Рішення

від 11.03.2024 по справі 210/7033/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/7033/23

Провадження № 2/210/523/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 березня 2024 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Скотар Р.Є., за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В. розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Криворізька друкарня» (50050, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 28В) про стягнення нарахованої але не виплаченої та не стягненої в судовому порядку заробітної плати, компенсації за не використану відпустку, інфляційних втрат від знецінення коштів за весь час невиплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, а також середньої заробітної плати за кожен день невиплати належних коштів, починаючи з дня, наступного за датою звільнення по 30.11.2023 року включно, -

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача Комунального підприємства «Криворізька друкарня» про стягнення нарахованої але не виплаченої та не стягненої в судовому порядку заробітної плати, компенсації за не використану відпустку, інфляційних втрат від знецінення коштів за весь час невиплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, а також середньої заробітної плати за кожен день невиплати належних коштів, починаючи з дня, наступного за датою звільнення по 30.11.2022 включно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що з 01 червня 2010 року по 13 вересня 2021 року працював у КП «Криворізька друкарня» на різних посадах, але, починаючи з квітня 2020 року відповідач перестав виплачувати йому зароблені кошти і таким чином з квітня 2020 року по дату звільнення позивача (13 вересня 2021 року) відповідач накопичив заборгованість з погодженої, але не виплаченої позивачу заробітної плати в розмірі 218802,74 грн. та компенсації за 89 днів невикористаної відпустки в розмірі 55619,49 грн.

З відповідачем погоджено величину нарахованої, сплаченої та не стягнутої в судовому порядку заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2020 року по 13 вересня 2021 року в сумі 218802,74 грн., величину нарахованої, але не сплаченої та не стягнутої в судовому порядку компенсації за 89 днів не використаної відпустки ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2020 року по 13 вересня 2021 року в сумі 55619,49 грн.

Загальна сума заборгованості з нарахованих, погоджених з відповідачем, але не сплачених та не стягнутих в судовому порядку заробітної плати та компенсації за 89 днів не використаної відпустки позивача становить: 218802,74 грн+55619,49 грн=274422,23 грн.

Враховуючи, що в період з 01.07.2021 року по 31.08.2021 року за 43 робочих дні позивачу було нараховано 26100,00 гривень, середньоденна заробітна плата позивача за цей період склала 606,98 гривень (26100,00:43 робочих дні=606,98 гривень).

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 673 робочих дні, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків розрахунку під час звільнення за період затримки розрахунку з дня, наступного за датою звільнення позивача: з 14.09.2021 по 30.11.2023 включно у розмірі середнього заробітку за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 408497,54 грн.

Загальна сума нарахованої та не сплаченої компенсації за 66+23=89 днів невикористаної відпустки через інфляційні втрати від знецінення коштів за весь час невиплати у зв`язку із порушенням строків їх виплати за період затримки з виплатою компенсації за 89 днів невикористаної відпустки , починаючи з місяця наступного за місяцем нарахування по листопад 2023 року включно становить 32795,49+22824,00=55619,49 гривень.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просить суд:

1. Стягнути з Комунального підприємства «Криворізька друкарня» на користь ОСОБА_1 нараховану, погоджену з Відповідачем, але не сплачену та не стягнуту в судовому порядку заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2021 року по 13 вересня 2021 року в сумі 218 802,74 грн.;

2. Стягнути з Комунального підприємства «Криворізька друкарня» на користь ОСОБА_1 нараховану, погоджену з Відповідачем, але не сплачену та не стягнуту в судовому порядку компенсацію за 89 днів не використаної відпустки ОСОБА_1 у сумі 55 619,49 грн.;

3. Стягнути з Комунального підприємства «Криворізька друкарня» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв?язку з порушенням строків розрахунку під час звільнення за період затримки розрахунку з дня, наступного за датою звільнення Позивача: з 14.09.2021 по 30.11.2023 включно у розмірі середнього заробітку за час затримки в сумі, яка на момент звернення до суду складає 408 497,54 грн.;

4. Стягнути з Комунального підприємства «Криворізька друкарня» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу (компенсації за 89 днів невикористаної відпустки) через інфляційні втрати від знецінення коштів за весь час невиплати компенсації за 89 днів невикористаної відпустки у зв?язку із порушенням строків її виплати за період затримки розрахунку з місяця, наступного за місяцем звільнення Позивача: з жовтня 2021 по листопад 2023 включно в сумі 22 605,21 грн.

Ухвалою суду від 21 грудня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.13).

Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.32-33).

18 січня 2024 року на адресу суду від відповідача по справі Комунального підприємства «Криворізька друкарня» в особі голови комісії з припинення шляхом ліквідації КП «Криворізька друкарня» Сергія Волошиненко надійшов відзив, в якому представник відповідача зазначив, що заявлені позовні вимоги ними визнаються частково та просили при розгляді справи врахувати наступне.

Стосовно заборгованості по заробітній платі в сумі 218,802грн та компенсації за невикористану відпустку. Дана сума розрахована невірно, тому що позивач взяв суму без вирахування податків і зборів, які підприємство-роботодавець сплачує самостійно. Таким чином заборгованість визнається у сумі 173957,51 гривень, а компенсація за невикористану відпустку у сумі 44773,69 гривень.

Щодо визначення величини компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків розрахунку під час звільнення за період затримки розрахунку з 14.09.2021 по 30.11.2023. Згідно ст.117 КЗпП України, працівникові виплачується його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Тому період буде з 14.09.2021 по 14.03.2022 і складає відповідно 128 днів (а не 673 заявлених в позові). Відповідно сума становить 62543,22 гривень.

Щодо розрахунку компенсації втрати частини доходу через інфляційні втрати та за невикористану відпустку в сумі 55619,49 гривень.

Розмір даної компенсації необхідно розраховувати без урахування податків і зборів, які підприємство-роботодавець сплачує самостійно. Таким чином, вказана сума компенсацій становить 18197,20 гривень.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

09 лютого 2024 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на відзив, в яких зазначає наступне.

При примусовому стягненні заборгованих коштів підприємство-роботодавець не є податковим агентом відносно працівника, якому ці кошти заборговано, а обов`язок розрахунку виникає у стягувача лише після отримання ним заборгованих коштів.

Отже, розрахунки, здійснені відповідачем на підставі сум, з яких вже утримано усі податки і збори не є коректними в силу суперечності їх нарахування з нормами Податкового кодексу України і не є належними доказами.

Прийняття більш пізнього нормативного акту, а саме внесення змін до ст.117 КЗпП України від 17.06.2022 року значно погіршило існуюче становище з нарахуванням та виплатою працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи викладене, просить суд не враховувати відзив при винесенні остаточного рішення у справі.

23 лютого 2024 року на адресу суду від відповідача по справі Комунального підприємства «Криворізька друкарня» в особі голови комісії з припинення шляхом ліквідації КП «Криворізька друкарня» Сергія Волошиненко надійшло клопотання, в якому просив суд не враховувати заперечення позивача ОСОБА_1 на відзив та взяти до уваги поданий відповідачем відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні сторони присутні не були, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином.

До початку судового засідання позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, без фіксації технічними засобами. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до статті 247 частини 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Так, з письмових матеріалів справи встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 заведеної на ім`я ОСОБА_1 , останній з 01.06.2010 року прийнятий до Комунального підприємства «Криворізька друкарня», пропрацювавши на даному підприємстві на різних посадах, 13.09.2021 року звільнений в зв`язку з ліквідацією підприємства згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. (а.с. 6-7).

Відповідно до Довідки про заборгованість з заробітної плати, виданої КП «Криворізька друкарня» станом на 03.04.2023 року, загальна заборгованість, що підлягає виплаті ОСОБА_1 за період квітень 2020 - вересень 2021 складає 218 731,20 гривень. Станом на 03.04.2023 підприємство має на виконанні судове рішення по справі №210/141/20 щодо стягнення з КП «Криворізька друкарня» на користь ОСОБА_1 нараховану але не виплачену заробітну плату у сумі 73173,12 гривень. Враховуючи дане судове рішення, заборгованість, що підлягає виплаті ОСОБА_1 без урахування податків і зборів складає 211414,08 гривень (а.с.8).

Позивачем до позовної зави додано розрахунок грошових вимог до КП «Криворізька друкарня» та розрахунок компенсації втрати частини доходу (заробітної плати) через інфляційні втрати від знецінення коштів за весь час невиплати заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати за період затримки розрахунку починаючи з місяця, наступного за місяцем нарахування заробітної плати по 30.11.2023 включно (а.с.9-10).

