Рішення

від 11.03.2024 по справі 469/1503/23

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.03.2024 Справа № 469/1503/23

2/469/264/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2024 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасник справи:

позивачка ОСОБА_1 - не з`явилася;

представник позивачки адвокат Бенедюк Л. О. - не з`явилася;

відповідач ОСОБА_2 - не з`явився;

представник відповідача адвокат Софронкова Н. О. - не з`явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 13.10.2023року звернулася до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 19 892,50 грн.

Заявлені вимогиобґрунтувала тим,що вона та відповідач перебували у шлюбі з 2004 року по 2010 рік і є батьками їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04 березня 2010 року шлюб між ними було розірвано.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 05.07.2011 року по справі №2-251/2011 було зобов`язано стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) до повноліття дитини.

Однак, рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 02.07.2013 року по справі №469/324/13-ц було зменшено розмір аліментів, що стягувались згідно з рішенням Березанського районного Миколаївської області від 05.07.2011 року з 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Відповідач заборгованості по сплаті аліментів не має.

Після розірвання шлюбу, дитина проживає та знаходиться на її утриманні.

Їх неповнолітній син ОСОБА_4 має здібності до правничої справи, тому для розвитку його здібностей з 1 вересня 2022 року він навчається в юридичному фаховому коледжі Національного університету «Одеська юридична академія» за спеціальністю «Право» до 30 червня 2025 року. У сина контрактна форма навчання, вартість освітніх послуг за навчальний рік складає 25260,00 грн. або 12630,00 грн. за семестр з урахуванням інфляції. Окрім цього, син навчається в місті Миколаєві, тому потребує значних коштів на проїзд до місця навчання, проживання, на придбання одягу, підручників, зошитів, тощо .

Вона сама оплачує навчання ОСОБА_4 . Зокрема, за період 2022-2023 навчального року нею було сплачено наступні кошти:

- 08.07.2022 року у розмірі 12630, 00 грн., згідно квитанції № 0.0. 2601238156.1 від 08.07.2022 року;

- 29.02.2023 року у розмірі 12630,00 грн., згідно квитанції № 0.0. 2837806615.1 від 29.02.2023 року.

За період 2023-2024 навчального року вона сплатила 14525,00 грн., згідно квитанції від 26.08.2023 року.

Загальний розмір сплачених нею коштів за навчання сина складає 39785,00 грн.

Вона працює в Головному Управлінні Національної поліції в Миколаївській області, проте її доходів недостатньо, щоб забезпечити потреби дитини в повній мірі, адже має іншу сім`ю та крім ОСОБА_4 ще одного неповнолітнього сина ОСОБА_5 , який знаходиться на її утриманні. Окрім цього, у зв`язку з бойовими діями на території м.Миколаєва, вона була змушена зі своєю сім`єю змінити своє місце проживання, має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою, тому змушена їздити на роботу з смт.Березанка до м.Миколаєва і знаходиться вкрай складному матеріальному становищі.

Таким чином, у неї виникла нагальна потреба в додатковій матеріальній допомозі з боку відповідача на утримання їхнього сина.

Загальний розмір її додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, на оплату навчання сина ОСОБА_4 , понесених нею за період 2022- 2023 роки, становить 39 785,00 грн.

Відповідачка вважає, що відповідач є здоровим чоловіком працездатного віку, офіційно працює в ТОВ «ТІС-ВУГІЛЛЯ» м.Южний Одеської області, не має на утриманні непрацездатних осіб, а тому має змогу сплатити частину понесених позивачкою витрат на навчання сина в розмірі 19 892,50 грн.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст.51 Конституції України, ст.180 СК України, згідно яких батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, ч.1 ст.141 Сімейного кодексу України згідно якої мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, відповідно обов`язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків, положення ст.185 Сімейного кодексу України, якою визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо); розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення, позивачка просить задовольнити позов.

26 жовтня 2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.31).

22 листопада 2023 року від відповідача до суду надійшло заперечення на позовну заяву, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.35).

У обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на те, що придбання шкільного одягу та шкільного приладдя не належить до додаткових витрат на дитину згідно відповідного висновку КЦС ВС, викладеного у Постанові по справі №484/2230/17, що передумовою стягнення витрат на оплату навчання у конкретному навчальному вузі є вибір такого закладу обома батьками згідно відповідного висновку КЦС ВС, викладеного у Постанові по справі №756/9882/179, та що відповідач не був обізнаний про вибір місця навчання свого сина, оскільки позивачка давно та навмисно не спілкується з ним (а.с.35).

У судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.68, 69), у яких також підтвердили раніше висловлену ними правову позицію щодо спору.

За таких обставин суд розглянув справу за відсутності сторін.

Дослідивши наявні у справі докази і встановивши фактичні обставини, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Березанського районного управління юстиції Миколаївської області 25.09.2007 року,сторони у справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 05.07.2011 ухвалено стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) до повноліття дитини (а.с.12).

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 02.07.2013 року ухвалено зменшити розмір аліментів, що стягувались згідно з рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 05.07.2011 року з 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно (а.с.13-15).

З наявних у матеріалах справи копій Договору про навчання №10367605-2022 (а.с.18-19), Договору про надання платної освітньої послуги (а.с.20-21), Довідки Миколаївського юридичного фахового коледжу Національного Університету «Одеська юридична академія» (а.с.22), вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Наказом від 01.09.2022 року №1982-21 зарахований на 1 курс денної форми навчання Миколаївського юридичного фахового коледжу Національного університету «Одеська юридична академія», спеціальність 081 «Право», з терміном навчання - з 01.09.2023 року до 30.06.2025 року на контрактній основі, і є студентом 2 курсу.

За даними наявних у матеріалах справи копій квитанцій позивачкою було здійснено на користь Миколаївського юридичного фахового коледжу Національного університету «Одеська юридична академія» згідно Договору про навчання №10367605-2022 в рахунок оплати за навчання студента ОСОБА_3 наступні виплати:

- 08.07.2022 року платіж у розмірі 12 630, 00 грн., згідно квитанції № 0.0. 2601238156.1 від 08.07.2022 року (а.с.23);

- 29.02.2023 року платіж у розмірі 12 630,00 грн., згідно квитанції № 0.0. 2837806615.1 від 29.02.2023 року (а.с.23);

- 26.08.2023 року платіж у розмірі 14 525,00 грн. згідно квитанції від 26.08.2023 року (а.с.23).

Загальний розмір сплачених позивачкою коштів за навчання сина ОСОБА_3 складає 39 785,00 грн.

Позивачка, посилаючись на положення ст.185 Сімейного кодексу України, просить стягнути з відповідача на її користь частину понесених нею витрат на навчання їхнього спільного сина в розмірі 19 892,50 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першоюстатті 185 СК Українитой з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі, у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

За частиною другоюстатті 185 СК Українирозмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17, а також у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № № 520/12681/17 (провадження № № 61-14849св19), від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17 (провадження № № 61-1460св18).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.

Тобто, якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивачка посилалася на те, що витрати на навчання сина є додатковими витратами, а тому відповідач зобов`язаний брати участь у таких витратах.

Разом з тим, у даному випадку позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами те, що витрати, понесені нею у зв`язку з навчанням сина ОСОБА_3 в Миколаївському юридичному фаховому коледжі Національного університету «Одеська юридична академія», а саме на оплату вартості навчання, викликані особливими обставинами у розумінністатті 185 СК України, зокрема необхідністю розвивати у такий спосіб здібності дитини.

Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінністатті 185 СК України.

Саме по собі навчання дитини з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини та не може безумовно свідчити, що витрати пов`язані з навчанням у ньому, викликані особливими обставинами.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17 (провадження № № 61-1460св18).

До повноліття дитини у відповідача наявне зобов`язання аліментного утримання дитини, проте, у разі коли повнолітня дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, позивач не позбавлена права звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача аліментів у порядку ст.ст.198-200 СК України.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 березня 2024 року.

Суддя: