Ухвала

від 13.03.2024 по справі 711/1972/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1972/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2024 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум»» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Наталія Миколаївна, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 711/1972/24.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зазначена позовна заява не може бути прийнята до розгляду Придніпровським районним судом м. Черкаси та підлягає направленню за підсудністю з таких підстав.

Позивачем у позовні заяві зазначено зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом 11.03.2024 здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, на що отримано відповідь від № 486511 від 11.03.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 31.07.2023 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , яка не належить до юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Відповідно до ч. 1ст. 29 ЦК Українимісцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона саме проживає постійно або тимчасово.

Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою.

Процесуальним законодавством передбачено наступні види підсудності: загальна (стаття 27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України) та виключна (стаття 30 ЦПК України).

Відповідно до правил загальної підсудності, які встановлені в статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.

Вирішуючи питання можливості розгляду цієї позовної заяви Придніпровським районним судом міста Черкаси, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Тож, враховуючи відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки у встановленому законом порядку на час подачі позову, суд вважає, що вказана справа має розглядатися за правилами загальної підсудності (ч. 1 ст. 27 ЦПК України), тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідачки ОСОБА_1 та належить до юрисдикції Катеринопільського районного суду Черкаської області (20500, смт. Катеринопіль, вул. Вільного козацтва, 38).

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановленихЦПК.

За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).

У рішенні ЄСПЛ "Сокуренко і Стригун проти України" суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні раніше згадуваної справи "Занд проти Австрії", зазначено, що термін "судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справина розглядіншого судуза встановленоюцим Кодексомпідсудністю зпідстави,передбаченої пунктом1частини першоїцієї статті,здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3ст. 31 ЦПК України).

Крім того, нормамистатті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи викладене вище, вважаю, що цивільна справа за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором має бути передана до Катеринопільського районного суду Черкаської області (20500, смт. Катеринопіль, вул. Вільного козацтва, 38).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,5,27,30-32,187,353,354 ЦПК України

у х в а л и в:

Цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості передати до Катеринопільського районного суду Черкаської області (20500, смт. Катеринопіль, вул. Вільного козацтва, 38).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 13.03.2024.

Суддя: Н. М. Кондрацька