ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
УХВАЛА
про вжиття заходів забезпечення позову
13 березня 2024 року Справа № 915/259/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши без повідомлення сторін матеріали заяви
ліквідатора ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" вих. № 02-01/90 від 08.03.2024
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" (вул. Новозаводська, 5, м. Миколаїв, 54031; ідентифікаційний код 30126124)
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗА ВІДПОЧИНКУ "СОФІЯ" (ідентифікаційний код 40560719; вул. Набережна, буд. 3, с. Хорли, Каланчацький район, Херсонська область, 75813)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСА ДІ АНДРЕА і ДЖОВАННІ" (ідентифікаційний код 42353212; вул. Набережна, буд. 3, с. Хорли, Каланчацький район, Херсонська область, 75813)
про визнання угоди недійсною та застосування наслідків недійсності угоди
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" (далі ТОВ "Мостобудівельний загін № 73") в особі ліквідатора звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗА ВІДПОЧИНКУ "СОФІЯ" (далі ТОВ "БВ"СОФІЯ" ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСА ДІ АНДРЕА і ДЖОВАННІ" (далі ТОВ "КАСА ДІ АНДРЕА і ДЖОВАННІ") про визнання угоди недійсною та застосування наслідків недійсності угоди.
Разом з позовом ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" в особі ліквідатора надало до суду заяву від 08.03.2024 № 02-01/90 (вх. № 2867/24 від 11.03.2024) про вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. ст. 137-141 ГПК України, з в якій просить суд про наступне:
1. Прийняти вказану заяву до розгляду в порядку, передбаченому ч. 1 ст.140 ГПК України.
2. З метою забезпечення вимог кредиторів та збереження майна, належного боржнику та досягнення основної мети процедур банкрутства - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів - вжити заходів забезпечення позову ТОВ Мостобудівельний загін №73 шляхом накладення арешту на нерухоме майно - базу відпочинку Софія, Херсонська обл., Каланчацький р., с. Хорли, вулиця Набережна, 3, реєстраційний номер об`єкта 936697465232.
3. Видати заявнику примірник ухвали, із зазначенням усіх реквізитів виконавчого документу, встановлених ГПК України та Законом України Про виконавче провадження.
Заяву мотивовано тим, що належне боржнику у справі про банкрутство майно вибуло з його володіння незаконно, і у разі відкриття судом провадження за позовом ліквідатора ТОВ Мостобудівельний загін №73 щодо визнання угоди недійсною та застосування наслідків недійсності угоди нинішнім власником майна указане спірне майно може бути відчужене іншим особам. Указане ускладнить повернення спірного майна до ліквідаційної маси банкрута.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред?явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст. 136 ГПК України).
Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов?язання (п.п. 2, 4 ч. 1 ст.137 ГПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім?я (прізвище, ім?я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв?язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення. Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов?язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв?язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов?язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття ефективний засіб, за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
В ході вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов?язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред?явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення.
Особа, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою; обов?язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов?язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов?язання після пред?явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов?язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:
- наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Із змісту заяви ліквідатора ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" вбачається, що позов у даній справі буде спрямованим на повернення майна боржника, відчуження якого, за твердженнями заявника, відбулося за відсутності на це волі ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" та з порушеннями вимог законодавства.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2021 у справі № 915/1642/20, за заявою Головного управління ДПС у Миколаївській області відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ Мостобудівельний загін № 73 (вул. Новозаводська, 5, м. Миколаїв, 54031; код ЄДРПОУ 30126124), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ Мостобудівельний загін № 73, введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ Мостобудівельний загін № 73. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шибко О.Л. Цією ж ухвалою вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.
Згідно відповіді № 491250 від 13.03.2024, 16:20:31 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (сформованої судом за реквізитом юридичної особи) за ТОВ Мостобудівельний загін № 73 значиться право власності на нерухоме майно - база відпочинку "Софія", адреса: Херсонська обл., Каланчацький р., с. Хорли, вул. Набережна, 3.
Ліквідатором під час здійснення ліквідаційних захолдів встановлено, що указане майно вибуло з власності ТОВ Мостобудівельний загін № 73поза його волею, за наявності не знятих та не скасованих арештів, накладених на все майно боржника, більше того, майно вибуло не шляхом укладання угод купівлі-продажу, а шляхом передачі від однієї юридичної особи - ТОВ «База відпочинку «Софія» до іншої юридичної особи ТОВ «КАСА ДІ АНДРЕА І ДЖОВАННІ» на підставі акту приймання-передачі майна. У зв`язку з наведеним, на думку заявника існують реальні побоювання вважати, що після відкриття господарським судом провадження за відповідним позовом, нинішнім власником - ТОВ «КАСА ДІ АНДРЕА І ДЖОВАННІ» спірне нерухоме майно буде перепродане або іншим чином виведено з власності. Вказане, в свою чергу, спричинить майнові збитки як боржнику, так і кредиторам боржника, що є порушенням приписів Кодексу України з процедур банкрутства.
З урахуванням наведених обставин та предмету позову, який має намір пред?явити заявник, суд визнає, що перебування на даний час спірної нерухомості у власності особи ТОВ «КАСА ДІ АНДРЕА І ДЖОВАННІ» створює передумови для подальшої її передачі цією особою у власність або у користування іншим фізичним або юридичним особам.
Наявність у особи ТОВ «КАСА ДІ АНДРЕА І ДЖОВАННІ» правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірною нерухомістю на користь третіх осіб.
Встановивши вказані обставини, врахувавши предмет і підстави позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, суд вбачає наявність зв?язку між обраними заявником заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, оскільки перебування спірних об?єктів нерухомості у власності особи ТОВ «КАСА ДІ АНДРЕА І ДЖОВАННІ» створює передумови для подальшої передачі цих об?єктів у власність іншим особам, а відтак існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у власність або користування (у тому числі відчуження, перереєстрація, реєстрація, визнання права власності тощо) щодо об?єктів нерухомого майна, здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо цих об?єктів нерухомого майна, ? може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову).
Так, у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачем буде здійснено відчуження, перереєстрацію спірного майна, заявник не зможе захистити або поновити права кредиторів в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
За такого суд визнає запропоновані заявником заходи до забезпечення позову обґрунтованими.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 234 ГПК України, суд
У Х В А Л И В:
1. Задовольнити заяву ліквідатора ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" вих. № 02-01/90 від 08.03.2024 про вжиття заходів забезпечення позову.
2. Вжити заходи забезпечення позову ТОВ Мостобудівельний загін №73 шляхом накладення арешту на нерухоме майно - базу відпочинку Софія, Херсонська область, Каланчацький район, с. Хорли, вулиця Набережна, 3, реєстраційний номер об`єкта 936697465232.
3. Ухвала є обов?язковою до виконання та набирає законної сили з 13.03.2023.
Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" (ідентифікаційний код 30126124; вул. Новозаводська, 5, м. Миколаїв, 54031) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Пляки Сергія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) 465 видане 15.03.2013).
Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСА ДІ АНДРЕА і ДЖОВАННІ" (ідентифікаційний код 42353212; вул. Набережна, буд. 3, с. Хорли, Каланчацький район, Херсонська область, 75813).
Дана ухвала дійсна для пред?явлення державному виконавцю на протязі 3-х років.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 13.03.2023.
Суддя Т.М.Давченко
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 13.03.2024 |
Оприлюднено | 18.03.2024 |
Номер документу | 117656548 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Давченко Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні