Постанова

від 05.03.2024 по справі 910/714/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. Справа№ 910/714/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Москаленко В.І., дов. від 01.03.2024;

від відповідача за первісним позовом: Царенко Є.П., ордер АІ № 1386574 від 24.07.2023;

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги державного підприємства "Укрвугілля"

на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2023

у справі № 910/714/23 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг"

до державного підприємства "Укрвугілля"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - приватне підприємство "Європейський транспортно-логістичний центр"

про стягнення 1 677 269,27 грн,

та

за зустрічним позовом державного підприємства "Укрвугілля"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг"

про стягнення 13 742 372,27 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Укрдонінвест Трейдінг" (далі - Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства (далі - ДП) "Укрвугілля" (далі - Підприємство) про стягнення 1 677 269,27 грн, з яких: 535 093,84 грн боргу, 1 019 799,49 грн пені та 122 375,94 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством, як покупцем, зобов`язань за договором поставки вугілля № 10-22/ЕН від 31.08.2022 (далі - договір) в частині оплати отриманого товару у встановлений договором строк.

22.02.2023 до суду першої інстанції Підприємством подана зустрічна позовна заява до Товариства про стягнення 13 742 372,27 грн, з яких: 37 478,13 грн пені, 12 435 922,46 грн штрафу та 1 268 971,68 грн збитків у вигляді упущеної вигоди (а.с. 145-160 том 1).

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані порушенням Товариством, як постачальником, зобов`язань за договором у частині поставки погодженого сторонами обсягу товару у встановлений договором строк.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2023 первісний позов задоволено частково та стягнуто з ДП "Укрвугілля" на користь ТОВ "Укрдонінвест Трейдінг" 535 093,84 грн заборгованості, 870 311,52 грн пені, 104 437,36 грн 3 % річних, 22 647,64 грн судового збору за подання позову. В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Укрдонінвест Трейдінг" на користь ДП "Укрвугілля" 37 478,13 грн пені, 1 268 971,68 грн штрафу, 1 268 971,68 грн збитків, 206 135,58 грн судового збору за подання зустрічного позову. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Здійснено зустрічне зарахування вимог за первісним та зустрічними позовами, стягнувши з ТОВ "Укрдонінвест Трейдінг" на користь ДП "Укрвугілля" 1 249 066,71 грн.

Мотивуючи рішення господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем за первісним позовом зобов`язань за договором поставки вугілля в частині оплати отриманого товару у встановлений договором строк, вказавши, що заборгованість покупця за договором склала 535 093,84 грн, яка документально не спростована покупцем під час розгляду справи, а у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, за розрахунком суду, 870 311,52 грн пені та 104 437,36 грн 3 % річних підлягають задоволенню, оскільки нарахування здійснені позивачем в іншій частині невірні.

Задовольняючи зустрічні вимоги в частині стягнення з Товариства упущеної вигоди у розмірі 1 268 971,68 грн, суд встановив наявність всіх елементів господарського правопорушення, а саме: протиправну поведінку постачальника, яка полягала у недопоставці вугілля в узгодженому сторонами обсязі; у зв`язку з чим покупець зазнав збитків, що є недоотриманим прибутком, який би отримало Підприємство, ураховуючи укладені з іншими юридичними особами договори та узгоджену ціну вугілля; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, який полягав у тому, що саме внаслідок не поставки вугілля Товариством Підприємство не змогло його поставити своїм контрагентам; вину особи, яка заподіяла шкоду, оскільки Товариством не доведено наявність обставин, які б виключали його вину у невиконанні зобов`язань з поставки вугілля за договором.

Перевіривши здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені та штрафу, господарський суд зазначив, що він правильний, проте враховуючи подане постачальником клопотання про зменшення штрафних санкцій суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру штрафу з 12 435 922,46 грн до 1 268 971,68 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ДП "Укрвугілля" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення розміру штрафу на 11 166 950,78 грн та стягнути зазначену суму на користь ДП "Укрвугілля" додатково до вже постановленого рішення (загальна сума штрафу до стягнення з ТОВ "Укрдонінвест Трейдінг" становить 12 435 922,46 грн, яка складається з 11 166 950,78 грн за апеляційною скаргою та 1 268 971,68 грн стягнуті за оскаржуваним рішенням) або взаємовиключна вимога: зменшити розмір стягненого з ДП "Укрвугілля" штрафу на 90 %, а саме на 783 280,31 грн та скасувати оскаржуване рішення в цій частині стягнення.

Скаржник не погоджувався із зменшенням розміру штрафних санкцій, оскільки ДП є створеним Міністерством енергетики України, вказуючи, що стягнуті за порушення виконання договірних зобов`язань кошти (штрафні санкції) збільшать сукупний дохід ДП, та як наслідок, - надходження до Державного бюджету шляхом сплати частини чистого прибутку (доходу) дивідендів на державну частину.

Окрім цього, зазначав, що у відзиві на зустрічний позов Товариство не порушувало питання зменшення розміру неустойки і не заперечувало її розмір, а заяву щодо застосування статті 233 Господарського кодексу (далі - ГК України), як підставу зменшення розміру санкцій, подало в судових дебатах, які відбулись 18.07.2023. На переконання скаржника, стадія дебатів проходить після дослідження судом доказів і документів, а також після з`ясування всіх обставин справи, а тому суд першої інстанції не мав права приймати її до уваги під час винесення рішення. Водночас, апелянт був позбавлений можливості надати свої заперечення або додаткові докази, які обґрунтовують безпідставність вказаної заяви.

За твердженнями скаржника, порушення Товариством умов договору призвело до порушення Підприємством зобов`язань за договорами укладеними на продаж вугілля з його контрагентами, і такі обставини негативно вплинули на ділову репутацію ДП.

Підприємство також зазначало, що Товариством не обґрунтовано та не зазначено з чим порівнюється розмір штрафної санкції, яка становить завелику суму, оскільки за розрахунком штраф складає 7 % від вартості недопоставленого вугілля (177 656 035,20 *0,07 = 12 435 922,46 грн). При цьому, товар за договором так і не було поставлено в повному обсязі, а отже порушення зобов`язання має тривалий характер і не буде виконано, оскільки закінчився строк дії договору. Водночас, звертаючись до суду із проханням зменшити розмір штрафних санкцій, Товариство не надало доказів наявності у нього скрутного фінансового становища, яке робить неможливим виплату неустойки, а за результатами фінансової звітності поданої Товариством за 2022 рік, вбачається чистий прибуток у розмірі 23 192,6 тис. грн (звіт додано до апеляційної скарги). Заявником також не надано доказів наявності виняткових обставин чи наявності форс-мажорних обставин, тому суд першої інстанції з порушенням норм права зменшив розмір штрафу.

На переконання апелянта, господарський суд мав би застосувати аналогічний підхід до відповідальності Товариства за первісним позовом та зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %, у зв`язку з чим в апеляційній скарзі наводив взаємовиключну вимогу: зменшити розмір стягненого з ДП "Укрвугілля" штрафу на 90 %, а саме на 783 280,31 грн та скасувати оскаржуване рішення в цій частині стягнення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 14.11.2023.

06.11.2023 до апеляційного суду надійшов відзив Товариства із запереченнями на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 відкладено розгляд справи на 09.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 оголошено перерву до 13.02.2024.

13.02.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 27.02.2024.

У зв`язку з технічною неможливістю проведення судового засідання, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 05.03.2024.

В судовому засіданні, яке відбулось 05.03.2024, апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення розміру штрафу на 11 166 950,78 грн, нарахованого ТОВ "Укрдонінвест Трейдінг", та стягнути з Товариства зазначену суму або зменшити розмір стягненого з ДП "Укрвугілля" штрафу на 90 %, а саме на 783 280,31 грн та скасувати оскаржуване рішення в цій частині стягнення.

ТОВ "Укрдонінвест Трейдінг" вказувало на обґрунтованість судового рішення та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Представник третьої особи не з`явився, повідомлений належним чином і судом апеляційної інстанції не встановлено неможливості розгляду апеляційної скарги без його участі.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2022 Товариством (постачальник) і Підприємством (покупець) укладено договір № 10-22/ЕН (а.с. 10-22 том 1), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця вугілля в строки, у кількості, асортименті та за якісними характеристиками, по реквізитах та цінах, погодженими сторонами в договорі та специфікаціях до нього (пункту 1.1);

- загальна сума договору складається з визначеної відповідно до умов договору фактичної вартості поставленого вугілля, вартості доставки вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення територією України у випадку її оплати постачальником і відшкодування покупцем, ПДВ у випадку його нарахування (пункт 1.2);

- покупець приймає вугілля, що поставляється, оплачує його вартість відповідно до умов договору та специфікацій до нього, яка підписується щомісяця (пункт 1.3);

- оплата вартості вугілля здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання відповідних актів (пункт 5.1);

- датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника або дата зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 5.3);

- за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і умов договору (пункт 6.1);

- договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє в частині поставок до 31.12.2022 включно, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 9.1).

До договору сторонами укладено специфікацію № 1 від 31.08.2022 (а.с. 23-24 том 1), відповідно до якої постачальник зобов`язувався поставити покупцю вугілля у кількості 100 000 тонн вартістю 5 040,00 грн за тонну з ПДВ на адресу ТОВ "Сумитеплоенерго" (вантажоодержувач) у строк з 01.09.2022 по 15.10.2022.

Додатковою угодою № 1 від 01.09.2022 (а.с. 25 том 1) специфікацію № 1 в частині вантажоодержувача змінено на ТОВ "Сумитеплоенерго" та ПрАТ "Черкаське Хімволокно".

08.09.2022 сторонами було укладено специфікацію № 2 від 08.09.2022 (а.с. 26-27 том 1), відповідно до якої постачальник зобов`язувався поставити покупцю вугілля у кількості 4 000 тонн вартістю 5 040,00 грн за тонну з ПДВ на адресу ПрАТ "Черкаське Хімволокно" у строк з 08.09.2022 по 15.10.2022.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Постачальник на виконання умов договору поставив вугілля в обсязі 57 499 тонн загальною вартістю 318 710 791,05 грн, що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції, а саме: від 08.09.2022 на суму 34 060 015,06 грн; 18 853 840,88 грн; від 11.09.2022 на суму 5 418 338,54 грн; 5 623 841,09 грн; 8 270 796,65 грн; від 12.09.2022 на суму 22 370 377,66 грн; від 14.09.2022 на суму 5 667 102,52 грн; від 15.09.2022 на суму 17 008 942,82 грн; 24 024 545,44 грн; від 17.09.2022 на суму 5 709 388,10 грн; 1 890 354,31 грн; від 19.09.2022 на суму 5 498 857,22 грн; від 20.09.2022 на суму 5 539 243,61 грн; від 21.09.2022 на суму 18 767 577,62 грн; від 22.09.2022 на суму 12 734 843,03 грн; від 25.09.2022 на суму 24 424 443,80 грн; 1 642 159,44 грн; 12 062 992,30 грн; від 27.09.2022 на суму 1 749 399,97 грн; 4 034 507,82 грн; від 30.09.2022 на суму 19 646 466,79 грн; від 02.10.2022 на суму 6 221 684,26 грн; від 04.10.2022 на суму 5 036 098,54 грн; від 16.10.2022 на суму 3 281 689,86 грн; від 18.10.2022 на суму 1 754 791,07 грн; від 19.10.2022 на суму 14 210 924,18 грн; 11 019 569,99 грн; від 25.10.2022 на суму 22 187 998,48 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою покупця, без зауважень (а.с. 28-55 том 1).

Покупець здійснив оплату за отримане вугілля не у повному розмірі, а в сумі 318 175 697,21 грн, відповідно до банківських виписок (а.с. 57-65 том 1) - 119 879,74 грн 08.11.2022; 46 800 000,00 грн 01.11.2022; 5 000 000,00 грн 27.10.2022; 5 036 098,54 грн 21.10.2022; 19 646 466,79 грн 14.10.2022; 6 221 684,26 грн 12.10.2022; 55 006 186,92 грн 07.10.2022; 1 642 159,44 грн 05.10.2022; 26 156 789,15 грн 30.09.2022, 30 246 432,37 грн 27.09.2022; 22 300 000,00 грн 23.09.2022; 30 000 000,00 грн 19.09.2022; 20 000 000,00 грн 16.09.2022; 30 000 000,00 грн 15.09.2022; 10 000 000,00 грн 09.09.2022; 10 000 000,00 грн 05.09.2022.

Таким чином, заборгованість покупця за договором склала 535 093,84 грн, яка документально не була спростована покупцем, а отже суд першої інстанції дійшов висновку, що поданими позивачем за первісним позовом доказами підтверджуються обставини щодо наявності підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення заборгованості.

Постачальником також заявлено до стягнення 122 375,94 грн 3 % річних і 1 019 799,49 грн пені за загальний період прострочення оплати з 14.09.2022 по 10.01.2023 (окремо за кожним актом приймання-передачі; а.с. 66-73 том 1).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 6.4 договору за затримку проведення розрахунків за поставлений товар понад термін, встановлений у договорі, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, судом першої інстанції зазначено про його невірність, оскільки за розрахунком суду пеня складає 870 311,52 грн, а 3 % річних - 104 437,36 грн, тому первісні позовні вимоги в частині стягнення пені та 3 % річних задоволені частково на вказані суми.

Щодо позовних вимог за зустрічних позовом.

Покупець заявив до стягнення з постачальника 1 268 971,68 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, 12 435 922,46 грн штрафу та 37 478,13 грн пені за період прострочення виконання зобов`язання з поставки товару з 16.10.2022 по 31.12.2022 (сума недопоставленого вугілля 177 656 035,20 грн; 0,1 % від вартості).

Як встановлено вище, постачальник поставив покупцю вугілля в обсязі 57 499 тонн загальною вартістю 318 710 791,05 грн.

Втім у специфікаціях № 1 та № 2 сторонами було обумовлено поставку вугілля у більшій кількості.

Так, за специфікацією № 1 поставлено вугілля в обсязі 60 662,066 тонн, а не поставлено - 39 337,934 тонн; за специфікацією № 2 поставлено вугілля в обсязі 1 038,878 тонн, а не поставлено - 2 961,122 тонн.

Отже, постачальник не виконав зобов`язання з поставки вугілля на користь покупця за договором у кількості 42 299,056 тонн на загальну суму 213 187 242,24 грн з ПДВ.

Покупець просив суд стягнути з постачальника штраф і пеню на підставі статті 231 ГК України.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 22 ГК України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Відповідач за зустрічним позовом є підприємством, яке засноване на державній власності відповідно до наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 13 від 14.01.2020 "Про створення державного підприємства "Укрвугілля" та належить до сфери управління Міністерства енергетики України. Основним напрямком діяльності Підприємства є реалізація вугілля видобутого вугледобувними підприємствами. Підприємство створено з метою захисту загальнодержавних економічних інтересів в умовах реформування та розвитку ринку вугільної продукції.

Отже, Підприємство є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки і відповідно до статті 231 ГК України є підстави для нарахування штрафу та пені за порушення строків виконання зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку, що він правильний.

Також, Підприємством було заявлено до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1 268 971,68 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання);

2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Як зазначено вище, Товариство здійснило часткову поставку вугілля у кількості 61 700,944 тони та не виконало зобов`язання з поставки вугілля на користь Підприємства в кількості 42 299,056 тон на суму 177 656 035,20 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України № 838 від 22.07.2022 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на оператора системи передачі для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії" (далі - Постанова № 838) фактично на ДП "Укрвугілля" покладено спеціальні обов`язки по забезпеченню ТЕЦ, ТЕС вугіллям для загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, а саме для потреб виробників електричної енергії, які у своєму складі мають теплоелектростанції та теплоелектроцентралі, з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії та сталого проходження опалювального сезону 2022/2023.

Після набрання чинності Постановою № 838 Підприємство почало укладати відповідні договори поставки вугілля з метою поставки його для потреб енергогенеруючих комплексів України. При цьому, укладенню договору з Товариством передували дії щодо збору інформації від ТЕЦ, ТЕС про необхідні обсяги вугілля для проходження опалювального сезону 2022-2023 року.

Позивач за зустрічним позовом вказував, що з метою поставки вугілля, придбаного у Товариства, Підприємство уклало договори поставки вугілля з вантажоодержувачами (ТЕЦ, ТЕС) та підписало відповідні специфікації з зазначенням кількості вугілля, періоду поставки та ціни.

Так, вугілля, яке закуповувалося у Товариства, планувалося поставити до ПрАТ "Черкаське Хімволокно", ТОВ "Сумитеплоенерго" та ТОВ "Євро-Реконструкція".

Підприємство подало до суду першої інстанції договори та специфікації (а.с. 21-32 том 2), підписані з вказаними вище юридичними особами, відповідно до яких вартість вугілля, за якою позивач за зустрічним позовом його реалізує, складає 4 230,00 грн без урахування ПДВ за 1 тонну.

Водночас вартість вугілля за договором складає 4 200,00 грн без урахування ПДВ за 1 тонну.

Крім того, на адресу Підприємства надходили численні листи (копії яких долучені до матеріалів справи) та неодноразові звернення Міністерства енергетики України, Кабінету Міністрів України з вимогою посприяти збільшенню обсягів та відновленню відвантаження вугілля для потреб ПрАТ "Черкаське Хімволокно", ТОВ "Сумитеплоенерго" та ТОВ "Євро-Реконструкція" (а.с. 1-20 том 2).

Отже, розміром упущеної вигоди вугілля є 1 268 971,680 грн, виходячи з розрахунку: 42 299,056 тон (об`єм недопоставленого вугілля) х 4 230,00 грн (вартість вугілля за якою воно реалізується Підприємством, без ПДВ) - 42 299,056 тонн (об`єм недопоставленого вугілля) х 4 200,00 грн (вартість вугілля за якою Підприємство отримує його від Постачальника, без ПДВ) = 178 925 006,880 - 177 656 035,200 = 1 268 971,68 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що Підприємством доведено наявність всіх елементів господарського правопорушення, а саме: протиправна поведінка відповідача за зустрічним позовом, яка полягала у недопоставці вугілля в узгодженому сторонами обсязі; у зв`язку з чим покупець зазнав збитків, що є недоотриманим прибутком, який би отримало Підприємство, ураховуючи укладені з іншими юридичними особами договори та узгоджену ціну вугілля; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, який полягає у тому, що саме внаслідок не поставки вугілля Товариством Підприємство не змогло його поставити своїм контрагентам; вина особи, яка заподіяла шкоду, оскільки Товариством не доведено наявність обставин, які б виключали його вину у невиконанні зобов`язань з поставки вугілля за договором, тому покупцем обґрунтовано наявність підстав для стягнення з Товариства упущеної вигоди у розмірі 1 268 971,68 грн.

Стосовно заявленого Товариством клопотання про зменшення штрафних санкцій (а.с. 42-45 том 4), слід зазначити таке.

Клопотання обґрунтоване тим, що заявлені покупцем до стягнення штрафні санкції є неспіврозмірними з розміром його реальних збитків та не направленні на спонукання сторони на виконання господарського зобов`язання. На переконання постачальника, заявлені до стягнення штрафні санкції не відповідають загальній ознаці цивільно-правової відповідальності, оскільки не носять компенсаторний характер, спрямовані на покарання боржника, а не на відновлення майнової сфери Підприємства від правопорушення. Заявник також вказував, про наявність збитків, понесених покупцем у зв`язку із поставкою вугілля за договором в обсязі меншому, ніж передбачено специфікаціями, а також про відсутність доказів, які свідчать про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення господарської діяльності покупця.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду правової позиції, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Колегія суддів враховує, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, ракетні обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі сторонам.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ "Укрдонінвест Трейдінг" є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с. 84 том 1). Водночас, вугілля за договором поставки поставлялось Товариством Підприємству у період дії правового режиму воєнного стану, і як вже було зазначено з 16.10.2022 по 31.12.2022 воно не було поставлено у повному обсязі.

Отже, у період спірних правовідносин між сторонами у справі з поставки вугілля, в енергетичному секторі виникли труднощі, які пов`язані з численними обстрілами об`єктів енергетичного сектору та місць зберігання вугільної продукції, що є загальновідомим фактом та відповідно не підлягає доведенню. Вказані обставини, спричинили дефіцит вугільної продукції на внутрішньому ринку України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що збитки у вигляді упущеної вигоди склали 1 268 971,680 грн та задоволені судом першої інстанції у повному обсязі, при цьому доказів документального підтвердження понесення Підприємством інших збитків, у зв`язку з недопоставкою Товариством вугілля у повному обсязі, під час розгляду даної справи не було надано.

Колегія суддів виходить з того, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Таким чином, господарські санкції, які у даному випадку встановлені Законом - частиною 2 статті 231 ГК України, за неналежне виконання негрошового зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію суб`єкту господарювання державного сектора економіки майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного виконання обов`язку за договором зобов`язаною стороною. При цьому, такі санкції не можуть розглядатися як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаного господарського зобов`язання, у зв`язку з чим неустойка не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків та не направлена на збагачення, доводи скаржника стосовно збільшення сукупного доходу ДП за рахунок стягнення заявленого штрафу у повному обсязі, - не відповідають правовим засадам неустойки та чинного законодавства у сукупності. Окрім того, колегія суддів враховує, ступінь неналежного виконання зобов`язань обох сторін за договором, оскільки Товариство неналежним чином виконувало умови договору щодо поставки товару, а Підприємство не в повному обсязі та несвоєчасно розраховувалось за поставлений товар.

Беручи до уваги вищевикладене та виняткові обставини, які склалися, а також принцип збалансованості інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зважаючи на воєнний стан і складну економічну ситуацію у всіх сферах економіки України, є зменшення розміру штрафу до 1 268 971,68 грн, і такі обставини були враховані судом першої інстанції під час розгляду заяви про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, заявлені до стягнення Підприємством 37 478,13 грн пені покладено на відповідача за зустрічним позовом у повному обсязі.

На переконання колегії суддів, стягнення вказаних сум неустойки, разом з задоволеними судом першої інстанції збитками у вигляді упущеної вигоди, компенсує покупцю негативні наслідки, пов`язані з порушенням постачальником умов договору, а стягнення ж штрафу у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення постачальником свого зобов`язання.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги долучений апелянтом до матеріалів апеляційної скарги доказ - фінансову звітність ТОВ "Укрдонінвест Трейдінг" за 2020-2022 роки (а.с. 99-101 том 4), оскільки заявник не був позбавлений можливості подати його до суду першої інстанції, а обґрунтованих причин неможливості його подання заявником не наведено (положення ч. 3 ст. 269 ГПК України). При цьому, фінансове становище сторін, є одним із елементів оцінки при застосуванні положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, у зв`язку з чим відхиляються посилання Підприємства про недоведеність заявником правових підстав для зменшення штрафу.

Стосовно того, що суд першої інстанції не мав права приймати заяву Товариства про зменшення штрафних санкції, з огляду на позбавлення Підприємства можливості надати свої заперечення та відповідні докази, які обґрунтовують безпідставність вказаної заяви, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством було подано клопотання про зменшення штрафних санкцій 18.07.2023 (а.с. 44-45 том 4), а судове засідання, яке відбулось 20.07.2023, було відкладено за проханням апелянта (протокол судового засідання; а.с. 54 зворот том 4). В наступному судовому засіданні (26.07.2023) Підприємством подано промову в судових дебатах (а.с. 63-69 том 4), в якій, зокрема, наведені запереченнями на клопотання Товариства щодо зменшення штрафних санкцій (а.с. 67-68 том 4).

Враховуючи наведене, судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права, адже забезпечено принцип змагальності сторін та прийнято всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Стосовно тверджень апелянта про зменшення розміру стягнутого з нього штрафу на 90 %, а саме на 783 280,31 грн, то таке клопотання до суду першої інстанції не подавалось та відповідно, не оцінювалось, а отже не може бути прийнято до розгляду у суді апеляційної інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, тож апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 910/714/23 в оскаржуваній апелянтом частині і підстав для його скасування або зміни не встановлено.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Укрвугілля" на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 910/714/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 910/714/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/714/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.03.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко