Постанова

від 06.03.2024 по справі 536/1252/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/1252/23 Номер провадження 22-ц/814/1776/24Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж. О. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

розглянувшив м.Полтавіцивільнусправу за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої злочином,-

за апеляційною скаргою адвоката Костуренка Євгена Миколайовича в інтересах ОСОБА_1

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 січня 2024 року, прийнятого під головуванням судді Баранської Ж.О. в м.Кременчкуці, зі складанням повного тексту 16 січня 2024 року

В С Т А Н О В И В :

В червні 2023 року прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Зазначав, що при здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42020171090000028 від 20 лютого 2020 року за ч. 3ст. 191 КК Українищодо привласнення грошових коштів службовими особами ПП «Перша українська будівельна компанія» при будівництві футбольного міні-майданчика зі штучним покриттям на території опорного закладу Омельницької ЗОШ І-ІІІ ступенів виконавчого комітету Омельницької сільської ради, виділено матеріали з цього кримінального провадження від 25 червня 2021 року за ч. 2ст. 367 КК Українищодо неналежного здійснення технічного та авторського нагляду відповідачів при будівництві вказаного вище об`єкта.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неналежно виконували свої службові обов`язкі через несумлінне ставлення до них, не проконтролювали процес будівництва, у зв`язку з чим виконані роботи не відповідають проектно-кошторисній документації, роботи виконані не в повному обсязі, що призвело до завищення вартості фактично виконаних робіт на суму 247 568 грн., яку просив стягнути з відповідачів солідарно на користь держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі Відділ освіти).

Прокурор вказував, що розмір шкоди повністю доводиться висновками судових експертиз.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав у зв`язку з передачею на поруки.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 січня 2024 року позовні вимоги заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої злочином задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області збитки за договором на виконання проектних робіт № 94 від 28 жовтня 2019 року в сумі 247568 грн.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням, його оскаржив адвокат Костуренко Є.М. в інтересах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову прокурора.

Вказував на відсутність підстав для солідарної відповідальності відповідачів, адже вони здійснювали різні види робіт авторський та технічний нагляд, які відносяться до різних видів діяльності.

Зазначав, що судом не враховано, що кошти, які просить стягнути позивач солідарно з відповідачів, були перераховані на розрахунковий рахунок ПП «Перша українська будівельна компанія», з якого і має бути здійснено стягнення у відшкодування шкоди.

Крім того, суд не дав належної оцінки тому, що виконавцем будівельних робіт зазначеного об`єкту була будівельна компанія, яка отримала кошти від Відділу освіти та не виконала об`єм будівельних робіт.

Також вважає, що прокурором не надано суду достатніх доказів, які б свідчили про необхідність захисту інтересів держави у даній справі саме прокурором та не обгрунтовано підстав звернення до суду від імені Відділу освіти.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівникаКременчуцької окружноїпрокуратуривважає рішення районного суду вірним та просить залишити його без змін.

Відповідно до частини першоїстатті 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою1розділуV Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті19, стаття274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина першастатті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13статті 7 ЦПК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28 жовтня 2019 року Відділом освіти укладено договір № 94 з ПП «Перша українська будівельна компанія» щодо виконання робіт за проектом «Будівництво футбольного міні майданчика зі штучним покриттям на прибудинковій території опорного закладу Омельницької ЗОШ І-ІІІ ступенів в с.Омельник, Кременчуцького району». Вартість робіт встановлено 972884, 32 грн., джерело фінансуваннякошти обласного бюджету, строк дії договорудо 31 грудня 2019 року.

17 грудня 2019 року укладено додаткову угоду №1 до договору № 94, якою збільшено загальну вартість робіт, яку визначено у розмірі 1458 240 грн.

Додатковою угодою№2 від25лютого 2020року внесенізміни до договору№ 94та предметдоговору визначений як будівництво футбольного міні майданчика штучним покриттям на прибудинковій території опорного закладу Омельницької ЗОШ І-ІІІ ступенів в с.Омельник, Кременчуцького району.

09 грудня 2019 року між ОСОБА_2 , як інженером технічного нагляду, та Відділом освіти укладено договір підряду, за умовами якого відповідач взяла на себе зобов`язання здійснювати технічний нагляд за виконанням робіт згідно вказаного вище договору № 94.

Відділом освіти також укладено договір з інженером-проектувальником ОСОБА_1 про здійснення останнім авторського нагляду за виконанням робіт згідно договору № 94 від 28 жовтня 2019 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на висновки експерта від 31 березня 2021 року та 18 червня 2021 року про те, що ОСОБА_2 під час здійснення технічного нагляду за об`єктом будівництва у зв`язку з неналежним виконанням своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, не проконтролювала процес будівництва, у зв`язку з чим роботи не виконані в повному обсязі, що призвело до документального завищення обсягів фактично виконаних робіт на загальну суму 247568 грн.

Відносно відповідача ОСОБА_1 прокурор посилався на висновок експерта від 25 червня 2021 року, яким встановлено, що всупереч вимогам проектно-кошторисної документації, під час здійснення авторського нагляду за об`єктом будівництва та неналежним виконанням своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них не проконтролював процес будівництва, у зв`язку з чим виконані роботи не відповідають проектно-кошторисній документації, роботи виконані не в повному обсязі, що призвело до завищення вартості фактично виконаних робіт на суму 247 568 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд вважав обгунтованими доводи прокурора про те, що в ході кримінальних проваджень доведено винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів з матеріальним складом, які потягнули за собою спричинення матеріальних збитків обласному бюджету на загальну суму 247 568 грн., яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Однак колегія суддів не може погодитись з даним висновком районного суду.

Відповідно достатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, взявши до уваги повноваження прокурора, визначені ч.3ст.23Закону України«Про прокуратуру» та приписи ч.6ст.82 ЦПК України вважав доведеними вимоги позову прокурора в інтересах держави щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку матеріальних збитків, завданих вчиненням кримінальних правопорушень.

Однак, при цьому районний суд не дав належної оцінки належності позивача Відділу освіти, в інтересах якого прокурором пред`явлено позов.

Так,відповідно доабзацу 1частини третьоїта абзаців1,2частини четвертоїЗакону України«Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 зазначив, що для вирішення справи суттєвим вбачається з`ясування поняття "інтереси держави". У процесі дослідження встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров`я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Таке обґрунтування повинно ґрунтуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно.

У даній справіпрокурор,пред`явивши позовв інтересах держави в особі Відділу освіти виходив з того, що Відділ освіти є виконавчим органом місцевої ради, який у розумінністатті 22 Бюджетного кодексу Україниє розпорядником бюджетних коштів, що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Суд першої інстанції повністю погодився з даною тезою, не звернувши увагу на те, що за умовами договору № 94 від 28 жовтня 2019 року з послідуючими змінами було визначено, що фінансування будівельних робіт здійснювалось за кошти обласного бюджету.

Більш того, висновками за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи у кримінальному провадженні № 42020171090000028 від 25.06.2021 року та додаткової судової економічної експертизи від 18.06.2021 року вказано, що невідповідність (завищення) обсягів та вартості фактично виконаних будівельних робіт по договору № 94 від 28 жовтня 2019 року призвели до збитків обласному бюджету (а.с.37-41,44-45).

Обмежившись визначенням Відділу освіти в якості процесуального статусу органу, інтереси якого представляє прокурор, суд першої інстанції не дав жодної оцінки зазначеній обставині щодо заподіяння збитків саме обласному бюджету та не вирішив питання про залучення до участі в справі органу, в повноваження якого входить розпорядження обласним бюджетом.

При цьому суд апеляційної інстанції в силу положень ст.367 ЦПК України позбавлений можливості вирішення даного питання.

Між тим, відповідно до частин 1 - 3 ст.22ЦК України особа, якій завдано збитківурезультатіпорушенняїї цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст.1166ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Доведення факту завдання реальних збитків та втрати доходів, які б особа могла отримати, якщо її право не було б порушено покладається на позивача.

У справі,що переглядається,прокурор стверджував, а районнийсуд зцим погодився,що відповідачі неналежно виконували свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не проконтролювали процес будівництва, що призвело до документального завищення обсягів фактично виконаних робіт на загальну суму 247568 грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу на той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у взаємовідносинах з відділом освіти діяли на підставі укладених договорів про здійснення відповідно авторського та технічного нагляду.

Проте, суду такі договори не надавались та ним не оцінювались.

Посилання прокурора на висновки судової будівельно-технічної та економічної експертиз у кримінальному провадженні № 42020171090000028 від 25.06.2021 року та додаткової судової економічної експертизи підтверджують завищення обсягів фактично виконаних робіт на загальну суму 247568 грн., проте жодним чином не підтверджують причинний зв`язок між завданими збитками обласному бюджету та протиправними діяннями відповідачів, позаяк у висновках зазначених експертиз вказано про те, що будівельні роботи виконувались безпосередньо ПП «Перша українська будівельна компанія», якому Відділом освіти і були перераховані кошти.

Так, в п.8-9 експертизи від 25.06.2021 року та в п.3 експертизи від 18.06.2021 року встановлено завищення вартості фактичновиконаних обсягівробіт,проведених ПП «Першаукраїнська будівельнакомпанія» при будівництві футбольного міні майданчика зі штучним покриттям на прибудинковій території опорного закладу Омельницької ЗОШ І-ІІІ ступенів в с.Омельник, Кременчуцького району, на підставі договору № 94 від 28 жовтня 2019 року ( з додатковими угодами), з урахуванням висновку будівельно-технічної експертизи, складеного з урахуванням висновку судово-товарознавчої експертизи № 741/Кр від 04.06.2020 року, підтверджується документально на суму 247568 грн. (а.с.40-41,45).

Отже, наведеними висновками експертиз для вирішення питання щодо цивільної відповідальності за заподіяну шкоду однозначно встановлено, що збитки обласному бюджету завдані ПП «Перша українська будівельна компанія», яка до участі в справі не була залучена.

Крім того, судом не дана оцінка п.6.1 договору № 94 від 28 жовтня 2019 року (в редакції додаткової угоди №2), укладеного між Відділом освіти та ПП «Перша українська будівельна компанія», згідно якого передбачена відповідальність сторін, а саме, що сторона, якій завдано збитків у результаті невиконання або неналежного виконання іншою стороною цього Договору, має право на відшкодування втрат, яких Сторона зазнала у зв`язку з порушенням умов Договору.

Між тим, відповідачі не є сторонами вказаного договору, в якому чітко визначені негативні наслідки у разі неналежного виконання договірних зобов`язань.

За таких обставин колегія суддів вбачає недоведеність наявності причинного зв`язку між діями відповідачів та наявністю шкоди.

Відносно солідарного стягнення з відповідачів завданих збитків колегія суддів виходить з положень статті1190 ЦК України, якою встановлено, щоособи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Виходячи зі змісту зазначеної норми матеріального права, особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Для настання солідарної відповідальності при заподіянні шкоди злочином, вчиненим двома або кількома особами, необхідно встановити, що діяння заподіювачів шкоди були об`єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їхніх спільних дій, тобто солідарна відповідальність можлива лише в разі спільних дій, тобто коли не можна розмежувати вину кожного.

Проте, у даній справі не встановлено, а прокурором не доведено, що збитки обласному бюджету були заподіяні спільним злочинним наміром обох відповідачів, які несли відповідальність кожен окремо за свій напрямок роботи ( авторський та технічний нагляд), які підлягають розмежуванню в залежності від дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по контролю за процесом будівництва футбольного міні-майданчика в с.Омельник.

Відтак, не вбачається підстав для задоволення позовних вимог прокурора і в частині солідарного стягнення збитків, у зв`язку з чим рішення районного суду відповідно до положень ст.376 ч.1 п.3,4 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката КостуренкаЄвгена Миколайовичав інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кременчуцького районногосуду Полтавськоїобласті від10січня 2024року скасувати, ухваливши нове рішення.

В задоволенні позовних вимог заступника керівникаКременчуцької окружноїпрокуратури Полтавськоїобласті вінтересах державив особіВідділу освіти,молоді таспорту виконавчогокомітету Омельницькоїсільської радиКременчуцького районуПолтавської областідо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення шкоди відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.03.2024 року.

Головуюча суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна