Рішення

від 14.03.2024 по справі 686/28511/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/28511/23

Провадження № 2/686/271/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Колієва С.А.

при секретарі Кучерук Н.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до 55 Управління начальника робіт про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до 55 Управління начальника робіт із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 24.06.2011 року він працював в 55 Управлінні начальника робіт, та з 21.02.2018 року обіймав посаду начальника вказаної організації. На підставі наказу Міністра оброни України №22-ДП від 08.07.2022 року він був звільнений з роботи на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України (за закінченням терміну контракту). У порушення вимог ст.116 КЗпП України відповідач при звільненні не виплатив усі суми заробітку, що підлягали виплаті та заборгованість по заробітній платі становить 131032,68 гривень. У зв`язку із невиплатою йому при звільненні всіх належних до виплат сум заробітку, відповідач зобов`язаний сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Розмір такого середнього заробітку, з урахуванням його середньоденної заробітної плати (654,50 грн.) та середньоденного заробітку, який він отримував в ТОВ «Тера Буд1» після влаштування на роботу (306,82 грн.) за період з 06.12.2022 по 20.09.2023 рік буде становити 71622,08 гривень. Крім того зазначив, що у зв`язку із порушенням його прав на отримання повного розрахунку при звільненні, затримки такого розрахунку, факту перебування ним без роботи та відсутності у його сім`ї заробітку, спричинило моральну шкоду, яку він оцінює 22907,50 гривень (одноденної середньої заробітної плати помноженої на 35 днів коли він був безробітний).

Відзив на позов від відповідача на адресу суду не надходив.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Зазначив, що 08.07.2022 року він був звільнений з посади начальника 55 Управління начальника робіт. При його звільненні з ним не був проведений розрахунок та не виплачені всі суми заробітку. Впродовж тривалого часу він неодноразово звертався до відповідача з вимогою виплатити всі належні йому до виплати суми заробітку. Проте у повному обсязі такі суми виплачені не були та заборгованість із виплати заробітної плати становить 131032,68 гривень. Просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у вказаній сумі, а також середній заробіток за час затримки у розрахунку у сумі 71622,08 гривень. Також зазначив, що внаслідок порушення відповідачем його прав при звільненні та невиплатою всіх належних йому сум йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінює у сумі 22907,50 гривень.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідача, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Фактичні обставини встановлені судом.

24.06.2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду першого заступника начальника 55 Управління начальника робіт.

Наказом державного секретаря Міністерства оброни України №5-ДП від 02.02.2018 року ОСОБА_1 було призначено начальником 55 Управління начальника робіт та укладено контракт.

Наказом Міністра оборони України від 08.07.2022 року №22-ДП ОСОБА_1 було звільнено з роботи начальника 55 Управління начальника робіт з 08.07.2022 року на підставі п.2 частини першої статті 36 КЗпП України та підпункту «а» пункту 22 контракту (після закінчення терміну дії контракту).

На підставі наказу Міністра оброни України від 08.07.2022 року №22-ДП начальником 55 Управління начальника робіт був виданий наказ №22 від 08.07.2022 року, яким було звільнено ОСОБА_1 із займаної посади та визначено виплатити компенсацію за 17 днів невикористаної щорічної відпустки за робочий період з 24.06.2016 р. по 23.06.2017 р.; 19 днів невикористаної щорічної відпустки за робочий період з 24.06.2017 р. по 01.02.2018 р.; 31 день невикористаної щорічної відпустки за робочий період з 02.02.2018 р. по 01.02.2019 р; 31 день невикористаної щорічної відпустки за робочий період з 02.02.2019 р. по 01.02.2020 р; 31 день невикористаної щорічної відпустки за робочий період з 02.02.2020 р. по 01.02.2021 р.; 39 днів невикористаної щорічної відпустки за робочий період з 02.02.2021р. по 08.07.2022 р.; матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку за кожну відпустку за періоди з 02.02.2018 р. по 01.02.2019 р. 1 середньомісячний заробіток; з 02.02.2019 р. по 01.02.2020 р. 1 середньомісячний заробіток; з 02.02.2020 р. по 01.02.2021 р. 1 середньомісячний заробіток; з 09.07.2021 р. по 08.07.2022 р. 1 середньомісячний заробіток.

Згідно довідки 55 Управління начальника робіт № 281 від 09.06.2023 року заборгованість перед ОСОБА_1 по виплаті заробітної плати станом на 09.06.2023 рік становить 135032,68 гривень.

Відповідно до відповіді Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЦЗ/1/622-ЗВ-23 від 29.09.2023 року вбачається, що за результатами проведеного позапланового контролю по додержанню законодавства про працю в частини виплати розрахункових коштів у 55 Управлінні начальника робіт було встановлено порушення вказаною організацією трудового законодавства щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 та констатовано, що згідно бухгалтерських даних при звільненні ОСОБА_1 належало до виплати компенсація за невикористані відпустки у загальній сумі 146682,68 гривень; станом на 28.09.2023 року заборгованість із виплати таких сум становить 131032,68 гривень.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, приписами вказаної статті, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (08.07.2022 рік) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені устатті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбаченийзакономстрок усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій.

Як встановлено з матеріалів справи відповідач при звільненні 08.07.2022 року ОСОБА_1 із займаної посади повинен був виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки у загальній сумі 146682,68 гривень. Станом на час розгляду справи заборгованість із виплати вказаних сум становить 131032,68 гривень. Докази на погашення такої заборгованості матеріали справи не містять.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення заборгованості із виплати заробітку (компенсації за невикористані відпустки) у сумі 131032,68 гривень є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Позивач стверджував, що через невиплату йому вихідної допомоги відповідач зобов`язаний сплатити середній заробіток за час затримки відповідного розрахунку, а саме з 06.12.2022 по 20.09.2023 рік (в межах заявлених позовних вимог).

Розмір середнього заробітку за вказаний період затримки розрахунку при звільненні (з 06.12.2022 року по 20.09.2023 рік 213 робочих дня) буде становити 139417,02 гривень із розрахунку: 654,54 грн. середньоденний заробіток позивача за два останні місяці роботи (28800,00 грн. /44 дні) * на 213 робочих днів.

Водночас суд зазначає, що позивачем заявлено вимогу до стягнення середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні у сумі 71154,46 гривень, саме з таких вимог, зважаючи на межі судового розгляду, суд виходить вирішуючи вказаний позов.

Також суд звертає свою увагу на те, що встановлений статтею 117КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Саме такі правові висновки у застосування спірних норм права викладені у постановах Верховного Суду України від 27.04.2016 року у справі № 6-113цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Як встановлено із матеріалів справи позивач був звільнений 08.07.2022 року, проте з таким позовом останній звернувся лише 27.10.2023 року, тобто майже через рік після порушення його прав. Також суд зазначає, що після звільнення з роботи у відповідача, останній став на облік як безробітний та в період з 01.08.2022 року по 30.10.2022 рік отримував відповідну державну допомогу. З 06.12.2023 року по вересень 2023 рік позивач працював на посаді директора ТОВ «Тера Буд-1» за період роботи на вказаному підприємстві його сукупний дохід склав 44079,55 гривень (що підтверджено довідкою про доходи).

Також, як зазначив сам позивач фактично на час його роботи підприємство перебувало у досить скрутному фінансовому становищі і невиплата всіх сум при його звільненні була обумовлена цими обставинами.

З огляду на вказані обставини, зважаючи на час затримки при розрахунку, підстави такої затримки (незадовільний фінансовий стан роботодавця), факт отримання після звільнення як державної допомоги при звільненні та у подальшому працевлаштування позивача, заявлена до стягнення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 71154,46 гривень, на переконання суду, є неспівмірною із можливим розміром пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача

Тому суд вважає справедливим, пропорційним, таким, що відповідатиме обставинам справи і наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі10 000,00 грнза весь період прострочення виплати ним належної при звільненні позивачу заробітку.

Щодо вимог відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходить з того, що сам факт порушення трудових прав позивача, що проявився у не проведенні остаточно розрахунку при звільненні, свідчить про перенесені останнім моральних страждань, оскільки позивач об`єктивно був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням характеру страждань, їх обсягу, тривалості (станом на даний час розрахунок з позивачем не проведений), загального розміру заборгованості, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що розміром грошового відшкодування моральної шкоди необхідним, достатнім, розумним і справедливим за наведених обставин є 5000,00 гривень, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково.

Також, у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача, на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 150,88 гривень.

Також з відповідача слід стягнути судовий збір (пропорційно до задоволеної частини позовних вимог про стягнення заборгованості при звільненні та моральної шкоди) у сумі 1360,32 гривень із розрахунку: (131032,68 гривень + 5000,00 гривень)(задоволена частина позовних вимог) *1539,40 грн. (розмір судового збору який підлягав сплаті)/ 153940,18 гривень (розмір заявлених вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-89, 258-268, 274-279 ЦПК України суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з 55 Управління начальника робіт на користь ОСОБА_1 131032,68 гривень заборгованість за невикористані відпустки, 10000,00 гривень середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 5000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 146032,68 гривень.

Стягнути з 55 Управління начальника робіт на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 150,88 гривень.

Стягнути з 55 Управління начальника робіт на користь держави судовий збір у сумі 1360,32 гривень.

В решті у задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: 55 Управління начальника робіт, ЄДРПОУ 07665168, адреса: м. Хмельницький, вул. Чорновола, буд.165.

Повний текст судового рішення виготовлений 14.03.2024 року.

Суддя: