Рішення

від 13.03.2024 по справі 420/3016/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3016/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправною відмови в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства РФ; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 27.12.2023 року замість документа про припинення громадянства РФ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.11.2020 він набув громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та отримав тимчасове посвідчення громадянина України з терміном дії до 24.11.2022. Позивач зобов`язався протягом двох років припинити громадянство російської федерації та надати документи на підтвердження припинення громадянства російської федерації. Чинна в РФ процедура виходу з російського громадянства особами, які мають документи про право на проживання в інших державах, вимагає звернення з цим питанням виключно до консульських установ РФ у відповідній країні. Тобто для припинення громадянства РФ позивач має подати заяву із відповідними документам до посольства РФ в Україні. Позивач почав збирати необхідний пакет документів задля звернення до повноважних органів РФ з питання виходу з громадянства, проте через карантинні заходи закордонні установи довгий час не здійснювали прийом громадян. Крім того, 24.02.2022 внаслідок повномасштабного збройного вторгнення РФ на територію України, було розірвано дипломатичні відносини України та РФ. Станом на сього консульські установи РФ в Україні не функціонують, записатися на прийом неможливо. Отже позивач з об`єктивних причин не може звернутися до уповноважених органів РФ із клопотанням про припинення громадянства РФ. При цьому звернення до консульств РФ третіх країнах є неможливим, оскільки Україна є єдиною державою, право на постійне проживання в якій має позивач. Відтак, позивач має право податки декларацію про відмову від іноземного громадянства. Позивачем було направлено лист із декларацією відповідачу, на що отримано відповідь, згідно з якою відповідач не визнає права позивача на подачу декларації, що по суті є відмовою від прийняття декларації. При цьому відповідачем проігноровано доводи позивача про те, що він з незалежних від нього причин не може отримати документ про припинення громадянства РФ, і саме тому й має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Ухвалою судді від 02.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

20.02.2024 до суду від Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що супровідний лист позивача від 27.12.2023 тільки підтверджує той факт, що позивач не вживав взагалі будь-яких заходів за час набуття громадянства України з 24.11.2020, для виконання зобов`язання щодо припинення громадянства російської федерації, тобто підтверджує тільки пасивну поведінку щодо виконання зобов`язання, поданого позивачем 28.07.2020 до УДМС у Херсонській області, про припинення громадянства російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України. У визначений законодавством термін позивачем не надано підтверджуючих документів про існування незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства та не надано документ про припинення громадянства РФ. Позивач не був позбавлений можливості здійснити процедуру виходу з громадянства російської федерації шляхом подання як клопотання (заяви) про припинення іноземного громадянства, так і декларації про відмову від громадянства РФ до уповноваженого органу цієї держави чи до консульства РФ в Україні (поштою або через представника) у строки, передбачені Законом. Чинним законодавством України не передбачено прийняття декларації про відмову від громадянства за наведених позивачем обставин, а розрив Україною дипломатичних відносин з російською федерацією не впливає на суть правовідносин між УДМС у Херсонській області та позивачем, оскільки позивач у будь-який час, починаючи з 24.11.2020, мав змогу звернутись із відповідною заявою до дипломатичного (консульського) представництва російської федерації, яке може бути розташоване на території будь-якої держави, однак цього не зробив. Таким чином, позивач зобов`язався протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати до органу, що видав їй тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави, а у разі неотримання ним з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства РФ, зобов`язався подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина РФ до уповноваженого органу цієї держави, однак жодних дій до виконання зобов`язання реально не вчинив, а подана позивачем декларація про відмову від іноземного громадянства від 27.12.2023, подана без актуальної незалежної причини для її подання. Відповідач вважає, що в даному випадку дії УДМС у Херсонській області підпадають під норми Конституції України, а саме - положення статті 19, якою передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

05.03.2024 до суду від Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області надійшла заперечення на відповідь позивача (при цьому станом на 05.03.2024 до суду відповідь на відзив позивача до суду не надійшла), яка за змістом є тотожною до відповіді на відзив.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Веймар, Німеччина, громадянин Російської Федерації, звернувся 28.07.2020 до Корабельного відділу у м. Херсоні УДМС у Херсонській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до вимог частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» (мати народилась на території України до 24 серпня 1991 року).

До заяви надано копії паспорта громадянина Російської Федерації, посвідка на постійне проживання в Україні, свідоцтво про народження, свідоцтво про народження матері та інші документи, що передбачені законодавством.

До заяви також подано зобов`язання про припинення іноземного громадянства від 28.07.2020 (заява власноруч підписана заявником).

24.11.2020 УДМС у Херсонській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до законодавства України ОСОБА_1 є громадянином України з 24.11.2020, оформлена довідка № 520/44/20 від 23.12.2020 про реєстрацію особи громадянином України та оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 від 28.01.2021, строком дії до 24.11.2022.

27.12.2023 позивач спрямував до УДМС у Херсонській області декларацію про відмову від іноземного громадянства (форма 45) та супровідний лист, в якому зазначив, що чинна в РФ процедура виходу з російського громадянства особами, які мають документи про право на проживання в інших державах, вимагає звернення з цим питанням виключно до консульських установ РФ у відповідній країні. Тобто для припинення громадянства російського федерації мав подати заяву із відповідними документами до Посольства (консульства) РФ в Україні. Після отримання тимчасового посвідчення громадянина України одразу хотів звернутися до Посольства РФ в Україні із заявою про вихід із громадянства російської федерації, для чого почав процедуру збирання відповідних документів такі дії є обов`язковими для звернення до повноважених органів РФ з питання виходу з громадянства РФ. Однак, у зв`язку з карантинними заходами внаслідок поширення Covid-19 російські закордонні установи довгий час не здійснювали прийом громадян. В подальшому, у зв`язку із війною, розпочатою російською федерацією в Україні, діяльність російських закордонних установ в Україні була зупинена з 24.02.2022 на невизначений строк. Через припинення їхньої роботи подання та отримання будь яких документів найближчим часом є неможливим. Тому позивач не може звернутися до уповноважених органів РФ із клопотанням про припинення свого громадянства російської федерації.

За результатами опрацювання поданих позивачем декларації та супровідного листа, УДМС у Херсонській області 16.01.2024 за вих. № І-1/6/6501-24/6501.2/22-24 надано відповідь наступного змісту:

- під час подання заяви про набуття громадянства України разом із іншими необхідними документами Вами 28.07.2020 подано власноручно підписане зобов`язання припинити іноземне громадянство, а саме, зобов`язалися протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство російської федерації і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави У разі неотримання з незалежних від Вас причин документа про припинення громадянства російської федерації зобов`язалися подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави;

- відповідно до абзацу дванадцятого статті 1 Закону України «Про громадянство України» зобов`язання припинити іноземне громадянство письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;

- таким чином, саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України (органу що видав тимчасове посвідчення громадянина України) протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України;

- разом з цим, статтею 1 Закону України «Про громадянство України» визначено правові підстави, за наявності яких особа може подати декларацію про відмову від іноземного громадянства документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав;

- незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури;

- чинним законодавством передбачено вичерпний перелік обставин, які є незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення іноземного громадянства, внаслідок чого вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства та чітко вказано, що особа має вчинити дії щодо виходу з громадянства, а саме, звернутись до відповідного органу з клопотанням про припинення іноземного громадянства;

- одночасно зазначаємо, що пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» № 1941-IX від 14.12.2021 (набрав чинності 19.12.2021), передбачено право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства окремими категоріями осіб, зазначеними в Указі Президента України від 13.08.2019 № 594, та які прийняті до громадянства України (на підставі статті 9 Закону України «Про громадянство України») у період 01.01.2018 до набрання чинності цим Законом, у разі неможливості виконати зобов`язання про припинення іноземного громадянства;

- 24.11.2020 на підставі рішення УДМС у Херсонській області Вам оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України»;

- згідно із законодавством України Ви з 24.11.2020 є громадянином України, у зв`язку з чим 23.12.2020 видано довідку № 520/44/20 про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої було оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 від 28.01.2021, строком дії до 24.11.2022. Тобто до 24.11.2022 Ви повинні були подати до УДМС у Херсонській області документ про припинення громадянства російської федерації;

- наразі УДМС у Херсонській області не може прийняти до розгляду декларацію про відмову від іноземного громадянства, у зв`язку з відсутністю законних підстав для її подання.

Позивач, зважаючи на те, що відповідачем проігноровано його доводи про те, що він з незалежних від нього причин не може отримати документ про припинення громадянства РФ, і саме тому й має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства, звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Статтею 4 Конституції України визначено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України від 18.01.2001р. №2235-III «Про громадянство України» (надалі Закон №2235-III).

Відповідно до ст.8 Закону №2235-III особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991р. на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2022 Управлінням Державної міграційної служби України в Херсонській області видано ОСОБА_1 тимчасове посвідчення громадянина України.

Отже, ОСОБА_1 повинен подати до уповноваженого органу України документ про припинення іноземного громадянства (підданства), виданий уповноваженим органом відповідної держави, протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України.

При цьому, статтею 1 Закону №2235-III визначено, що декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Отже особа, яка набула громадянство України, у випадку неможливості подати документ про припинення іноземного громадянства (підданства) з незалежних від неї причин, може подати до уповноваженого органу України декларацію про відмову від іноземного громадянства. При цьому, до незалежних причин законодавцем віднесено, зокрема, невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін.

Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (надалі - Порядок №215).

Згідно з п.119 Порядку № 215 особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16.11.2023 строком на 90 діб.

Листом Міністерства закордонних справ України від 13.10.2022 №72/11-612/1-81401 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, відповідно до п.11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376, що після письмового повідомлення російській стороні про рішення української сторони розірвати дипломатичні відносини, встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, здійсненим у м. Мінську 14.02.1992, зазначений міжнародний договір припинив свою дію 24.02.2022.

Згідно ч.3 ст.78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України розірвано дипломатичні відносини між двома державами та, зокрема, припинено роботу генеральним консульством Російської Федерації в м. Одесі з 21.02.2022, що є загальновідомими обставинами.

Крім того, з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Таким чином, позивач об`єктивно був позбавлений можливості вжити залежні від нього заходи щодо припинення громадянства РФ в періоді з 24.11.2020 по 24.11.2022, що спростовує доводи відповідача про бездіяльність позивача протягом двох років з моменту прийняття громадянства України щодо вчинення заходів виходу з іноземного громадянства.

При цьому, в такому випадку законодавство України передбачає можливість подання декларації про відмову від іноземного громадянства, що і було вчинено позивачем 27.12.2023.

Поряд із тим, 20.01.2023 позивач звернувся до ДМС України із заявою, в якій повідомив, що з перших днів війни Херсонаська область була в зоні бойових дій та з 03.03.2022 по 11.11.2022 м. Херсон, де позивач проживає, було повністю окуповано. Через це позивач не мав можливості звернутися до консульства держави-агресора задля отримання довідки про відмову від громадянства України. У зв`язку із цим позивач просив роз`яснити йому порядок отримання постійного паспорта громадянина України в умовах воєнного часу та з урахуванням повідомленим ним обставин. Також прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства.

У відповідь листом від 16.02.2023 № І-748-23/6.4/696-23 ДМС України повідомило позивачу, що саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноважений органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України. Питання припинення громадянства РФ до повноважень ДМС не належать. Паспорт громадянина України позивач зможе отримати лише після припинення громадянства України.

Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство» від 20 вересня 2006 року N 163-V ратифіковано Європейську конвенцію про громадянство.

Вказаним законом постановлено ратифікувати Європейську конвенцію про громадянство , вчинену 6 листопада 1997 року у м. Страсбурзі та підписану від імені України 1 липня 2003 року у м. Страсбурзі, з такими застереженням та заявою: до пункту 2 статті 8: для України термін "громадяни, які постійно проживають за кордоном" вживається у значенні "громадяни України, які постійно проживають за кордоном відповідно до національного законодавства, що регулює питання виїзду громадян України за кордон"; Україна заявляє, що згідно з пунктом 1 статті 25 Конвенції Україна виключає главу VII із сфери застосування Конвенції.

Згідно з ст. 16 «Збереження попереднього громадянства» Конвенції, Держава-учасниця не може зумовлювати набуття або збереження її громадянства відмовою від іншого громадянства або його втратою, якщо така відмова чи втрата є неможливою або не може розумно вимагатися.

Конституційний Суд України в Рішенні від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015 указав, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (друге речення абзацу першого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

Принцип юридичної визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів.

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване.

Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки.

Втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни юридичного регулювання у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

При цьому, у зв`язку із загальновідомими обставинами дипломатичні стосунки України з російською федерацією розірвані, дипломатичні установи російської федерації припинили свою діяльність на території України, а громадяни російської федерації, які набули громадянство України, та взяли зобов`язання припинити протягом двох років з моменту набуття громадянства України російське громадянство, фактично позбавлені можливості виконати таке зобов`язання та завершити процедуру набуття громадянства України.

Таким чином, позивач мав право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства РФ через введення воєнного стану України та припинення діяльності всіх консульських установ цієї держави на території України наразі є неможливим.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що міграційний орган, відмовляючи у прийнятті декларації позивачеві про відмову від іноземного громадянства, діяв не у спосіб, передбачений Законом №2235-III та Порядком №215, що свідчить про протиправність таких дій.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 року № П-278/10.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз приписів КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Відповідач вирішуючи питання щодо прийняття декларації позивача обмежився лише роз`ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач не розглянув по суті звернення позивача, не надав жодної оцінки підставам подачі ним декларації. Тобто відповідачем фактично не прийнято жодного рішення за результатами розгляду декларації позивача.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути звернення позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням висновків суду.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (м. Херсон, вул. Театральна, 29, 73025; ЄДРПОУ 37839478) про визнання протиправною відмови в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства РФ.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства від 27.12.2023 року замість документа про припинення громадянства РФ з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк