Ухвала

від 16.02.2024 по справі 2/1522/9015/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №2/1522/9015/11

Провадження № 6/522/53/24

УХВАЛА

16 лютого 2024 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря - Лахматової С.В.,

представника заявника ОСОБА_1 адвоката Ошаріна Д.С.

представника стягувача Поплавської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», заінтересована особа: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Андрій Олександрович про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У провадження судді Приморський районний суд м. Одеси Ковтун Ю.І. надійшла заява ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», заінтересована особа: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Андрій Олександрович про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в якій просить визнати виконавчий лист №2/1522/9015/11 відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (р/р № НОМЕР_3 в ФООУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 09328601) загальну суму заборгованості за кредитним договором № 2314-н від 19.03.2008 р. у розмірі 1 860 393,41 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч триста дев`яносто три грн. 41 коп.) гривень таким, що не підлягає виконанню.

Заяву обґрунтовано тим, що 04.06.2013 Приморським районним судом м.Одеси на примусове виконання рішення суду від 05.03.2013 у справі №2/1522/9015/11 було видано відповідний виконавчий лист. Вказаний виконавчий лист стягувачем було пред`явлено до виконання вже після закінчення строку пред`явлення цього лист до виконання, що є достатньою підставою для визнання такого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Зазначив, що у перший раз, тобто 07.04.2014 було пропущено строк на пред`явлення до виконання, який згідно профільного закону визначався протягом одного року з моменту набрання законної сили рішенням. У 2014 та 2015 роках, державний виконавець двічі відмовляв у прийнятті вказаного виконавчого листа до виконання у зв`язку з пред`явленням виконавчого документа не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення, тобто відмова була без відкриття виконавчого провадження. Вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплинув 18.03.2014 року, не переривався у зв`язку з пред`явленням у 2014 та 2015 роках та не поновлювався судом, що є безумовною підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. (т. 2 а.с. 10 12).

13.12.2023 до суду від стягувача - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» надійшли письмові заперечення, відповідно до яких АТ «Ощадбанк» заперечує проти доводів боржника, наведених у заяві. Зазначив, що рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05.12.2013, змінене рішенням апеляційного суду Одеської області, набрало законної сили 26.12.2013. Виконавчий лист щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 пред`явлено для примусового виконання 02.04.2014, тобто в межах однорічного строку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999. Отже, строк для пред`явлення виконавчого документу для примусового виконання до виконавчої служби вперше банком пропущено не було. Також зазначив, що правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року № 201/13239/15-ц, на який посилається заявник, стосується застосування приписів Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, а не № 606-ХІV, який був чинний на момент виникнення оспорюваних заявником правовідносин. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України № 606-ХІV, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Переривання строку полягає у тому, що за наявності визначених у законі обставин перебіг строку починається спочатку, а час, що минув до перерви, до нового строку не зараховується. На це вказувала ч. 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, тоді як у Законі № 1404-VІІІу ст. 12 такого припису немає. Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з направленням виконавчого документу не за належністю, не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV (т. 2 а.с. 27 32).

Ухвалою Приморський районний суд м. Одеси: від 13 лютого 2024 року витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/9015/11 щодо стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» загальної суми заборгованості за кредитним договором № 2314-н від 19.03.2008 у розмірі 1860393,41 гривень.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 адвокат Ошарін Д.С. заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник стягувача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» Поплавська О.В. у судовому засіданні поти задоволення заяви заперечувала.

Заінтересована особа: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв А.О. у судове зсідання не з`явився, про розгляд справи судом повідомлений належним чином, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2013 року у справі № 2/1522/9015/11 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України».

Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (р/р № НОМЕР_3 в ФООУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 09328601) загальну суму заборгованості за кредитним договором № 2314-н від 19.03.2008 р. у розмірі 1 860 393,41 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч триста дев`яносто три грн. 41 коп.) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» судові витрати у розмірі 910 (дев`ятсот десять) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» судові витрати у розмірі 910 (дев`ятсот десять) гривень. (т. 1 а.с. 121 123).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2013 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.03.2013 по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення (т. 1 а.с. 129).

На виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2013 року у справі № 2/1522/9015/11 Приморським районним судом м. Одеси 04 червня 2013 року було видано відповідні виконавчі листи.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26.12.2013 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2013 року змінено й ухвалено нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором відновлюваної кредитної лінії № 2314-н від 19 березня 2008 року в розмірі 176936,91 Євро, у тому числі: за кредитом - 81370,00 Євро, за простроченою заборгованістю за кредитом 24530,00 Євро, за відсотками 52483,21 Євро, за пенею за відсотками 15132,73 Євро, за пенею за основним боргом 3420,97 Євро (т. 1 а.с. 208 211).

Як слідуєз матеріаліввиконавчого провадження№ 59305178 з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/9015/11, 06.06.2019 стягувач АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О.

У межах виконавчого провадження приватним виконавцем, зокрема, було винесено постанови від 06.06.2019 про відкриття виконавчого провадження; від 06.06.2019 про стягнення з боржника основної винагороди; від 06.06.2019 про об`єднання виконавчих проваджень № 59305098, № 59305178 у зведене виконавче провадження № 59305197; від 07.06.2019 про звернення стягнення на майно боржника; від 07.06.2019 про арешт майна боржника; від 07.06.2019 про арешт коштів боржника; від 10.06.2019 про арешт коштів боржника; від 06.07.2019 та від 26.10.2019 про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження; від 20.02.2023 про арешт коштів боржника.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

За своїм змістом частина друга статті 432ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Як слідує із матеріалів цієї справи, заявник просить визнати виконавчий лист №2/1522/9015/11, виданий Приморським районним судом м. Одеси таким, що не підлягає виконанню оскільки стягувачем було пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, тому, на думку заявника, є усі законні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник був зобов`язаний вказати передбачені процесуальним законом підстави, для того щоб суд мав можливість визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Зокрема, це могло би бути посилання на відсутність повністю чи частково обов`язку боржника погасити перед стягувачем борг у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням тощо.

Проте, у заяві не наведено жодних доводів, які б дали змогу суду вирішити питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Так, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Однак, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не наведено підстав, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.

При цьому у стягувача залишається право на поновлення пропущеного строку (у випадку його пропущення) для пред`явлення виконавчого листа до виконання, у разі доведеності (ст. 433 ЦПК України).

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення статті 129-1Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

У пілотному рішенні у справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду" .

У справі "Soering vsUK" [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Зокрема суд звертає увагу, що Верховний Суд у своїй постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 593/841/14 дійшов висновку, що відповідно до частин другої, четвертої статті 432ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Тобто законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Порушення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, такий строк за законом може бути поновлений судом.

Натомість пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV).

Встановлення обставин дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання підлягає з`ясуванню, зокрема, під час оскарженнярішення дій чи (бездіяльності) державного чи приватного виконавця, пов`язаних з вирішенням питання про відкриття виконавчого провадження, а тому не мають правового значення під час розгляду питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, розглядаючи заяву в межах заявлених заявником вимог та зазначених підстав для визнає виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд доходить висновку про відмову у задоволені заяви.

Керуючись ст.432 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», заінтересована особа: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Андрій Олександрович про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.І.Ковтун