Ухвала

від 27.02.2024 по справі 947/38986/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/372/24

Справа № 947/38986/23, 1-кс/947/1756/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.02.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023160000001490 від 05.12.2023 року відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка, Фрунзівського району, Одеської області, громадянина України, українця, одруженого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районногосуду м.Одеси від06.02.2024частково задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_11 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023160000001490 від 05.12.2023 відносно ОСОБА_9 .

Продовжено строктримання підвартою ОСОБА_9 строком до 11.03.2024 року, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_9 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302800 гривень.

Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням захисник підозрюваного ОСОБА_9 ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.

Доводи обґрунтовує тим, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ОСОБА_9 вчиняв дії стосовно незаконного переправлення осіб через державний кордон або організації такого переправлення, тому слідчий суддя поставився до визначення обґрунтованості підозри суто формально. Вказує, що ризики передбачені ст. 177 КПК України відсутні. Зазначає, що розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_9 . Крім того, вказує, що ОСОБА_9 раніше не судимий, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, має дружину, є годувальником сім`ї, потребує лікування та проведення операції з видалення пухлини. Таким чином, вважає, що домашній арешт дозволить уникнути усіх заявлених стороною обвинувачення ризиків та буде співмірним та пропорційним.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати, відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 .

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши: суддю-доповідача, захисників підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу .

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

При цьому, ч. 3 ст. 184 КПК України передбачено, що до клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя при вирішення вказаного питання має з`ясувати обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, що слідчим суддею і було здійснено з перевіркою наявності обставин, зазначених у ст. 184 КПК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України усуненням перешкод, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту свідка ОСОБА_12 від 05.12.2023; 07.12.2023; протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками від 07.12.2023 за участі свідка ОСОБА_13 ; протоколом обшуку приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 від 11.12.2023;протоколом затримання ОСОБА_14 у порядку ст. 208 КПК України від 11.12.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 11.12.2023; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій відносно яких наразі триває процедура зняття грифу «таємно»..

Апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Апеляційний суд, всупереч доводів апеляційної скарги, вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст. 87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.

Враховуючи наведене, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення яке є тяжким та за яке передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, з огляду на те, що підозрюваний ознайомлений з відповідним клопотанням про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовженням й відповідними додатками, долученими до них, в яких у тому числі наявний протокол допиту свідка (який є заявником у даному кримінальному провадженні), й відповідно в якому зазначені анкетні дані вказаних осіб, з огляду на ту обставину, що у випадку подальшого направлення відносно підозрюваного ОСОБА_9 обвинувального акту до суду, свідки ймовірно будуть допитуватися безпосередньо судом, колегія суддів приходить до переконання про достатність підстав вважати, що продовжує існувати ризик можливого незаконного впливу з боку підозрюваного на вказаних осіб, з метою зміни ними своїх показів, в цілях подальшого уникнення підозрюваним передбаченої законом відповідальності (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

Обставини, передбачені ч. 2 ст. 182 КПК України, які є перешкодою для застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлені не були.

Щодо доводів захисника підозрюваного про те, що розмір застави, визначений слідчим суддею є непомірним, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Зважаючи на корисливий характер вчиненого кримінального правопорушення, встановлені ризики, дані про особу підозрюваного, те що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що пов`язане із організацією незаконного переправленням осіб придатних до військової служби через державний кордон України у групі осіб в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороноздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, апеляційний суд вважає, що визначений розмір застави в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302800 гривень, буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення.

Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника на те, що ОСОБА_9 має міцні соціальні зв`язки, однак вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника є необґрунтованими, а слідчий суддя встановив наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 .

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні прокурора ризиків.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Аналізуючи всі викладені вище обставини в своїй сукупності, враховуючи наявність в зазначеному кримінальному провадженні доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи особу підозрюваного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою і обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями183,196,199,376,404,405,407,419,422,532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого суддіКиївського районногосуду м.Одеси від06.02.2024про продовженнязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою укримінальному провадженні№12023160000001490від 05.12.2023року відносно ОСОБА_9 ,підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.332КК України- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4