Рішення

від 05.03.2024 по справі 520/4436/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2024 року № 520/4436/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Холодногірсько -Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Холодногірсько - Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Холодногірсько - Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тарасової Н.С. від 26.01.2024 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчого збору у розмірі 23 601,54 грн у виконавчому провадженні № 52033829.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він категорично не погоджується з постановою про стягнення виконавчого збору у розмірі 23 601,54 грн по ВП №52033829, оскільки така постанова є протиправною та підлягає скасуванню, адже виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюється органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Отже, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої державним виконавцем суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої державним виконавцем суми. Таким чином, за своїм

призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Ухвалою суду від 22.02.2024 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено засідання на 05.03.2024.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Правом надання відзиву на позов відповідач не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно до вимог статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як передбачено приписами ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позовних вимог, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 23 грудня 2013 року Апеляційний суд Харківської області розглянувши позов ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7/10/ НОМЕР_2 від 28.02.2008 та договором поруки № 7/10/280208/S-1 від 28.02.2008, позовні вимоги задовольнив і вирішив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість на загальну суму 236015,39 грн 04.01.2014 рішення суду набуло чинності.

13 вересня 2018 року АТ «БМ Банк» були відступлені права вимоги за кредитним договором № 7/10/280208 від 28.02.2008 року та договором поруки № 7/10/280208/S-1 від 28.02.2008 на користь АТ «ВТБ БАНК».

09.09.2019 АТ «ВТБ БАНК», як Продавець та фізична особа ОСОБА_3 , як Покупець, керуючись ст. ст. 6, 627, 632, 655-697 Цивільного кодексу України, ст. 144 Господарського кодексу України, за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом №UA-EA-2019-06-25-000004-b від 12.08.2019, уклали Договір № 42-РБ про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги, за яким Продавець передав Покупцеві у власність права вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах, наведених у додатку № 1 до Договору №42-РБ про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги від 09.09.2019.

ОСОБА_3 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із заявою, у якій просив замінити стягувача АТ «ВТБ Банк», як вибулої сторони у частині стягнення боргу з ОСОБА_1 за кредитним договором 7/10/280208 від 28.02.2008 на його правонаступника ОСОБА_3 .

12 квітня 2021 року Дергачівський районний суд Харківської області своєю Ухвалою постановив: «Заяву ОСОБА_3 задовольнити повністю. Замінити стягувача акціонерне товариство «ВТБ Банк» на його правонаступника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 52033829 з виконання повторного заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02.08.2013 та рішення апеляційного суду Харківської області від 23.12.2013 у справі № 619/1145/13-ц».

12 грудня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Холодногірсько-Новобаварського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного межрегіонального управління міністерства юстиції із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 52033829 з АТ «ВТБ Банк» на нього, на підставі Ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2021 року.

19.01.2024 старший державний виконавець Холодногірсько Новобаварського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного межрегіонального управління міністерства юстиції Тарасова Н.С., винесла по виконавчому провадженню №52033829 Постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

26.01.2024 старший державний виконавець Холодногірсько Новобаварського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного межрегіонального управління міністерства юстиції Тарасова Н.С., винесла по виконавчому провадженню № 52033829 Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, Постанову про стягнення виконавчого збору та Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

31 січня 2024 року, під час перегляду АСВП, Позивачем були виявлені вказані Постанови й того ж дня до МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області була подана Заява з проханням скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору та Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесені 26.01.2024 по виконавчому провадженню № 52033829.

Заява була аргументована тим, що відповідно до пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону №1404-VІІІ.

У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу відсутні результати виконання, на підставі яких розраховується сума виконавчого збору, але за даними порталу Дія, на 06.02.2023, сума сплачена на користь ПАТ «БМБанк» у рамках ВП № 52033829, склала 71,42 гривень.

Не погоджуючись з такими діями Холодногірсько -Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Приписами ст. ст. 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема, ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1 - 4, 6, 7 і 9 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За приписами п. п. 1-6 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З аналізу викладеного вбачається, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Оскільки ВП №52033829 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «БМ Банк» заборгованості в загальному розмірі 236015,39 грн закрито на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа від 24.01.2024 № 1054, а державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь Стягувача присуджених сум стягнення виконавчого збору у розмірі 236 015,39 грн, тому така постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 23 601,54 грн в рамках ВП №52033829 підлягає скасуванню.

З аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ вбачається, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Отже, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Таким чином, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у оскаржуваній постанові від 26.01.2024 ВП №52033829 про стягнення виконавчого збору, а саме у розмірі 23 601,54 грн, у зв`язку з чим постанова не

відповідає вимогам ст. 27 Закону № 1404-VІІІ.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

З аналізу викладеного вбачається, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Виходячи із фактично стягнутої суми 71,42 грн, сума виконавчого збору становить - 7,14 гривень.

Таким чином, позиція державного виконавця про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом є помилковою, оскільки у разі стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 553/196/18.

За таких обставин, у державного виконавця Холодногірсько - Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2024 ВП №52033829 були відсутні правові підстави для його прийняття.

Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Холодногірсько -Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Холодногірсько - Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тарасової Н.С. від 26.01.2024 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчого збору у розмірі 23 601,54 грн у виконавчому провадженні № 52033829.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Холодногірсько - Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Москалівська, буд. 58, м. Харків, 61004, код ЄДРПОУ 41430678) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 968,8 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 06 березня 2024 року.

Суддя Заічко О.В.