Рішення

від 04.08.2022 по справі 752/15092/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/15092/20

Провадження № 2/752/1368/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04.08.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ракоїд Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа без самостійних вимог: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА Життя» про захист прав споживачів та визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до суду з позовом до АТ «Ідея Банк» про визнання недійсним Договору кредиту та страхування № Z02.00605.005777217 від 07.10.2019 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.10.2019 року між мною, ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк" було укладено Кредитний договір № Z02.00605.005777217.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 76299,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитне заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

Банк надав кредит відповідно до п.1.4 Кредитного договору у день підписання даного договору строком на 24 місяців.

Згідно з п.1.5. Кредитного договору під час користування Кредитом Банк надав Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 Додатку №1 як «Інші послуги Банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку сплачується згідно діючих Тарифів Банку.

Відповідно до п.1.6 Кредитного договору дата повернення Кредиту - 07.10.2021 року. Повернення заборгованості за Договором здійснюється через рахунок № НОМЕР_1 (ІВАN НОМЕР_2 ), відкритий у Банку відповідно до Графіку, викладеного в Додатку №1 до даного Договору.

Згідно з п. 1.7. Кредитного договору Банк надає кредит Позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 65492.70 гривень на рахунок № НОМЕР_3 ІВАN ( НОМЕР_4 ) Позичальника, який відкритий в АТ "Ідея Банк", МФО 336310, та Позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 10806.30 грн. згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього Договору. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА Життя" в АТ «Ідея Банк» № НОМЕР_5 ІВАN ( НОМЕР_6 ) через транзитний рахунок, відкритий в АТ «Ідея Банк».

Відповідно до п.1.8 Кредитного договору змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки в розмірі 9.5% збільшена на маржу Банку в розмірі 0.5%,

Позивач зазначає, що при укладанні вищевказаного Кредитного договору порушені її права як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ "Про банки і банківську діяльність", ЗУ «Про страхування», оскільки їй не була надана вся необхідна інформація перед укладенням договору, встановлені несправедливі умови договору щодо обов`язку вносити плату за обслуговування кредитної заборгованості, Банк незаконно стягує супутні послуги, а також зазначає про несправедливість умов договору щодо добровільного страхування, у зв`язку з чим, вона просить визнати його недійсним.

На підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 05.08.2020 р. у справі відкрито провадження. Розгляд справи призначено в загальному позовному провадженні. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву, а третій особі для подання пояснень.

14.01.2021 р. судом вирішено питання про закриття провадження у справі.

В судове засідання сторони та представник третьої особи повторно не з`явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись належним чином, з заявами про відкладення справи на адресу суду не звертались.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.10.2019 року між мною, ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк" було укладено Кредитний договір №Z02.00605.005777217.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 76299,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитне заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

Банк надав кредит відповідно до п.1.4 Кредитного договору у день підписання даного договору строком на 24 місяців.

Згідно з п. 1.5. Кредитного договору під час користування Кредитом Банк надав Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 Додатку №1 як «Інші послуги Банку» . Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку сплачується згідно діючих Тарифів Банку.

Згідно з п. 1.7. Кредитного договору Банк надає кредит Позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 65492.70 гривень на рахунок № НОМЕР_3 ІВАN ( НОМЕР_4 ) Позичальника, який відкритий в АТ "Ідея Банк", МФО 336310, та Позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 10806.30грн. згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього Договору. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА Життя" в АТ «Ідея Банк» № НОМЕР_5 ІВАN ( НОМЕР_6 ) через транзитний рахунок, відкритий в АТ «Ідея Банк».

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначає п.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У даному випадку, наявність підписаних правочинів свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочини і, що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Крім того, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. 215-216 Цивільного кодексу України).

Зокрема, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обставин, визначених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Звертаючись до суду позивач зазначає про недотримання відповідачем положень ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні договору.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до положень зазначеного Закону у разі ненадання даної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону, а саме у виді штрафу або відшкодування шкоди.

Згідно з положеннями ч.ч 1. 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суди повинні з`ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 14 Постанови № 5 від 30.03.2012 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», визначено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048- 1052,1054- 1055), статті 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

При зверненні до суду позивач зазначає на недотримання вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживача» перед підписанням договору.

Натомість, відповідно до п.3.11 Договору позивач підтвердила, що ознайомилась з інформацією, необхідною для отримання споживчого кредиту, з наявними та можливими видами кредитування у Банку, а також самостійно обрала страхову компанію з переліку трьої запропонованих Банком.

Позивач, посилаючись на несправедливість умов укладеного між сторонами Кредитного договору, повинна надати докази на підтвердження того, що наслідком укладення такого договору виникає дисбаланс прав і обов`язків сторін, а також, що це призвело до завдання шкоди позивачу, як споживачу кредитних послуг.

Таких доказів суду надано не було.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати, що оспорювані позивачем кредитні договори є несправедливими, оскільки при підписанні зазначених договорів позивач ознайомилась та погодилась з їх умовами, мала намір укласти такі договори, отримала кредитні кошти, витратила їх, вчиняла дії щодо виконання зобов`язань.

Крім того, 10.06.2017 року набув чинності Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Положеннями статтей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Матеріалами справи підтверджується, що інформація, яка надавалася позивачу до укладення оспорюваного кредитного договору, міститься в паспортах споживчого кредиту.

З вказаними умовами позивач була обізнана та погодилась, поставивши свій підпис.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірних кредитних договорів, такі правочини, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створюють презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Вказане відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 26.12.2019 по справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19).

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд не вбачає підстав для визнання укладеного між сторонами кредитного договору недійсним, а отже позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа без самостійних вимог: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА Життя» про захист прав споживачів та визнання правочину недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя