Ухвала

від 13.03.2024 по справі 910/2982/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

13.03.2024Справа № 910/2982/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., розглянувши матеріали за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Бета» до держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 6120830 доларів США, що еквівалентно 232591540 грн

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Бета» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 6120830 грн, що еквівалентно 232591540 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач станом на 2014 рік проводив підприємницьку діяльність із використанням належного йому на праві власності майна, в тому числі нерухомого майна, яке наразі знаходиться на тимчасово окупованій території Донецького району Донецької області. Внаслідок військової агресії РФ та окупації частини Донецької області, позивач втратив належне йому на праві власності майно, у зв`язку з чим відповідачем завдано позивачу збитків на суму 6120830 доларів США, які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Розглянувши матеріали вказаного позову, суд дійшов висновку про те, що останній підлягає передачі на розгляд Господарського суду Донецької області за виключною підсудністю, з огляду на наступне.

Нормами частин 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що станом на дату подачі позову до суду відповідач взагалі не мав в Україні місцезнаходження, оскільки з 24.02.2022 дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією розірвано у зв`язку з повномасштабною збройною агресією останньої. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено.

Частиною першою статті 29 ГПК України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц судом зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Зокрема, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.

Крім того, у частині третій статті 16 ГПК України в попередній редакції йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Натомість у частині третій статті 30 ГПК України в чинній редакції йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто, перелік спорів цієї категорії розширено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 дійшла висновку, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Отже, за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №21р від 24.04.15р. відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», Указу Президента України від 12.11.2014 № 868/2014 «Про внесення змін до мережі господарських судів України» та на підставі подання Державної судової адміністрації України від 22.04.2015 № 8-8141/15 про можливість відновлення роботи господарського суду Донецької області відновлено роботу Господарського суду Донецької області з 27.04.2015 за адресою: м. Харків, пр. Науки, 5.

З огляду на викладене, враховуючи, що даний спір стосується нерухомого майна (будівлі магазинів, кіосків, житлової будівлі, які знаходяться на території Донецького району Донецької області, яка відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 знаходиться в тимчасовій окупації російської федерації починаючи із 07.04.2014 та які не можуть фактично використовуватися позивачем в своїй діяльності, чим позивачу завдано збитків), суд дійшов висновку, що такий спір повинен розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна (відповідно до частини третьої статті 30 ГПК України), а тому матеріали позовної заяви Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Бета» підлягають передачі на розгляд до Господарського суду Донецької області за виключною підсудністю.

За приписами ч.6 ст.31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. (ч.7 ст.31 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Справу №910/2982/24 за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Бета» до держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 6120830 доларів США, що еквівалентно 232591540 грн, з усіма додатками, направити за виключною підсудністю до Господарського суду Донецької області (61000, м. Харків, пр. Науки, 5).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в передбаченому ст. 255 ГПК України порядку.

Дата підписання: 13.03.2024.

Суддя Я.В. Маринченко