Рішення

від 29.02.2024 по справі 216/6662/23

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/6662/23

Провадження № 2/216/796/24

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю:секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХМОНТАЖ-БУД»</a>, про стягнення заборгованості по заробітній платі та розірвання трудового договору, -

в с т а н о в и в:

13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХМОНТАЖ-БУД»</a> (далі ТОВ «ТЕХМОНТАЖ-БУД») про стягнення заборгованості по заробітній платі та розірвання трудового договору.

Позовна заява мотивована тим, що 13.05.2020 позивач була прийнята на роботу в ТОВ «Техмонтаж-Буд» на посаду інженера проектно-кошторисної роботи з окладом 10000 грн. З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, позивач працювала дистанційно. За квітень місяць їй лише частково було виплачено заробітну плату в розмірі 4025 грн, а в подальшому виплата заробітної плати припинилася. Протягом квітня-липня 2023 року позивач продовжувала працювати, та 07.08.2023 отримала довідку, за якою за лютий-квітень їй було нараховано заробітну плату по 10000 грн за місяць, а з травня нарахування заробітної плати припинено у зв`язку з відпусткою без збереження заробітної плати. На звернення позивача щодо отримання копії відповідного наказу, відповіді не отримала.

05.10.2023 після невдалих спроб розірвати трудові відносити з відповідачем, з вини останнього, позивач направила цінний лист про розірвання трудового договору на адресу відповідача вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, однак відповіді не отримала.

Недоплачена заробітна плата позивача за квітень 2023 року складає 5075 грн, та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з травня по вересень 2023 року 51163,20 грн (в 2023 році в березні місяці 23 робочих дні, в квітні місяці 20 робочих днів; середньоденна заробітна плата складає 465,12 грн (10000 грн х 2 / (23+20)); в 2023 році в травні місяці 23 робочих дні, у вересні місяці 21 робочий день, та складає 51163,20 грн (465,12 грн х (23+22+21+23+21) = 51163,20 грн). Посилаючись на вищевказані обставини позивач просила суд задовольнити позов.

Позивач у судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в заочному порядку позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.05.2020 прийнята на роботу інженером з проектно-кошторисної роботи ТОВ «ТЕХМОНТАЖ-БУД», що підтверджується копією трудової книжки.

Згідно довідкиТОВ «ТЕХМОНТАЖ-БУД»№ 07/08-2023, ОСОБА_1 працює в ТОВ «ТЕХМОНТАЖ-БУД», заробітна плата складає за 6 місяців з 01.02.2023 по 31.07.2023 по щомісячно: лютий 2023 року 10000 грн, березень 2023 року 10000 грн, квітень 2023 року 10000 грн, з травня по липень 2023 року 0,00 грн (відпустка без збереження заробітної плати).

07 серпня 2023 року позивач зверталася до відповідача з заявою про видачу належним чином завіреної копії наказу згідно якого за період з 01.05.2023 по 31.07.2023 не нараховувалась заробітна плата у зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати.

05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням без обов`язкового відпрацювання. Відповідачем не було надано відповіді на звернення позивача.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті12, частинами першою, шостою статті81 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається (ч. 4 ст. 22 КЗпП України).

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Таким чином, аналіз вказаних норм законодавства дає підстави стверджувати, що позивач наділена правом розірвання трудового договору з її ініціативи.

Частиною першоюстатті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першоюстатті 1 Закону України «Про оплату праці», визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» N 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі N 1-13/2013 зазначено, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до ст.21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 110 КЗпП Українипередбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Аналогічна норма міститься встатті 30 Закону України «Про оплату праці», яка доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до вимог ч. 1ст.47КЗпП України на власнику або уповноваженому ним органі лежить обов`язок в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Статею 116КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

За змістом положень статей115,116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій.

При цьому здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 21.01.2015 у справі №6-195цс14.

Судом встановлено, що зі сторони відповідача позивачу не доплачено 5075 грн заробітної плати за квітень 2023 року, а також останньою заявлено до стягнення середній заробіток на день постановлення рішення у справі, що є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Середньоденний заробіток позивача з розрахунку наданого позивачем, виходячи з середньомісячної заробітної плати в розмірі 10000 грн, складав 465,12 грн, та за період з травня 2023 року по вересень 2023 року становить 51163,20 грн недоотриманого середнього заробітку (23 (робочі дні у травні) + 22 (робочі дні у червня) + 21 (робочі дні у липні + 23 (робочі дні у серпня) + 21 (робочі дні у вересні) х 465,12 грн = 51163,20 грн).

За період з жовтня 2023 року по лютий 2024 року середній заробіток позивача становить 50698,08 грн (22 (робочі дні у жовтні) + 22 (робочі дні у листопаді) + 21 (робочі дні у грудні + 23 (робочі дні у січні) + 21 (робочі дні у лютому) х 465,12 грн = 50698,08 грн).

Таким чином загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за період з травня 2023 року по лютий 2024 року становить 101861,28 грн (51163,20 + 50698,08 = 101861,28 грн), та піддягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 141 ЦПК України, позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду за захистом порушеного права, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 22, 38, 94, 47, 110, 115, 116, 233 КЗпПУ, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХМОНТАЖ-БУД»</a> про стягнення заборгованості по заробітній платі та розірвання трудового договору задовольнити.

Розірвати трудовий договір укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХМОНТАЖ-БУД», оформлений наказом № 38 від 12 травня 2020 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХМОНТАЖ-БУД»</a> на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 5075 грн, та середній заробіток у розмірі 101861,28 грн, а всього 106936,28 грн (сто шість тисяч дев`ятсот тридцять шість гривень двадцять вісім копійок).

Стягнути з товариства зобмеженою відповідальністю«ТЕХМОНТАЖ-БУД»в дохід держави судовий збір в сумі 1073,60 грн (тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХМОНТАЖ-БУД»</a>, код ЄДРПОУ: 42004814, місцезнаходження: 50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, буд. 1а.

Суддя Ю.В.Онопченко