Рішення

від 04.03.2024 по справі 359/1925/21

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/87/2024

Справа №359/1925/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 березня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Семенюти О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

за участю відповідача ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу:

за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу;

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини та визнання права спільної часткової власності на квартиру;

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в цьому об`єкті нерухомого майна,

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явлених позовів.

а. позови, пред`явлені ОСОБА_4 .

В березні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду з первісним позовом та посилається на те, що 22 вересня 2007 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_5 . Позивач посилається на те, що він не бажає жити однією сім`єю з відповідачем, збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача. Тому ОСОБА_4 просить суд розірвати шлюб, укладений з ОСОБА_2 .

В подальшому ОСОБА_4 пред`явив ще один позов та обґрунтовує його тим, що 30 березня 2011 року ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0700 га з кадастровим номером 3220886401:01:015:0142 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що земельна ділянка була придбана в період шлюбу, цей об`єкт нерухомого майна є спільною сумісною власністю сторін. Підстави для відступлення від засад рівності часток в спільному майні відсутні. Тому ОСОБА_4 просить суд визнати земельну ділянку площею 0,0700 га з кадастровим номером 3220886401:01:015:0142 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю сторін та визнати за позивачем право власності на 1/2 частку в цьому об`єкті нерухомого майна.

б. зустрічний позов, пред`явлений ОСОБА_2

26 квітня 2021 року ОСОБА_2 пред`явила зустрічний позов та посилалась на те, що 7 травня 2011 року ОСОБА_4 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 . У зв`язку з тим, що квартира була придбана під час шлюбу, вказаний об`єкт нерухомого майна також є спільною сумісною власністю сторін. Крім того, ОСОБА_4 ухиляється від участі в утриманні дитини. Тому ОСОБА_2 просила суд визнати за кожною стороною право власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_2 та стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 3000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

В ході розгляду цивільної справи ОСОБА_2 подала заяву про часткову зміну предмета позову (а.с.85 т.2): просить суд стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

2. Процесуальні дії по справі.

Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9 березня 2021 року (а.с.12 т.1) вбачається, що цивільну справу за позовом, пред`явленим ОСОБА_4 , було розподілено судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюті О.Ю.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 2 квітня 2021 року (а.с.16 т.1) було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового засідання.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 28 квітня 2021 року (а.с.56-57 т.1) було об`єднано зустрічний позов, пред`явлений ОСОБА_2 , в одне провадження з первісним позовом, здійснено перехід до розгляду цивільної справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 17 червня 2021 року (а.с.97 т.1) було витребувано у ГУ ДПС у Київській області інформацію щодо доходів ОСОБА_2 за 2007 2013 роки.

Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2021 року (а.с.140 т.1) вбачається, що цивільну справу за позовом, пред`явленим ОСОБА_4 , було розподілено судді Бориспільського міськрайонного суду Яковлєвій Л.В.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 2 липня 2021 року (а.с.144-145 т.1) було відкрито провадження по справі №359/4406/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в цьому об`єкті нерухомого майна.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 12 липня 2021 року (а.с.108 т.1) цивільну справу №359/1925/21 було об`єднано в одне провадження з цивільною справою №359/4406/21.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 16 вересня 2021 року (а.с.166 т.1) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 26 серпня 2022 року (а.с.6-7 т.2) було зупинено провадження у цивільній справі у зв`язку з перебуванням ОСОБА_4 на військовій службі у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 4 вересня 2023 року (а.с.29-30 т.2) було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про поновлення провадження у цивільній справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 19 вересня 2023 року (а.с.57-60 т.2) було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення провадження у цивільній справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2023 року (а.с.63-64 т.2) було залишено без розгляду клопотання ОСОБА_2 про поновлення провадження у цивільній справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 7 лютого 2024 року (а.с.73 т.2) було поновлено провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 27 лютого 2024 року (а.с.83-84 т.2) було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 27 лютого 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання (а.с.91 т.2), було прийнято до розгляду заяву про часткову зміну предмета зустрічного позову.

3. Ставлення учасників судового процесу до пред`явлених позовів.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 наполягають на задоволенні позовів про розірвання шлюбу та визнання за позивачем права власності на 1/2 частку в земельній ділянці. Вони визнають зустрічний позов в частині вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів. Однак ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 не визнають зустрічний позов в частині вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку в квартирі. В обґрунтування своїх заперечень вони посилаються на те, що в квітні 2011 року ОСОБА_6 , який є батьком позивача, продав домоволодіння та дві земельні ділянки. Грошові кошти, отримані від продажу цих об`єктів нерухомого майна були витрачені на оплату половини вартості спірної квартири. Ця обставина є підставою для відхилення від засад рівності подружжя у спільному майні. Тому ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 просять суд визнати за ОСОБА_2 право власності лише на 1/4 частку в квартирі АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 підтримують зустрічний позов про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 та визнають первісний позов про розірвання шлюбу. Однак вони посилаються на те, що спірна квартира була придбана за спільні грошові кошти подружжя, частина яких була позичена у близьких родичів. Підстави для відступлення від засад рівності часток в спільному майні відсутні. Тому ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 наполягають на визнанні за кожною стороною права власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_2 . Крім того, вони посилаються на те, що земельна ділянка була приватизована ОСОБА_2 , а не придбана за відплатним цивільно-правовим договором. Ця обставина свідчить про те, що земельна ділянка є особистою власністю ОСОБА_2 , а не спільною сумісною власністю подружжя. Тому ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 просять суд відмовити у задоволенні позову в частині вимог про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю сторін та визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частку в цьому об`єкті нерухомого майна.

4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

22 вересня 2007 року ОСОБА_4 уклав із ОСОБА_7 шлюб, зареєстрований у ВРАЦС Бориспільського МРУЮ Київської області, про що був складений відповідний актовий запис №609. Після укладення шлюбу ОСОБА_7 було присвоєно прізвище « ОСОБА_8 ». Ці обставини підтверджуються копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 22 вересня 2007 року (а.с.11 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 1 червня 2018 року (а.с.8 т.1).

30 березня 2011 року ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0700 га з кадастровим номером 3220886401:01:015:0142 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №264901 від 30 березня 2011 року (а.с.131 т.1).

7 травня 2011 року ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_2 . Ця обставина підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 7 травня 2011 року (а.с.174 т.1).

13 серпня 2013 року на підставі укладеного договору за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .Цепідтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №7923788 від 13 серпня 2013 року (а.с.35 т.1).

Спірні правовідносини регулюються главою 3 «Загальні положення», главою 8 «Право спільної сумісної власності подружжя», главою 11 «Припинення шлюбу» розділу ІІ «Шлюб. Права та обов`язки» та главою 15 «Обов`язок матері, батька утримувати дитину та його виконання» розділу ІІІ «Права та обов`язки матері, батька і дитини» СК України.

5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

а. щодо розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного з них.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджують у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Водночас, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

б. щодо поділу майна подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч.2 ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.5 ст.61 СК України в редакції, чинній з 8 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року, до об`єкта права спільної сумісної власності подружжя належала земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Згідно зі ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховував, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

в. норми процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

а. щодо розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.

Встановлено, що ні ОСОБА_4 , ні відповідач не бажають жити однією сім`єю та категорично заперечують проти вжиття заходів, спрямованих на примирення. Ці обставини свідчать про те, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам обох сторін, примушування їх до шлюбу не допускається. Ці обставини є достатньою підставою для розірвання шлюбу у судовому порядку.

Встановлено, що ОСОБА_2 проживає разом з сином ОСОБА_5 . Ця обставина свідчить про те, що на підставі ст.181 СК України вона маєправо настягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що протягом серпня грудня 2020 року ОСОБА_5 проживав разом з батьком та перебував на його повному утриманні. Однак, як вбачається з ч.1 ст.191 СК України, суд стягує аліменти від дня пред`явлення позову. Зі змісту штампу, розміщеного на титульному аркуші зустрічного позову (а.с.22 т.1), вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини 26 квітня 2021 року. Тому обставини, які відбулись в період часу з серпня по грудень 2020 року, не мають значення для правильного вирішення спору. Показання свідка ОСОБА_9 не містять відомостей про обставини, що стосуються предмета доказування, та не є належним доказом в розумінні ст.77 ЦПК України.

Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_4 не подав докази на підтвердження того, що він щомісячно бере участь в утриманні сина ОСОБА_5 . Крім того, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 має поганий стан здоров`я або тяжке матеріальне становище, а також на його утриманні перебувають інші діти та непрацездатні особи. Чверть від заробітку (доходу) ОСОБА_4 є цілком достатнім для належного забезпечення та гармонійного розвитку сина ОСОБА_5 , та відповідає визначеному ч.5 ст.183 СК України розміру аліментів, який може бути стягнутий з платника аліментів навіть у безспірному порядку.

З огляду на це суд висновує про те, що шлюб, укладений між позивачем та ОСОБА_2 , належить розірвати, а також стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову, а саме з 26 квітня 2021 року, до досягнення дитиною повноліття.

б. щодо поділу земельної ділянки.

Встановлено, що земельна ділянка площею 0,0700 га з кадастровим номером 3220886401:01:015:0142 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована по АДРЕСА_1 , була придбана ОСОБА_2 в період часу, протягом якого вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . Набуття права власності на цей об`єкт нерухомого майна було здійснено в порядку приватизації та відбулось 30 березня 2011 року, тобто в період часу чинності ч.5 ст.61 СК України, що поширювала режим спільної сумісної власності подружжя на приватизовані земельні ділянки. Ці обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №1311/832/12 та від 12 листопада 2018 року у справі №753/6139/14-ц, зі змісту якої вбачається, що згідно з Законом України «Про внесення змін до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року статтю 61 СК України було доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації». Вказана норма набула чинності з 8 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 13 червня 2012 року. Натомість статтю 57 СК України доповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації. Отже, з урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 8 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 8 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

З огляду на це суд висновує про те, що з метою забезпечення юридичної визначеності у спірних правовідносинах земельну ділянку площею 0,0700 га з кадастровим номером 3220886401:01:015:0142 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , належить визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . У зв`язку з тим, що в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження підстав для відступлення від засад рівності часток сторін у цьому об`єкті нерухомого майна, за ОСОБА_4 слід визнати право власності на 1/2 частку у спірній земельній ділянці.

в. щодо поділу квартири.

Встановлено, що ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_2 в період часу, протягом якого він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . В такому випадку презюмується виникнення спільної сумісної власності сторін на вказаний об`єкт нерухомого майна. Цей висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановахВерховного Судувід 6лютого 2018року усправі №235/9895/15-ц,від 5квітня 2018року усправі №404/1515/16-ц,від 21листопада 2018року усправі №372/504/17,зі змістуякої вбачається,що майно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляду задітьми,хвороба)самостійного заробітку(доходу).Вважається,що кожнаріч,набута зачас шлюбу,крім речейіндивідуального користування,є об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя.Зазначені правиласвідчать пропрезумпцію спільностівласності подружжяна майно,яке набутеними вперіод шлюбу.Ця презумпціяможе бутиспростована йодин ізподружжя можеоспорювати поширенняправового режимуспільного сумісногомайна напевний об`єкт,в томучислі всудовому порядку.Тягар доказуванняобставин,необхідних дляспростування презумпції,покладається натого зподружжя,який їїоспорює.Водночас,в матеріалах цивільної справи відсутні докази на спростування презумпції спільної сумісної власності сторін на квартиру АДРЕСА_2 .

Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 не подали належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження існування підстав для відступлення від засад рівності часток сторін в квартирі АДРЕСА_2 .

Зокрема, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що його син ОСОБА_4 та невістка ОСОБА_2 планували придбати квартиру в м. Бориспіль. У зв`язку з відсутністю в них достатніх грошових коштів 22 квітня 2011 року свідок ОСОБА_6 був вимушений продати дві земельні ділянки та житловий будинок АДРЕСА_3 . Грошові кошти, отримані від продажу цих об`єктів нерухомого майна, свідок ОСОБА_6 передав своєму сину ОСОБА_4 для внесення завдатку за спірну квартиру. В матеріалах цивільної справи містяться копія договору купівлі-продажу житлового будинку від 22 квітня 2011 року (а.с.67 т.1) та копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 22 квітня 2011 року (а.с.68, 69 т.1), з яких вбачається, що ОСОБА_6 продав ОСОБА_10 домоволодіння по АДРЕСА_3 та земельні ділянки площею 0,1416 га з кадастровим номером 3220886402:02:001:0059 та площею 0,2500 га з кадастровим номером 3220886402:02:001:0058, розташовані в с. Кириївщина Бориспільського району.

Однак договір купівлі-продажу квартири був укладений 7 травня 2011 року. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 не подали докази на підтвердження того, що грошові кошти, отримані ОСОБА_6 від продажу домоволодіння та земельних ділянок, були передані ОСОБА_4 та використані ним для придбання спірної квартири. Загальний розмір грошових коштів, отриманих ОСОБА_6 від продажу вказаних об`єктів нерухомого майна, становить 170493 гривень (97493 + 27000 + 46000). Передача грошових коштів в такому розмірі не може підтверджуватись показаннями свідка. Ці обставини свідчать про те, що показання свідка ОСОБА_6 не є допустимим доказом в розумінні ч.2 ст.78 ЦПК України, а копії договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок від 22 квітня 2011 року не є належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України, адже вони не містять відомості про обставини, що відносяться до предмета доказування. Крім того, в змісті договору купівлі-продажу квартири від 7 травня 2011 року відсутня умова про внесення покупцем завдатку. Вартість квартири була визначена в розмірі лише 62445 гривень, що є вдвічі меншою, ніж загальний розмір грошових коштів, отриманих ОСОБА_6 від продажу житлового будинку та земельних ділянок. Ці обставини свідчать про те, що показання свідка ОСОБА_6 також не є достовірним доказом в розумінні ст.79 ЦПК України.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що вона позичила дочці ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 30000 доларів США для придбання квартири. Однак передача грошових коштів в такому розмірі також не може бути підтверджена показаннями свідка. Тому показання свідка ОСОБА_11 , як і показання свідка ОСОБА_6 , не є допустимим доказом в розумінні ч.2 ст.78 ЦПК України.

Таким чином, в ході розгляду цивільної справи не здобуто жодного доказу на підтвердження наявності підстав для відступлення від засад рівності при поділі спірної квартири.

З огляду на це суд висновує про те, що за ОСОБА_2 належить визнати право власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_2 . Однак ОСОБА_2 не має права вимагати визнання права власності на іншу 1/2 частку за ОСОБА_4 . Заявлення такої вимоги суперечить принципу диспозитивності, що полягає у тому, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом виключно своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Тому у задоволенні позову в частині вказаної вимоги ОСОБА_2 слід відмовити.

7. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Встановлено, що ОСОБА_4 сплатив судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок за вимогу про розірвання шлюбу та судовий збір в розмірі 1872 гривень 75 копійок за вимогу про поділ земельної ділянки. Ці обставини підтверджуються дублікатами квитанцій від 2 березня 2021 року та 21 травня 2021 року (а.с.5, 120 т.1). Вказані позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

З огляду на це суд висновує про те, що з ОСОБА_2 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору за вимогу про розірвання шлюбу, а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1872 гривень 75 копійок за вимогу про поділ земельної ділянки.

Крім того, ОСОБА_2 сплатила судовий збір в розмірі 3961 гривні 26 копійок за вимогу про визнання за кожною стороною права власності на частку в квартирі. Ця обставина підтверджується квитанцією від 28 грудня 2020 року (а.с.21 т.1). Означена позовна вимога задоволена частково: визнано лише за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_2 ; у задоволенні вимоги в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на інші 1/2 частку в цьому об`єкті нерухомого майна відмовлено. Зі змісту звіту про оцінку майна від 14 грудня 2020 року (а.с.39-53 т.1) вбачається, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 становила 362669 гривень 00 копійок. Ця обставина свідчить про те, що вартість 1/2 частки в цьому об`єкті нерухомого майна складає 181334 гривні 50 копійок (362669,00 :2).

З огляду на це суд висновує про те, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1813 гривень 35 копійок (181334,50 : 100%).

Водночас, на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору в розмірі 908 гривень 00 копійок за заявлення вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини. Ця позовна вимога задоволена в повному обсязі. В такому випадку з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, укладений 22 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, про що був складений відповідний актовий запис за №609, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на оплату судового збору в розмірі 908 гривень 00 копійок.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини та визнання права спільної часткової власності на квартиру задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованої в кв. АДРЕСА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову, а саме з 26 квітня 2021 року, до досягнення дитиною повноліття.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_2 .

У задоволенні позову в частині іншої вимоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 1813 гривень 35 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах суми платежу за один місяць.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в цьому об`єкті нерухомого майна задовольнити.

Визнати земельну ділянку площею 0,0700 га з кадастровим номером 3220886401:01:015:0142 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,0700 га з кадастровим номером 3220886401:01:015:0142 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованій по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на оплату судового збору в розмірі 1872 гривень 75 копійок.

Повний текст рішення суду складений 14 березня 2024 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Ю. Семенюта