Ухвала

від 11.03.2024 по справі 910/13246/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13246/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-Агротрейд" ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Астарта-Київ"

про визнання незаконним рішення засновника, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

1. Господарський суд міста Києва рішенням від 14.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, у задоволенні позову відмовив повністю.

2. 19.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, поданою і підписаною через систему "Електронний суд" представником ОСОБА_1 адвокатом Гонтаром В.М., на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

4. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

5. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

6. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

7. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

8. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

9. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

10. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

11. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

12. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

13. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

14. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

15. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

16. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

17. Скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій є п.1 ч.2 ст.287 ГПК, тобто, неправильне застосування норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №227/2015/18, де викладена правова позиція Верховного Суду щодо колізії норм права.

18. Скаржник наводить висновок, викладений у вказаній постанові Верховного Суду: "В цьому випадку має місце колізія норм права, що полягає у суперечності між нормами Закону "Про селянське (фермерське) господарство", у редакції від 20 грудня 1991 року, який застосовано Добропільською районною радою народних депутатів Добропільського району Донецької області при прийнятті свого рішення, та положеннями Земельного кодексу України, в редакції від 13 березня 1992 року. Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Міністерство юстиції України надало аналогічне роз`яснення щодо застосування норм права у випадку колізії в листі від 26 грудня 2008 року №758-0-2-08-19. Так, Закон "Про селянське (фермерське) господарство" є нормативно-правовим актом спеціальної дії, оскільки детально регулює відносини, які виникають між суб`єктами права з приводу земель селянського (фермерського) господарства, натомість, Земельний кодекс України передбачає загальні правила надання земельної ділянки в користування фізичним та юридичним особам, зокрема і земель селянського (фермерського) господарства. Колегія суддів вважає, що судами було враховано вказані рекомендації, щодо переваги застосування нормативного акта до конкретного випадку, тому суди дійшли правильних висновків щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм спеціального нормативно-правового акту Закону "Про селянське (фермерське) господарство".

19. Скаржник зазначає, що Верховний Суд, переглядаючи наведену справу, дійшов висновку, що спеціальний закон має перевагу перед нормативно-правовим актом вищої сили (кодекс), а тому і саме він має бути застосованим при розгляді подібних справ. Вказану справу скаржник вважає подібною справі за його касаційною скаргою, оскільки в ній також суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права загальної дії - ч.4 ст.105 Цивільного кодексу України, яка має загальний характер, надавши їм перевагу перед нормами спеціальної дії - ч.1 ст.1, ст.39 Закону "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю".

20. Таким чином, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник зазначає норми права, які суди неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях (ч.4 ст.105 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.1, ст.39 Закону "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю"), однак не наводить висновки щодо застосування саме цих норм права у постанові Верховного Суду.

21. Інакших підстав касаційного оскарження, передбачених ч.2 ст.287 ГПК, скаржник не зазначає та обґрунтувань щодо таких не наводить.

22. Також, ч.1 ст.288 ГПК визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

23. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 19.09.2023, її повний текст складено та підписано 26.09.2023, а отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 16.10.2023.

24. Частинами 2, 3 ст.288 ГПК передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.4 ст.293 цього Кодексу.

25. 19.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, поданою і підписаною через систему "Електронний суд" представником ОСОБА_1 адвокатом Гонтар В.М., на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023.

26. Верховний Суд ухвалою від 09.11.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху на підставі ч.2 ст.292 ГПК як таку, що оформлена з порушенням вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК, надав ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали та роз`яснив, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

27. 30.11.2023 до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 адвоката Гонтар В.М. надійшла подана цього ж дня через систему "Електронний суд" заява про усунення недоліків касаційною скарги, в якій він зазначив, що ухвалу Верховного Суду від 09.11.2023 отримав 21.11.2023.

28. Верховний Суд ухвалою від 22.12.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 повернув без розгляду на підставі ст.174 та ч.5 ст.292 ГПК, оскільки ухвала Верховного Суду від 09.11.2023 була доставлена в кабінет електронного суду адвоката Гонтара В.М. 10.11.2023 о 17:38 год., отже останнім днем строку на усунення недоліків касаційної скарги було 23.11.2023, однак із заявою про усунення недоліків скаржник звернувся 30.11.2023 без обґрунтування поважності причин пропуску строку.

29. Отже, пропуск строку на подання заяви про усунення недоліків касаційної скарги є підставою для повернення касаційної скарги в силу положень п.6 ч.2 ст.42, ч.1 ст.118, ч.4 ст.174, частин 2, 5 ст.292 ГПК.

30. Згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду КП "Діловодство спеціалізованого суду", документ в електронному вигляді - ухвалу Верховного Суду від 22.12.2023 про повернення касаційної скарги доставлено представнику скаржника адвокату Гонтару В.М. 16.01.2024 о 21:26, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду.

31. Скаржник повторно звернувся з касаційною скаргою 19.02.2024, тобто більш ніж через один місяць з дати отримання ухвали про повернення первинно поданої касаційної скарги з клопотанням про поновлення процесуального строку на її подання.

32. Скаржник зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови було складено 26.09.2023, а в системі Електронний суд представник скаржника адвокат Гонтар В.М. повний текст отримав 03.10.2023, тому касаційна скарга подається в межах строків, встановлених ч.2 ст.288 ГПК; вказує, що касаційна скарга подається після повернення Верховним Судом касаційної скарги в межах розумних строків після отримання документів про повернення, тому просить поновити строк на касаційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин.

33. Однак наведені скаржником підстави пропуску строку на подання касаційної скарги не є об`єктивними, оскільки безпосередньо залежали від суб`єктивної волі та процесуальної поведінки скаржника (його представника).

34. При цьому Верховний Суд, постановляючи ухвалу від 22.12.2023 про повернення первісно поданої касаційної скарги виходив не з формальних підстав, а з імперативних приписів процесуального закону.

35. Господарський процесуальний закон встановлює строк на касаційне оскарження і пов`язує дату початку перебігу цього строку з днем проголошення судового рішення, складення його повного тексту та днем вручення цього рішення стороні (частини 1, 2 ст.288 ГПК), а не з датою отримання копії ухвали про повернення первісно поданої касаційної скарги і повторним зверненням до суду.

36. Разом з тим Верховний Суд звертає увагу, що у клопотанні скаржник не обґрунтовує причини зволікання з повторною подачею касаційної скарги до суду (через більш ніж один місяць з моменту отримання ухали про повернення первісної скарги), натомість стверджуючи, що строк повторного звернення є розумним.

37. Згідно з ч.1 ст.119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

38. Положеннями статей 13, 74 ГПК передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

39. Законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

40. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

41. Отже, зважаючи на те, що причини пропуску строку на касаційне оскарження, викладені у клопотанні, не є об`єктивними, враховуючи обставини в їх сукупності, Верховний Суд визнає неповажними підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження.

42. Відповідно до ч.3 ст.292 ГПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

43. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

44. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №910/13246/21 залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику, або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі положень п.4 ч.1 ст.293 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова