Ухвала

від 13.03.2024 по справі 918/146/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/146/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

позивача - Валевач М.М. (прокурор)

відповідача - 1 - не з`явився

відповідача - 2 - Пахар О.А. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомбуд"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 (у складі колегії суддів: Василишин А.Р. (головуючий), Маціщук А.В., Петухов М.Г.)

та рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2023 (суддя Пашкевич І.О.)

за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави

до: 1. Вараської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомбуд"

про скасування державної реєстрації, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомбуд" (далі - Відповідач-2, ТОВ "Інкомбуд", Скаржник) на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2023 та призначено її до розгляду у судовому засіданні 13.03.2024.

Предметом позову у даній справі є:

- скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва;

- визнання незаконним та скасування рішення Сопачівської сільської ради Володимирецького району від 02.10.2019 № 931 "Про продаж земельної ділянки у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Інкомбуд";

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2019, укладеного між Сопачівською сільською радою Володимирецького району та ТОВ "Інкомбуд";

- зобов`язання Відповідача-2 повернути у комунальну власність територіальної громади міста Вараш в особі Вараської міської ради земельну ділянку.

При цьому позов подано прокурором як самостійним позивачем, а орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, визначено відповідачем.

Прокурор обґрунтував такий спосіб представництва тим, що Вараська міська рада є представницьким органом територіальної громади, права якої порушено оспорюваними у даній справі рішенням та договором. Водночас вказаний орган місцевого самоврядування неможливо наділяти правами позивача у справі про визнання незаконним та скасування рішення, прийнятого цією ж радою, а також про визнання недійсним договору купівлі - продажу, укладеного за її участі.

Суди попередніх інстанцій, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема постанови від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18, дійшли висновку, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який міг би здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування (який визначений співвідповідачем) оспорюваного рішення та укладення оспорюваного договору, суди попередніх інстанцій виснували про наявність у Прокурора підстав звертатися до суду як самостійному позивачу в інтересах держави у особі територіальної громади, яка є власником земельної ділянки в силу статті 80 Земельного кодексу України.

Проте Відповідач - 2 не погодився з судовими рішеннями, зокрема і в цій частині, та скористався правом на його касаційне оскарження. У якості підстав для такого оскарження ТОВ "Інкомбуд" з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 922/3219/20 зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Крім того, Скаржник посилається на недотримання Прокурором при виконанні представницької функції у даній справі вимог частин третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Водночас Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду ухвалою від 07.09.2023 у справі № 925/1133/18 за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Черкаської міської ради, Приватного підприємства "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними змін до договору оренди землі передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підставою для передачі вищевказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду стала необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо комплексного застосування норм матеріального та процесуального права (частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частин четвертої, п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України) з метою забезпечення вимог верховенства права, невід`ємною складовою якого є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування, враховуючи, що юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.

При цьому судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у вказаній ухвалі визначила коло питань, які, на її думку, становлять виключну правову проблему у контексті позовів прокурора, в тому числі:

- якщо прокурор звертається з позовом до державного органу або органу місцевого самоврядування, визначаючи його відповідачем, то це не вказує на те, що орган, який компетентний захищати інтереси держави, зникає. По-перше, такий орган продовжує існувати і повинен був отримати від прокурора попереднє звернення з інформацією про стверджуване порушення. По-друге, може бути інший компетентний орган, який також міг звернутися до суду для захисту інтересів держави;

- попереднє звернення прокурора до компетентного органу, навіть якщо такий орган є порушником, не нівелює обов`язку звернення до нього, тим більше, що такий орган у більшості випадків може виправити ситуацію або самостійно, або шляхом звернення до суду від свого імені;

- проблемним є питання, коли прокурор звертається до суду і визначає компетентний орган як відповідача, який вчинив порушення, наприклад, прийняв оспорюване рішення; водночас може існувати інший державний орган, який міг би звертатися до суду з метою захисту інтересів держави. Наприклад, прокурор може звернутися в інтересах Держгеокадастру України про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про зміну цільового призначення земельної ділянки;

- водночас проблемним є питання, коли прокурор вказує, що порушення вчинено одним з компетентних органів, тому він і є відповідачем, не вказавши позивачем жодного з інших компетентних органів;

- визначаючи компетентний орган не позивачем, а відповідачем, згодом як прокурор, так і суди зіштовхуються з проблемою неможливості задоволення позову на користь відповідача. Наприклад, прокурор, звертаючись до органу місцевого самоврядування щодо визнання недійсним його рішення, договору оренди і повернення земельної ділянки, не може сформулювати, кому повернути земельну ділянку. Якщо повернення або витребування відбувається на користь відповідача, то це є порушенням господарського процесу. Якщо на користь територіальної громади або держави, то очевидним є те, що від імені місцевої територіальної громади або держави повинен діяти якийсь орган з метою здійснення стягнення та виконання рішення суду. Дещо абсурдним є задоволення позову прокурора про стягнення з органу місцевого самоврядування на користь територіальної громади, яку власне й уособлює цей орган місцевого самоврядування, або стягнення з Держгеокадастру як відповідача на користь держави без визначення компетентного органу як стягувача.

Ухвалою від 09.11.2023 Велика Палата Верховного Суду прийняла справу № 925/1133/18 до розгляду, при цьому погодившись з судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, що питання про наявність/відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у разі, коли один орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, визначено прокурором як одного з відповідачів, а інший компетентний (контролюючий) орган прокурор не зазначив як позивача, має характер виключної правової проблеми, яка з урахуванням існування наведеного вище кількісного критерію та зважаючи на істотні розбіжності у судовій практиці судів різних інстанцій, є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній ухвалі також врахувала, що господарські суди різних інстанцій, у тому числі й Велика Палата Верховного Суду, сформували у подібних правовідносинах досить суперечливу, а подекуди й взаємовиключну практику щодо наявності/відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у разі, коли орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, прокурор визначив одним з відповідачів, чим власне і обґрунтував відсутність такого органу у межах розгляду справи.

При цьому Велика Палата Верховного Суду ухвалила, що справа містить виключну правову проблему, тому очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо комплексного застосування норм матеріального та процесуального права (частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частин четвертої, п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України) з метою забезпечення вимог верховенства права, невід`ємною складовою якого є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування, враховуючи, що юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.

За вказаних обставин та зважаючи на те, що у даній справі питання представництва Прокурором інтересів держави без визначення органу державної влади/суб`єкта владних повноважень/позивача у справі є вирішальним для наявності підстав для представництва в цілому, то правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1133/18 щодо застосування наведених правових норм матиме значення для надання правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Враховуючи викладене, заслухавши думку учасників справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомбуд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2023 у справі № 918/146/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 918/146/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду постанови у подібних правовідносинах у справі № 925/1133/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко