Рішення

від 13.03.2024 по справі 181/142/24

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 181/142/24

Провадження № 2/181/151/24

"13" березня 2024 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Остапенко А.О.,

розглянувши упорядку спрощеногопровадження увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач зазначає,що задопомогою застосункуДІЯ вонадізналася провідкрите приватнимвиконавцем НордіоВ.В.виконавче провадження ВП №68212899 з примусового виконання виконавчого напису №83668 від 12.06.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з неї, ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 11772,20 грн.

Даний виконавчий напис вона вважає таким, що підлягає скасуванню, оскільки жодних письмових вимог відповідача на її адресу не надходило, і тим самим, вона була позбавлена можливості бути проінформованою про існуючу заборгованість; приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. при вчиненні виконавчого напису не пересвідчилася у безспірності вимог, не врахувала та не перевірила факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості; крім того виконавчий напис нотаріуса вчиняється лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів). Враховуючи вищезазначені обставини, вважає, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчилася у безспірності вимог до позивача та вчинила виконавчий напис без дотримання вимог ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», що є підставою для визначення виконавчого напису, вчиненого 12.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №83668, таким, що не підлягає виконанню.

Позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, вчинений 12.06.2021 року за №83668, про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, заборгованості в розмірі 11772,20 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача сплачені витрати судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрати правничої допомоги в сумі 2000,00 грн.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2024 року дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05 березня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого прохають відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем для вчинення виконавчого напису були надані нотаріусу документи, які підтверджували безспірність заборгованості, крім того позивачем у своєму позові не зазначено жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Крім того, від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки із заявленими витратами на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн не погоджуються, оскільки до позовної заяви не подано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 2000,00 гривень. Враховуючи зазначене прохають відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу.

Позивач у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві прохала розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог прохав відмовити.

Третя особа,приватний нотаріусГрисюк ОленаВасилівна,у судовезасідання нез`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа,приватний виконавець, ОСОБА_2 ,у судовезасідання нез`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв`язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом досліджені та надана оцінка таким доказам:

Так, у судовому засіданні встановлено, що 23 вересня 2013 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1335641510401263, відповідно до якого позивач має заборгованість у розмірі 11122,20 гривень.

На підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №2 від 06 червня 2014 року, правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Фідобанк» є ТОВ «Фінансова компанія «Вендор». На підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №25122019-ВР/ПК від 25 грудня 2019 року, правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Фінансова компанія «Вендор» є ТОВ «Профіт кредит». На підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №11-12/20 від 11 грудня 2020 року, правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Профіт кредит» є ТОВ «Вердикт капітал».

Згідно виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за №83668 від 12.06.2021 року, вбачається, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною було вчинено даний виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,боржником за кредитним договором №1335641510401263 від 23 вересня 2013 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», ідентифікаційний код юридичної особи 14351016, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2 від 06 червня 2014 року є ТОВ «Фінансова компанія «Вендор», ідентифікаційний код юридичної особи 38996895, правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №25122019-ВР/ПК від 25 грудня 2019 року, правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Фінансова компанія «Вендор» є ТОВ «Профіт кредит», ідентифікаційний код юридичної особи 43089443, правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №11-12/20 від 11 грудня 2020 року є ТОВ «Вердикт капітал», ідентифікаційний код юридичної особи 36799749, заборгованість за кредитним договором №1335641510401263 від 23 вересня 2013 року.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.12.2020 року по 07.06.2021 року.

Сума заборгованості становить 11122,00 гривень, що складається з:

-8993,82 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту;

-1407,37 грн прострочена заборгованість за комісією;

-0,00 грн прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;

-0,00 грн строкова заборгованість за сумою кредиту;

-0,00 грн строкова заборгованість за комісією;

-721,01 грн строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;

-0,00 грн строкова заборгованість за штрафами і пенями.

За вчинення вказаного виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача в розмірі 650,00 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 11772,20 гривень

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2022 року ВП №68212899 вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Олійником Олегом Івановичем було відкрито виконавче провадження для виконання виконавчого напису за №83668 від 12.06.2021 року.

13.07.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадимом Вікторовичем було винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження №68212899.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити своє право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом "Про нотаріат"та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Так, згідно зістаттею 87 Закону України "Про нотаріат"для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат"визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст.254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Згідно правовоїпозиції,висловленої упостанові КЦСВС від23січня 2018року усправі №310/9293/15-ц,правового висновкув постановіВСУ від05.07.2017р.№6-887/цс17у разівстановлення судомфактичних обставин,що спростовуютьбезспірність заборгованості,порушення вимогзакону пропорядок видачівиконавчого напису,підлягає захиступраво боржника,що даєпідстави задовольнитивимоги провизнання виконавчогонапису таким,що непідлягає виконанню. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 12.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

З дослідженоїу судовомузасіданні копіїкредитного договору№1335641510401263від 23вересня 2013року укладеногоміж ПАТ«Фідобанк» та ОСОБА_3 ,вбачається,що зазначений договірне бувпосвідчений нотаріально,тому наявніпідстави длявизнання виконавчогонапису нотаріусатаким,що непідлягає виконанню,у зв`язкуз недотриманнямумов вчиненнявиконавчого написущодо поданнястягувачем документівна підтвердженнябезспірної заборгованостіборжника.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Перевірка безспірності боргу є обов`язком нотаріуса. Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Такий ж самий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України "Про нотаріат"та Порядку вчинення нотаріальних дій.

За змістом п. 2.3 глави 16 розділу ІІ «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих банком повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.

У судовому засіданні встановлено, що будь-яких вимог про усунення порушень за кредитним договором позивач не отримував.

Таким чином, вбачається, що відповідачем при подані нотаріусу документів для вчинення виконавчого напису не було надано достатніх доказів на підтвердження щодо отримання боржником письмової вимоги про усунення порушення за кредитним договором. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання ОСОБА_1 нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди. У зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал»</a>, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст.88Закону України «Про нотаріат».

Статтею 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно дост.141 ЦПК України.

Так згідноквитанції №0726-3234-1982-3803від 24.01.2024позивачем, ОСОБА_1 ,було сплаченосудовий збіру розмірі1211,20 гривень, що відповідно до положень закону підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно дост. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Позивач, ОСОБА_1 , просила суд стягнути з відповідача, понесені нею витрати в сумі 2000,00 гривень на професійну правничу допомогу адвоката у суді у зв`язку із розглядом цивільної справи.

На підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано договір про надання правничої допомоги від 25 січня 2024 року, акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 25 січня 2024 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера N 01 від 25.01.2024 року на суму 2000,00 гривень.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 року визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так не погоджуючись із заявленим позивачкою розміром судових витрат на правничу (правову) допомогу представник відповідач зазначає, що до позовної заяви не подано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 2000,00 гривень.

Однак, дослідивши надані позивачкою докази, суд вважає, що позивачем доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах даної цивільної справи.

Щодо посилань представника відповідача про відсутність доказів саме про перерахування коштів адвокату, то суд наголошує, що у постанові Верховного Суду від 11.11.2020р. у справі № 673/1123/15-ц (посилання на постанову Верховного Суду від 02.09.2020р. у справі № 329/766/18), а також у постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 зроблені висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того чи їх сплачено, чи тільки має бути сплачено.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах даної цивільної справи, і заявлений розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, а клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, у свою чергу, не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», ст.3,4,5,12,13,77,81,141,259,263-266,268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал»</a> (місце знаходження: вул. Кудрявський узвіз, буд.5-Б, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 36799749), треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна (місце знаходження вул. Європейська, б.11, кв.2, м. Вишневне, Києво-Святошинський район, Київська область), та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович (місце знаходження пр.-кт. Слобожанський, буд.93, офіс 3, м. Дніпро) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, вчинений 12.06.2021 року за №83668, про стягнення з позивача ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, заборгованості в розмірі 11772,20 гривні.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Вердикт капітал»(місцезнаходження:вул.Кудрявський узвіз,буд.5-Б,м.Київ,04053,ЄДРПОУ 36799749)на користьпозивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ,понесені судовівитрати узагальному розмірі3211,20гривень (тритисячі двісті одинадцять гривень 20 копійок), які складаються з: сплаченого судового збору в сумі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрат на правничу допомогу в сумі 2000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 копійок)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 13березня 2024 року.

Суддя: Л. Ф. Літвінова