Ухвала від 14.03.2024 по справі 305/40/24

Справа № 305/40/24

Провадження по справі № 2-з/305/13/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024 Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.,

розглянувши заяву виконувача обов`язків керівника Тячівської окружної прокуратури Олександра Фістера про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ :

У провадженні Рахівського районного суду перебуває цивільна справа за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересахдержави вособі Закарпатськоїобласної державної адміністрації (Закарпатськоїобласної військової адміністрації)до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", про визнання недійсним наказу, скасування державних реєстрацій та повернення земельної ділянки у державну власність.

Виконувач обов`язків керівника Тячівської окружної прокуратури Олександр Фістер подав заяву про забезпечення позову, в якій зазначив, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Закарпатської ОДА шляхом подання позову є неправомірне вибуття земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 2123656200:08:001:0632 із державної власності, що своєю чергою, призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що Закарпатською обласною державною адміністрацією як уповноваженим суб`єктом не вжито заходів, у тому числі позовного характеру, щодо її повернення. Протиправність вибуття спірної земельної ділянки з державної власності підтверджується, зокрема: інформацією з ВО «Укрдержліспроект» з графічним зображенням меж земель лісового фонду згідно з матеріалами лісовпорядкування ДП «Ясінянське ЛГ» та спірної земельної ділянки, з якої вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0632 площею 0,1 га повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» (правонаступник прав ДП «Ясінянське ЛМГ»); пояснювальною запискою із технічної документації із землеустрою

щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) державної власності, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Ясінянське ЛМГ» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000378 від 18.12.1996 та розташовані за межами населених пунктів на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області (Станіславське лісництво, квартали 1 - 20), в якій зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0632, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , накладається на землі лісогосподарського призначення; листом Секретаріату Кабінету Міністрів України № 9397/0/2-23 від 18.04.2023, відповідно до якого, Кабінет Міністрів України не приймав рішень про вилучення із постійного користування ДП «Ясінянське ЛМГ» чи передачу у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0632; листом філії «Ясінянське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» № 345 від 28.04.2023, згідно з яким, відсутні відомості про надання погодження на вилучення з постійного користування земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0632 площею 0,1 га. Вважає, що вказані докази належно обґрунтовують підстави пред`явленого позову та обґрунтованість заявлених позовних вимог. Водночас до постановлення рішення у даній справі та набрання ним законної сили існує реальна загроза утруднення його виконання у випадку задоволення зазначеного позову та в разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки існує ймовірність відчуження, поділу, об`єднання земельної ділянки, а також її забудови. Зокрема, у разі відчуження ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, її поділу, об`єднання та можливої забудови, це унеможливить або ускладнить виконання рішення суду. У разі поділу або об`єднання земельної ділянки та внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем. Водночас у разі поділу, об`єднання спірної земельної ділянки, звернення із позовною вимогою про витребування земельної ділянки у власність держави також стане неможливим, у тому числі у зв`язку із тим, що спірна земельна ділянка перестане існувати як об`єкт цивільних правовідносин. Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позовуце негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Забезпечення позову в даному випадку, виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь позивачів, а тому вважає, що вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам. З огляду на предмет позовної заяви, вважає за необхідне забезпечити позов заходом, передбаченим у п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, а саме: накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0632, площею 0,1 га, що розташована на землях Ясінянської селищної ради, полонина Драгобрат, Рахівського району Закарпатської області протягом судового розгляду і до набрання рішенням суду у даній справі законної сили. Вжиття саме такого заходу забезпечення даного позову є співмірним із заявленими позовними вимогами і фактичними обставинами спору, а також дозволить запобігти відчуженню земельної ділянки на користь третіх осіб, поділу чи об`єднання такої, а також забудови земельної ділянки. Зазначає, що ціна позову становить 170374,18 грн. Вважає, що відсутні підстави та необхідність для вжиття судом зустрічного забезпечення.

У порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України, сторони не викликалися.

Дослідивши подану заяву та наявні матеріали справи, суд, приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, ч. 8 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно, суди вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову не повинні обмежувати право володіння нерухомим майном законного власника.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Як вбачаєтьсяізроз`ясненьПленумуВерховногоСуду Українивп.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Як вбачається з позовної заяви спір між сторонами виник з приводу передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0632, площею 0,1 га, що розташована на землях Ясінянської селищної ради, полонина Драгобрат, Рахівського району, Закарпатської області.

Заявлений прокурором вид забезпечення позову у виді накладення арешту на спірну земельну ділянку передбачений нормами чинного законодавства (п. 1, ч. 1 ст. 150 ЦПК України) та є доцільним в рамках цієї справи та співмірним із заявленими вимогами, оскільки у даній справі оспорюється право власності відповідача на цю земельну ділянку, й відповідно існують ризики того, що у разі невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а отже істотного ускладнення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду. У такому випадку вжиття заявленого прокурором заходу забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований виключно на збереження існуючого становища земельної ділянки, яка є предмету спору, до завершення розгляду справи.

Водночас слід зазначити, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене нерухоме майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Таким чином, необхідність обрання такого виду забезпечення позову є обґрунтованим, та заява в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.154ЦПКУкраїни, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Наразі відсутні підстави вважати, що застосування даних видів забезпечення позову такими, що спричинить відповідачу збитки. Ба більше, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання на території України, отже, наведені обставини дають підстави дійти висновку, що підстав для застосування зустрічного забезпечення наразі немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 149-153,157 Цивільного-процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

До вирішення по суті справи за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересахдержави вособі Закарпатськоїобласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації)до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", про визнання недійсним наказу, скасування державних реєстрацій та повернення земельної ділянки у державну власність та набуття рішенням суду законної сили, забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , з кадастровим номером 2123656200:08:001:0632, площею 0,1 га, що розташована на землях Ясінянської селищної ради, полонина Драгобрат, Рахівського району, Закарпатської області.

Відомості відповідно до ч. 1 ст. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

Стягувач: Закарпатська обласна державна адміністрація (Закарпатськаобласна військова адміністрація), ЄДРПОУ 02909967, м.Ужгород, пл.Народна,4, Закарпатської області, 88008.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 .

Примірник ухвали направити учасникам справи для відома та Рахівському відділу державної виконавчої служби у Рахівському районі Закарпатської області (м. Рахів, вул. Шевченка, 43, Закарпатської області) для негайного виконання.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя: В.Е. Ємчук