ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/806/22 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
при секретарі - Олешко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтехсервіс" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2022 року позивач - ТОВ "Інвестпромтехсервіс" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2021 року №00234820704.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт зазначив про нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Анстарес", ТОВ "Карстель". Крім того, ТОВ "Анстарес" є фігурантом кримінального провадження від 15 липня 2020 року №32020170000000019.
Також наголосив, що згідно з Єдиним реєстром податкових накладних з 13 грудня 2018 року у ТОВ "Карстель" відсутнє придбання комунальних послуг та електроенергії, водночас керівник та засновник одночасно перебуває як керівник/бухгалтер/засновник на 11 окремих суб`єктах господарювання, що унеможливлює здійснення фінансово-господарської діяльності.
Додатково наголосив, що в наданих позивачем товарно-транспортних накладних відсутній підпис водія та/або експедитора, що прийняв вантаж для переведення, інформація щодо проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, а саме: час прибуття, вибуття, простою.
Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також інша податкова інформація надана контролюючими органами носить інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального закону, водночас позивачем надано належні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи ТОВ "Інвестпромтехсервіс" (код ЄДРПОУ 39559815) зареєстроване як юридична особа 23 грудня 2014 року за адресою: вул. Горького, 1, село Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій.
На підставі наказу від 17 серпня 2021 року №754-п та направлень від 18 серпня 2021 року №5857 та №5858 Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інвестпромтехсервіс" з питань дотримання вимог податкового закодавста при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Альфакомпані" (за лютий 2019), ТОВ "Анстарес" (за лютий, серпень, вересень, грудень 2019 року та січень 2020 року), ТОВ "Карстель" (за липень 2020 року), ТОВ "Лермонта" (за вересень 2020 року), ТОВ "Фан-продукт" (за листопад 2020 року), ТОВ "Хілл Кінгс" (за жовтень 2020 року).
З наслідками проведеної перевірки складено акт від 03 вересня 2021 року №14503/10-3607-04/39559815 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інвестпромтехсервіс", яким встановлено порушення позивачем вимоги: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 997 517,00 грн, в тому числі по періодам: серпень 2019 року - 353 281,00 грн, вересень 2019 року - 499 595,00 грн, липень 2020 року - 144 641,00 грн.
14 вересня 2021 року позивач на адресу Головного управління ДПС у Київській області подано заперечення на акт перевірки від 03 вересня 2021 року №14503/10-3607-04/39559815.
Рішенням Головного управління ДПС у Київській області від 29 вересня 2021 року №15980/12/10-36-07-04 залишено заперечення без задоволення, а висновки акту перевірки від 03 вересня 2021 року №14503/10-3607-04/39559815 - без змін.
На підставі акта перевірки від 03 вересня 2021 року №14503/10-3607-04/39559815 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2021 року №00234820704, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 097 268,70 грн, у тому числі: 997 517,00 грн - за податковими зобов`язаннями, та 99 751,70 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 20 жовтня 2021 року №2010-2, якою просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2021 року №00234820704.
Рішенням Державної податкової служби від 23 грудня 2021 року №289466/99-00-06-01-05-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2021 року №00234820704, а скаргу без задоволення.
Вважаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ "Карстель" та ТОВ "Анстарес", а також докази використання у власній господарській діяльності, за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2).
Отже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ГУ ДПС у Київській області у зв`язку з господарськими взаємовідносинами з ТОВ "Анстарес" (серпень-вересень 2019 року) та ТОВ "Карстель" (липень 2020 року).
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи між ТОВ "Інвестпромтехсервіс" (покупцем) та ТОВ "Анстарес" (продавцем) укладено договір поставки від 08 лютого 2019 року №0802-19 відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця матеріали верхньої будови колії та продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, передбаченим договором.
Найменування, кількість та ціна товару, що постачається по договору визначається у специфікаціях №1 від 11 лютого 2019 року, №2 від 27 лютого 2019 року, №3 від 14 серпня 2019 року, які є невід`ємною частиною договору.
За результатами взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Анстарес" складено видаткові накладні:
- від 11 лютого 2019 року №11021 на загальну суму 413689,50 грн, у тому числі ПДВ 68948,25 грн;
- від 12 лютого 2019 року №12021 на загальну суму 461280,00 грн, у тому числі ПДВ 76880,00 грн;
- від 18 лютого 2019 року №18021 на загальну суму 137894,40 грн, у тому числі ПДВ 22982,40 грн;
- від 19 лютого 2019 року №19021 на загальну суму 540000,00 грн, у тому числі ПДВ 90000,00 грн;
- від 27 лютого 2019 року №27023 на загальну суму 566824,20 грн, у тому числі ПДВ 94470,70 грн;
- від 14 серпня 2019 року №14081 на загальну суму 847800,00 грн, у тому числі ПДВ 141000,00 грн;
- від 15 серпня 2019 року №15081 на загальну суму 629790,00 грн, у тому числі ПДВ 104965,00 грн;
- від 16 серпня 2019 року №16081 на загальну суму 1024200,00 грн, у тому числі ПДВ 170700,00 грн;
- від 19 серпня 2019 року №19082 на загальну суму 1144080,00 грн, у тому числі ПДВ 190680,00 грн;
- від 20 серпня 2019 року №20081 на загальну суму 1223700,00 грн, у тому числі ПДВ 203950,00 грн.
Транспортування товару здійснювалося на підставі договору про надання послуг по перевезенню вантажів від 02 січня 2019 року укладеного між ТОВ "Інвестпромтехсервіс" та ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними:
від 11 лютого 2019 року №11021, від 12 лютого 2019 року №12021, від 18 лютого 2019 року №18021, від 19 лютого 2019 року №19021, від 27 лютого 2019 року №27023, від 14 серпня 2019 року №14081, від 15 серпня 2019 року №15081, від 16 серпня 2019 року №16081, від 19 серпня 2019 року №19081, від 20 серпня 2019 року №20081.
За результатами господарських операцій, які мали місце в лютому 2019 року складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні які включенні до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року: від 11 лютого 2019 року №6, від 12 лютого 2019 №7, від 18 лютого 2019 року №8, від 19 лютого 2021 року №9, від 27 лютого 2019 року №14.
За результатами господарських операцій, які мали місце в серпні 2019 року складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні які включенні до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року: від 14 серпня 2019 року №25, від 15 серпня 2019 року №26, від 16 серпня 2019 року №27, від 19 серпня 2019 року №24, від 20 серпня 2019 року №23.
Також позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надані первинні документи, а саме:
- наказ від 23 грудня 2014 року №1 відповідно до якого ОСОБА_2 приступила до виконання обов`язків директора ТОВ "Інвестпромтехсервіс" з 23 грудня 2014 року;
- договір суборенди нерухомого майна від 01 січня 2021 року №101 укладений між ФОП ОСОБА_3 (наймодавець) та ТОВ "Інвестпромтехсервіс" (наймач), акт прийому-передачі об`єкта суборенди за Договорм суборенди нерухомого майна від 01 січня 2021 року №101 між ФОП ОСОБА_3 (наймодавець) та ТОВ "Інвестпромтехсервіс" (наймач);
- договір відповідального зберігання від 03 січня 2019 року №0301-19 укладений між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Інвестпромтехсерві", предметом якого є прийняття від поклажодавця та зберігання товару, на умовах, визначених цим договором, у складському приміщенні до нього майданчику, які належать зберігачу, зберігання товару здійснюється зберігачем у складському приміщення та на прилеглому до нього майданчинку, які охоплюються за адресою: АДРЕСА_1 ;
- договір відповідального зберігання від 01 січня 2020 року №0101-20 між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Інвестпромтехсерві", предметом якого є прийняття від поклажодавця та зберігання товару, на умовах, визначених цим договором, у складському приміщенні до нього майданчику, які належать зберігачу;
- виписки з банку за товар згідно договору від 08 лютого 2019 року №0802-19, а саме: від 09 вересня 2019 року про оплату на суму 200000,00 грн, від 10 вересня 2019 року на суму 500000,00 грн, від 28 листопада 2019 року на суму 1000000,00 грн, від 13 грудня 2019 року на суму 500000,00 грн, від 16 січня 2020 року на суму 1500000,00 грн.
Також судом встановлено, що між ТОВ "Інвестпромтехсервіс" (покупець) та ТОВ "Карстель" (постачальник) укладено договір поставки від 01 липня 2020 року №2020/0107 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, передбаченим договором.
Кількість, номенклатура, ціна, умови оплати та умови поставки кожної партії товару, що постачається по договору визначається у специфікаціях №1 від 17 липня 2020 року, №2 та №3 від 20 липня 2020 року, №4 від 23 липня 2020 року, які є невід`ємною частиною договору.
За результатами взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Карстель" складено наступні видаткові накладні:
- від 17 липня 2020 року №7 на загальну суму 489450,00 грн, у тому числі ПДВ 81575,00 грн;
- від 17 липня 2020 року №8 на загальну суму 496446,00 грн., у тому числі ПДВ 82741,00 грн.;
- від 20 липня 2020 року №9 на загальну суму 497508,00 грн., у тому числі ПДВ 82918,00 грн.;
- від 20 липня 2020 року №10 на загальну суму 498390,00 грн., у тому числі ПДВ 83065,00 грн.;
- від 21 липня 2020 року №11 на загальну суму 495360,00 грн., у тому числі ПДВ 82560,00 грн.;
- від 21 липня 2020 року №12 на загальну суму 489276,00 грн., у тому числі ПДВ 81546,00 грн.;
- від 22 липня 2020 року №13 на загальну суму 497484,00 грн., у тому числі ПДВ 82914,00 грн.;
- від 22 липня 2020 року №14 на загальну суму 494646,00 грн., у тому числі ПДВ 82440,00 грн.;
- від 23 липня 2020 року №15 на загальну суму 495420,00 грн., у тому числі ПДВ 82570,00 грн.;
- від 23 липня 2020 року №16 на загальну суму 495090,00 грн., у тому числі ПДВ 82515,00 грн.;
- від 24 липня 2020 року №17 на загальну суму 496548,00 грн., у тому числі ПДВ 82758,00 грн.;
- від 24 липня 2020 року №18 на загальну суму 496416,00 грн., у тому числі ПДВ 82736,00 грн.;
- від 27 липня 2020 року №19 на загальну суму 501600,00 грн., у тому числі ПДВ 83600,00 грн.;
- від 27 липня 2020 року №20 на загальну суму 499164,00 грн., у тому числі ПДВ 83194,00 грн.;
- від 28 липня 2020 року №21 на загальну суму 500040,00 грн., у тому числі ПДВ 83340,00 грн.;
- від 28 липня 2020 року №22 на загальну суму 285012,00 грн., у тому числі ПДВ 47502,00 грн.;
- від 20 липня 2020 року №28 на загальну суму 332100,00 грн., у тому числі ПДВ 55350,00 грн.;
- від 24 липня 2020 року №29 на загальну суму 250735,50 грн., у тому числі ПДВ 41789,25 грн..
Транспортування товару здійснювалося на підставі укладеного між Позивачем та ФОП ОСОБА_1 договору про надання послуг по перевезенню вантажів від 02 січня 2020 року, що підтверджується такими товарно-транспортними накладними: від 17 липня 2020 року №7, від 17 липня 2020 року №8, від 20 липня 2020 року №9, від 20 липня 2020 року №10, від 21 липня 2020 року №11, від 21 липня 2020 року №12, від 22 липня 2020 року №13, від 22 липня 2020 року №14, від 23 липня 2020 року №15, від 23 липня 2020 року №16, від 24 липня 2020 року №17, від 24 липня 2020 року №18, від 27 липня 2020 року №19, від 27 липня 2020 року №20, від 28 липня 2020 року №21, від 28 липня 2020 року №22, від 20 липня 2020 року №28, від 24 липня 2020 року №29.
За результатами зазначених господарських операцій складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та які включенні до складу податкового кредиту за липень 2020 року: від 17 липня 2020 року №7, №8,
від 20 липня 2020 року №9, №10, №28, від 21 липня 2020 року №11, №12, від 22 липня 2020 року №13, №14, від 23 липня 2020 року №15, №16, від 24 липня 2020 року №17, №18, №29, від 27 липня 2020 року №19, №20, від 28 липня 2020 року №21, №22.
Також для підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем були надані виписки з банку за товар згідно договору від 01 липня 2020 року №2020/0107, а саме: від 31 липня 2020 року на суму 770000,00 грн, від 03 серпня 2020 року на суму 800000,00 грн, від 20 серпня 2020 року на суму 852217,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що згідно з даними ЄРПН ТОВ "Анстарес" декларувало придбання номенклатури товарів, яка була реалізована на адресу ТОВ "Інвестпромтехсервіс" у постачальників ТОВ "Транза", ТОВ "Дельмарбуд", ТОВ "Метрада", ТОВ "Форместа", ТОВ "Мікстора", ТОВ "Триірта", ТОВ "Вінтайм", ТОВ "Кавіста", проте за результатами аналізу даних ЄРПН зазначені контрагенти товар, жокументальну реалізацію якого відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ "Анстарес" не придбавали. Крім того під час перевірки на запит контролюючого органу щодо надання документів по взаємовідносинам з ТОВ "Анстарес" не надано інформації про походження товару та акти прийому передачі товару.
Також апелянт наголосив, що ТОВ "Анстарес" не придбавав послуг оренди складу та офісних приміщень, відсутні супутні платежі, зокрема комунальні послуги, отже ТОВ "Анстарес" не здійснював придбання товарів реалізованих на адресу ТОВ "Інвестпромтехсервіс".
Щодо взаємовідносин з ТОВ "Карстель" апелянт зазначив про те, що відповідно до звіту за липень 2020 року про суми нарахованої заробітної плати кількість штатних працівників складає 3 особи, за цивільно - правовими договорами - 2 особи, з 13 грудня 2018 року придбання комунальних послуг відсутнє, директор та головний бухгалтер одночасно перебувають як керівник/бухгалтер на 11 суб`єктах господарювання. Крім того товар зазначений у специфікації ТОВ "Карстель" придбавало у ТОВ "Чемістік" по якому відкрито кримінальне провадження від 15 липня 2020 року №32020170000000019 за ознаками злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України.
Отже передумовою для визнання господарських взаємовідносин нереальними є твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів-постачальників необхідних умов для ведення господарської діяльності з урахуванням відсутності достатнього трудового ресурсу, відсутність номенклатури товарів, які були реалізовані позивачу.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відсутність у контрагентів позивача (чи їх контрагентів) необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, орендованих приміщень, сплати комунальних платежів не може беззаперечно свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виключно на підставі аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних без врахування наданих позивачем первинних документів.
Судом встановлено обставини поставки позивачу товарів від контрагентів ТОВ "Анстарес" та ТОВ "Карстель", оплату їх вартості. Отже господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується первинними фінансово-господарськими документами.
На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Анстарес" та ТОВ "Карстель" останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість.
Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Анстарес" та ТОВ "Карстель" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено податкові зобов`язання з ПДВ.
Як вбачається з акту перевірки податкові накладні виписані ТОВ "Анстарес" та ТОВ "Карстель" на адресу позивача та зареєстровані у вставноленому порядку, а тому, з урахуванням наданих позивачем бухгалтерських документів у останнього виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідних періодах.
Податкова накладна, яка надавалась для проведення перевірки, є документом, що засвідчує факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання якої, згідно із приписами ст. 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.
Отже фактичне здійснення господарської операції підтверджується дослідженими доказами у справі, що свідчить про необґрунтованість доводів апелянта щодо безтоварності господарських операцій.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що суд зазначає, що, податковим органом не доведено існування таких обставин.
Колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом (чи контрагентами по ланцюгу постачання) своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.
За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2018 року по справі №813/8500/13-а норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Щодо доводів апелянта про те, що ТОВ "Анстарес" є фігурантом кримінального провадження від 15 липня 2020 року №32020170000000019 за ознаками злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень в межах кримінального провадження від 15 липня 2020 року №32020170000000019 у порядку ст. 93 КПК України направлено запити щодо надання документів, які підтверджують фінансово-господарську діяльність взаємовідносин з ТОВ "Чемістік" рядку підприємством, зокрема ТОВ "Анстарес".
Водночас факт порушення кримінальної справи щодо директора товариства, що є чи було контрагентом ТОВ "Анстарес" та ТОВ "Карстель" не може слугувати належним доказом нереальності господарських операцій та не може створювати правових наслідків для позивача, враховуючи відсутність вироку по даному кримінальному провадженні.
Отже, отримана податковим органом інформація, на яку посилається апелянт, на обґрунтування своїх доводів про нездійснення господарських операцій, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.
В свою чергу, належними та допустими доказами вчинення позивачем факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись можуть бути обвинувальний вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення суду про визнання правочину недійсним. Такі рішення суду повинні бути такими, що набрали законної сили та стосуватися саме тих господарських операцій щодо здійснення яких виникають сумніви.
Отже враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявності підстав для їх скасування.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку
Повний текст постанови складено "13" березня 2024 року.
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.03.2024 |
Оприлюднено | 15.03.2024 |
Номер документу | 117631907 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні