Рішення

від 11.03.2024 по справі 679/212/24

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/214/2024

Справа № 679/212/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Нестерук К.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, 3-тя особа: Нетішинська державна нотаріальна контора,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання відповідача як спадкоємця разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , та про визнання ОСОБА_2 таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову вказано, що чоловік позивачки - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент його смерті разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , також був зареєстрований його син ОСОБА_2 , який не проживав за вказаною адресою більше 7 років, мешкає за кордоном. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку у м.Нетішин, яку разом з позивачкою згідно з вимогами законодавства фактично прийняв і відповідач. Проте, оскільки відповідач фактично не проживав за адресою реєстрації і тому не прийняв спадщину, позивачка просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

14.02.2024 судом на адресу відділу адміністративних послуг виконкому міської ради направлено запит щодо місця реєстрації відповідача.

19.02.2024 до суду надійшла відповідь, згідно з якою відповідач зареєстрований за адресою, вказаною у позові.

20.02.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Сторони в судове засідання не з*явилися, від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивачки та представника та підтримання позовних вимог, від відповідача надійшла заява про визнання позову та про розгляд справи в його відсутність.

Представник 3-ої особи в судове засідання також не з*явився, належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що подана позовна заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а визнання відповідачем позову не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб з наступних підстав.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлено, що сторони, які є відповідно дружиною та сином померлого (а.с.7,14), та й померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.6) зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8, 14, 19).

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки в м.Нетішин (а.с.10-12).

Як вбачається з копії міграційної карти та визнається відповідачем, останній в*їхав у рф через Республіку Білорусь у 2013 р. (а.с.9).

З листа Нетішинської державної нотаріальної контори від 25.01.2024 вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 23.02.2023 відкрита спадкова справа, за якою спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є сторони (по частці) (а.с.14).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу, тобто згідно з визначеною законом черговістю спадкоємців.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Разом з тим, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Положення частини третьої статті 1268 ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини саме постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що за певних обставин може бути відмінним один від одного (див. постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц).

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи надані позивачкою докази, визнання позову відповідачем тощо, суд приходить до висновку про те, що позивачка довела той факт, що відповідач постійно не проживав з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини а отже, не прийняв спадщину після його смерті.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 1216, 1218, 1222, 1223, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 13, 7680, 89, 141, 142, 206, 247, 263265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (іпн. НОМЕР_1 ), задовольнити.

Встановити факт непроживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (іпн НОМЕР_2 ), разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (іпн НОМЕР_2 ), таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його підписання.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.М.Томілін