Постанова

від 13.03.2024 по справі 826/14531/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 826/14531/17

касаційне провадження № К/9901/49938/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2018 (суддя Шейко Т.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді - Літвіна Н.М., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофарма-Інвест" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біофарма-Інвест" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2017 №0022321207.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на безпідставне застосування контролюючим органом штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з податку на додану вартість, оскільки несвоєчасна реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) мала місце не з вини платника, а у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу системи електронного адміністрування податку на додану вартість сторонніх осіб шляхом підробки електронних ключів Товариства, наслідком чого стала реєстрація від імені платника неіснуючих фіктивних податкових накладних, що в свою чергу унеможливило реєстрацію позивачем податкових накладних, виписаних споживачам послуг. Про дану обставину позивач одразу повідомив контролюючий орган та з метою оперативного запобігання можливості повторного протиправного втручання невстановлених осіб в роботу системи електронного адміністрування податку на додану вартість через підробку електронних ключів Товариства та недопущення збільшення суми завданих підприємству збитків, 13.01.2017 позивачем було достроково припинено договір з ДФС України про визнання електронних документів. Після укладення договору про визнання електронних документів від 20.01.2017 №200120171 Товариство здійснило реєстрацію податкових накладних. Контролюючий орган при здійсненні камеральної перевірки та застосуванні до позивача штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, не врахував викладених позивачем обставин.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 01.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 15.08.2017 №0022321207.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що контролюючим органом безпідставно застосовано до платника штраф за порушення, визначене пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки несвоєчасна реєстрація податкових накладних в ЄРПН 13.01.2017 мала місце не з вини позивача, а за обставин несанкціонованого втручання сторонніх осіб в роботу системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 201.10 статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, статей 73, 77, 80, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи), просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Скаржник доводить правомірність прийнятого ним рішення і вважає, що платником своєчасно не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за грудень 2016 року.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.06.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.03.2024 визнав за можливе розглянути касаційну скаргу у попередньому судовому засіданні і призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 13.03.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 25.07.2017 контролюючим органом проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності, з питань несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН за грудень 2016 року, за результатами якої складено акт від 25.07.2017 №1682/12-02/35942229 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме, перевищено 15-ти денний термін реєстрації податкової накладної за грудень 2016 року.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2017 №0022321207, яким до платника згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.3 статті 76 та відповідно до статті 120-1 застосовано штраф в розмірі 10 відсотків у сумі 60360,27 грн.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН податкових накладних за грудень 2016 року.

Так, судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем 31.12.2016 були видані податкові накладні контрагентам: №12 ТОВ «Фармацевтичний завод «Біофарма» на суму податку на додану вартість 122270,50 грн, №13 ТОВ «Біофама Плазма» на суму податку на додану вартість 17,93 грн, №14 ТОВ «Біофарма-Плазма-Інвест» на суму податку на додану вартість 321,33 грн, №15 ПрАТ «Біофарма» на суму податку на додану вартість 935,73 грн, №16 ТОВ «Сумський обласний центр служби крові» на суму податку на додану вартість 13,33 грн, №17 ТОВ «Біофарма Плазма» на суму податку на додану вартість 13799,49 грн, №18 ТОВ «Фармацевтичний завод «Біофарма» на суму податку на додану вартість 228357,20 грн, №19 ТОВ «Біофарма Плазма» на суму податку на додану вартість 237707,30 грн, №20 ТОВ «Біофарма Плазма» на суму податку на додану вартість 180,00 грн.

13.01.2017 за допомогою Автоматизованої системи «Єдино вікно подання електронної звітності» ДФС України, Товариство подало на реєстрацію податкову накладну №16, однак документ не було прийнято ДФС до реєстрації, оскільки виявлено помилку, яка полягала у порушенні вимог наказу Міндоходів України від 29.11.2013 №729, а саме: подання декількох документів з однаковим іменем файлу не допускається - документ з іменем файлу « 10270035942229J1201008100000001311220161027.xml» присутній в архіві електронних документів з реєстраційним номером « 9262592234» та датою подання 11.01.2017. Таким же чином і за тих же обставин позивач подавав інші податкові накладні, однак отримав відмову в прийнятті.

Керуючись пунктом 21 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із запитом від 13.01.2017 №13370894 для отримання інформації щодо операцій з Системи електронного адміністрування податку на додану вартість за 11.01.2017. З отриманої відповіді позивач дізнався про реєстрацію в ЄРПН, виписаних від його імені на адресу ТОВ «Будлідер» (код ЄДРПОУ 37191430) податкових накладних на загальну суму 2885887,57 грн.

Позивач жодних господарських операцій із ТОВ «Будлідер» не здійснював, що підтверджується довідкою Управління від 01.06.2017 №352/10-36-14-11/35942229 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Біофарма-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будлідер» за весь період таких відносин».

Щодо обставин несанкціонованого втручання в роботу системи електронного адміністрування податку на додану вартість, за заявою позивача відкрито кримінальне провадження №12017110030000607.

З метою оперативного запобігання можливості повторного втручання в роботу системи електронного адміністрування податку на додану вартість через підробку електронних ключів, позивач 13.01.2017 достроково припинив договір з ДФС України про визнання електронних документів та розпочав процес анулювання сертифікатів електронних цифрових підписів та оформлення нових.

Після укладання договору про визнання електронних документів від 20.01.2017 №200120171, позивач здійснив реєстрацію вищенаведених податкових накладних.

Спірним питанням у даній справі є правомірність притягнення платника до відповідальності з урахуванням встановлених фактичних обставин у даній справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011 (далі - Інструкція №233, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 розділу 2 Інструкції №233 платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Пунктом 6 розділу 2 Інструкції №233 передбачено, що для приймання податкових документів в електронному вигляді від платника податків орган ДПС повинен мати: програмне забезпечення приймання та обробки податкової звітності з засобами КЗІ; чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів для органу ДПС.

Відповідно до розділу 6 додатку 1 до Інструкції №233 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Як встановлено судовими інстанціями, 13.01.2017 діючий договір про визнання електронних документів був припинений позивачем у зв`язку із несанкціонованим втручанням в роботу системи електронного адміністрування податку на додану вартість невстановленими особами, що підтверджується матеріалами справи, а новий договір про визнання електронних документів укладений 20.01.2017, тому, з набуттям можливості здійснювати реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, позивач 23.01.2017 здійснив таку реєстрацію.

Суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Оскільки судами установлено, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних в ЄРПН 13.01.2017 мала місце не з вини позивача, а за обставин несанкціонованого втручання сторонніх осіб в роботу системи електронного адміністрування податку на додану вартість, за фактом якого порушено кримінальне провадження, реєстрація цих накладних відбулась одразу після укладання з контролюючим органом нового договору про визнання електронних документів, позивач не допустив протиправних дій у даному випадку, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для притягнення платника до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію зазначених вище податкових накладних.

Колегія суддів враховує, що визначальною умовою притягнення платника до відповідальності відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України є доведення його вини за не своєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригувань, проте, у даному випадку несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулося не з вини платника, оскільки ним були вчинені усі необхідні дії щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

За таких обставин, Верховний суд погоджується з висновками судом першої та апеляційної інстанцій, що позивачем вчасно, у встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПК України строки здійснені визначені цією статтею та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних дії з реєстрації податкових накладних, однак невчасна їх реєстрація у Єдиному реєстрі податкових накладних сталась не з вини позивача, а відтак не може бути підставою для притягнення його до відповідальності за порушення строку реєстрації податкових накладних у вигляді штрафу, передбаченого у статті 120-1 ПК України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не можуть бути підставами для його скасування.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними, обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова