Рішення

від 14.03.2024 по справі 440/699/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/699/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Івабор" до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Івабор" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті у якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову від 24.10.2023 №022496 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.10.2023 №022496, оскільки позивач був унеможливлений подати свої заперечення на акт рейдової перевірки з огляду на неповідомлення про час і місце розгляду справи про порушення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням, як це передбачено діючим законодавством України. У зв`язку з цим, відповідач не мав права розглядати справу у разі поважної неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання без її участі. Позивач зазначає, що між ТОВ "Івабор" та ФОП ОСОБА_1 укладено інший договір перевезення №01092023-1 від 01.09.2023, згідно умов якого ТОВ "Івабор" виступає клієнтом (замовником), а ФОП ОСОБА_1 перевізником та надає ТОВ "Івабор" послуги з перевезення з використанням власних транспортних засобів і водіїв згідно додатку № 1 до договору №01092023-1 від 01.09.2023. В тому числі автомобіля Volvo, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом держаний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , власник транспортного засобу і напівпричепа ОСОБА_3 . Даний транспортний засіб і напівпричіп використовуються ФОП ОСОБА_1 для надання ТОВ "Івабор" послуг з перевезення. При цьому, ТОВ "Івабор" не перебуває в договірних чи в трудових відносинах, з власником транспортного засобу і напівпричепу ОСОБА_3 чи водієм ОСОБА_2 , не має прямого чи опосередкованого впливу на них, будучи замовником послуг з перевезення вантажу позивач не приймає участі у забезпеченні завантаження транспортних засобів, не може здійснювати контроль за розміщення вантажу і рухом транспортних засобів, які залученні перевізником при виконанні договору перевезення № 01092023-1 від 01.09.2023. Також, позивач не може нести відповідальність за недоліки оформлення товаро-транспортної накладної № 0011 від 19.09.2023, та непред`явлення водієм ОСОБА_2 договору перевезення чи інших документів, працівникам відповідача під час рейдової перевірки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/699/24; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; витребувано докази.

Заперечуючи проти задоволення позову, представником Державної служби України з безпеки на транспорті надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в діях відповідача під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті. Оскаржувану постанову винесено обґрунтовано, за порушення, яке мало місце, та з дотриманням процедури, визначеної законодавством про автомобільний транспорт. Відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі (а.с. 36-48).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Івабор" (ідентифікаційний код 45190489) зареєстроване як юридична особа 24.08.2023, номер запису про реєстрацію юридичної особи в ЄДР №10000002598846, одним з видів діяльності товариства є (код КВЕД 49.41) - вантажний автомобільний транспорт (а.с. 5-6).

19.09.2023 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №000480 від 14.09.2023 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (копії додаються) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області за адресою а/д Р-03 під`їзд до М-03 с. Проліски було проведено перевірку додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажних перевезень, за результатами якої встановлено порушення перевізником ТОВ "Івабор" вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №011862 від 19.09.2023.

За змістом Акту проведення перевірки №011862 від 19.09.2023 посадовою особою виявлено порушення ТОВ "Івабор" вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме "перевезення вантажу (соняшник) з перевищенням вагових параметрів на одиночну вісь: допустимо 11 т 500 кг, фактично 14 т 140 кг, чим порушено ПКМУ 879", відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30 % при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Водій транспортного засобу зі змістом вказаного акту та виявлених порушень ознайомлений, що засвідчив власним підписом, надав пояснення з приводу причин виявленого порушення: "Не здвинуте сідло по рамі, того і така нагрузка на вісь".

За результатами перевірки інспекторами складені акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 19.09.2023 №001172 та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.09.2023 №0080790 (а.с. 57, 57 (зворотна сторона).

Відповідальність за порушення, зафіксоване у акті від 19.09.2023 №011862, передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 % при перевезенні подільного вантажу без відповідного дозволу, навантаження на одиничну вісь складає 14 т 140 кг.

Засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ "Івабор" направлялося повідомлення від 12.10.2023 за вихідним №78531/34/24-23 Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який призначений на 24.10.2023 на з 10:00 год до 12:00 год (а.с. 59-60).

Поштове відправлення отримано позивачем11.11.2023 (а.с.61).

24.10.2023 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022496 у розмірі 34000,00 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а.с. 17).

Товариство, не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.10.2023 №022496, звернулось до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, відповідно до пунктів 1- 4 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе, зокрема, здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.

Стаття 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" визначає, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

а) зовнішніх габаритів: - ширина 2,6 м, а для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м; - висота від поверхні дороги - 4 м, а для транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою, Національною поліцією - 4,35 м; - довжина вантажного автомобіля - 12 м, автопоїзда - 22 м, автомобіля (тягача) з напівпричепом - 18,75 м, маршрутного транспортного засобу - 18,75 м;

б) фактичної маси: Вантажні автомобілі: двовісний автомобіль для доріг державного значення 18 т, для доріг місцевого значення 14 т, трьохвісний автомобіль 25 т (26 т)* / 21 т, чотирьохвісний автомобіль 32 т / 24 т, чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 т / 24 т, Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 т / 24 т, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т / 24 т, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т / 24 т, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т / 24 т, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 т / 24 т, Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 т / 24 т, _

в) навантаження на вісь: На одинарну вісь для доріг державного значення 11,5 т, для доріг місцевого значення 7 т, На здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11,5 т / 7 т, від 1 до 1,3 метра 16 т / 10 т, від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 т / 10,5 т, від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19 т / 11,5 т, від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни 23 т / 11,5 т, від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 т / 11,5 т, На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше 21 т / 13 т, понад 1,3 до 1,4 метра 24 т / 14 т.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення.

Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.

У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення.

Згідно з підпунктами 2, 6, 8, 9 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (в редакції, чинній на момент проведення рейдової перевірки, далі - Порядок №879), вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу.

Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціалізований транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (пункт 16 Порядку №879).

Відповідно до пункту 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Пункти 5, 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 (далі - Порядок №422), встановлюють, що у разі коли під час проведення перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, складається акт та/або протокол про адміністративне правопорушення.

У разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.

Як слідує зі змісту акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.10.2023, в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу VOLVO, д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричіпом АВ9424ХF, яким керував водій ОСОБА_2 , встановлено перевищення визначених законодавством вагових норм понад 20%, але не більше 30%, при перевезенні подільного вантажу, а саме: навантаження на одиничну вісь ТЗ 14,40 т при допустимих 11,5 т.

Суд зазначає, що форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207).

Відтак, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0053460 від 12.12.2022, підписана посадовою особою Уктрансбезпеки, видана уповноваженим суб`єктом та в межах наданих повноважень, а, відтак, є належним доказом порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Також за результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки був виданий талон №1 про результати зважування, в якому зафіксовано перевищення встановлених нормативів допустимого навантаження на одиночну вісь автомобіля (а.с. 58).

Копії довідки №0080790 від 19.09.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту №001170 від 19.09.2023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів були отримані особисто водієм транспортного засобу під час проведення рейдової перевірки, про що містяться відповідні відмітки, засвідчені особистим підписом водія (а.с. 57, 57 (зворотна сторона).

Зазначені фактичні обставини повністю спростовують доводи позивача, викладені в позовній заяві, щодо порушення відповідачами порядку проведення габаритно-вагового контролю з огляду на ненадання копій зазначених документів позивачу та свідчать виключно про намагання останнього сформувати у суду викривлене уявлення про фактичні обставини справи.

За важливе також зазначити, що здійснення габаритно-вагового контролю у спірному випадку відбулося з використанням технічно справного зважувального обладнання щодо якого проведено періодичну повірку (метрологічну атестацію), що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 29.03.2024 №427.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідна методика, якою мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не затверджена.

Разом з тим, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, суд відхиляє доводи про незаконність та необґрунтованість винесення спірної постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №190955 від 08.02.2023 з підстав відсутності затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики.

На переконання суду, відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 21.09.2018 у справі №804/5296/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.

В свою чергу, твердження товариства про те, що вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з Методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879 не відповідають дійсності, адже зміст підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 (в редакції, чинній на момент проведення габаритно-вагового контролю та на час судового розгляду справи) не містить посилання на жодну методику.

Вказана норма передбачає наступне визначення поняття "вимірювання (зважування)": вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу.

Посилання позивача на ту обставину, що ним, як перевізником, здійснювалося перевезення сипучого вантажу, який є рухомим під час кожної зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, тому його маса не є сталою у різних точках під час руху, судом оцінюється критично, оскільки наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (надалі також - Правила перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил перевезення навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно із пунктом 12.1 Глави 12 Правил перевезення при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Згідно із пунктом 8.20 Глави 8 зазначених правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім того, згідно з чинним законодавством жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху (пункти 2.3а, 2.3б; 12.1) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів.

У спірному випадку різниця у вазі сипучого вантажу між сусідніми осями зафіксована у акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, а також талоні зважування від 19.09.2023.

Щодо доводів товариства про те, що ним не здійснювалось дане перевезення, оскільки останній на момент проведення перевірки не мав статусу автомобільного перевізника у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне

Так, в обґрунтування позовних вимог по справі Позивач посилається на те, що на момент проведення рейдової перевірки 19.09.2023 перевезення вантажів не здійснював, виступав замовником відповідних послуг, а фактичним перевізником виступав ФОП ОСОБА_1 згідно укладеного договору перевезення №01092023- 1 від 01.09.2023.

В контексті зазначених доводів Позивача суд звертає увагу, що відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Таким чином, в розумінні використання, надання в оренду транспортного засобу мають виконуватись визначені законодавчі дії, зокрема, які відображені у визначенні належного користувача транспортного засобу, фізичної або юридичної особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, та несе передбачену законом відповідальність.

Відповідно, для визначення особи автомобільного перевізника посадові особи Укртрансбезпеки мають враховувати всі обов`язкові для здійснення вантажних перевезень документи, що надаються водієм під час проведення перевірки, у тому числі документи, що підтверджують його використання на законних підставах, а також товарно-транспортну накладну чи інший визначений законодавством документ на вантаж.

Так, 19.09.2023 водієм транспортного засобу VOLVO, державний номерний знак НОМЕР_1 , було пред`явлено посадовим особам Укртрансбезпеки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу щодо тягача та напівпричепу, товарно-транспортну накладну №0011 від 19.09.2023, відповідно до якої автомобільним перевізником вказано ТОВ "Івабор".

Жодних інших документів (договорів, актів, заявок тощо), які б підтверджували використання транспортного засобу для здійснення перевезень іншою особою, зокрема, ФОП ОСОБА_1 , а не Позивачем, на момент проведення перевірки пред`явлено не було та відповідні пояснення не надавалися водієм транспортного засобу.

В свою чергу, відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №815/3310/17 зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах. Жодним нормативним актом не визначено обов`язку оформити ТТН для здійснення перевезення для власних потреб.

При цьому, договірні умови здійснення перевезень включають не тільки укладення безпосередньо договору про надання відповідних послуг, а й зобов`язання сторони щодо перевезення (доставки) товару в рамках інших господарських правовідносин, у тому числі щодо реалізації товару.

Таким чином, у даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт №011862 від 19.09.2023, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є Позивач.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Івабор" (ідентифікаційний код 45190489) зареєстроване як юридична особа 24.08.2023, номер запису про реєстрацію юридичної особи в ЄДР №10000002598846, одним з видів діяльності товариства є (код КВЕД 49.41) - вантажний автомобільний транспорт

Відтак, з огляду на зміст документів, які були надані під час проведення 19.09.2023 рейдової перевірки транспортного засобу, зокрема, товарно-транспортної накладної №0011 від 19.09.2023, представники Укртрансбезпеки не мали сумнівів щодо перебування такого транспортного засобу в розпорядженні Позивача, а не в користуванні інших осіб.

Зокрема, як зазначає Верховний Суд в постанові від 18.01.2024 по справі №420/10853/22, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується

для внутрішніх перевезень в межах України.

Виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та встановлення наявності підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки на основі пред`явлених водієм документів.

В свою чергу, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.

Щодо тверджень позивача стосовно того, що товариство було унеможливлене подати свої заперечення на акт рейдової перевірки в зв`язку з неповідомленням про час і місце розгляду справи про порушення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням, як це передбачено діючим законодавством України, у зв`язку з чим, відповідач не мав права розглядати справу у разі поважної неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання без її участі, то суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За змістом положень пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі (пункт 27 Порядку №1567).

На виконання вказаних норм, Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті завчасно, а саме 12.101.2023, направив рекомендованим листом з повідомленням №0600052503636 на адресу ТОВ Івабор" - 37000, Полтавська область, Лубенський район, м. Пирятин, вул. Січових Стрільців, 50, кв. 4, яка станом на дату направлення значилася в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення за вих. №78531/34-24-23 від 12.10.2023 про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 24.102.2023 та необхідність з`явитися до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області для участі у розгляді справи та надання пояснень.

Однак, вказане поштове відправлення №0600052503636 було отримано підприємством 11.11.2023.

Суд зауважує, що Порядок №1567 покладає на органи Укртрансбезпеки обов`язок саме щодо направлення повідомлення суб`єкту господарювання, при цьому обов`язку щодо перевірки отримання вказаних повідомлень норми вказаного нормативного акту не передбачають. Так само нормами Порядку №1567 не передбачено й обов`язку контролюючого органу здійснювати перевірку правильності адреси, вказаної перевізником при реєстрації суб`єктом господарювання.

Обов`язок органу Укртрансбезпеки обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення відповідно до нормативів пересилання поштових відправлень та виду послуг відправлення. Орган Укртрансбезпеки не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать.

В свою чергу, надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача, вказаним у відкритих державних реєстрах, є належним виконанням обов`язків органом Укртрансбезпеки щодо інформування. При цьому відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє листи, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).

Відтак, у спірному випадку з незалежних від органу Укртрансбезпеки підстав на розгляд справи позивач у призначені дату та час не з`явився, жодних пояснень/заперечень щодо виявленого порушення та притягнення до відповідальності не надав.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні вимоги встановлені у частині 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух", які процитовані судом вище.

У цих положеннях законодавець не встановив жодних виключень щодо обов`язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (подільний, неподільний вантаж, сипучий вантаж, рідини тощо), а відтак обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі виникає у разі перевищення транспортним засобом вагових та габаритних параметрів над нормативними.

В постанові від 24.07.2019 у справі №803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу.

Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами статей 73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У цій справі, суд звертає увагу на те, що позивач фактично не спростував допущення ним порушень, документально встановлених інспекторами Укртрансбезпеки, а лише послався на відсутність перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу. Суд вважає таке посилання позивача безпідставним, оскільки матеріали проведеного габаритно-вагового контролю не дають підстав для сумнів, що транспортний засіб разом з напівпричіпом мали перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що підтверджується талоном зважування від 19.09.2023 о 13:42 год.

Отже, беручи до уваги, що позивач в спірному випадку виступає як перевізник, який здійснив 19.09.2023 перевезення вантажу автомобілем, та під час перевірки встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм понад 20%, але не більше 30%, при перевезенні подільного вантажу без відповідного дозволу, а саме: навантаження на одиночну вісь ТЗ 14,40т при допустимих 11,5 т, на переконання суду, у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.

Відповідно до пункту 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі автомобільного перевізника під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

На виконання зазначеного, зважаючи на відсутність інших відомостей про адресу позивача, вказана постанова разом із супровідним листом була надіслана Відділом рекомендованим листом з повідомленням на ту ж саму адресу позивача АДРЕСА_1 , що підтверджується копією списку згрупованих поштовх відправлень листів рекомендованих №18288 від 25.10.2023 (а.с. 62).

Згідно даних сервісу відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта" рекомендований лист №0600052503741 був отримана особисто представником товариства 11.11.2023, що останнім визнається безпосередньо у позовній заяві.

Відтак, Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області в повній мірі дотримано вимог Порядку №1567 щодо належного повідомлення автомобільного перевізника про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та направлення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Івабор" ( вул. Січових Стрільців, буд. 50, кв. 4,м. Пирятин, Лубенський район, Полтавська область,37000) до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті вул. Європейська, буд. 155,м. Полтава, 36008), Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51,м. Київ,03150 ) про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко