Рішення

від 12.03.2024 по справі 904/5828/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024м. ДніпроСправа № 904/5828/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.-ТРАНС", 02004, м.Київ, вул.Леонтовича, будинок 6 А, офіс 5, код ЄДРПОУ 37755498

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", 52930, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, село Веселе (колишня Веселівська с/р), Межівська ТГ, вул.Центральна, будинок 74, код ЄДРПОУ 30927164

про стягнення заборгованості по договору

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К.С.-ТРАНС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.01.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" про стягнення пені в розмірі 1 688,08грн. та 3 % річних в розмірі 1 387,47грн..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору № ТП-136-П на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.07.2023р. в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою від 07.12.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.02.2024.

27.12.2023р. до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення документів та закриття провадження.

27.12.2023р. до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу. Дані заперечення обґрунтовані тим що, відповідач вважає, що розмір заявлених до стягнення витрат на вказані послуги є надмірним з огляду на предмет спору (стягнення заборгованості за договором), та те, що справа є малозначною, а сума боргу сплачена Відповідачем у добровільному порядку. ТОВ «Перемога» вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у розмірі 30 000,00 (тридцяти тисяч) гривень є завищеною. ТОВ «Перемога» вважає, що розмір заявлених до стягнення витрат на вказані послуги є надмірним з огляду на предмет спору (стягнення заборгованості за договором), та те, що справа є малозначною, а сума боргу сплачена Відповідачем у добровільному порядку. Отже, виходячи з поняття співрозмірності із складністю справи та ціною позову, з виконаною адвокатом роботою та обґрунтованістю, вважаємо розумним розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00грн.

24.01.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву) про закриття провадження. Дане заперечення обґрунтоване тим, що відповідач зазначає про здійснення оплати боргу, таким чином відпав предмет спору в частині оплати боргу, через що відповідач просить закрити провадження по справі. Проте позов Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.-ТРАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» містить окрім вимог щодо стягнення основного боргу ще й вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних у відповідності до ст.625 ЦПК та штрафні санкції у розмірі 0,01% за кожен день прострочення, що передбачено договором ТП-136-П.

24.01.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо заперечень відповідача розміру витрат на правничу допомогу. Дані пояснення обґрунтовані тим, що відповідачем було подано заперечення в якому він просить про зменшення судових витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн. Відповідач надав заперечення щодо стягнення розміру витрат на правничу допомогу, при цьому в обґрунтування своїх заперечень послався, на статті Господарського процесуального кодексу України, при цьому, не навівши жодної обставини, яка б свідчила про правомірність їх заперечень.

Ухвалою суду від 01.02.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2024р.

13.02.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи, в якій просять долучити до матеріалів справи копію акту звіряння взаємних розрахунків за період 2023р.

Судове засідання 13.02.2024р. не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Панни С.П. на лікарняному з 13.02.2024р. по 16.02.2024р.

Ухвалою суду від 19.02.2024р. судове засідання призначено на 27.02.2024р.

27.02.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від позивача після засідання надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 27.02.2024р. розгляд справи відкладено на 12.03.2024р.

В судове засідання ніхто не з`явився, про місце, день та час сторони були належним чином повідомлені, причини неявки суду не відомі.

В судовому засіданні прийнято рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.К.С.-ТРАНС" (надалі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога" (надалі - замовник) був укладений договір № ТП-136-П на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.1.1. договору перевізник зобов`язується протягом усього строку дії цього Договору за завданням Замовника в обумовлені Сторонами строки приймати довірений йому Замовником вантаж, доставляти цей вантаж власним автомобільним транспортом до пункту призначення та видавати його визначеній Замовником особі, яка має право на одержання такого вантажу, а Замовник зобов`язується оплачувати належним чином надані Перевізником послуги.

Замовник зобов`язаний здійснювати своєчасну та повну оплату за послуги по перевезенню Перевізнику в порядку та згідно умов, передбаченим цим договором та заявок. (п.3.2.6. договору)

Згідно п. 4.6. договору замовник оплачує вартість послуг з перевезення на підставі виставленого Перевізником рахунку-фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання Замовником від Перевізника належним чином оформлених документів згідно п.4.5. цього Договору. При здійсненні оплати Замовник має право вартість послуг за рахунком-фактурою зменшити на суми заборгованості Перевізника перед Замовником відповідно до пунктів 5.3., 5.4.1. цього Договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язання за цим Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до Договору, а у випадках неврегульованих умовами Договору згідно діючого законодавства України. Сторони відшкодують одна одній збитки, заподіяні неналежним виконанням своїх зобов`язань по цьому Договору.

Згідно з п.5.5 договору у разі порушення ЗАМОВНИКОМ строків оплати наданих ПЕРЕВІЗНИКОМ послуг, крім випадків, передбачених пунктами 4.8., 4.9. та Розділом 6 цього Договору, ЗАМОВНИК зобов`язаний на вимогу ПЕРЕВІЗНИКА сплатити пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Замовник зобов`язаний сплатити перевізнику за його вимогою штраф за простій у розмірі 500,00 грн. за транспортний засіб за кожну повну добу простою. При цьому простоєм транспортного засобу є несвоєчасне завантаження/розвантаження транспортного засобу, що сталось з вини замовника, що обчислюється, починаючи з 49 години після подачі транспортного засобу на завантаження/розвантаження. (п. 5.6 договору)

Сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язанням, не звільняють сторони від виконання зобов`язань за цим договором. (п. 5.7 договору)

Перевізник сплачує замовнику штраф у розмірі 5 % від загальної вартості наданих послуг з перевезення вантажів, за цим договором, а також додатково збитки в розмірі сум ПДВ, виключених з податкового кредиту замовника; сум, виключених із витрат замовника; сум штрафних і господарських санкцій, якщо виявиться, інформація щодо транспортних засобів є недостовірною та/або перевізник має статус є ризикового, і внаслідок цього до замовника будуть застосовані заходи впливу з боку контролюючих документів. (п. 5.9 договору)

Замовник має право в односторонньому порядку зменшити належну до сплати перевізнику суму вартості наданих послуг з перевезення вантажів на суму заблокованих податкових накладних, штрафів, пені, збитків передбачених цим договором, та законодавством України, в тому числі згідно п.5.8. та п.5.9. договору шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог в односторонньому порядку за рахунок грошових коштів, підлягають оплаті замовником перевізнику за послуги з перевезення вантажів. (п. 5.10 договору)

Нарахування та/або стягнення штрафу, пені, збитків, процентів річних за користування грошовими коштами, тощо є правом, а не обов`язковим сторін за договором. (п. 5.11. договору)

Пунктом 9.1 договору сторони узгодили, що він набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023р. Строк дії цього договору автоматично продовжується до 31 числа грудня місяця наступного календарного року якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення.

14.08.2023р. сторонами був підписаний акт звірки, відповідно до якого заборгованість за договором № ТП-136-П на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.07.2023р. складає 191 328,11грн.

18.08.2023р., згідно з Інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 1216 була здійснена оплата у розмірі 44 604,00. В призначенні платежу була допущена помилка та вказаний не вірний рахунок за який здійсненна оплата, а саме №199. У зв`язку з відсутністю вказаного рахунку та допущеною помилкою позивач вважає як оплату по рахунку №186 від 24.07.2023.

Виконання Перевізником своїх зобов`язань за Договором ТП-136-П та заявками підтверджується товарно-транспортними накладними: № 700858 від 08 липня 2023р; № 700856 від 08 липня 2023р; № 700857 від 08 липня 2023р; № 700855 від 08 липня 2023р.; актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 211 від 24 липня 2023р; № 187 від 24 липня 2023р; № 189 від 24 липня 2023р; № 188 від 24 липня 2023р; № 186 від 24 липня 2023р.

Відповідачем не висловлено зауважень та заперечень щодо факт надання послуг та щодо їх якості.

23.08.2023р. сторонами був підписаний акт звірки, відповідно до якого заборгованість за договором № ТП-136-П на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.07.2023р. складає 146 724,11грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 22.11.2023р. на загальну суму 146 724,11грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1985 на суму 47 424,11грн., № 1986 на суму 47 052,00грн., № 1987 на суму 44 748,00грн., № 2124 від 23.11.2023р. на суму 7 500,00грн.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Вчинення будь-яких дій, які не є способом припинення зобов`язання, що становить предмет спору, не свідчить про відсутність спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування вже після відкриття судом провадження у справі та перебування справи у суді. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина не тягне за собою такий наслідок, як закриття провадження у справі.

Суд зазначає, що ст.231 ГПК регулює питання закриття провадження у справі; в пункті 2 частини 1 статті 231 ГПК зазначено, що провадження у справі закривається за відсутності предмету спору. В даному випадку суд вважає за можливе закрити провадження в частині основного боргу, а по іншій частині по стягненню 3 % річних та пені, винести відповідне рішення.

Оскільки відповідачем сплачено заборгованість з основного боргу після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 146 724,11грн. підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Щодо стягнення пені в розмірі 1 688,08грн. за період з 31.07.2023р. по 23.11.2023р. та 3 % річних в розмірі 1 387,47грн. за період з 31.07.2023р. по 23.11.2023р., суд зазначає наступне.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п.5.5 договору у разі порушення ЗАМОВНИКОМ строків оплати наданих ПЕРЕВІЗНИКОМ послуг, крім випадків, передбачених пунктами 4.8., 4.9. та Розділом 6 цього Договору, ЗАМОВНИК зобов`язаний на вимогу ПЕРЕВІЗНИКА сплатити пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Контррозрахунок відповідачем до суду не подано.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних, пені та інфляційних втрат за вказані вище періоди заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме по стягненню пені в розмірі 1 688,08грн. за період з 31.07.2023р. по 23.11.2023р. та 3 % річних в розмірі 1 387,47грн. за період з 31.07.2023р. по 23.11.2023р.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і закону, а за відсутності таких вимог і угод відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Крім того, згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Виходячи із положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одночасно з цим, як вбачається зі статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № ТП-136-П на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.07.2023р. пені в розмірі 1 688,08грн. за період з 31.07.2023р. по 23.11.2023р. та 3 % річних в розмірі 1 387,47грн. за період з 31.07.2023р. по 23.11.2023р.

Щодо розподілу судового збору.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру, то позивач правильно сплатив судовий збір у розмірі 2 147,20грн.

Оскільки наявні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 146 724,11грн., у зв`язку із відсутністю предмета спору, сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу із державного бюджету у розмірі 2 102,44грн.

Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні докази:

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3538 від 07.03.2012р. Молчановій Наталії Володимирівні;

- копію додаткової угоди № 2 від 01.10.2023р. до договору про надання (юридичної) допомоги № 11/02/23 від 07.02.2023р.;

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1284807 від 02.10.2023р.;

- копію договору про надання правової (юридичної допомоги) № 11/02/23 від 07.02.2023р.;

- копію квитанції про оплату правничої допомоги в розмірі 30 000,00грн.;

- копію акту наданих послуг від 25.10.2023р. по додатковій угоді № 2 від 01.10.2023 до договору про надання правової (юридичної) допомоги № 11/02/23 від 07.02.2023р.

Як вбачається з додаткової угоди № 2 від 01.10.2023р. до договору про надання правової (юридичної) допомоги № 11/02/23 від 07.02.2023р. вартість послуг складає 30 000,00грн., які були прийняті замовником без претензій 25.10.2023р. (акт наданих послуг по додатковій угоді № 2 від 01.10.2023 до договору про надання правової (юридичної) допомоги № 11/02/23 від 07.02.2023р.))

З акту наданих послуг по додатковій угоді № 2 від 01.10.2023 до договору про надання правової (юридичної) допомоги № 11/02/23 від 07.02.2023р. вбачається, що АБ "Молчанової Наталії" були надані наступні послуги:

- ознайомлення з договором та первинними бухгалтерськими документами;

- складання розрахунку індексу інфляції та 3 % річних;

- підготовка позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області ТОВ "ПЕРЕМОГА";

- формування та подання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області ТОВ "ПЕРЕМОГА";

- представництво ТОВ "С.К.С.-Транс" у суді першої інстанції.

При цьому слід враховувати, що послуги з ознайомлення з договором та первинними бухгалтерськими документами; розрахунок індексу інфляції та 3 % річних; підготовка позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області ТОВ "ПЕРЕМОГА"; формування та подання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області ТОВ "ПЕРЕМОГА" не належать до окремих процесуальних дій та повинні входити у вартість послуги як підготування позовної заяви.

Також в додатковій угоді № 2 від 01.10.2023р. передбачено представництво ТОВ "С.К.С.-Транс" у суді першої інстанції - 210хв., ціна за годину - 2 500,00грн., загальна вартість - 8 750,00грн.

Суд звертає увагу на те, що судове засідання, яке відбулось 01.02.2024р., був відсутній представник позивача.

Крім того суд звертає увагу на те, що спір по даній справі не є складним.

Суд звертає увагу, що відповідачем були подані заперечення з приводу судових витрат позивача на правничу допомогу, в яких просить суд зменшити такі витрати до розміру 5 000,00грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 цієї статті).

Згідно положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі N 904/3583/19.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу вимог ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, в тому числі має враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Враховуючи викладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.-ТРАНС" заборгованості в розмірі 146 724,11грн., у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", 52930, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, село Веселе (колишня Веселівська с/р), Межівська ТГ, вул.Центральна, будинок 74, код ЄДРПОУ 30927164 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.-ТРАНС", 02004, м.Київ, вул.Леонтовича, будинок 6 А, офіс 5, код ЄДРПОУ 37755498 пеню в розмірі 1 688,08грн., 3 % річних в розмірі 1 387,47грн., судовий збір в розмірі 44,76грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00грн..

В іншій частині заявлених витрат на правничу допомогу - відмовити.

Повернути Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа", 50000, м.Кривий Ріг, провулок Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 102,44грн., про що винести ухвалу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.03.2024

Суддя С.П. Панна