Ухвала

від 29.02.2024 по справі 761/276/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власників майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Лекріз» та ТОВ «Зентос» на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.01.2024 задоволеноклопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні, які були тимчасово вилучені за результатами проведення обшуку нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

рідини у полімерних ємностях з маркуванням «Нікотин … «, в асортименті, різних виробників, у кількості 8520 штук, на яких відсутні марки акцизного податку,

рідини у полімерних ємностях з маркуванням «гліцерин … «, в асортименті, різних виробників, у кількості 8006 штук, на яких відсутні марки акцизного податку,

рідини у полімерних ємностях з маркуванням «Ароматизатори … «, в асортименті, різних виробників, у кількості 9731 штук, на яких відсутні марки акцизного податку,

---

Справа 761/276/24 Слідчий суддя - ОСОБА_7

Апеляційне провадження № 11-сс/824/1936/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

речовини у полімерних ємностях з маркуванням «Снюс … «, в асортименті, різних виробників, у кількості 236 штук, на яких відсутні марки акцизного податку,

набори рідин у полімерних ємностях з маркуванням «Нікотин … « «Гліцерин… «, «Ароматизатори … «в асортименті, різних виробників, у кількості 699 штук, на яких відсутні марки акцизного податку,

предмети, схожі на одноразові електронні сигарети, в асортименті, різних виробників, у кількості 874 штук, на яких наявні паперові смужки, схожі на марки акцизного податку, які викликають сумніви щодо їх справжності.

Під час обшуку було відібрано зразки кожного виду товарів для експертизи у загальній кількості 84 штук.

Договір оренди № 155-0Р до частини нежитлового приміщення від 01.01.2024, із додатками, на 12 арк,

Договір оренди № 146-0Р до частини нежитлового приміщення від 01.01.2024, із додатками, на 10 арк,

Договір оренди № 146-0Р до частини нежитлового приміщення від 17.07.2023, із додатками, на 13 арк,

Договір оренди № 146-0Р до частини нежитлового приміщення від 17.07.2023, із додатками, на 13 арк,

Акт приймання - передачі приміщення за договором № 146 -ОР оренди нежитлового приміщення від 17.07.2023, на 5 арк,

Акт приймання - передачі нежитлового приміщення від 02.10.2023, на 1 арк,

Лист орендарю від 01.12.2023 б/н, на 1 арк,

Договір №05/23 від 05.07.2023 про надання послуг відповідального зберігання та до нього акт приймання - передачі товару до договору №05/23, на 4 арк,

Договір №06/23 від 06.07.2023 про надання послуг відповідального зберігання та до нього акт приймання - передачі товару до договору №05/23, на 4 арк,

Замовлення покупця №1305 від 15.12.2023,

Рахунок фактура № СФ-0000416 від 21.08.2023, на 1 арк,

Акт № ОУ-0000412 здачі-прийняття робіт, на 1 арк,

Акт № ОУ-0000590 здачі-прийняття робіт, на 1 арк,

Акт № ОУ-0000627 здачі-прийняття робіт, на 1 арк,

Акт від 30.11.2023 на 1 арк,

Рахунок фактура № СФ-0000564 від 31.10.2023, на 1 арк,

Рахунок фактура № СФ-0000503 від 28.09.2023, на 1 арк,

Інвентаризація товарно - матеріальних цінностей організація UVAPE, на 189 арк,

Видаткові накладні покупець UVAPE на 19 арк,

Видаткова накладна №799 від 05.12.2023 покупець ФОП ОСОБА_8 на 1 арк,

Рахунок №85 від 28.11.2023 покупець ФОП ОСОБА_8 на 1 арк,

Замовлення постачальнику №723 від 09.11.2023, на 1 арк,

Замовлення постачальнику №685 від 12.10.2023, на 1 арк,

Замовлення постачальнику №692 від 18.10.2023, на 1 арк,

Замовлення покупця замовник UVAPE, на 6 арк,

Сертифікати якості готової продукції від 14.07.2023 ТОВ «Бландідас», (копія), на 1 арк.,

Сертифікати якості від 14.12.2020 ТОВ «Бландідас» (копія), на 1 арк.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Лекріз» та ТОВ «Зентос», подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник власників майна зазначав, що слідчим суддею порушено вимоги п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки власник арештованого майна не був підозрюваним/обвинуваченим у кримінальному провадженні №42022090000000017 від 22.04.2022, в матеріалах клопотанняпро арешт майна немає жодних відомостей про повідомлення про підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Оскаржувана ухвала не містить об`єктивно з`ясованих в судовому засіданні обставин з підтвердженням належними та допустимими доказами, які б свідчили про те, що вилучене та арештоване майно є доказом в кримінальному провадженні та пов`язане із злочинною діяльністю або придбане внаслідок здійснення злочину, а також слідчим суддею не надано оцінки тій обставині, що власник арештованого майна здійснює господарську діяльність у відповідності до чинного законодавства та є сумлінним платником податків.

Судом не прийнято до уваги, що органом досудового розслідування не встановлено власника вилученого майна, а клопотанняне містить відомостей про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочинів власникомвилученого майна.

Дозвіл на проведення обшуку нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 ,надавався з метою відшукання і вилучення незаконно виготовлених підакцизних товарів, однак вилучено в ході обшуку та арештовано товар, який не є підакцизним.

Апелянт зазначав, що приміщення складу орендується TOB «Лекріз» та TOB «Зентос», яким здають на відповідальне зберігання свій товар фізичні особи-підприємці.

Ці підприємства мають ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, та працівники вказаних юридичних осіб не є учасниками вищевказаного кримінального провадження, а отже не є суб`єктами ст. 170 КПК України.

Посилаючись на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апелянт зазначав, що повний текст оскаржуваної ухвали отримав лише 22.01.2024, після чого йому стали відомі мотиви та обґрунтування прийнятого рішення.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Лекріз» та ТОВ «Зентос», який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власників майна та їх представника.

Дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.

Як вказано в апеляційній скарзі, копію ухвали слідчого судді представник ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Лекріз» та ТОВ «Зентос» отримав 22.01.2024, тоді як подав апеляційну скаргу 26.01.2023.

Ураховуючи, що матеріали справи не містять даних про направлення представнику ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Лекріз» та ТОВ «Зентос» копії оскаржуваної ухвали, та не містять даних на спростування доводів захисника про ознайомлення із оскаржуваною ухвалою лише 22.01.2024, то колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022090000000017 від 22.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Згідно даних клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що у період із 2022 року по теперішній час на території м. Києва, Київської області та Чернівецької області організували механізм ввезення на територію України контрафактних тютюнових виробів без марок акцизного податку, у подальшому невстановлені особи здійснюють незаконне зберігання, транспортування з метою збуту контрафактних підакцизних товарів, а саме: електронних сигарет, рідин для електронних сигарет, які в подальшому збувають на території України, у тому числі у м. Києві, Київської області та Чернівецької області.

Крім того, проведеними заходами перевірки встановлено, що торгівельне приміщення мережі «UVAPE», в якому зберігаються та збуваються підакцизні товари (електронні сигарети, нікотиновмісні рідини, що використовуються в електронних сигаретах) без відповідної ліцензії та без марок акцизного податку знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.11.2023 надано дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, які на праві власності належать: ТОВ «Центр Торговельного Співробітництва» (код ЄРДПОУ 34617861), ПАТ «Державний ощадний банк України» (код ЄРДПОУ 00032129), територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄРДПОУ 22883141), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ПАТ «Голден Гейт Центр» (код ЄРДПОУ 03058655), ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Форум» (код ЄРДПОУ 26942587), виключно за місцем знаходження складу «UVAPE».

Згідно даних протоколу обшуку від 19.12.2023, складеного детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , цього ж дня проведено обшук нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого в ході якого виявлено та вилучено речі та документи, згідно викладеного у протоколі обшуку переліку.

Постановою детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_11 від 20.12.2023 вилучене в ході обшуку нежитлових приміщень - кіоску мережі «UVAPE», за адресою: АДРЕСА_1, майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42022090000000017.

21.12.2023 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, яке зареєстроване 08.01.2024, про накладення арешту на речові докази у кримінальному провадженні, які були тимчасово вилучені за результатами проведення обшуку нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.01.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні, які були тимчасово вилучені за результатами проведення обшуку нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене за результатами проведення обшуку нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження №42022090000000017 від 22.04.2022, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність відповідності вилученого майна ознакам речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Твердження представника власника майна про те, що ТОВ «Лекріз», ТОВ «Зентос»та працівники вказаних юридичних осіб не є підозрюваними чи іншими учасниками даного кримінального провадження, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

З урахуванням наведеного, відсутність у переліку майна, щодо яких прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.11.2023 про дозвіл на обшук за адресою: АДРЕСА_1 , не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна за умови дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, посилання апелянта на відсутність доказів існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочинів власником вилученого майна, є передчасними.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Твердження апелянта про законність здійснення підприємницької діяльності ТОВ «Лекріз» та ТОВ «Зентос», а також наявність ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та рідинами, на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді. Разом з тим, такі доводи є предметом подальшого досудового розслідування та підлягають перевірці органом досудового розслідування.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Лекріз» та ТОВ «Зентос» залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3