Рішення

від 28.02.2024 по справі 953/20503/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/20503/21

н/п 2/953/305/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила прво користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій позивачка просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування вказаних вимог посилається на наступне. Квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.01.1999, реєстр. №2А-99-155934 виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду. На теперішній час у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 (син позивачки), ОСОБА_6 (чоловік позивачки), ОСОБА_1 (позивачка), ОСОБА_2 (відповідач), та ОСОБА_4 (матір позивачки). Відповідач не проживає за місцем реєстрації більше п`яти років, його поточна адреса фактичного проживання на разі не відома. Факт реєстрації відповідача у спірній квартирі створює для позивачки та членів її родини певні незручності, у тому числі, у вигляді збільшення нарахувань по оплаті комунальних послуг, виходячи з розрахунку кількості зареєстрованих осіб за адресою проживання. При цьому, жодних договорів із відповідачем відносно житла позивачем не укладалось. Відповідач не приймає участі в утриманні нерухомого майна, припинив користування належним позивачу житлом, адресу фактичного мешкання не повідомляє, та не знімається з реєстраційного обліку, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Позивач в судове засідання з`явилась, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.

Треті особи в судове засідання не з`явились, повідомлялись в установленому законом порядку. Від третьої особи ОСОБА_3 на адресу суду надійшли пояснення, в яких він просить розглянути справу за його відсутності, позовну вимогу підтримав, та просив їх задовольнити.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та третіх осіб, та за наявними в справі доказами.

29.10.2021 вказана позовна заява надійшла до суду та розподілена судді Зубу Г.А.

Ухвалою судді від 16.11.2021 було прийнято до розгляду дану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.11.2023 було закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті, та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Протокольною ухвалою суду від 28.02.2024 задоволено клопотання позивача про виклик свідка.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.01.1999, реєстр. №2А-99-155934 виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

У спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 (син позивачки), ОСОБА_6 (чоловік позивачки), ОСОБА_1 (позивачка), ОСОБА_2 (відповідач, колишній чоловік сестри позивачки), та ОСОБА_4 (матір позивачки), що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 30.09.2021.

Відповідач більше п`яти років не проживає за місцем своєї реєстрації, та не з`являється, що підтверджується також наданим до суду актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 29.09.2021.

Відповідно до відповіді т.в.о. начальника ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області від 13.12.2021, будь-яких заяв, звернень, повідомлень або скарг від гр. ОСОБА_2 з приводу порушення права користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 , протягом 2020-2021 не значиться.

Відповідно до відповіді КНП «Міська поліклініка №10» ХМР від 14.11.2023, ОСОБА_2 згідно даних ЕСОЗ має активну декларацію, та знаходиться під наглядом фахівців КНП «Міська поліклініка №3» ХМР, за медичною допомогою до фахівців КНП «Міська поліклініка №10» ХМР ОСОБА_2 у період з 2020 по 2021 рр. не звертався, медична картка амбулаторного хворого у закладі відсутня.

Вказаний факт реєстрації відповідача у вказаній квартирі порушує права позивача як власника, та змушує нести додаткові витрати, тому вона звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 9ЖК УкраїнськоїРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 405ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім`ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин непроживання за адресою такого житлового приміщення.

Члени сім`ї власника житлового приміщення не мають права власності на житло, в якому вини проживають, що свідчить суттєву відмінність їхнього правового статусу від правового статусу власника такого приміщення, унеможливлюючи, зокрема право розпорядження цим майном. Разом із тим, цим особам належить право використовувати приміщення для проживання, яке є сервітутним правом, тобто правом користування чужим майном (стаття 405 ЦК України). Проте член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Обмеження (втрату) права користування житлом можуть обумовити тільки такі дії членів сім`ї власника житла, які пов`язані зі зловживанням ними своїми правами або з невиконанням покладених на них обов`язків і безпосередньо порушують при цьому права та законні інтереси інших осіб.

За змістом статтей 71, 72 ЖК Української РСР наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців,

цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору - судом.

Як роз`яснено у п. п. 10, 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Поважністьпричин відсутностіособи замісцем проживаннявизначається судому кожномуконкретному випадкуз урахуваннямобставин справита правил ЦПКУкраїни щодо оцінки доказів.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні вказала, що вона живе у будинку з 1991 року, та працює двірником, відповідача ніколи не бачила.

Таким чином, встановивши, що відповідач дійсно не проживає у спірній квартирі протягом тривалого терміну, оплату комунальних послуг не здійснює, та доказів того, що створені перешкоди для вселення відповідача у вказану квартиру протягом останнього року матеріали справи також не містять, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила прво користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на користьОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , останнє відоме місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. не відомий.

Третя особа ОСОБА_3 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .

Третя особа ОСОБА_4 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2024 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