Рішення

від 20.12.2023 по справі 761/40754/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/40754/20

Провадження № 2/761/2350/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 грудня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Дем`янчук С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «АРХІТЕКТОР» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні2020 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, комунальні послуги.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . У квартирі проживає його син - ОСОБА_2 .

Вказує, що Житлово-будівельний кооператив «АРХІТЕКТОР» забезпечує утримання і експлуатацію багатоквартирного буд. АДРЕСА_1 , а також сприяє в наданні споживачам комунальних послуг (постачання теплової енергії і гарячої води, централізоване водопостачання і водовідведення).

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідальним за її особовим рахунком та споживачем житлово-комунальних послуг разом з ОСОБА_2 , а тому на думку позивача, у відповідачів виникає обов`язок своєчасно сплачувати внески та платежі у рахунок покриття витрат на експлуатацію та ремонт будинку, прибудинкової території та плату за спожиті житлово-комунальні послуги.

05.05.2017 на засіданні Правління ЖБК «Архітектор» прийнято Протокол №1, відповідно до якого вирішено виставити на ознайомлення членам кооперативу для подальшого прийняття рішення щодо встановлення розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території 5 грн/м2. 12.05.2017 Протоколом №1 на слуханнях щодо розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території було затверджено розмір 5 грн/м2. Тому позивач вважає, що у відповідачів є обов`язок щомісяця оплачувати затверджені органами управління ЖБК «АРХІТЕКТОР» внески на утримання будинку та прибудинкової території.

ЖБК «АРХІТЕКТОР» відповідно до Договору з КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» №8242007 від 16.10.2018 року та Договору з ПрАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ» №06402/4-10 від 23.02.2006 є колективним споживачем комунальних послуг. При колективному споживанні комунальних послуг облік споживання таких послуг відбувається за допомогою загальнобудинкових лічильників, після чого колективний споживач виставляє рахунки на оплату комунальних послуг кожному члену Кооперативу у розмірі, який залежить від його частки (площі квартири) у загальній площі будинку ЖБК.

Проте, відповідачі своєчасно та у повному обсязі не сплачували і не сплачують внески на утримання будинку та прибудинкової території, комунальні послуги та з 01.11.2017 по 01.11.2020 мають заборгованість по внескам у розмірі 16441,32 грн, а також 4673,20 грн - інфляційного нарахування та 1028,16 грн - 3% річних, що загалом складає 22142, 67 грн, які позивач просив солідарно стягнути з відповідачів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2020 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України судом направлений запит щодо відомостей про місце реєстрації відповідачів.

Згідно відповідей на запит суду від 18.01.2021, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.01.2021 цивільну справу за зазначеним вище позовом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

28.09.2021 представником ЖБК «АРХІТЕКТОР» подано заяву про уточнення позовних вимог у цивільній справі. Просив долучити позовну заяву в редакції від 24.09.2021, оскільки відповідачі частково оплатили основну суму боргу. Згідно уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів: 18803,86 грн - заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, комунальним послугам за період з 01.11.2017 по 01.08.2021 з урахуванням інфляційного нарахування та 3% річних; 2102,00 грн - судового збору; 9580,00 грн - витрат на правову допомогу.

09.02.2023 представникомЖБК «АРХІТЕКТОР» подано заяву про збільшення позовних вимог. Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів: 31493,41 грн - заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, комунальним послугам за період з 01.11.2017 по 01.02.2023; інфляційного нарахування в розмірі 8205,93 грн; 3% річних - 1736,81 грн; 2102,00 грн - судового збору; 9580,00 грн - витрат на правову допомогу. При цьому зазначив, що з моменту подачі позовної заяви минуло більше 2-ох років, розмір заборгованості значно збільшився. Повідомив, що з 01.08.2021 в ЖБК «АРХІТЕКТОР» затверджений внесок на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 8 грн/м2. На підставі рішення КМДА від 08.12.2022 вулиця Академіка Грекова була перейменована на вулицю Родини Глаголєвих.

21.02.2023 представником ЖБК «АРХІТЕКТОР» подано заяву про зменшення позовних вимог. Позивач вказує, що відповідач-1 погасив основну суму заборгованості перед позивачем, однак не сплатив інфляційні нарахування та 3% річних. Виходячи з актуального розрахунку заборгованості по кв. АДРЕСА_5 , позивач просив стягнути з відповідачів: інфляційні нарахування та 3% річних в розмірі 9942,74 грн за заборгованість зі сплати за житлово-комунальних послуг з 01.11.2017 по 01.03.2023; 2102,00 грн - судового збору; 9580,00 грн - витрат на правову допомогу.

В подальшому, в судове засідання, призначене на 20.12.2023, сторони по справі не з`явилися,про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву, у якій просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату і час розгляду справи по суті повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів, на підставі наявних у справі доказів.

У постановах від 14.08.2020 від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011, згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі в справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, вирішив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно довідки №3 від 12.10.2020, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідальною за особовим рахунком є ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , серії ККВ № 57131 від 27.03.2001 власником квартири є ОСОБА_1 .

05.05.2017 на засіданні Правління ЖБК «Архітектор» прийнято Протокол №1, відповідно до якого вирішено виставити на ознайомлення членам кооперативу для подальшого прийняття рішення щодо встановлення розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території 5 грн/м. 12.05.2017 Протоколом №1 на слуханнях щодо розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території було затверджено розмір 5 грн/м2.

01.08.2021 Протоколом №2 в ЖБК «АРХІТЕКТОР» затверджений внесок на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 8 грн/м2.

ЖБК «АРХІТЕКТОР`відповідно до Договору з ПАТ «КИЇВСПЕЦТРАНС» №310321/9 від 13.05.2019, Договору з ПАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» № 6299 від 01.12.2018, Договору з КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» №8242007 від 16.10.2018 року та Договору з ПрАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ» №06402/4-10 від 23.02.2006 р. є колективним споживачем комунальних послуг.

Відповідно до п. п. 6.2.2.,6.2.6. п.6.2. Статуту ЖБК «АРХІТЕКТОР» члени кооперативу зобов`язані: виконувати рішення вищого органу управління, виконавчих органів та органів контролю за діяльністю кооперативу; своєчасно сплачувати усі внески та платежі.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закону), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно із частинами 1 і 3 статті 9 Закону №2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

На підставі ст. 66, 67, 162 ЖК України, плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 179 ЖК України передбачає, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Також, у відповідності до положень п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.03.2023 та наданого позивачем розрахунку заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, комунальні послуги,за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням платежів, які були здійснені відповідачем - 1, заборгованість по особовому рахунку станом на 01.03.2023 року, за період з 01.11.2017 року по 01.03.2023 року складає: інфляційні витрати 8205,93 грн, 3% річних 1736,81 грн, що разом становить 9942,74 грн.

Зважаючи на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги в частині стягнення визначеної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність визначеного розміру заборгованості умовам договору, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачами жодним чином не спростований. Умови договору не оспорюються.

При цьому, відповідно до положень ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні чи юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Згідно постанови Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати КЦС від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18 Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Найчастіше під неналежним відповідачем розуміють відповідача щодо якого судом під час розгляду справи встановлено, що він не є особою, зобов`язаною за вимогою.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

В той же час, саме, на позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.

Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі, а є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до цього відповідача, який не є належним. (постанови ВП ВС від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (п.40), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (п.50), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (п.75), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (п.74).

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та відповідальною особою за її особовим рахунком, споживачем житлово-комунальних послуг, а відтак є належним відповідачем по справі щодо стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, комунальних послуг.

Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_2 не є належним відповідачем по справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимогдо даного відповідача. А тому, визначений розмір заборгованості підлягає стягненню з відповідача-1, ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд відповідно до п. 6 ч. 1 статті 264 ЦПК України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню в порядку ст. 141 ЦПК України.

За умовами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача - 1 на користь позивачапідлягає стягненню судовий збір у розмірі 2102,00грн за подання позову до суду.

Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 3 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За ч 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Крім того, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 цього ж Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Як вбачається з матеріалів справи, між Житлово-будівельним кооперативом «АРХІТЕКТОР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський центр права» був укладений Договір про надання правової допомоги № АГ/30112019/ХВ-1 від 30.11.2019.

До матеріалів позовної заяви позивачем надано: звіт про використаний час (розрахунок витрат на правову допомогу) до договору № АГ/30112019/ХВ-1 від 30.09.2020; звіт про використаний час (розрахунок витрат на правову допомогу) до договору № АГ/30112019/ХВ-1 від 04.12.2020; Акт №ОУ-252 здачі - приймання робіт (надання послуг) від 04.12.2021; платіжне доручення № 164 від 04.09.2020 на суду 3350,00 грн; платіжне доручення № 189 від 04.12.2020 на суду 3350,00 грн.

Разом із заявою про уточнення позовних вимог від 24.09.2021 позивачем долучено: договір між Житлово-будівельним кооперативом «АРХІТЕКТОР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський центр права» про надання правової допомоги № А/01032021/ХВ-5 від 01.03.2021; звіт про використаний час (розрахунок витрат на правову допомогу) до договору № А/01032021/ХВ-5 від 28.09.2021; Акт №ОУ-300 здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.09.2021; платіжне доручення № 260 від 09.08.2020 на суду 1440,00 грн; платіжне доручення № 268 від 09.08.2021 на суду 1440,00 грн.

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до суду не надіслано.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 137 ЦПК України).

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог від 16.03.2023, позивач просив стягнути на свою користь витрати на правову допомогу, а саме: складання розрахунку інфляції та 3% річних - вартість послуги 670,00 грн; складання заяви про видачу судового наказу - вартість послуги 2 010,00 грн; формування матеріалів заяви про видачу судового наказу та подача її до суду - вартість послуги 1340,00 грн; складання позовної заяви - вартість послуги 2 010,00 грн; формування матеріалів позовної заяви та подача її до суду - вартість послуги 670,00 грн; складання документів по уточненню позовних вимог - вартість послуги 720,00 грн; участь у 1 (одному) засіданні суду по справі - вартість послуги 2160,00 грн, а всього стягнути 9 580,00 грн.

Суд критично оцінює заявлені позовні вимоги про стягнення витрати на правову допомогу у визначеному розмірі, оскільки надані послуги щодо:складання заяви про видачу судового наказу; формування матеріалів заяви про видачу судового наказу та подача її до суду не стосуються судової справи №761/40754/20 та не підлягають стягненню у даному судовому провадженні.

Враховуючи викладене, виходячи із фактичних обставин справи, досліджених доказів, вимог процесуального та матеріального закону, з огляду на надані докази, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на правову допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 6230,00 грн, що є співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим адвокатом позивача під час розгляду даної справи.

Керуючись ст. ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ПозовЖитлово-будівельного кооперативу «АРХІТЕКТОР» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, комунальні послугизадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «АРХІТЕКТОР»(код ЄДРПОУ 22864327, адреса: 04112, м. Київ, вул. Академіка Грекова, буд. 12-Б) інфляційні нарахування та 3% річних за заборгованість зі сплати за житлово-комунальні послуги з 01.11.2017 по 01.03.2023 в розмірі 9942 дев`ять тисяч дев`ятсот сорок дві) грн 74 коп., судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп., витрати на правову допомогу в сумі 6230 (шість тисяч двісті тридцять) грн 00 коп., а всього 18274 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн 74 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: