Рішення

від 04.03.2024 по справі 140/32485/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року 10:46 ЛуцькСправа № 140/32485/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В. І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І. П.,

за участі представника позивача Косендюка Я. А.,

представника відповідача Сорочинської К. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр до Головного управління ДПС України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційне приватне підприємство «Агропромтехцентр» (далі - ВКПП «Агропромтехцентр», позивач, суб`єкт господарювання) звернулось із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 вересня 2023 року №0108350709 (В1) про завищення бюджетного відшкодування на суму 110 092 грн та штрафні санкції у сумі 11 009,20 грн; №0108360709 (В3) на суму на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування частково в розмірі 1 58 6219 грн та №0108370709 (В4) про завищення від`ємного значення, що зараховується доскладу податкового кредиту наступного звітного періоду частково в розмірі 1 422 493 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 04 серпня 2023 року за №12122/07-09/20133772 складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ВКПП «Агропромтехцентр» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 від`ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету» (далі акт перевірки), яким встановлено порушення:

- абзацу «б» пункту 200.4, абзацу «в» пункту 200.14, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпункту 3 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 110 092 грн;

- пунктів 7, 8, 10 Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 (далі - П(С)БО 9), пунктів 7, 11, 18 Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 (далі П(С)БО 16), пункту 44.1 статті 44 ПК України та у відповідності норм абзацу «в» пункту 200.14 статті 200 ПК України, відмовлено в отриманні задекларованої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на 1 586 219 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1 - 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, оскільки ним завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на 1 422 493 грн.

Вказує, що підставою для твердження контролюючого органу про завищення суми бюджетного відшкодування стали висновки попередньої перевірки ВКПП «Агропромтехцентр», які відображені в акті від 17 липня 2023 року №11309/07-01/20133772 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з ПДВ вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, відповідно до якого суб`єкту господарювання зменшено податковий кредит та від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду щодо взаємовідносин з ТОВ «КПП Центр» на суму ПДВ у розмірі 110092,00 грн.

Позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2023 року №0100000701, №0100010701 та №0100020701 складені на підставі акта перевірки 17 липня 2023 року №11309/07- 01/20133772 оскаржено в судовому порядку та перебувають на розгляді Волинського окружного адміністративного суду (справа №140/31759/23).

Щодо податкового повідомлення-рішення №0108360709 повідомляє, що на запит податковому органу було повідомлено, що зміна шин на автотранспорті відноситься до його техобслуговування, тобто підтримки автомобіля у робочому стані. Такі витрати визначаються у період їх понесення (пункт 15 П (С)Б0 5). На підприємстві придбання шин для заміни зараховуються у Дт рах. 207 за первісною вартістю. При першому встановленні шин на автотранспорт, їх вартість відразу списується на витрати, категорія яких залежить від напрямку використання транспортних засобів на які вони встановлюються (виробництво, адміністративні, збутові або інші операційні витрати), або у модернізацію у рах. 1522.

Звертає увагу, шо підставою віднесення до податкового кредиту відповідних сум є саме факт придбання товару, а не обставина його використання v господарській діяльності.

Посилаючись на позицію Верховного Суду, зокрема постанови від 12 квітня 2023 року у справі №820/281/13-а, а також від 03 лютого 2022 року у справі № 640/21185/18 зазначає, що наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції. Якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо реалізації продукції за цінами нижчими за собівартість та збитковість повідомляє, що нормами чинного законодавства не заборонено суб`єкту господарювання встановлювати ціну на товар, нижчу за його собівартість. Кожен продавець має право на власний розсуд встановлювати ціну на товар. Виняток товари, ціни на які регулює держава.

Констатує, що в акті перевірки відсутні посилання на норми податкового законодавства, які б обмежували право платника податків на бюджетне відшкодування у зв`язку із реалізацією товарів нижче собівартості чи збитковості господарської діяльності.

Зазначає, що здійснення господарської діяльності у складних економічних умовах йому дозволила зберегти робочі місця, здійснювати виплату заробітної плати та сплачувати до бюджету податки, уникнути повного зупинення господарської діяльності, що неминуче призвело б до значного скорочення штату працівників, зменшення податкових надходжень до бюджету.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0108370709 вказав, що ліцензійні витрати, які були понесені ВКПП «Агропромтехцентр» за користування ліцензією за договором від 03 червня 2016 року №UA-015 укладеним із European Pallet Association e.V, EPAL включалися у вартість витрат на виготовлення піддонів, що підтверджується наказом «Про норми витрат матеріалів» від 01 грудня 2022 року, який надавався під час перевірки.

Про взаємовідносини з ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» повідомляє, що податковим органом не заперечується наявність придбаного майна. Під час перевірки навіть здійснювалася фотофіксація відповідного устаткування. Крім того, наявність придбаних верстатів та сушильних камер підтверджується матеріалами інвентаризації, що проводилася у липні 2023 року.

Також зазначає, що підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» під час перевірки було надано пакет первинних документів, разом із доказом здійснення оплати за товар та складеними і зареєстрованими податковими накладними в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі (арк. спр. 1-9).

У відзиві на позовну заяву від 26 грудня 2023 року представник ГУ ДПС у Волинській області позовних вимог не визнав, повідомив що позивач до бюджетного відшкодування віднесено ПДВ в сумі 110 091,93 грн з вартості придбаних ТМЦ від ТОВ «КПП ЦЕНТР».

Разом з тим зазначає, що наведені суми ПДВ не підтверджено (знято) з складу податкового кредиту за звітний період квітень 2023 року за результатами проведеної ГУ ДПС у Волинській області перевірки підприємства, оформленої актом від 17 липня 2023 року №11309/07-01/20133772.

Згідно відомостей бухгалтерського обліку ВКПП «АГРОПРОМТЕХЦЕНТР» та наявної податкової інформації встановлено, що виробництво піддонів з використання марки «ЕПАЛ» в овалі» підприємством в квітні-травні 2023 року здійснено виключно ТОВ «ВОЛИНЬ ПАЛЕТС» з його давальницької сировини в кількості 71 000 шт та 132 000 шт відповідно.

Вказує, що витрати позивача за Ліцензійним Договором №UA-015 від 03 червня 2016 року, а саме ліцензійний збір, плата за перевірку виробництва (інспекційних перевірок) та ліцензійний платіж з надання контрольних скоб, пов`язані з виробництвом таких піддонів для ТОВ «ВОЛИНЬ ПАЛЕТС», підлягають компенсації (сплаті як відшкодування) разом із сплатою вартості послуг з їх виробництва.

Перевіркою встановлено, що ВКПП «АГРОПРОМТЕХЦЕНТР» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 1 358 829,10 грн з вартості придбаних основних засобів від ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН».

За результатами аналізу податкової інформації, наявної в контролюючому органі щодо взаємовідносин із контрагентами-постачальниками по ланках походження товарів встановлено, що за наведеними даними ТОВ «ЄВРО ВУД ПРОЦЕССІНГ» здійснено постачання для ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» верстатів в кількості 6 шт на суму 5895 286,66 грн, в т.ч. ПДВ 982 547,78 грн, які вже реалізовано в один проміжок часу для ВКПП «АГРОПРОМТЕХЦЕНТР» на суму 6 550 318,5 грн, в т.ч. ПДВ 1 091 719,75 грн. з націнкою 10%.

Також, виходячи із документів руху товарів по ланцюгу постачання від ТОВ «ЄВРО ВУД ПРОЦЕССІНГ» через ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» до ВКПП «АГРОПРОМТЕХЦЕНТР»: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та зареєстрованих податкових накладних встановлено, що - участь задекларованого учасника ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» в наведених операціях не є істотною для настання передбачуваних нею наслідків.

Відповідач зазначає, що складські приміщення ТОВ «ЄВРО ВУД ПРОЦЕССІНГ» та ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» знаходяться за однією адресою: місто Дніпро, вулиця Ударників, 27; визначені сторонами ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» та ВКПП «АГРОПРОМТЕХЦЕНТР» в умовах договорів з проведення останнім демонтажу верстатів та сушильних камер не відповідають своєю сутністю умовам Договору №6-03/04 від 06 березня 2023 року щодо можливості саме їх придбання ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» від ТОВ «ЄВРО ВУД ПРОЦЕССІНГ».

Вказує, що відомості про наявність у ТОВ «ЄВРО ВУД ПРОЦЕССІНГ» виробничих потужностей (місце їх розташування) за даними баз контролюючого органу, а також Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, - не значаться.

Переконаний, що вказані факти можуть свідчити про нереальність здійснення операцій з реалізації верстатів та сушильної камери від ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» для ВКПП «АГРОПРОМТЕХЦЕНТР» відповідно, про недостовірність даних первинних документів позивача щодо отримання товару, штучне формування показників податкових накладних ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» виключно з метою формування витрат й податкового кредиту.

Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування на суму 1 586 219,00 грн.

ГУ ДПС у Волинській області встановлено відсутність ведення ВКПП «Агропромтехцентр» всупереч норм Інструкції затвердженої наказом Мінфіну від 30 листопада 1999 року №291 (Інструкція №291) та Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 20 травня 2006 року №488 (далі Наказ №488) карток обліку пробігу (напрацювання) шин, які за своєю формою засвідчують: облік пробігу шини (дату установки шин на транспортні засоби/зняття з транспортних засобів) та факт причин заміни шини, зокрема непридатності шини до подальшої експлуатації через природний знос, експлуатаційні пошкодження, виробничі дефекти; та/або величину пробігу шин в кілометрах, в мотогодинах наробітку понад встановлену норму, тощо.

Також встановлено збитковість здійснених суб`єктом господарювання операцій з причин реалізації товару (робіт, послуг) за цінами нижчими за витрати понесені на їх надання, тобто встановлено, що ділова мета господарської операції є недобросовісною та, відповідно, вчинена поза межами господарської діяльності платника.

Контролюючим органом встановлено відображення ВКПП «Агропромтехцентр» господарських операцій в бухгалтерському обліку витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) та вартості фактичної собівартості виконаних робіт і послуг всупереч принципам та методам, передбаченим П(с)БО та самостійно визначеного Наказом від 03 січня 2017 року №1 встановлення на підприємстві облікової політики.

З урахуванням вказаного просить в задоволенні позову відмовити повністю (арк. спр. 118-130).

Представником позивача 02 січня 2023 року подано відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (арк. спр. 171-174).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року позовну заяву ВКПП «Агропромтехцентр» до ГУ ДПС України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху (арк. спр. 98-99).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року прийнято дану справу до розгляду, судовий розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 грудня 2023 року о 10:00 год (арк. спр. 110-111).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі за позовом ВКПП Агропромтехцентр до ГУ ДПС України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на тридцять днів (арк. спр. 207)

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 13 лютого 2024 року на11:00 год (арк. спр. 208).

В судовому засіданні 13 лютого 2024 року представник позивача позов підтримує та просить позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додатково наданих усних пояснень.

Представник ГУ ДПС у Волинській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ВКПП «Агропромтехцентр» зареєстровано 06 січня 1995 року виконавчим комітетом Нововолинської міської ради. Взято на податковий облік 16 січня 1995 року за №236. З 14 липня 1997 року зареєстровано платником ПДВ.

Відповідно до підпункту 19-1.1.6 пункту 19-1.1. статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі ПК України), на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 18 липня 2023 року №1476-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ВКПП «Агропромтехцентр», щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року у податковій декларації з ПДВ від 20.06.2023 №9146344653 від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За наслідками проведення вищезазначеної перевірки ГУ ДПС у Волинській області було складено акт перевірки яким встановлено наступні порушення:

1. абзац «б» пункт 200.4, абзацу «в» пункт 200.14, пункт 200.1 статті 200 ПК України, підпункт 3 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на суму 110 092 грн;

2. пунктів 7-8, 10 П(с)БО 9 «Запаси», пункт 7, 11, 18 П(с)БО 16 «Витрати», пункт 44.1 статті 44 ПК України, та у відповідності норм абзац «в» пункту 200.14 статті 200 ПК України, відмовлено в отриманні задекларованої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на 158 6219 грн;

3. пункт 44.1 статті 44, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1. статті 188, пункти 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, оскільки ним завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на 1422 493 грн (арк. спр. 19-34).

У зв`язку з встановленими під час перевірки порушеннями, на підставі акта перевірки, контролюючим органом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 01 вересня 2023 року №0108350709 (В1) про завищення бюджетного відшкодування на суму 110 092 грн та штрафні санкції у сумі 11 009,20 грн (арк. спр. 11);

- від 01 вересня 2023 року №0108360709 (В3) на суму на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування частково в розмірі 1586 219 грн (арк. спр. 13-14);

- від 01 вересня 2023 року №0108370709 (В4) про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду частково в розмірі 1422 493 грн (арк. спр. 15-17).

ВКПП «Агропромтехцентр», уважаючи винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулося із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, ГУ ДПС у Волинській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВКПП «Агропромтехцентр», за результатами проведення якої винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01 вересня 2023 року №0108350709 (В1) про завищення бюджетного відшкодування на суму 110 092 грн та штрафні санкції у сумі 11 009,20 грн; від 01 вересня 2023 року №0108360709 (В3) на суму на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування частково в розмірі 1586 219 грн; від 01 вересня 2023 року №0108370709 (В4) про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду частково в розмірі 1422 493 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже спірні правовідносини регулюються нормамиПК України.

Підпунктом 14.1.179 пунктом 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума ПДВ, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Постачання послуг є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниподатковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

За правилами пункту198.2 статті 198 ПК Українидатою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до підпункту «а» пункту198.1 статті 198 ПК Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

В ході перевірки встановлено, що згідно відомостей бухгалтерського обліку ВКПП «АГРОПРОМТЕХЦЕНТР» та наявної податкової інформації встановлено, що виробництво піддонів з використання марки «ЕПАЛ» в овалі» підприємством в квітні-травні 2023 року здійснено виключно ТОВ «ВОЛИНЬ ПАЛЕТС» з його давальницької сировини в кількості 71 000 шт та 132 000 шт відповідно.

ГУ ДПС у Волинській області вважає, що позивач має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов`язаних із надання послуг з виробництва для ТОВ «ВОЛИНЬ ПАЛЕТС» піддонів з маркою «ЕПАЛ» в овалі», у томі числі й таких складових як відшкодування (компенсацію) витрат із сплати вартості послуг нерезиденту за Ліцензійним Договором №UA-015 від 03 червня 2016 року.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом198.6 статті 198 ПК Українипередбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом44.1 статті 44 ПК Українидля цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі П(с)БО 15). Доходи збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Відповідно до пункту 21 П(С)БО 15, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Згідно із пунктом 5 П(С)БО 16 відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(С)БО 16).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (пункт 7 П(С)БО 16).

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати (пункт 11 П(С)БО 16).

Судом встановлено, що ВКПП «Агропромтехцентр», як Ліцензіатом укладено із нерезидентом European Pallet Association e.V, EPAL (далі EPAL), Німеччина Ліцензійний Договір №UA-015 від 03 червня 2016 року згідно з яким EPAL забезпечує Ліцензіату просте право на використання марки «EPAL» в овалі» виключно на виробництво дерев`яних піддонів.

Позивачем під час проведення перевірки надано акти приймання ліцензійних послуг від 11 травня 2023 року на підтвердження того, що EPAL надав та Ліцензіат прийняв ліцензійних послуг відповідно до Ліцензійного Договору №UA-015 від 03 червня 2016 року та рахунку №202307324 від 11 травня 2023 року на суму 5 778,50 Євро; та до Рахунку №202307628 від 11 травня 2023 року на суму 3615,85 Євро що в еквіваленті становить всього 376 444,78 грн, згідно з якими визначено за квітень 2023 року вартість послуг: - ліцензійний збір (контроль скоб, використаних на вироблених європіддонах 96 970 шт) та плата за перевірку виробництва (інспекційних перевірок (3 візити інспектора) за квітень 2023 року на загальну суму 5 778,50 Євро або 231 650,20 грн. - на суму 3 615,85 Євро або 144 794,54 грн (ліцензійний платіж з надання EPAL контрольних скоб).

Наведене вище сторонами не заперечується.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом від 01 грудня 2022 року ВКПП «Агропромтехцентр», з метою раціонального та економічного використання матеріалів, затверджено норми витрат матеріалів.

Відповідно до зазначеного вище наказу норми витрат матеріалів на послуги виготовлення піддонів включають: витрати електроенергії, заробітна плата, робота автонавантажувача, витрати на ремонт та витрати на «скоба EPAL» (арк. спр. 69).

Враховуючи наведене, судом встановлено, що у відповідності до наказу від 01 грудня 2022 року позивачем «скоби EPAL» включені до витрат, що свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу в цій частині.

Відповідно до пункту 18 П(С)БО 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед іншого, винагороди за професійні послуги.

Контролюючим органом, у відповідності із Додатком №5 «Розрахунок некомпенсованих ВКПП «Агропромтехцентр» витрат, пов`язаних із надання послуг з виробництва для ТОВ «ВОЛИНЬ ПАЛЕТС» піддонів з маркою «ЕПАЛ» в овалі» окрім вказаних скоб, встановлено не включення до некомпенсованих витрат 3 візити інспектора на загальну суму 37282,12 грн (в тому числі ПДВ на суму 7456,42 грн) (зворот арк. спр. 38).

Позивач жодних аргументів, по встановленому відповідачем порушенню, підтвердженими первинними документами, не навів.

У зв`язку із наведеним, в частині порушення щодо невключення ліцензійних витрат на загальну суму ПДВ 63664,00 грн, податкове-повідомлення рішення від 01 вересня 2023 року №0108370709 (В4) на суму 7456,42 грн є законним та скасуванню не підлягає.

Щодо завищення на 1 358829,00 грн, встановленого по взаємовідносинах із ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом201.10 статті 201 ПК Українина дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна.

За визначенням, наведеним устатті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(даліЗакон №996-ХIV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За приписами частини першоїстатті 9 Закону №996-ХIVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормамиПК України. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Тому будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2024 року у справі №580/5010/21 та узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» (Продавець) та ВКПП «Агропромтехцентр» (Покупець) укладені договори купівлі-продажу від 30 березня 2023 №3003/23 та від 21 квітня 2023 року №1904/23, предметом яких являється верстат та сушильна камера для деревини відповідно.

Суд зауважує, що під час проведення перевірки та до суду позивач надав первинні та додаткові документи для підтвердження факту здійснення господарських операцій із ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН»: договір купівлі-продажу від 30 березня 2023 року № 3003/23, специфікацію від 30 березня 2023 року №1, видаткову накладну від 05 квітня 2023 року №996, товарно-транспортну накладну від 05 квітня 2023 року, видаткову накладну від 06 квітня 2023 року №997, товарно-транспортну накладну від 06 квітня 2023 року, видаткову накладну від 06 квітня 2023 року №998, товарно-транспортну накладну від 06 квітня 2023 року, договір купівлі-продажу від 21 квітня 2023 року №1904/23, специфікацію від 21 квітня 2023 року №1, видаткову накладну від 03 травня 2023 року №1003, видаткову накладну від 03 травня 2023 року №1004, товарно-транспортну накладну від 03 травня 2023 року, видаткову накладну від 03 травня 2023 року №999, товарно-транспортну накладну від 03 травня 2023 року, товарно-транспортну накладну від 03 травня 2023 року, видаткову накладну від 03 травня 2023 року, товарно-транспортну накладну від 03 травня 2023 року, видаткову накладну від 03 травня 2023 року №1001, товарно-транспортну накладну від 03 травня 2023 року, видаткову накладну від 03 травня 2023 року №1002 (арк спр. 72-87).

При цьому під час проведення перевірки відповідач не зазначав про відсутність будь-яких первинних документів, які є обов`язковими для певного виду господарської операції. Акт про ненадання позивачем документів під час проведення перевірки також не складався.

Суд зауважує, що наявність придбаних верстатів та сушильних камер підтверджується матеріалами інвентаризації, що проводилася у червні 2023 року (арк. спр. 65).

Усталеною є практика Верховного Суду, яка полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому самі лише наявність податкової інформації щодо контрагентів, окремі недоліки в заповненні видаткових накладних не можуть бути самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій як таких.

Суд критично оцінює посилання відповідача про те, що в даному випадку мало місце оприбуткування та використання в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлене.

Так, діяльність ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» не була перевірена шляхом проведення податкової перевірки такого платника, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Також за висновками Верховного Суду у постановах від 06 червня 2023 року у справі №640/11558/20, від 18 червня 2020 року у справі №810/1394/17, від 19 лютого 2019 року у справі №811/217/17, від 09 березня 2019 року у справі №810/302/15 не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків. Тому за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За змістом висновків Верховного Суду у постанові від21 серпня 2023 року у справі №200/2903/22, перевіряючи твердження контролюючого органу про непідтвердження операцій з огляду на неможливість встановити у ланцюгах поставки джерело походження товару, поставленого в подальшому позивачу, суд виходить з того, що порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) податкової дисципліни.

У контексті наведеного суд зазначає, що відсутність у контролюючого органу інформації про введення в обіг на ринок товару, реалізованого ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» для ВКПП «Агропромтехцентр», у зв`язку із відсутністю в ЄРПН зареєстрованих накладних на придбання ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» товару від ТОВ «ЄВРО ВУД ПРОЦЕССІНГ», не може бути підставою для позбавлення позивача, який не має відношення до попередніх ланцюгів постачання ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН», права на податковий кредити за рахунок сплаченого у ціні товару ПДВ згідно із зареєстрованою у встановленому порядку податковою накладною.

З огляду на практику Європейського Суду з прав людини якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Наведене свідчить про те, що у відповідача відсутні беззаперечні, належні та допустимі докази для спростування доводів ВКПП «Агропромтехцентр».

Щодо включено ПДВ в сумі 80 197,67 грн. з вартості придбаних від ТОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ТЕХНОПАРК ПЛЮС" шин, автошин з якого заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 62631,00 грн суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що у власності та користуванні позивача, відповідно до інвентаризаційного опису недобротних активів від 27 червня 2023 року наявна спеціальні вантажні сідельні тягачі, трактори, погрузчики, навантажувачі, важкий автомобіль для перевезення контейнерів, лісовози, гідравлічний грейфер, легкові автомобілі, крани-маніпулятори, напівпричепи, причепи та інші транспортні засоби, які використовуються суб`єктом господарювання у своїй господарській діяльності (арк. спр. 56-64, 66-67).

Суд враховує посилання позивача, що для потреб належного функціонування та обслуговування вищенаведеної техніки та транспортних засобів здійснювалась закупівля шин.

Контролюючим органом встановлено відсутність ведення ВКПП «Агропромтехцентр», всупереч норм Інструкції №291 та Наказу №488 карток обліку пробігу (напрацювання) шин, які за своєю формою засвідчують: облік пробігу шини (дату установки шин на ТЗ/зняття з ТЗ) та факт причин заміни шини, зокрема непридатності шини до подальшої експлуатації через природний знос, експлуатаційні пошкодження, виробничі дефекти; та/або величину пробігу шин в кілометрах, в мотогодинах наробітку понад встановлену норму; тощо.

Судом встановлено, що зміна шин на автотранспорті відноситься до його техобслуговування, тобто підтримки автомобіля у робочому стані. Такі витрати визначаються у період їх понесення, відповідно до пункту 15 П (с)БО 5.

На підприємстві придбання шин для заміни зараховуються у Дт рах. 207 за первісною вартістю. При першому встановленні шин на автотранспорт, їх вартість відразу списується на витрати, категорія яких залежить від напрямку використання транспортних засобів на які вони встановлюються (виробництво, адміністративні, збутові або інші операційні витрати), або у модернізацію у рах. 1522

Разом з тим, слід звернути увагу й врахувати, що відповідно до сталої судової практики Верховного Суду (постановивід 16 липня 2019 року у справі № 805/686/17-а, від 12 липня 2019 року у справі № 808/109/18, від 09 липня 2019 року у справі №810/1762/16, які підтриманні постановами від 04 липня 2023 року у справі №380/905/21, від 21 лютого 2023 року у справі №804/6618/16, тощо) самостійно наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Під час перевірки податковий орган в акті перевірки не спростував, що витрати пов`язані із використанням позивачем шин та автошин здійснені поза межами господарської діяльності позивача та не надав переконливих доводів зворотного із посиланням на первинні документи, які мали б слугувати таким доказом.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 01 вересня 2023 року №0108350709, яким встановлено завищення заявленого за звітний період травень 2023 року до бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 110 091,93 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11009,20 грн, суд зазначає наступне.

Податковим органом встановлено, що ВКПП «Агропромтехцентр» до бюджетного відшкодування віднесено ПДВ в сумі 110 091,93 грн з вартості придбаних ТМЦ від ТОВ «КПП ЦЕНТР» згідно податкових накладних, зазначених на сторінці 20-21 акта перевірки.

Зазначає, що наведені суми ПДВ не підтверджено (знято) з складу податкового кредиту за звітний період квітень 2023 року за результатами проведеної ГУ ДПС у Волинській області перевірки підприємства, оформленої актом від 17 липня 2023 року №11309/07- 01/20133772.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у справі №140/31759/23 адміністративний позов ВКПП «Агропромтехцентр» задоволено повністю, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2023 року №0100000701, №0100010701, №0100020701, які були винесені на підставі акта перевірки від 17 липня 2023 року №11309/07-01/20133772.

Згідно з підпунктом «е» пункту176.1 статті 176 ПК Україниплатники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

За приписами підпункту14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниподатковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту56.1 статті 56 ПК Українирішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом другим підпункту56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК Українипередбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом.

Оскільки сума грошових зобов`язань у загальному розмірі 110 091,93 грн є неузгодженою, то вона не може вважатись податковим боргом й не може зменшувати заявлену суму бюджетного відшкодування, що вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення від 01 вересня 2023 року №0108350709 на цю суму.

Щодо здійснення реалізації послуг за цінами нижчими за їх собівартість суд зазначає наступне.

Контролюючим органом встановлено, що ВКПП «Агропромтехцентр» в травні 2023 року здійснено реалізацію послуг за цінами нижчими за їх собівартість, в результаті чого ВКПП «Агропромтехцентр» не компенсовано фактично понесених на їх виробництво витрат (заробітної плати працівників та з придбання сировини, електроенергії, ПММ, запасних частин, послуг оренди ОЗ, тощо).

ГУ ДПС у Волинській області зазначив, що за даними бухгалтерського обліку ВКПП «Агропромтехцентр» по рах. 234 «Виробництво. Давальницька сировина» сформовано витрати з виконання робіт/надання послуг з переробки лісоматеріалів з давальницької сировини для ТОВ «ВОЛИНЬ-ПАЛЕТС» в готову продукцію (дошка, пиломатеріали обрізні, піддони), собівартість яких за травень 2023 року склала 12 627 345,67 грн. (проведення Дт 903 Кт 234)

Під час перевірки здійснено аналіз даних сформованої собівартості таких робіт/послуг до сум одержаних доходів від їх реалізації та встановлено, що реалізація таких робіт/послуг здійснена за цінами, нижче від витрат, пов`язаних з їх виконанням, всього на загальну суму 2 853 451 грн.

Відповідно до пункту 21 П(с)БО 15 «Дохід», дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Як зазначалось вище, згідно з пункту 5 П(с)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 6 П(с)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

В ході проведення документальної виїзної позапланової перевірки встановлено, що за дебетом рахунку 442 «Непокриті збитки» станом на 31 травня 2023 року у ВКПП «Агропромтехцентр» наявні непокриті збитки у розмірі 14 932 299,46 грн.

Крім того, як зазначає відповідач, згідно даних податкової та фінансової звітності за 2022 рік та 1 квартал 2023 діяльність позивача систематично носить збитковий характер, що є прямою невідповідністю поняттю розумна економічна причина, зокрема:

В декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2023 року (№9128386647 від 01 червня 2023 року) - фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, ) склав «-» 15 537 879 грн.

В звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2023 року (№9106756640 від 10 травня 2023 року) - фінансовий результат від операційної діяльності: збиток 8 200 тис грн та фінансовий результат до оподаткування : збиток складає 7 786 тис. грн.

В декларації з податку на прибуток за 2022 рік (№9311105990 від 11 травня 2023 року) - фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, ) склав «-»-7 757 932 грн.

В звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік (№9309733325 від 15 березня 2023 року) - фінансовий результат від операційної діяльності: збиток в сумі 8 416 тис грн та фінансовий результат до оподаткування: збиток складає 7 960 тис. грн.

Аналіз показників фінансового результату податкових декларацій та фінансової звітності ВКПП «Агропромтехцентр» за 2022 1 квартал 2023 вказує на отримання збитку в сумі «-»-15 537 879 грн.

Проте, суд критично оцінює таку позицію податкового органу.

Збільшення витрат платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення свідчить про позбавлення розумної економічної причини операції. Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Зі встановленого у ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково має бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція, принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань), має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Плануючи господарську діяльність, платник повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб`єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди (у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ).

Продаж готової продукції (послуг) за ціною нижче собівартості, що формувалась без врахування усіх витрат, не може бути визнано економічно виправданим. Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ.

Витрати на реалізацію готової продукції (послуг) являють собою витрати всіх чинників виробництва (прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, інші прямі витрати), виражені в грошовій формі. Це найважливіший внутрішньовиробничий показник, необхідний для визначення ціни пропозиції, а також для вироблення ефективної підприємницької політики.

Перевіркою встановлено, що в результаті реалізації продукції(послуг) за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва.

Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу.

З врахуванням вищевикладеного, відповідач прийшов до висновку, що ВКПП «Агропромтехцентр» не набуло права на отримання бюджетного відшкодування на суму ПДВ 1586 219 грн, на підставі чого платнику відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку у податковій Декларації за травень 2022 року на загальну суму 1586 219грн відповідно до абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України.

Однак, як слідує з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, з матеріалів акту перевірки є незрозумілим, яких саме господарських операцій щодо реалізації продукції за цінами нижчими від їх собівартості стосується порушення «реалізація товару нижче собівартості».

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК Україні база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Вказаною нормою встановлено, що база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів (у даному випадку піддонів) не може бути нижче звичайних цін.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки і при розгляді справи судом відповідач стверджував про порушення товариством вимог закону при експорті самостійно виготовлених піддонів за ціною нижчою за їх собівартість, що не відповідає вказаним вимогам абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України.

Водночас податковим органом не доведено факт реалізації позивачем товару за ціною нижчою рівня звичайних цін і, відповідно, порушення норм закону при експорті самостійно виготовлених товарів.

Відповідно до підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1. статті 14 ПК України:

- господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

- розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) як господарську діяльність у цьому Кодексі розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підприємництво це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі №813/4227/15 мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Представник позивача заперечує твердження ГУ ДПС у Волинській області щодо збитковості операцій з продажу самостійно виготовлених товарів, оскільки такі дані не відповідають даним бухгалтерського обліку ВКПП «Агропромтехцентр». Крім того, у зв`язку з ефективним інвестуванням коштів у виробництво мало місце систематичне і безперервне нарощення позивачем активів протягом 2022 року та 1 кварталу 2023.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних 1 соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно частини першої статті 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно із частиною першою статті 44 ГК України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Таким чином, підприємство вправі самостійно визначати ціну своєї продукції залежно від кон`юнктури ринку, попиту, обсягу виробництва та інших факторів.

У постановах від 07 жовтня 2021 року по справі №813/4227/15, від 21 листопада 2023 року у справі №640/329/20, в яких Верховний Суд вказав, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Відповідно до пункту 11 П(с)БО 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

У спірному випадку поняття «собівартість» стосується того товару, який відповідним суб`єктом господарювання було виготовлено самостійно (редакція статті 2015 року), а не придбано, як це передбачено вимогами пункту 188.1 статті 188 ПК України.

У діючій редакції абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України відсутня така підстава для визначення бази оподаткування ПДВ як «собівартість».

Щодо «відсутності ділової мети» вчинених господарських операцій варто вказати, що ділова мета - це отримання прибутку.

При цьому, згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому,

Крім того, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №200/4942/20-а зазначається, що системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

При цьому, до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни. При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами, а, відтак, продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Отже, законодавець надав платнику податків право здійснювати господарську діяльність на власний ризик та можливість самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, з огляду на мету отримання економічного ефекту і приросту активів в майбутньому, а також самостійно обирати виконавців послуг або постачальників товарів, а, відтак, продаж позивачем продукції за ціною нижчою виробничої собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача. Збитковість операції виключає право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі доведення податковим органом відсутності у платника податків розумної ділової мети, свідомого здійснення платником податків завідомо збиткових операцій з метою отримання, зокрема, податкових вигод тощо.

Крім того, нормами податкового законодавства не передбачено збільшення бази оподаткування ПДВ у разі продажу товару нижче собівартості виробленої продукції. При цьому, в акті перевірки відсутні розрахунки, а також вид господарських операцій до яких донараховані податкові зобов`язання із сплати ПДВ, оскільки в акті перевірки відсутні докази, які би свідчили, що продукція продавалася ВКПП «Агропромтехцентр» нижче собівартості їх виготовлення.

Разом з тим, варто звернути увагу на такі загальновідомі обставини, як запровадження в Україні воєнного стану, зростання цін на електроенергію та дизпаливо, а також необхідність збереження робочих місць та уникнення повного зупинення господарської діяльності ВКПП «Агропромтехцентр» були об`єктивними економічними причинами, які призвели до негативного ефекту, що не може свідчити про недобросовісність ділової мети господарських операцій і про не набуття позивачем права на отримання бюджетного відшкодування за травень 2023 року.

При цьому, продовження здійснення господарської діяльності у складних економічних умовах дозволила ВКПП «Агропромтехцентр» зберегти робочі місця, здійснювати виплату заробітної плати та сплачувати до бюджету податки, уникнути повного зупинення господарської діяльності, що неминуче призвело б до значного скорочення штату працівників, зменшення податкових надходжень до бюджету.

З урахуванням вищевикладених мотивів та беручи до уваги те, що податковим органом не доведено факт реалізації товариством продукції за цінами нижчими за звичайні в порушення вимог пункту 188.1 статті 188 ПК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування за травень 2023 року в розмірі 1 586 219 грн, а тому податкове повідомлення-рішення від 01 вересня 2023 року №0108360709 слід визнати протиправним та скасувати.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України). У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Волинській області від 01 вересня 2023 року №0108350709 (В1) про завищення бюджетного відшкодування на суму 110 092 грн та штрафні санкції у сумі 11 009,20 грн; №0108360709 (В3) на суму на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування частково в розмірі 1586 219 грн та № 0108370709 (В4) про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду частково в розмірі 1 415 036,58 грн, у задоволені решти позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Згідно платіжної інструкції від 17 жовтня 2023 року №606 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 26 840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок) (арк. спр. 10).

Оскільки суд задовольняє позов частково, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ВКПП «Агропромтехцентр» необхідно стягнути судовий збір в сумі 26775,83 грн. (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 83 копійки) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Виробничо-комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр (45000, Волинська область, м. Ковель, вулиця Театральна, будинок 15, ЄДРПОУ 20133772) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 01 вересня 2023 року №0108350709 (В1) про завищення бюджетного відшкодування на суму 110092 грн. та штрафні санкції у сумі 11009,20 грн.; №0108360709 (В3) на суму на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування частково в розмірі 1586219 грн. та № 0108370709 (В4) про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду частково в розмірі 1415036,58 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Виробничо-комерційного приватного підприємства Агропромтехцентр судовий збір в 26775,83 грн. (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 83 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено та підписано 14 березня 2024 року.