Рішення

від 13.03.2024 по справі 916/3678/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3678/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, проспект Перемоги, буд. 14) в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ренійського морського порту) (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна газопостачальна компанія" (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Надпільна, будинок 261, офіс 209)

про стягнення 131 035,68 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст позовних вимог.

24.08.2023 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ренійського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна газопостачальна компанія", в якій просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у сумі 68 845,30 грн, пеню у сумі 43 895,01 грн, 3% річних у сумі 2 897,16 грн, інфляційні втрати у сумі 15 398,21 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.08.2023 позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ренійського морського порту) залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів направлення відповідачу позовної заяви з доданими до неї документами на належну (юридичну) адресу листом з описом вкладення; обґрунтованих розрахунків заявлених до стягнення сум; вказання вірної ціни позову.

Ухвала від 29.08.2023 була надіслана позивачу до його електронного кабінету та доставлена 29.08.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

11.09.2023 (в межах 10-ти денного строку на усунення недоліків позовної заяви документ сформовано в електронному суді 08.09.2023) до суду від позивача надійшло клопотання про продовження позивачу процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.10.2023 клопотання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ренійського морського порту) задоволено та продовжено останньому строк для усунення недоліків позовної заяви до 25.10.2023.

16.10.2023, в межах продовженого судом строку на усунення недоліків, до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої останній, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув.

Ухвалою суду від 23.10.2023 відкрито провадження у справі №916/3678/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Також ухвалою суду про відкриття провадження у справі сторонам було запропоновано надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого ГПК України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана останнім про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (а.с.232).

Згідно з ч.5,7 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від відповідача справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), з огляду на подальше продовження строку дії воєнного стану в Україні, суд розглядає справу № 916/3169/23 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ренійського морського порту).

Позивачем було здійснено на користь відповідача передоплату за природний газ у сумі 68 845,30 грн, яку ТОВ "Центральна газопостачальна компанія", відповідно до п. 5.1. договору купівлі-продажу природного газу №105-В-АМПУ-16 від 30.11.2016 (в редакції додаткової угоди №19), мало повернути у строк до 20.03.2022 року.

Натомість відповідачем зобов`язання за договором щодо повернення надмірно сплачених коштів не виконано.

Розмір надмірно сплаченої позивачем суми попередньої оплати також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

30.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна газопостачальна компанія" (Постачальник) та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (Споживач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №105-В-АМПУ-16 (а.с.9-15), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю природний газ у власність, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей Газ на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2., 1.3. договору цей договір надає можливість Постачальнику постачати природний газ філіям Споживача. Найменування, адреси та коди ЕІС філій Споживача наведені в додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Після підписання договору між сторонами було укладено ряд додаткових угод, яким було погоджено зміну ціни газу, строк дії договору, обсяги природного газу та інше.

Відповідно до п. 2.5. договору (з урахуванням редакції додаткової угоди №13) обсяг Газу та строки його поставки визначаються та узгоджуються на кожен місяць шляхом подання Споживачем заявки Постачальнику щодо прогнозного споживання природного Газу (далі - Заявка). Заявка, подається Постачальнику у письмовій формі поштою або з використанням факсу та інших засобів електронного зв`язку до 12-00 години 20 числа місяця, що передує місяцю поставки Газу.

На підставі заявки Споживача, підтвердженої постачальником, у Постачальника виникають зобов`язання щодо поставки газу, а у Споживача виникають зобов`язання щодо оплати отриманого газу.

Відповідно до п. 2.6 договору (у редакції, викладеній у додатковій угоді №13) коригування обсягів Газу протягом місяця поставки визначається шляхом подання Споживачем Постачальнику добових номінацій (реномінацій): до 12-00 годин доби, що передує добі постачання природного газу (D-1) - подає планову заявку (номінація); до 17-00 годин доби, в якій здійснюється постачання природного газу (D) - подає коригування планового обсягу (реномінація). Відкориговані протягом місяця поставки газу не повинні перевищувати договірні обсяги газу у відповідному місяці, зазначені у відповідних додатках до цього договору.

Відповідно до першого абзацу п. 5.1 Договору оплата за поставлений Споживачу Газ здійснюється на умовах попередньої оплати, до 1 числа відповідного розрахункового періоду сплачується обсяг замовленого Газу, відповідно Заявки, за умови отримання Рахунку від Постачальника, який надається у термін, достатній для проведення банківських розрахунків з можливістю надходження грошових коштів на рахунок Постачальника до 1 числа відповідного розрахункового періоду. Рахунок на оплату надається Споживачу Постачальником електронними засобами передачі інформації (електронною поштою або з використанням факсу) та у письмовій формі поштою. До оплати Споживач приймає той примірник Рахунку на оплату, який він отримає першим.

Відповідно до п.3.4 договору (у редакції додаткової угоди №13) приймання-передача Газу, поставленого Постачальником Споживачу у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі товару.

