Постанова

від 14.03.2024 по справі 295/2185/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/2185/23 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.

Категорія 44 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Шевчук А,М.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі цивільну справу № 295/2185/23 за позовом Акціонерного товариства «Житомиробленерго» в особі Житомирського РЕМ до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування вартості необлікованої електричної енергії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року Акціонерне товариство «Житомиробленерго» в особі Житомирського РЕМ (далі АТ «Житомиробленерго» Житомирський РЕМ, Товариство, Позивач) звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути солідарно із відповідачів на його користь вартість необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ в сумі 48783,59 грн та судові витрати.

Позов мотивувався тим, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Встановлено, що відповідачі за цією адресою самовільно підключились до електромереж поза приладу обліку, що є порушенням п. п. 20 п.5.5.5 Правил. Його було виявлено 11 січня 2022 працівниками АТ «Житомиробленерго» Житомирський РЕМ. У зв`язку з чим, у присутності голови правління ОСББ «М-16» було складено Акт про порушення за № 01967. Рішенням комісії Житомирського РЕМ з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, оформленого Протоколом № 31/02-22 від 22.02.2022, у відповідності до п. 8.4.11 Правил, було нараховано вартість необлікованої енергії у розмірі 48783,59 грн.

31.03.2022 цінним листом із описом було направлено відповідачам копію Протоколу від 22.02.2022, розрахунок, претензію та рахунок на відшкодуванні збитків.

У відповідності до вимог пункту 8.2.7 Правил та враховуючи відсутність оплати відповідачами необлікової електричної енергії, Товариством було прийняте рішення про її примусове стягнення у судовому порядку.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29 березня 2023 року позов задоволено повністю та вирішено питання судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 зазначає, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалено воно було з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

Вказує, що він не був присутній у судовому засіданні, оскільки будь-яких повісток з суду не отримував. Зазначає, що відсутність його за адресою, яка вказана в поштовому відправленні, не відповідає дійсності, оскільки він адресу проживання не змінював та проживає за нею.

Вважає, що розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування рішення та ухвалення нового судом апеляційної інстанції, у зв`язку з чим, просить рішення скасувати.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 15.01.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями частини 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участісторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що відповідачі є користувачами електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , та допустили самовільне, позаоблікове підключення до електромереж, збитки від чого відповідно до підпунктів 8.4.7, 8.4.8, 8.4.13 Правил становлять 48 783,59 грн.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи. Зокрема, Актом про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії від 11.01.2022 року із внесеними відомостями про номер особового рахунку на ім`я ОСОБА_1 за № 06-10-568/48, а також про власника квартири ОСОБА_2 , протоколом засідання комісії з розгляду Актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії від 22.02.2022, розрахунком збитків, завданих енергопостачальнику.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції із посиланням на норми частини 1 статті 11, частин 1, 2 статті 1166 ЦК України, Правила роздрібного ринку електричної енергії для населення, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки позивачем виявлено та належним чином зафіксовано порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії для населення, а відповідачем не відшкодовано завдані збитки у добровільному порядку, тому даний позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Відносини щодо постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 Цивільного кодексу України, положеннями Закону України «Про електроенергетику» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про ринок електроенергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 діючих з 11 червня 2018 року (далі Правила) та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року №562 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно пунктів 62, 84 ст. 1 Закону України «Про ринок електроенергії» побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електроенергії» та згідно із підпункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 №312 (у редакції на час складання акту), споживач зобов`язаний дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів,не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Згідно частини 2 статті 77 Закону України «Про ринок електроенергії» правопорушеннями на ринку електричної енергії є: … недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку, використання приладів обліку електричної енергії, неповірених або неатестованих в установленому порядку; неподання або несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, а також надання недостовірної інформації у такій звітності; необґрунтована відмова в доступі до системи передачі або системи розподілу або у приєднанні до системи передачі або системи розподілу; пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра тощо; відмова у доступі уповноважених працівників постачальників послуг комерційного обліку до приміщень, де розташовані лічильники електричної енергії, якщо обов`язок надання такого доступу встановлений законодавством.

Відповідно до підпункту 8.2.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення.

В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил або методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та вихідні дані, необхідні для визначення обсягу необлікованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача.

Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта про порушення та викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які зазначаються в акті про порушення або надаються (надсилаються) оператору системи окремим письмовим повідомленням.

Відповідно до підпункту 8.2.6 Правил на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.

З матеріалів справи вбачається, що 11 січня 2022 року уповноваженими представниками ОСР під час проведення контрольного огляду електроустановки за адресою відповідача було виявлено факт безоблікового споживання електричної енергії, яке вчинене шляхом самовільного поза облікового підключення електроустановки до електричної мережі, що не являється власністю ОСР з порушенням схеми обліку.

У зв`язку з виявленими порушеннями в присутності ОСОБА_3 було складено акт № 01967-21, від підпису та отримання якого останній відмовився, тому вказаний акт було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.5).

Колегія апеляційного суду звертає увагу, що ОСОБА_1 будь яких заперечень щодо виявленого порушення або неправомірності дій працівників АТ «Житомиробленерго» Житомирський РЕМ в акті не зазначив.

Отже, факт самовільного підключення до мереж енергопостачальника, був зафіксований в акті № 01967-21 від 11.01.2022, який містить виклад обставин порушення та складений у відповідності до вимог підпункту 8.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Відповідач всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не надав суду доказів, які б спростували обставини, які викладені у зазначеному вище акті щодо самовільного підключення електропроводки до мережі енергопостачальника.

За таких обставин, колегія суддів вважає, доведеним вину відповідача в порушенні Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Відповідно до протоколу № 31/02-22 від 22.02.2022 засідання комісії Житомирський РЕМ з розгляду Акту про порушення № 01967-21, вартість необлікованої електричної енергії розрахована на підставі підпункту 8.4.13. ПРРЕЕ і складає 48783,59 грн (а.с.6).

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що висновок суду про стягнення з відповідачів збитків за порушення правил роздрібного ринку електричної енергії в сумі 48783,59 грн є правильним, відповідає вимогам закону і встановленим по справі обставинам.

Доводи в апеляційній скарзі відповідача про те, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, що є підставою для скасування судового рішення, є неогрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Судом першої інстанції на зареєстровану адресу відповідачів було направлено повідомлення про судовий розгляд із долученими документами. Але поштова кореспонденція повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.30).

В свою чергу за приписами пункту 3 частини восьмоїстатті 128 ЦПК Українивідмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК Українисудові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Богунського районногосуду м.Житомира від29березня 2023року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Судді