Рішення

від 12.03.2024 по справі 521/8099/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/8099/23

Номер провадження № 2/521/1553/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Громіка Д.Д.,

при секретарі Котигорох Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Південний шлях» про повернення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернуласьдо суду з позовом в якому проситьстягнути з Приватного підприємства «Південний шлях» суму сплаченого гарантійного платежу у розмірі 39000,00 грн., 3% річних у сумі 208,36 грн., інфляційні нарахування у сумі 587,18 грн., а також витрати пов`язані із судовим розглядом.

При цьому позивач посилається на те, що 14.06.2022 року між сторонами був укладений договір про надання послуг з підбору авто на аукціонах США, організації його доставки і розмитнення, однак відповідачем договір не виконується, послуга не надається, підбір авто не здійснюється, з поведінки відповідача вбачається недобросовісність у виконанні умов договору, що призводить до порушення прав позивача, а тому ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилась. Однак, представником позивача ОСОБА_2 надано суду заяву, в якій позовні вимоги підтримає в повному обсязі, та просить суд розглянути справу за їх відсутності, а також проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник ПП «Південний шлях» в судове засідання не з`явився без поважних причин. Про час та місце розгляду справи належним чином направлялось повідомлення за місцем знаходження відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за вказаною адресою відсутній, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк відповідач не подала. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

За приписом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правовідносини між сторонами є цивільно правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно приписів ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Судом встановлено, що 14.06.2022 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Південний шлях» укладено Договір № 406/06/14-06 про надання послуг з підбору авто на аукціонах США, організації його доставки і розмитнення. За цим Договором позивач є Замовником, а відповідач Виконавцем.

Згідно статті 1 Предмет договору: 1.1. Виконавець зобов`язується власними силами і засобами надавати Замовнику інформаційно-консультаційні послуги з пошуку та підбору транспортного засобу на ринку Сполучених Штатів Америки, а замовник зобов`язується своєчасно сплатити оговорені послуги. 1.2. Виконавець зобов`язується надавати супровід кабінету та своєчасне реагування на запити Замовника щодо роботи з ним. 1.3. Після прибуття транспортного засобу на майданчик компанії Autorider в США Виконавець зобов`язується зробити юридичну та документальну перевірку транспортного засобу. 1.4. Виконавець зобов`язується надавати Замовнику інформацію Транспортно-експедиційної компанії-партнеру Autorider (США) (далі компанія Autorider), яка здійснює супровід послуг з придбання транспортного засобу в США у третіх осіб і його транспортуванні в Україні.

За умовами Договору, зокрема пунктом 5.1., у день підписання цього Договору Замовник вносить Виконавцю гарантійний платіж в розмірі, що дорівнює еквіваленту 1000 (одна тисяча) доларів USD за курсом валюти, який зазначено на момент підписання договору на обмінному ресурсі https://tables.finance.ua/ru/currency/cash. Відповідно до пункту 5.2. Договору виплата гарантійного платежу проводиться в готівковій або безготівковій формі на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 .

За умовами Договору № 406/06/14-06, зокрема пункту 7.2., дія цього Договору може бути достроково припинена на вимогу однієї зі Сторін в порядку та за умов, що Сторони не мають взаємних претензій.

Згідно пункту 7.5. Договору № 406/06/14-06 дія цього Договору може бути достроково припинена Замовником в односторонньому порядку до моменту, коли зроблена ставка на аукціоні. При цьому Виконавець повертає замовнику внесений гарантійний платіж, зазначений у п. 5.1. даного Договору, в повному розмірі.

Пунктом 7.1. Договору № 406/06/14-06 визначено, що він діє до підписання Замовником акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Судом встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 є одночасно директором та єдиним засновником відповідача.

14.06.2023 року на виконання пункту 5.1. Договору № 406/06/14-06 позивачем сплачено гарантійний платіж у розмірі 35 560 гривень на рахунок директора Приватного підприємства «Південний шлях» ОСОБА_3 , який вказано в Договорі, 4149629352425086, що підтверджується наданою суду копією квитанції № Р24А2357815543С6541 від 14.06.2022р.

Однак, послуги, що передбачені Договором № 406/06/14-06 фактично надані не були, інформація про стан виконання зазначеного Договору також не надавалася, в зв`язку із чим 26.12.2022 року представник позивача звернувся до ПП «Південний шлях» з претензією-вимогою щодо повернення грошових коштів, проте вона залишилась поза увагою з боку відповідача.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19 навів критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

З урахуванням фактично сплачених позивачем коштів у розмірі 35 560 гривень на рахунок директора Приватного підприємства «Південний шлях» ОСОБА_3 , що підтверджується наданою суду копією квитанції № Р24А2357815543С6541 від 14.06.2022р., суд вважає, вимоги ОСОБА_1 про стягнення збитків підлягають частковому задоволенню у розмірі 35 560 гривень.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Позивач просить стягнути 3 % річних від простроченої суми боргу та інфляційні втрати за період з 10.01.2023 року по 15.03.2023 року у розмірі 795,54 гривні, виходячи із суми боргу в розмірі 39000,00 гривень.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення.

Отже, у період з 10.01.2023 року по 15.03.2023 року в Україні діяв воєнний стан, а відтак відповідач звільнений від сплати 3% річних від прострочення грошового зобов`язання та інфляційних втрат у відповідності до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а тому суд прийшов до переконання про те, що у позовних вимогах в цій частині необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивача звільнено від сплати судового збору.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.

Відповідно до приписів частини восьмої ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом частини четвертої ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючисьглавою 52 Цивільного кодексу України.

Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Нормами чинного законодавства визначено право сторін договору про надання правової допомоги визначати вартість наданих/отриманих послуг на власний розсуд чи фіксованою сумою чи обрахунком з урахуванням вартості однієї години роботи та кількості потрачених годин.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 ст. 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20).

Позивачем укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2022р. з адвокатом Шалару О.І. Надання послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги № від 20.12.2022 року підтверджується розрахунком та актом №1 надання послуг/ виконання робіт від 15.03.2023 року, згідно якого загальна вартість робіт складає 31500,00 грн.

Заперечень від відповідача щодо визначено розміру правничої допомоги не надійшло.

Таким чином, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на підставу та предмет позову, зміст позовної заяви, обсяг наданих послуг адвокатом, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, суддійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 31500,00 грн.

Відповідно до ч.1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 1073,60 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 273, 274-279, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Південний шлях» про повернення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Південний шлях» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого гарантійного платежу у розмірі 35560 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства «Південний шлях» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Стягнути зПриватного підприємства «Південний шлях» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу 31500,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Повний текст рішення складено 13 березня 2024 року.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Приватне підприємство «Південний шлях» (код ЄДРПОУ 32086749, 65088, м. Одеса, вул. Люсторфська дорога, буд. 90-Г, офіс 239)

Суддя: Д.Д. Громік