Справа № 713/732/24
Провадження №2-о/713/67/24
УХВАЛА
іменем України
14.03.2024 м. Вижниця
Суддя Вижницького районного суду Чернівецької області Кибич І.А., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Венерська Ганна Іванівна, де заінтересованими особами є Вижницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин (батьківства), -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , звернулась до Вижницького районного суду Чернівецької області із заявою про встановлення факту родинних відносин, де заінтересованими особами є Вижницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 .
Просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ст.318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.
Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У ч.2 ст. 315 ЦПК України зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Зі змісту наведених вище норм права вбачається, що справи окремого провадження мають такі особливості: заявлені в порядку окремого провадження вимоги є безспірними (відсутній спір про суб`єктивне право); завданням суду є охорона інтересів заявника шляхом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав; в окремому провадженні відсутні сторони із протилежними матеріально-правовими інтересами, а тому принцип змагальності не застосовується.
Обґрунтовуючи подану заяву заявниця посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_3 , який був солдатом військової частини НОМЕР_1 . З 2002 року по 2006 рік ОСОБА_3 проживав разом з нею однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільний побут, доглядали за спільним господарством, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя. За час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась донька - ОСОБА_1 , у свідоцтві про народження якої відомості про батька вказані згідно ч.1 ст.135 СК України, батьком записано ОСОБА_3 .
Законодавством визначено, що процедура встановлення факту батьківства через суд можлива тільки після смерті особи, батьківство якої встановлюється. Вона регулюється ст.130 СК України.
У той же час процедура визнання батьківства встановлена ст.128 СК України та полягає у визначенні спорідненості між батьком та самою дитиною у судовому порядку.
Згідно із ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої ст. 135 цього Кодексу.
Дана норма СК України чітко вказує про необхідність звернення до суду саме з позовом про визнання батьківства, а не із заявою про встановлення факту родинних відносин (батьківства).
Таким чином, справи за заявами про встановлення фактів батьківства, враховуючи зміст норм ст.130 СК України розглядаються за правилами окремого провадження, а відповідно до ст.128 СК України справи про визнання батьківства - за правилами позовного провадження.
У першому випадку передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, а у другому - особа, батьківство якої встановлюється в судовому порядку, є відповідачем або позивачем у справі.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №373/2257/18 (провадження №61-15136св20), №361/2653/15-ц (провадження №61-2239св21) від 15 квітня 2021 року.
Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту родинних відносин тобто батьківства, є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 , здійснення майнових та немайнових прав.
Згідно із ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20).
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що батьківство стосовно дитини за вказаних обставин визначається за правилами позовного провадження, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження, роз`яснивши заявниці її право на звернення до суду в порядку позовного провадження із позовом про визнання батьківства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.260, 315, 353, 354 ЦПК України, -
У Х В А Л И В :
Відмовити у відкритті провадження з розгляду заяви ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Венерська Ганна Іванівна, де заінтересованими особами є Вижницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин (батьківства).
Заяву з додатками повернути заявниці.
Роз`яснити заявниці право звернення до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження на загальних підставах.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя Іван КИБИЧ
Суд | Вижницький районний суд Чернівецької області |
Дата ухвалення рішення | 14.03.2024 |
Оприлюднено | 15.03.2024 |
Номер документу | 117643445 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи окремого провадження Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них: інших фактів, з них:. |
Цивільне
Вижницький районний суд Чернівецької області
КИБИЧ І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні