Рішення

від 13.03.2024 по справі 302/127/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/127/24

Провадження № 2/302/127/24

Номер рядка звіту 71

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2024 селище Міжгір?я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Куруц В. І.,

представника позивача Пискач Ю. І. ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою органу опіки та піклування Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , староста Верхньобистрянського старостинського округу Міжгірської територіальної громади Хустського району Закарпатської області Белень Іван Михайлович, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_2 є матір`ю дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батька у дітей немає, відомості про батька у свідоцтві про їх народження записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

ОСОБА_2 часто зловживає алкоголем, неодноразово було проведено відвідування даної сім`ї, з матір?ю проводилися профілактичні бесіди щодо неналежного виконання батьківських обов`язків, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків та перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Діти ОСОБА_2 перебувають на обліку служби у справах дітей, як такі які опинилися у складних життєвих обставинах.

Неодноразово організовувався виїзд за місцем проживання дітей з метою з`ясування умов їх проживання та проведення профілактичної бесіди з матір`ю.

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на прохання родичів ОСОБА_11 , які проживають селі Вишків Калуського району Івано-Франківської області, було передано на тимчасове виховання у сім`ю родичів, де ОСОБА_12 проживає та навчається у місцевому закладі освіти і по теперішній час.

На початку травня 2023 року ОСОБА_2 було попереджено про винесення питання на засідання комісії з питань захисту прав дитини щодо позбавлення її батьківських прав, однак вона повідомила, що знаходиться при надії, в зв`язку із чим просила надати їй ще один випробувальний термін.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народила хлопчика ОСОБА_8 . Після народження дитину госпіталізували до обласної дитячої лікарні міста Мукачево Закарпатської області, де дитина перебувала у реанімаційному відділенні терміном 30 діб. Зі слів працівників реанімаційного відділення новонароджених, мама провідувала дитину лише один раз. Під час перебування дитини у лікарні, ОСОБА_2 продовжувала жити звичним життям, зловживала алкоголем, не ночувала вдома та вела аморальний спосіб життя. ОСОБА_13 забрала дитину з обласної дитячої лікарні, однак зовсім не займалася дитиною, залишала дитину без нагляду на години, посеред ночі, та йшла з дому у невідомому напрямку, хоча дитина потребує після лікарні особливого догляду.

Під час чергового виїзду за місцем проживання новонародженої дитини, було встановлено, що на час відвідування сім`ї мати знаходилась вдома, спала, на питання де її діти відповіла, що у ОСОБА_14 (дружина її рідного брата), на питання чому її діти у ОСОБА_14 , відповісти не змогла. ОСОБА_2 було повторно попереджено про розгляд питання щодо позбавлення її батьківських прав, на що вона відповіла, що нікого не боїться і їй все одно. Дитина залишилася у ОСОБА_15 до вирішення питання її подальшого влаштування. Однак, на наступний день ОСОБА_2 прийшла до служби у справах дітей, благала не забирати від неї дітей та не позбавляти її батьківських прав. Натомість начальник служби у справах дітей запропонувала їй добровільно пройти курс лікування від алкогольної залежності, на що вона погодилась.

З 04.09.2023 по 13.09.2023 ОСОБА_2 пройшла стаціонарний курс лікування в КНП «Закарпатський обласний медичний центр психологічного здоров`я та медицини залежностей» міста Ужгород, де їй було введено протиалкогольний препарат.

12.10.2023 ОСОБА_16 повідомила, що ОСОБА_2 залишила дітей самих вдома та разом зі своїм співмешканцем поїхали у сусіднє село. На телефонні дзвінки не відповідає. Як вдалося з`ясувати, ОСОБА_2 почала знову вживати алкогольні напої, не появлялась вдома та не приходила до дітей більше 10 днів. Діти перебували на повному утриманні ОСОБА_15 до подальшого влаштування дітей у сімейні форми влаштування.

Посилаючись на ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків по утриманню, вихованню та розвитку дітей позивач просив суд: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав, по відношенню до дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з матері аліменти на утримання дітей в розмірі частки від її заробітку (доходу) щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня пред`явлення позову до суду і до досягнення ними повноліття.

Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження (а.с. 32-33).

Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року до участі в справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , старосту Верхньобистрянського старостинського округу Міжгірської ТГ Хустського району Закарпатської області Белень Івана Михайловича (а.с. 41).

Ухвалою суду від 03 березня 2024 року постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 51).

В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідачка в судовому засіданні просила не позбавляти її батьківських прав, посилаючись на усвідомлення нею необхідності більш відповідально ставитися до виховання дітей. Повідомила про проходження курсу лікування від алкогольної залежності та про бажання на майбутнє приділяти більше уваги дітям.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважали, що діти мають проживати разом із рідною матір`ю й за умови зміни в кращу сторону ставлення відповідачки до своїх дітей та до їх виховання, не наполягали на позбавленні останньої батьківських прав.

Староста Верхньобистрянського старостинського округу Міжгірської територіальної громади Хустського району Закарпатської області Белень І. М. підтримав заявлений позов. Пояснив, що неодноразово спілкувався з матір`ю дітей, просив не зловживати алкогольними напоями та вести належний догляд за дітьми. Однак нерідко бачив ОСОБА_2 напідпитку. На його зауваження вона постійно обіцяла виправитися, хоча жодного разу своїх обіцянок не виконувала. Також зазначив, що з часу подання до суду позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, вона дещо змінила спосіб життя, а саме не вживає алкогольних напоїв, навела порядок в будинку.

Заслухавши доводи та заперечення учасників цивільного процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи та додатково надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1 та 2 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі принципу змагальності сторони учасники справи з метою ухвалення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують, або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності ухвалення бажаного для них рішення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про батька у свідоцтвах про їх народження записані відповідно до частини першої статті 135 СК України (а.с. 5-10).

Діти перебувають на обліку служби у справах дітей, як такі які опинилися у складних життєвих обставинах, про що свідчать накази служби у справах дітей:

- наказ № 01-05/39 від 04.03.2021 «Про взяття на облік дитини, ОСОБА_6 , як такої яка опинилася у складних життєвих обставинах» (а.с. 15);

- наказ № 01-05/ 14 від 14.10.2023 «Про взяття на облік дитини, ОСОБА_7 , як такої яка опинилася у складних життєвих обставинах» (а.с. 16);

- наказ № 01-05/ 15 від 14.10.2023 року «Про взяття на облік дитини, ОСОБА_8 , як такої яка опинилася у складних життєвих обставинах» (а.с. 17).

Комісією у складі працівника поліції, фахівця центру надання соціальних послуг, начальника служби у справах дітей, старости Верхньобистрянського старостинського округу, неодноразово організовувався виїзд за місцем проживання дітей з метою з`ясування умов проживання дітей та проведення профілактичної бесіди з матір`ю, про що свідчать акти обстеження умов проживання складені службою у справах дітей Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області від 15.02.2023, 12.10.2023.

При цьому, як вбачається з акту обстеження умов проживання від 15.02.2023, в будинку за місцем проживання дітей брудно, відчувається різкий запах диму сигарет, кругом валяються недопалки, на підлозі наявні залишки їжі та різного виду сміття. Для старшої доньки відведене окреме ліжко, на якому відсутня постільна білизна. Під час обстеження умов проживання між ОСОБА_2 та її співмешканцем виник конфлікт, який переріс у бійку, старша донька злякалася та втекла з дому до сусідів без взуття та роздягнута (а.с. 11).

За змістом акту обстеження умов проживання від 12.10.2023, в кімнатах будинку за місцем проживання дітей холодно, ліжко брудне, дитячий одяг розкиданий, скрізь валяються недопалки. Для дітей придбані речі, але знаходяться у вкрай недоглянутому стані. На час виїзду комісії матері дітей не було вдома. Діти знаходилися у родичів. Зі слів жінки брата ОСОБА_15 , мати залишила дітей з 08.10.2023 та зникла в невідомому напрямку разом зі своїм співмешканцем (а.с. 12).

29.03.2023 ОСОБА_2 написала власноручно заяву адресовану службі у справах дітей Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, якою зобов`язалася не вживати алкогольних напоїв та належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, у разі недотримання нею зобов`язань дала згоду на позбавлення її батьківських прав (а.с. 25).

З 04.09.2023 по 13.09.2023 ОСОБА_2 перебувала у КНП «Закарпатський обласний медичний центр психологічного здоров`я та медицини залежностей» міста Ужгород, де пройшла стаціонарний курс лікування, про що свідчить довідка від 13.09.2023. ОСОБА_2 було введено протиалкогольний препарат «Торпідо - Дуфульфірам 100», при введені якого її було повідомлено про побічну дію і негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок вживання навіть мізерної дози спиртного, про що свідчить пам`ятка підписана ОСОБА_2 в присутності лікуючого лікаря (а.с. 24).

Як повідомила представник позивача, через декілька місяців після пройденого лікування ОСОБА_2 знову почала вживати алкогольні напої, що останньою не заперечувалося.

З характеристики, виданої 21.11.2023 Верхньобистрянським старостинським округом Хустського району Закарпатської області вбачається, що ОСОБА_2 за свідченням сусідів, добра, працьовита, але не завжди займається вихованням дітей, сім`ю утримує за рахунок тимчасових підробітків, участь у громадському житті села не приймає, інколи перебуває на підпитку (а.с. 14).

З копій постанов у справах про адміністративні правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 1 та 2 статті 178 КУпАП (поява в громадських місцях у п`яному вигляді), а також частинами 1 та 2 статті 184 КУпАП (невиконання обов`язків щодо виховання дітей) (а.с. 18-23, 72-74).

За змістом висновку, орган опіки та піклування Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 26-28).

З 12.02.2024 по 21.02.2024 ОСОБА_2 перебувала у КНП «Закарпатський обласний медичний центр психологічного здоров`я та медицини залежностей» міста Ужгород, де пройшла стаціонарний курс лікування від синдрому залежності, про що свідчить довідка видана 21.02.2024. ОСОБА_2 рекомендовано продовжити лікування амбулаторно, нагляд нарколога та сімейного лікаря (а.с. 67).

Судом встановлено, що наразі малолітніх дітей передано на тимчасове виховання у сім`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є родичами відповідачки.

За поясненнями ОСОБА_4 , діти проживають разом із нею, діти добре ладять з її рідними дітьми, старша дівчинка ОСОБА_12 навчається у місцевому закладі освіти, для дітей наявні умови для їх належного проживання, виховання та розвитку, діти мають проблеми зі здоров?ям, у зв?язку із чим потребують відвідування лікарів, прийому лікарських препаратів, відповідного харчування, що також підтверджується копіями медичних документів (а.с. 65, 66, 68-70, 71). Міжгірською селищною радою Хустського району Закарпатської області компенсуються її витрати пов`язані з вихованням дітей. Відповідаючи на запитання повідомила, що за час перебування у неї дітей, ОСОБА_2 матеріальної допомоги на їх утримання не надавала, знає лише, що одного разу давала якісь кошти старшій дитині, скільки їй не відомо, іншої допомоги від неї не отримувала.

Як вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов дворогосподарства громадянки ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_1 , остання проживала разом із чоловіком та трьома дітьми і матір?ю. ОСОБА_2 ніде не працює, сім?я проживає за рахунок тимчасових підробітків та соціальних виплат. Її чоловік ОСОБА_17 на даний час знаходиться в слідчому ізоляторі Полтавської області. Умови проживання сім?ї складні, діти знаходяться у родичів у с. Вишків Івано-Франківської області. В підсобному господарстві нічого не має. Сім?я малозабезпечена. В кімнатах чисто, прибрано. Недавно зроблено косметичний ремонт. В житловому будинку окремо проживає сім?я брата, яка складається з восьми чоловік (а.с. 64).

За змістом статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно частини першої статті 19 Конвенції, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

Частинами першою та другою статті 27 цієї Конвенції визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька (матері) як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 березня 2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей (пункт 15).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (пункт 16).

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад (п. 18).

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може ухвалити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає, що умови проживання дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , матір`ю яких є ОСОБА_2 , на час прийняття рішення про влаштування їх про передачу на тимчасове виховання у сім`ю родичів відповідачки, були небезпечними для їх життя та здоров`я.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів, які у своїй сукупності доводять, що в порушення вимог статті 150 СК України, ОСОБА_2 неналежно виконує Конституційний обов`язок щодо належного виховання своїх дітей, а саме не піклується належним чином про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування; безпечних санітарно-гігієнічних та побутових умов, які б не завдавали шкоди фізичному та розумовому розвитку дітей; своєю поведінкою не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі. Неодноразово залишала дітей без належного догляду на декілька днів. Заходи, що вживалися органом опіки та піклування щодо спонукання відповідачки для створення належних умов проживання дітей, налагодження побуту, створення умов для належного розвитку дітей, результатів не давали. Незначні зміни в цьому питанні відбулися лише після подання до суду позову про позбавлення батьківських прав.

Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про свідоме ухилення ОСОБА_2 від виховання дітей. Тому залишення дітей з ОСОБА_2 на даний час, на переконання суду, є небезпечним для їхнього життя, здоров`я та морального виховання.

Зважаючи на викладене суд вважає, що позбавлення батьківських прав багатодітної матері ОСОБА_2 щодо трьох її дітей є крайнім заходом впливу, проте з урахуванням встановлених фактичних обставин, в інтересах дітей з метою охорони їхнього здоров`я і моральності, а також нормального розвитку, доцільним, у даному випадку, є застосування заходу впливу щодо неї у вигляді відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав.

Принагідно суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали вихованню дітей ОСОБА_2 , суд за її заявою може ухвалити рішення про повернення їй дітей.

Відповідно до частини четвертої статті 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей в розмірі по частки заробітку(доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину до досягнення кожною дитиною повноліття підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі положень частини першої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 3 028,00 гривень.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Відібрати від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення її батьківських прав.

Передати малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , органу опіки та піклування Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 ), аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь осіб або закладу яким передано дітей на тимчасове виховання, якою на день розгляду справи являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) матері щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня пред`явлення позову до суду - 02 лютого 2024 року та до досягнення дітьми повноліття або до повернення дітей матері.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 14 березня 2024 року.

Суддя Міжгірського районного суду

Закарпатської області Пухальський С. В.