Акти приймання-передачі товару, визначені у пункті 3.4. цього договору, складаються Споживачем за формою, наданою Постачальником, до 8 числа місяця, наступного за звітним (п.3.5. договору в редакції додаткової угоди №13).

Згідно абзацу 3 п.5.1. договору (в редакції додаткових угод №13 від 15.01.2020 та №19 від 21.12.2020) у разі здійснення коригування обсягів газу в бік зменшення Постачальник перераховує на поточний рахунок Споживача надмірно сплачену суму попередньої оплати за газ до 20 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Пунктом 7.4.5. договору (в редакції додаткової угоди №13) сторони погодили, що за прострочення термінів повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за газ, Постачальник сплачує Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день прострочення платежу, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення.

Як свідчать матеріали справи, з метою проведення попередньої оплати за грудень 2020 року позивачу виставлено рахунок №СФ-0016016 від 25.11.2020 на суму 220 874,85 грн (а.с.139), який відповідно до платіжного доручення від 24.11.2020 (а.с.140) оплачено в повному обсязі. Згідно акту приймання-передачі природного газу позивачем в грудні 2020 року спожито 36 700 куб.м. газу на суму 216 162,85 грн. Таким чином сума переплати за грудень 2020 року становить 4 712 грн.

За заявлений у січні 2021 року обсяг газу позивачу було виставлено рахунок №СФ-0016222 від 21.12.2020 (а.с.144) на суму 272 610 грн, який позивачем згідно платіжного доручення від 22.12.2020 (а.с.145) оплачено в повному обсязі. Згідно акту приймання-передачі природного газу позивачем в січні 2021 року спожито 39 012 куб.м. газу на суму 272 693,88 грн. Таким чином недоплачена сума за січень 2021 року становить 83,88 грн.

За заявлений на березень 2021 року обсяг газу позивачу було виставлено рахунок №СФ-0016693 від 22.02.2021 на суму 231 679,87 грн (а.с.149). Позивачем згідно платіжного доручення від 24.02.2021 (а.с.150) вказаний рахунок було сплачено у сумі 227 051,75 грн з урахуванням суми переплати за грудень 2020 року за вирахуванням суми недоплати у розмірі 83,88 грн. Тобто фактично позивачем рахунок за березень 2021 року оплачено в повному обсязі у сумі 231 679,87 грн в тому числі за рахунок переплати за грудень 2020 року. Згідно акту приймання-передачі природного газу позивачем в березні 2021 року спожито 31 984 куб.м. газу на суму 231 564,04 грн. Таким чином сума переплати за березень 2021 року становить 115,83 грн.

За заявлений у грудні 2021 року обсяг газу позивачу було виставлено рахунок №7842 від 19.11.2021 (а.с.154) на суму 1 248 750 грн, який позивачем згідно платіжного доручення від 23.11.2021 (а.с.155) оплачено в повному обсязі. Згідно акту приймання-передачі природного газу позивачем в грудні 2021 року спожито 36 868 куб.м. газу на суму 1 244 295 грн. Таким чином сума переплати за грудень 2021 року становить 4 455 грн.

Таким чином на кінець 2021 року згідно наявних в матеріалах справи доказів у відповідача була наявна переплата за природний газ у сумі 4 570,83 грн (за березень 2021 року у сумі 115,83 грн та за грудень 2021 року у сумі 4 455 грн).

Згідно платіжного доручення №7570 від 17.01.2022 відповідачем частково було повернуто відповідач переплачену суму у розмірі 4 355,85 грн. Залишок суми переплати, що не повернута відповідачем становить 214,98 грн.

За заявлений у лютому 2022 року обсяг газу позивачу було виставлено рахунок №172 від 26.01.2022 (а.с.53) на суму 1 217 579,15 грн, який позивачем згідно платіжного доручення №119 від 27.01.2022 (а.с. 54) оплачено в повному обсязі. Згідно акту приймання-передачі природного газу позивачем в лютому 2022 року спожито 33 499 куб.м. газу на суму 1 148 948,83 грн. Таким чином сума переплати за лютий 2022 року становить 68 630,32 грн.

Таким чином загальний розмір надмірно сплаченої позивачем суми попередньої оплати за вказаний період по лютий 2022 року становить 68 845,30 грн (сума переплати за лютий 2022 року - 68 630,32 грн та сума переплати на кінець 2021 року 214,98 грн).

На підтвердження наявності заборгованості у заявленому до стягнення розмірі позивачем надано суду також акт звіряння, підписаний та скріплений печатками сторін (а.с.59), згідно якого заборгованість відповідача на користь позивача за період з 01.01.2022 по 04.05.2022 становить 68 845,30 грн.

Доказів оплати заявленої до стягнення суми матеріали справи не містять.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1-3 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст.525,526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, позивачем за період 2021 рік - лютий 2022 року було сплачено передоплату за природний газ у більшому розмірі ніж спожито, з огляду на що, враховуючи положення п.5.1. договору, у відповідача виник обов`язок з повернення суми попередньо оплати до 20 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Натомість відповідачем прийняті на себе за договором зобов`язання щодо повернення надмірно сплачених коштів в повному обсязі виконано не було.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт оплати позивачем природного газу в більшому обсязі ніж спожито, при цьому відповідачем доказів повернення суми передоплати у повному обсязі суду не надано та не спростовано обставину наявності у нього такого обов`язку, суд вважає позовні вимоги ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ренійського морського порту) в частині стягнення з відповідача суми переплати у розмірі 68 845,30 грн цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені погоджена сторонами у п. 7.4.5. договору.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом обставини несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд зазначає про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

При перевірці наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань судом встановлено їх часткову помилковість з огляду на неврахування положень ч.5 ст.254 ЦК України. Крім того при розрахунку пені позивачем також не враховано положення ч.6 ст.232 ГК України, а також закінчення строку дії карантину, на період якого положеннями ГК України відповідні строки було продовжено.

Так відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 7.4.5. договору (в редакції додаткової угоди №13) сторони погодили, що за прострочення термінів повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за газ, Постачальник сплачує Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день прострочення платежу, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення.

Дослідивши умови договору, суд зазначає, що договір не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання" тощо.

Відтак, умову, передбачену у п.7.4.5 укладеного сторонами у цій справі договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах ОП КГС ВС від 20.08.2021 №910/13575/20, КГС ВС від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Натомість суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З урахуванням означеного суд зазначає про правомірність нарахування пені на суму заборгованості до 30.06.2023.

З урахуванням наведеного, за допомогою системи "Ліга-закон" судом зроблено власний розрахунок пені, враховуючи дату закінчення карантину. При цьому розрахунок виконано на суми 214,98 грн та 68 630,32 грн, оскільки заборгованість виникла фактично в різні періоди.

Розрахунок пені.

[Період прострочення №1]: 21.03.2022 - 30.06.2023.

[Сума заборгованості] = 214.98 грн.

[Пеня] = (214.98 * 2 *10.0 * 74)/(365* 100) + (214.98 * 2 *25.0 * 212)/(365* 100) + (214.98 * 2 *25.0 * 181)/(365* 100) = 124.45 грн.

[Період прострочення №2]: 22.03.2022 - 30.06.2023.

[Сума заборгованості] = 68630.32 грн.

[Пеня] = (68630.32 * 2 *10.0 * 73)/(365* 100) + (68630.32 * 2 *25.0 * 212)/(365* 100) + (68630.32 * 2 *25.0 * 181)/(365* 100) = 39692.77 грн.

Таким чином сума пені становить 39 817,22 грн, з огляду на що вимоги позивача в цій частині є частково обґрунтованими.

Розрахунок 3% річних

[Період прострочення №1]: 21.03.2022 - 14.08.2023.

[Сума заборгованості] = 214.98 грн.

[Кількість днів прострочення] = 511.

[Сума санкції] = 214.98*3/100/365*286 + 214.98*3/100/365*225 = 9.03 грн.

[Період прострочення №2]: 22.03.2022 - 14.08.2023.

[Сума заборгованості] = 68630.32 грн.

[Кількість днів прострочення] = 510.

[Сума санкції] = 68630.32*3/100/365*285 + 68630.32*3/100/365*225 = 2876.83 грн.

Таким чином, сума 3% річних становить 2885.86 грн, з огляду на що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Висновки щодо невірного визначення періодів нарахування інфляційних втрат не впливають на розрахунок інфляційних втрат, перевіривши який суд вказує про його вірність, з огляду на що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 15 398,21 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим суд також зауважує, що відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до ст.86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст.551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд також враховує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст.219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

Суд також враховує, що сума усіх нарахованих позивачем до стягнення штрафних санкцій разом з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням доводів суду щодо обґрунтованості розміру таких сум, становить майже 90% суми основного боргу.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 20 000.

При цьому суд також бере до уваги, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно без урахування зменшення судом розміру пені.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна газопостачальна компанія" (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Надпільна, будинок 261, офіс 209, код ЄДРПОУ 38553084) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ренійського морського порту) (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188, код ЄДРПОУ 38728465) основний борг у сумі 68 845 /шістдесят вісім тисяч вісімсот сорок п`ять/ грн 30 коп., пеню у сумі 20 000 /двадцять тисяч/ грн, 3% річних у сумі 2 885 /дві тисячі вісімсот вісімдесят п`ять/ грн 86 коп., інфляційні втрати у сумі 15 398 /п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто вісім/ грн 21 коп., судовий збір у сумі 2 600 /дві тисячі шістсот/ грн 24 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Cуддя Ю.М. Щавинська