Ухвала

від 11.03.2024 по справі 915/228/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

11 березня 2024 року Справа № 915/228/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

розглянувши матеріали

за позовом: Управління каналів річки Інгулець (57301, Миколаївська обл., Баштанський р-н, м. Снігурівка, вул. Центральна, 196; ідентифікаційний код 42749093)

до відповідача: Фермерського господарства БОГУСЛАВ-ЗЕМЛЯ (75010, Херсонська обл., Херсонський р-н, с. Солдатське, вул. Молодіжна, 12; ідентифікаційний код 35520962)

про: стягнення 115835,00 грн

У С Т А Н О В И В:

Управління каналів річки Інгулець звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09/163 від 29.02.2024 (вх. № 2567/24 від 04.03.2024) про стягнення з Фермерського господарства БОГУСЛАВ-ЗЕМЛЯ заборгованості за договором про надання послуг № 23 від 18.05.2023 в сумі 115835,00 грн, а також судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/228/24 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Фермерського господарства БОГУСЛАВ-ЗЕМЛЯ на користь позивача Управління каналів річки Інгулець заборгованості за договором про надання послуг № 23 від 18.05.2023, укладеним між сторонами.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду за територіальною юрисдикцією (підсудністю) з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи відповідача Фермерського господарства БОГУСЛАВ-ЗЕМЛЯ є: 75010, Херсонська обл., Херсонський р-н, с. Солдатське, вул. Молодіжна, 12.

З урахуванням визначеного позивачем предмету та підстав позову, підсудність даної справи повинна визначатись з урахуванням ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України.

Приписами ст. 29 ГПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання послуг № 23 від 18.05.2023, даний договір передбачає умови та порядок надання послуг, пов`язаних із забором води (перекачування води водокористувачам у маловодні регіони) та вилучення води з водних об`єктів (канали державної міжгосподарської меліоративної мережі, системи закритого типу) із використанням водозабірних споруд виконавця для поливу сільгоспкультур на зрошувальних землях замовником протягом поливного сезону 2023 року, а також розрахунків за надані послуги.

Предметом позову у даному спорі є вимога саме про стягнення грошових коштів у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг № 23 від 18.05.2023. При цьому, умовами вказаного договору не врегульовано питання щодо місця виконання грошового зобов`язання. Спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання угоди, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про надання послуг за вказаною в договорі адресою. Зобов`язання з оплати за отримані послуги по договору не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці. Враховуючи викладене та те, що особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, відсутні відомості щодо узгодження сторонами місця виконання щодо здійснення оплати за отримані послуги, передбаченої договором про надання послуг № 23 від 18.05.2023, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування положення ч. 5 ст. 29 ГПК України та необхідність визначення підсудності за загальними правилами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що Управління каналів річки Інгулець, скориставшись своїм правом на пред`явлення позову, не дотрималось правил визначення підсудності, передбачених ГПК України.

За приписами Глави 2 Юрисдикція Розділу І ГПК України юрисдикція справ визначається за предметними і суб`єктними ознаками та за територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 30 ГПК України).

Враховуючи, що зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг не є такими, що можуть виконуватись лише в певному місці (ч. 5 ст. 29 ГПК України), а також враховуючи те, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача Фермерського господарства БОГУСЛАВ-ЗЕМЛЯ згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 75010, Херсонська обл., Херсонський р-н, с. Солдатське, вул. Молодіжна, 12, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів позовної заяви з додатками за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Херсонської області.

Разом з тим, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 18.03.2022 № 11/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.

З огляду на вказані обставини, позовна заява Управління каналів річки Інгулець про стягнення заборгованості підлягає передачі за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до ч. 9 ст. 176 ГПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Керуючись ст. 27, 29-31, 232-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Передати позовну заяву Управління каналів річки Інгулець № 09/163 від 29.02.2024 з додатками (вх. № 2567/24 від 04.03.2024) про стягнення з Фермерського господарства БОГУСЛАВ-ЗЕМЛЯ заборгованості за договором про надання послуг № 23 від 18.05.2023 в сумі 115835,00 грн за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області (65119, м.Одеса, просп. Шевченка, 29).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяВ.С. Адаховська