Рішення

від 04.03.2024 по справі 922/2542/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2024м. ХарківСправа № 922/2542/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична Компанія "Здоров`я", м. Харків до I.C.S. "FARMINA" S.R.L., республіка Молдова, м. Кишинів про стягнення 20890,88 дол. США (еквівалент 763950,23 грн.) за участю представників:

позивача - Гуляєв А.В.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична Компанія "Здоров`я" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до I.C.S. "FARMINA" S.R.L. (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за контрактом № 8977/17 від 30.12.2016 у розмірі 20890,88 дол. США, еквівалент 763950,23 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму судового збору у розмірі 11459,25 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач 24.11.2023 за вх.№ 32268 надав відзив на позовну заяву, згідно якого не визнав позовні вимоги позивача, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та судові витрати покласти на позивача. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на відсутність підписаної сторонами контракту специфікації; ненадання позивачем жодного документу, який підтверджує початок та завершення поставки, у зв`язку з чим неможливо визначити момент початку перебігу строку щодо розрахунків, визначеного в пункті 6.5. контракту. Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що позивач не надав суду письмові докази узгодження сторонами істотних умов контракту, а саме: номенклатуру, кількість, ціну фармацевтичної продукції, а також валюту платежів, строки та умови здійснення поставки, а також докази виникнення у покупця обов`язку оплати за товар відповідно до умов контракту. Також, відповідач вказує, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували виконання ним умов контракту щодо обов`язкового претензійного порядку, та на довів своїх тверджень щодо письмових звернень до відповідача.

Позивач 29.11.2023 за вх.№ 32715 надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказує, що заперечення відповідача є безпідставними, а вимоги, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична Компанія "Здоров`я" у позовній заяві є правомірними та підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 04.03.2024 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в призначене на 04.03.2024 судове засідання не з`явився.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична Компанія "Здоров`я" (постачальник) та I.C.S. "FARMINA" S.R.L. (покупець) було укладено контракт № 8977/17 (надалі - контракт).

Пунктом 1.1. контракту було передбачено, що постачальник приймає на себе зобов`язання поставити, а покупець прийняти та оплатити фармацевтичну продукцію (товар) у номенклатурі, кількості та по цінам у відповідності до специфікацій, які є невід`ємними частинами даного контракту.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. контракту, постачальник здійснює поставку товару партіями; номенклатура та кількість товару кожній партії формується на підставі замовлення покупця та зазначається у інвойсі на конкретну партію товару.

Згідно пункту 2.3. контракту, постачальник не пізніше 24 годин з моменту відправки товару зобов`язаний повідомити про це покупця по електронній пошті.

У відповідності до п. 5.1. контракту, поставка товару здійснюється на умовах FCA - м. Харків, чи СРТ - м. Кишинів.

Поставка кожної партії товару узгоджується сторонами контракту за специфікаціями (де зазначається: найменування, кількість, ціна, сума, окремо по кожному найменуванню товару). Усі специфікації узгоджуються сторонами не пізніше 10 робочих днів до початку поставки (п. 5.3. контракту).

Згідно п. 5.2. контракту, право власності на товар переходить до покупця з моменту здачі постачальником товару для перевезення транспортній організації.

У пункті 6.1. контракту було визначено, що сума контракту складається із сум специфікації до цього контракту. При складанні специфікацій, які є невід`ємними частинами даного контракту, загальна сума контракту збільшується на суму кожної наступної.

Згідно п. 6.3. контракту, валютою платежу за контрактом є Долар США або Євро, у відповідності до підписаних сторонами специфікацій.

У відповідності до п. 6.5. контракту, розрахунок за товар здійснюється протягом 55 календарних днів з дати поставки.

Відповідно п. 9.1. контракту, усі спори і розбіжності за контрактом вирішуються шляхом переговорів та з дотриманням претензійного порядку.

У пункті 9.2. контракту сторони передбачили, що якщо будь-яка сторона не згодна з рішенням по суті спору, прийнятим другою стороною в досудовому порядку, спір підлягає передачі в Господарській суд Харківської області у м. Харкові. Відносини сторін за даним контрактом регулюються матеріальним та процесуальним правом України.

28.12.2020 між сторонами була укладена додаткова угода до контракту, у відповідності до якої сторонами були внесені зміни у розділ 10 контракту та п. 10.1. контракту викладено в наступній редакції: "Строк дії контракту встановлюється з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2023".

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами за контрактом була складена специфікація № 36 від 02.12.2021 на суму 67412,80 дол. США та специфікація № 37 від 13.01.2022 на суму 6726,68 дол. США, всього - 74139,48 дол. США.

У специфікаціях № 36 від 02.12.2021 та № 37 від 13.01.2022 за контрактом містяться умови поставки товару - СРТ Кишинів, ціни та умови оплати - відстрочення оплати 55 календарних днів.

Аналогічні умови зазначені в інвойсах № 212459 від 10.12.2021 та № 220048 від 13.01.2022 до контракту.

На виконання вищезазначених умов контракту позивачем згідно видаткових накладних № 212459 від 17.12.2021 на суму 67412,80 дол. США та № 220048 від 21.01.2022 на суму 6726,68 дол. США було здійснено поставку товару, обумовленого контрактом, на загальну суму 74139,48 дол. США.

Відповідачем частково було сплачено 53248,60 дол. США за контрактом згідно інвойс № 212459 від 10.12.2021, про що свідчить банківська виписка № F9s2203157 від 15.03.2022.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу 20890,88 дол. США за контрактом.

Згідно позову позивач вказує, що відповідач, всупереч приписам чинного законодавства України та положень контракту, порушив його умови та не здійснив в повному обсязі оплату поставленого товару. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, а саме несплати товару в повному обсязі, позивач звертався до нього з проханням виконати свою частину зобов`язань за контрактом, як у телефонному режимі, так і шляхом листування засобами електронної пошти. Проте, звернення позивача були залишені відповідачем без уваги та відповіді, в той час як зобов`язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі за контрактом, як і раніше, не було виконане.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі є іноземна юридична особа - I.C.S. "FARMINA" S.R.L., місцезнаходженням якої є м. Кишинів, республіка Молдова.

Відповідно до ст. 366 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право", приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

За змістом ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.

Спір у даній справі не відноситься до випадків виключної підсудності, наведених в статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право".

У пункті 9.2. контракту сторони передбачили, що спір підлягає передачі в Господарській суд Харківської області у м. Харкові. Відносини сторін за даним контрактом регулюються матеріальним та процесуальним правом України.

Ураховуючи досягнення сторонами домовленості щодо розгляду спору в Господарському суді Харківської області, суд вважає, що спір правомірно передано на розгляд до Господарського суду Харківської області та підлягає вирішенню із застосуванням норм матеріального і процесуального права України.

Так, статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем поставленого товару за контрактом згідно специфікацій № 36 від 02.12.2021 та № 37 від 13.01.2022, видаткових накладних № 212459 від 17.12.2021 та № 220048 від 21.01.2022, інвойсів № 212459 від 10.12.2021 та № 220048 від 13.01.2022 на загальну суму 74139,48 дол. США.

Таким чином, ураховуючи сплату відповідачем 53248,60 дол. США за контрактом, господарський суд приходить до висновку, що наявність заборгованості відповідача за контрактом № 8977/17 від 30.12.2016 у розмірі 20890,88 дол. США, еквівалент 763950,23 грн., підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилань відповідача на відсутність підписаної сторонами контракту специфікації; ненадання позивачем жодного документу, який підтверджує початок та завершення поставки, у зв`язку з чим неможливо визначити момент початку перебігу строку щодо розрахунків, визначеного в пункті 6.5. Контракту; не надання позивачем суду письмових доказів узгодження сторонами істотних умов контракту, а саме: номенклатури, кількості, ціни фармацевтичної продукції, а також валюти платежів, строків та умов здійснення поставки, а також доказів виникнення у покупця обов`язку оплати за товар відповідно до умов контракту, суд зазначає, що дані посилання відхиляються судом, оскільки сторонами були узгоджені істотні умови поставки товару за контрактом згідно специфікацій № 36 від 02.12.2021 та № 37 від 13.01.2022, та тим, що товар за контрактом на суму 74139,48 дол. США було отримано відповідачем, про що свідчать видаткові накладні № 212459 від 17.12.2021 та № 220048 від 21.01.2022, митні декларації UA807170/2022/002805 та UA807170/2021/084193, CMR № 459176 та CMR № 459171/1.

З приводу посилань відповідача на те, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували виконання ним умов контракту щодо обов`язкового претензійного порядку, та не довів своїх тверджень щодо письмових звернень до відповідача, суд зазначає, що дані посилання відповідача відхиляються судом, оскільки Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 році в процесі тлумачення частини 2 статті 124 Конституції України дійшов висновків про те, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за контрактом № 8977/17 від 30.12.2016 у розмірі 20890,88 дол. США, еквівалент 763950,23 грн., обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 366 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з I.C.S. "FARMINA" S.R.L. (MD-2044, республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Чокана, 8/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична Компанія "Здоров`я" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22, код ЄДРПОУ 31437750) заборгованість за контрактом № 8977/17 від 30.12.2016 у розмірі 20890,88 дол. США, еквівалент 763950,23 грн., та 11459,25 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична Компанія "Здоров`я" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22, код ЄДРПОУ 31437750).

Відповідач: I.C.S. "FARMINA" S.R.L. (MD-2044, республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Чокана, 8/1).

Повне рішення складено "14" березня 2024 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/2542/22