Відповідно до розрахунку величини суми заборгованості з нарахованих, не сплачених та не стягнутих в судовому порядку заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 , заробітна зарплата без урахування податків складає 218802,74 гривень, невикористана відпустка без урахування податків складає 55619,49 гривень.

За розрахунком величини компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків розрахунку під час звільнення за період затримки з 14.09.2021 по 30.11.2023, сума компенсації за даний період без урахування податків складає 77693,44 гривень (а.с.18).

Згідно розрахунку робочих днів, за період з 14.09.2021 року по 14.03.2022 року, кількість робочих днів позивача складає 128 днів.

За розрахунком компенсації втрати частини доходу через інфляційні втрати від знецінення коштів нарахованої та невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, загальна сума компенсації втрати доходу через інфляційні втрати від знецінення коштів складає 18197,20 гривень, а за даними позовної заяви 22605,21 гривень (а.с. 19).

Рішенням Криворізької міської ради №723 від 31.08.2021 року, внесено до рішення міської ради від 29.07.2020 року №4887 «Про припинення шляхом ліквідації Комунального підприємства «Криворізька друкарня» такі зміни: 1.1 Виключити з підпункту 4.3 дату «до 01.10.2020»; 1.2 Викласти в новій редакції склад комісії (додаток). Голові комісії з припинення шляхом ліквідації Комунального підприємства «Криворізька друкарня» протягом трьох робочих днів з дати ухвалення рішення письмово повідомити управління з питань реєстрації виконкому Криворізької міської ради про зміни (а.с.21).

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини шостої тієї ж статті своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 6 ст.95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків йому виплати.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).

Статтею 1 Закону №2050-ІІІ передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до вимог статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), що передбачено статтею 3 Закону №2050-ІІІ.

Грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати є гарантією прав робітника на компенсацію втрати її частини, санкцією за несвоєчасну виплату заробітної плати, обов`язок з нарахування та сплати якої, згідно ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», покладено на підприємство, яке зобов`язано виплатити громадянам суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону).

Згідно ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу, за відповідний місяць (після утримання податку й обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом та є загальновідомими.

Крім того, із роз`яснень, викладених у п.22 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що у справах, пов`язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв`язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно з ст. 33 Закону України «Про оплату праці» між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року №663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації).

Частина перша ст.4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того судом враховується, що згідно із підпунктом 164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 цього Кодексу.

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати.

Відповідно до абзацу 5 п.6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Згідно із ст.7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Згідно з вимогами статей 94, 97, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, у відповідності до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Матеріалами справи установлено та сторонами не заперечується, що позивач звільнився з роботи в КП «Криворізька друкарня» у вересні 2021 року та в період до листопада 2023 року відповідачем не сплачено суму заборгованості з заробітної плати, яка за погодженням сторін, за період з 01.04.2020 по 13.09.2021, складає 218802,74 грн., також відповідачем не сплачено нараховану та погоджену компенсацію за 89 днів невикористаної відпустки ОСОБА_1 у сумі 55619,49 грн. та компенсацію втрати частини доходу (компенсації за 89 днів невикористаної відпустки) через інфляційні втрати від знецінення коштів за весь час невиплати компенсації за 89 днів невикористаної відпустки у зв?язку із порушенням строків її виплати за період затримки розрахунку з місяця, наступного за місяцем звільнення ОСОБА_1 : з жовтня 2021 по листопад 2023 включно в сумі 22 605,21 грн.

Згідно з ст. 117 КЗпП України (в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин - з 14 вересня 2021 року по 30 листопада 2023 року), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Тобто, нормами трудового законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин було передбачено право на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні протягом трьох місяців з моменту здійснення фактичного розрахунку.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позивачем доведено факт того, що мало місцем порушення законодавства про працю та умов трудового договору, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, є обґрунтованими.

Суд, встановивши, що роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, приходить до висновку про необхідність стягнення із відповідача, відповідно до статті 117 КЗпП України, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 673 робочих дні, позивач вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків розрахунку під час звільнення за період затримки розрахунку з дня, наступного за датою звільнення позивача з 14.09.2021 по 30.11.2023 року включно у розмірі середнього заробітку за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 408497,54 грн.

Визначаючи розмір компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків розрахунку під час звільнення за період затримки розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з наступного.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Таким чином, суд, з урахуванням вищезазначених висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, з огляду на характер заборгованості (заробітна плата, розмір якої погоджений між сторонами), дій позивача та відповідача, приходить до висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним критеріям, визначеним Великою Палатою Верховного Суду, є визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат за період з 14.09.2021 по 30.11.2023 у розмірі 130 000,00 грн.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Що стосується доводів відповідача щодо вирахування податків і зборів, суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 6 постанови № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного вище, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

В розумінні статті 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору слід компенсувати з відповідача в дохід держави.

При зверненні до суду з вимогою про стягнення невиплаченої заробітної плати Позивач звільнений від сплати судового збору.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та коштів за невикористану відпустку під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Згідно ч.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру до суду фізичної особи складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача з Комунального підприємства «Криворізька друкарня» в дохід держави судовий збір в сумі 4270,27 грн.

Керуючись ст.ст.47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Криворізька друкарня» про стягнення нарахованої але не виплаченої та не стягненої в судовому порядку заробітної плати, компенсації за не використану відпустку, інфляційних втрат від знецінення коштів за весь час невиплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, а також середньої заробітної плати за кожен день невиплати належних коштів, починаючи з дня, наступного за датою звільнення по 30.11.2023 року включно, - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Криворізька друкарня» (місцезнаходження юридичної особи: 50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Металургів, буд.28-В, код за ЄДРПОУ 02466151) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце мешкання: АДРЕСА_1 ) нараховану, погоджену з Відповідачем, але не сплачену та не стягнуту в судовому порядку заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2021 року по 13 вересня 2021 року в сумі 218 802,74 грн. (двісті вісімнадцять тисяч вісімсот дві гривні сімдесят чотири копійки);

Стягнути з Комунального підприємства «Криворізька друкарня» (місцезнаходження юридичної особи: 50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Металургів, буд.28-В, код за ЄДРПОУ 02466151) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце мешкання: АДРЕСА_1 ) нараховану, погоджену з Відповідачем, але не сплачену та не стягнуту в судовому порядку компенсацію за 89 днів не використаної відпустки ОСОБА_1 у сумі 55 619,49 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять гривень сорок дев`ять копійок);

Стягнути з Комунального підприємства «Криворізька друкарня» (місцезнаходження юридичної особи: 50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Металургів, буд.28-В, код за ЄДРПОУ 02466151) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце мешкання: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходу у зв?язку з порушенням строків розрахунку під час звільнення за період затримки розрахунку з дня, наступного за датою звільнення позивача: з 14.09.2021 по 30.11.2023 включно у розмірі середнього заробітку за час затримки в сумі, яка на момент звернення до суду складає 130 000,00 грн. (сто тридцять тисяч гривень);

Стягнути з Комунального підприємства «Криворізька друкарня» (місцезнаходження юридичної особи: 50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Металургів, буд.28-В, код за ЄДРПОУ 02466151) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце мешкання: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходу (компенсації за 89 днів невикористаної відпустки) через інфляційні втрати від знецінення коштів за весь час невиплати компенсації за 89 днів невикористаної відпустки у зв?язку із порушенням строків її виплати за період затримки розрахунку з місяця, наступного за місяцем звільнення позивача: з жовтня 2021 по листопад 2023 включно в сумі 22 605,21 грн. (двадцять дві тисячі шістсот п`ять гривень двадцять одна копійка).

Вказані суми до стягнення визначені без відрахування обов`язкових податків і платежів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Криворізька друкарня» (місцезнаходження юридичної особи: 50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Металургів, буд.28-В, код за ЄДРПОУ 02466151) на користь держави судовий збір у розмірі 4270,27 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят гривень двадцять сім копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст судового рішення складено 11 березня 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце мешкання: АДРЕСА_1 );

- відповідач: Комунальне підприємство «Криворізька друкарня», місцезнаходження юридичної особи: 50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Металургів, буд.28-В, код ЄДРПОУ 02466151.

Суддя: Р. Є. Скотар