Ухвала

від 14.03.2024 по справі 910/17594/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

14.03.2024Справа № 910/17594/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду справи

За позовом Приватного підприємства «Будінвестмонтаж»

до Міністерства юстиції України

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олена Віталіївна

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3

про визнання незаконним та скасування наказу

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ

В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/17594/23 за позовом Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» до Міністерства юстиції України про 1) визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №3298/5 від 15.09.2023 про задоволення скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ; 2) поновлення запису про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер 717398280000), 85% готовності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» на підставі рішення приватного нотаріуса Белломі О. В. індексний номер 65283664 від 28 жовтня 2022 року (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олена Віталіївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ).

У підготовчому засіданні 28.02.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.04.2024.

13.03.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи 3 надійшла заява про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/17594/23.

Обгрунтовуючи вказану заяву, заявник (третя особа 3) повідомив, що у судовому засіданні 17.01.2024 протокольною ухвалою було відмовлено в задоволенні клопотання про залучення в якості третіх осіб - ОСОБА_4 та Громадській організації.

Ухвалою суду від 07.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 28.02.2024, протокольною ухвалою відмовлено третій особі на стороні відповідача - ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.02.2024 протокольними ухвалами відмовлено в задоволенні клопотань ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України; про залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України; про зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, а також третій особі, на стороні відповідача - ОСОБА_3 - в клопотанні про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, як вказує заявник, відмовляючи у судовому засіданні у задоволенні вищезазначених клопотань третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, суд не навів причин своєї відмови, як і не мотивував таку відмову в протокольній ухвалі, що в свою чергу створило враження у останніх, що вони не були почуті судом.

Як вказує заявник, судом, фактично, проігноровано законні вимоги третіх осіб на стороні відповідача щодо слухання справи, на противагу вимогам позивача, що свідчить про нерівне ставлення до сторін у даній справі.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Згідно Європейської Хартії «Про закон «Про статус суддів» судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно, ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Як зазначено у п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Доведення наявності таких обставин покладається на сторону, яка заявляє відвід.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Згідно з ч. 3 ст. ст 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

У ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України зазначено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до ч. 7 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід (ч. 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що наведені заявником (третьою особою 3) підстави для відводу судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/17594/23 є лише припущеннями, так як відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При цьому, суд не зобов`язаний детально оголошувати у судовому засіданні підстави для відмови у задоволені поданих учасниками справи клопотань, зважаючи й на те, що протокольна ухвала, постановлена без виходу до нарадчої кімнати, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тоді як мотиви, з яких виходив суд, відмовляючи у задоволенні клопотань учасників справи, будуть вказані в описовій частині рішення суду.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає необґрунтованими та недоведеними твердження заявника, що особи, які подавали клопотання, не були почуті судом, а їх законні вимоги були проігноровані.

Будь-яких інших підстав для відводу судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/17594/23 заявником (третьою особою 3) не наведено.

Наведене виключає можливість визнання заяви ОСОБА_1 про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/17594/23 обґрунтованою, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне передати вирішення питання про відвід судді Спичака О.М. іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Відповідно до ч. 11 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись приписами ст.ст. 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/17594/23 визнати необґрунтованою.

2. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/17594/23 передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

3. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Спичак