Рішення

від 06.03.2024 по справі 182/9039/21

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/9039/21

Провадження № 2/0182/881/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

06.03.2024 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Власенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Любарець Сергій Станіславович до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Любарець С.С. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на наступні обставини.

12.11.1997 року ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 .

Зазначений договір зареєстрований Нікопольським КП «НМБІТ» 26 листопада 1997 року, реєстрова книга №91, реєстровий № 2.

У 2020 році позивачем було вирішено продати належний йому будинок. Після консультацій із нотаріусом, йому стало відомо, що при переході права власності на будинок, до покупця має перейти і право власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, а державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Намагаючись з`ясувати статус земельної ділянки під будинком АДРЕСА_1 , позивач звернувся до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру де отримав відповідь від 26.11.2020 року, про те, що в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, відсутній запис щодо реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку за громадянином ОСОБА_1 , і додатково зазначили, що земельна ділянка під належним позивачу будинком належить ОСОБА_2 та має кадастровий номер 1211600000:03:118:0162. Реєстрація за відповідачем земельної ділянки була здійснена на підставі Рішення Нікопольської міської ради від 21.03.1997 № 147, Державний акт на право приватної власності на землю від 28.03.1997 ДП 000000.

Оскільки, відповідно до предмету договору купівлі-продажу від 12.11.1997 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок АДРЕСА_2 в то позивач, з моменту укладення договору вважав себе повноправним власником будинку та земельної ділянки на якій він розташований, але фактично власником земельної ділянки залишився колишній власник будинку - відповідач по справі - ОСОБА_2 .

Договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , був укладений у листопаді 1997 року, під час дії Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, і відповідно до ст. 30, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Згідно ст. 67 ЗК України, що діяв на той момент, громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

Земельна ділянка під будинком АДРЕСА_1 відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку дорівнює 0,0887 га, що відповідає зазначеним нормам.

Саме тому позивач вважає, що має право на визнання за ним, права власності на земельну ділянку площею 0,0887 га, кадастровий номер 1211600000:03:118:0162 що розташована під будинком АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного просить суд надати визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0887 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211600000:03:118:0162.

Ухвалою судувід 14.02.2022року відкритопровадження уданій справіза правиламизагально позовногопровадження. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

До суду повернувся конверт з копією зазначеної ухвали, як не вручений у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.41). Ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України, вважається доставленою.

Ухвалою суду від 16.08.2023 року справу було прийнято до свого провадження та продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.11.2023 року закрито підготовче провадження по справі; призначено справу до судового розгляду по суті.

Копію ухвали від 28.11.2023року було направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача, згідно із поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення позивач отримав ухвалу суду 13.01.2021 року (а.с.87). Ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України, вважається доставленою.

У судове засідання представник позивача та позивач не з`явилася, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, на позові наполягають (а.с.85-86).

Відповідач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Р№ 4-25 від 12.11.1997 року та посвідченого Жаріновою Л.І. членом Універсальної товарної біржи «Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом» м.Дніпропетровська, позивач ОСОБА_1 являється власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Однак, предметом вказаного договору слугував лише будинок, питання про передачу (продаж) у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку при укладанні цього договору не вирішувалося.

Вищезазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці, площею 0,0887 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.9).

Зазначена вище земельна ділянка приватизована ОСОБА_2 , та значиться за ним відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, що виданий йому 28.03.1997 року ДП 000000 на земельну ділянку площею 0,0887 га для обслуговування жилого будинку.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першійстатті 79 ЗК Українияк частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідност.81 ЗКгромадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, прийняття спадщини.

Згідно положень ч. 1ст.30 ЗК України(яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбаченихстаттею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

У постанові від 11 лютого 2015 року Верховний Суд України висловив правову позицію про загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Вищезазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та земельної ділянки та передбачає механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Крім того, пунктом "є" частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Дослідженими судом доказами підтверджено, що позивач у встановленому законом порядку набув право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка під вказаним будинком раніше набула ознак об`єкта права власності, однак рахується за відповідачем на підставі державного акта, у зв`язку з чим позивач не може отримати правовстановлюючий документ на землю у позасудовому порядку.

При цьому, те, що позивач не посвідчив перехід права на землю жодним чином не вплинуло на наявність в нього права власності на цей об`єкт, оскільки таке посвідчення є лише підтвердженням з боку держави права. Цільове призначення земельної ділянки не змінювалося.

Грошова оцінка оціночна (ринкова вартість) вище вказаної земельної ділянки, відповідно до висновку ТОВ "ВЕДИ", станом на 16.12.2021 року складає 17750,00 грн. (а.с.12).

Таким чином, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, з метою захисту прав позивача на безперешкодне обслуговування та користування належним йому на праві власності житловим будинком, враховуючи, що право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , який 12.11.1997 року відчужив ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , набувши в свою чергу право власності на об`єкт нерухомості на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 12.11.1997 року набув також і право власності на земельну ділянку, на якій він розташований, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.4,13,81,263-265,142,200,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Любарець Сергій Станіславович до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на земельну ділянку площею 0,0887 га, кадастровий номер 1211600000:03:118:0162, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 28.03.1997 року ДП000000, виданого на підставі рішення органу місцевого самоврядування Нікопольської міської ради від 21.03.1997 року №147.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева