результатом даного апеляційного перегляду має бути залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Амельчишина О.В. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька