Рішення

від 04.03.2024 по справі 161/13743/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/13743/23

Провадження № 2/161/59/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кихтюка Р.М.,

секретаря Дмитроци Б.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру ідеальної частки у праві власності на земельну ділянку та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення розміру ідеальної частки у праві власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення розміру ідеальної частки у праві власності на земельну ділянку.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору дарування від 18.05.2005 року вона є власником 49/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , які раніше належали дарувальнику ОСОБА_2 згідно рішення Луцького міського суду від 09.12.1988 року.

Рішенням Луцького міського суду від 09.12.1988 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про поділ спадщини було затверджено мирову угоду про поділ в натурі житлового будинку, господарських будівель і споруд та виділено ОСОБА_2 49/100 частин, а ОСОБА_6 51/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Внаслідок цього, спільна часткова власність на будинок була припинена.

Вказує, що на час укладення договору дарування діяв закон, за яким при переході права власності на житловий будинок, будівлю, споруду до набувача переходило право власності або право користування на земельну ділянку або частку пропорційну частці у праві власності на будинок, призначену для обслуговування будинковолодіння, на якій воно розташоване.

Отже, відповідно до положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України з моменту укладання договору дарування вона також набула право на 49/100 частин у праві власності на земельну ділянку пропорційно розміру її частки у праві на будинок.

У зв`язку з чим просить ухвалити рішення, яким визначити їй, ОСОБА_1 , ідеальну частку земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:11:043:0013 по АДРЕСА_1 , призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 49/100 часток від її загальної площі 0,0505 га.

Крім того, до суду звернулася третя особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення їй розміру ідеальної частки у праві власності на земельну ділянку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міського суду від 09.12.1988 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про поділ спадщини було затверджено мирову угоду про поділ в натурі житлового будинку, господарських будівель і споруд у співвідношенні 49/100 частин ОСОБА_2 та 51/100 частин ОСОБА_7 , нині ОСОБА_3 .

Вказує, що на підставі державного акта серії ВЛ №043229 від 24.06.2004 року, виданого на підставі рішення Луцької міської ради від 27.04.2004 року №16/14, співвласниками земельної ділянки площею 0,0505 га, кадастровий номер 0710100000:11:043:0013 по АДРЕСА_1 є вона та ОСОБА_2 , що володіють нею на праві спільної сумісної власності.

Зазначає, що згідно положень ст. 377 ЦК України їй належить 51/100 частин земельної ділянки, яка має цільове призначення для обслуговування житлового будинку та господарських будівель споруд.

У зв`язку з чим, просить визначити їй ідеальну частку земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:11:043:0013 по АДРЕСА_1 , призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 51/100 від її загальної площі 0,0505 га.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у заяві та просила їх задовольнити. При цьому, визнала позов третьої особи ОСОБА_3 та не заперечувала щодо його задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги позивача та третьої особи та не заперечував щодо їх задоволення.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце слухання справи була повідомлена судом належним чином, а тому суд вважає за можливе справу слухати у її відсутності за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що рішенням Луцького міського суду від 09.12.1988 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про поділ спадщини було затверджено мирову угоду про поділ в натурі житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 у співвідношенні 49/100 частин ОСОБА_2 та 51/100 частин ОСОБА_7 , нині ОСОБА_3 (а.с. 13).

Згідно державного акта серії ВЛ №043229 від 24.06.2004 року, виданого на підставі рішення Луцької міської ради від 27.04.2004 року №16/14, співвласниками земельної ділянки площею 0,0505 га, кадастровий номер 0710100000:11:043:0013 по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 14, 15).

Із договору дарування частини житлового будинку від 18.05.2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання набула право власності на 49/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 (а.с. 11, 12).

Ч. 1 ст.319ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст.321ЦК України ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності.

У відповідності до приписів статті 328Цивільного кодексуУкраїни право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст.3ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст.377ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

За положеннями ч. 1 ст.120ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

При цьому при застосуванні положень статті 120ЗК України у поєднанні з нормою статті 125ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Вказане узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеної у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 та у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15. Придбавши нерухоме майно - будинок, будівлю або споруду - новий власник отримує й певні права та обов`язки на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно.

Зокрема, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2цс15, яка містить аналіз змісту норм статті 120ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. При цьому при застосуванні положень ст.120ЗК України у поєднанні з нормою ст.125ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Така позиція Верховного Суду України дає підстави стверджувати, що право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає з моменту державної реєстрації його права власності на будинок (будівлю, споруду) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки саме з цього моменту в силу ч. 2 ст. 331 ЦК України та ч. 3 ст. 3 Закону про держреєстрацію особа стає власником такої нерухомості; в разі застосування статті 120ЗК України відсутність державної реєстрації права власності на земельну ділянку не впливає на виникнення у набувача нерухомості права власності на таку земельну ділянку.

Таким чином, право на земельну ділянку у позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 виникло з моменту набуття ними права власності на частину будинку, тобто з часу державної реєстрації його права власності на будинок незалежно від будь яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку.

Отже, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами, ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається.

Відповідно до ст.3Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Із матеріалів справи слідує, що позивачами здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у визначеному на час придбання цього майна порядку (а.с. 25), що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому до них перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій розташоване це нерухоме майно без зміни її цільового призначення.

А тому, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення і за позивачем та третьої особою, яка заявляє самостійні вимоги, слід визначити ідеальні частки земельної ділянки у відповідності до їх часток.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 120, 125, 141, 152, 153 Земельного Кодексу України, ст. ст. 16, 182, 203, 256-257, 261, 267, 268, 331, 373, 374, 377, 392 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру ідеальної частки у праві власності на земельну ділянку задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ідеальну частку земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:11:043:0013 по АДРЕСА_1 , призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 49/100 часток від її загальної площі 0,0505 га.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення розміру ідеальної частки у праві власності на земельну ділянку задовольнити.

Визначити ОСОБА_3 ідеальну частку земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:11:043:0013 по АДРЕСА_1 , призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 51/100 часток від її загальної площі 0,0505 га.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 14 березня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк