Рішення

від 14.03.2024 по справі 520/28592/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 березня 2024 р.№ 520/28592/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТіПіБіеС Продакшн" (вул. Василя Тарновського, буд. 34А, офіс 2, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40848765) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської Митниці від 08 серпня 2023 року № UA807000/2023/000421/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при відмові декларанту в оформленні продукції та винесенні рішення про коригування митної вартості, Митниця має зазначити в чому конкретно полягає неправильність визначення ціни/ вартості імпортованої продукції, підстави, причини та мотиви відхилення документів та даних декларанта щодо вартості товару, навести конкретні ціни/вартість визначену митницею та мотиви її застосування, посилання на джерела отримання даних про вартість. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що у результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що рівень митної вартості товару згідно ЄАІС: товар №1 5,49 дол. США/кг., задекларований рівень митної вартості 3,72 дол. США/кг. Відомості вказані в митній декларації країни відправлення (код товару) не співпадає з кодом зазначеним у ЕМД №UA807200/2023/009656 від 01.08.2023. Відсутні умови поставки, а також номер інвойсу без зазначення дати. Не надано банківські документи щодо оплати транспортних послуг (декларантом не надано рахунок, акт виконаних робіт). Декларантом не надано прайс-лист від виробника. Декларантом надано комерційну пропозицію без зазначення терміну дії. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідачем не наведено жодної обставини, яка би вимагала коригування ціни у відповідності до п 10 зазначеної статі Митного кодексу України. Лише у випадку неможливості визначення ціни товару за контрактним методом можуть застосовуватись інші методи визначення вартості. Відповідачем у рішенні не доведено неможливість визначення ціни за першим методом, обставини їм зазначені у рішенні ніяким чином не спростовують вартість визначену позивачем у декларації. Позивачем надано достатню кількість документів в підтвердження заявленої вартості товарів за контрактним методом, включно із експертною оцінкою. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 258, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 262 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТіПіБіеС Продакшн" (далі за текстом ТОВ "ТіПіБіеС Продакшн") здійснює господарську діяльність по виробництву елементів трубопроводів для виготовлення яких закупляє, в тому числі і за межами України, труби металеві та інші комплектуючі.

З липня 2023 поточного року ТОВ "ТіПіБіеС Продакшн", у відповідності до умов Контракту №С19.01/12-22 від 19.12.2022р. (в подальшому Контракт), укладеного із Energy Line AG (Швейцарія) придбало та імпортувало на територію України труби та інші деталі для виготовлення продукції.

З метою ввезення чергової партії продукції на територію України за вказаним Контрактом, Товариство у відповідності до чинного законодавство подало електронну митну декларацію на розмитнення продукції до митного посту "Барабашово" Харківської митниці за №23UA807200009656U9 від 01.08.2023 на товари "Труби, трубки і профілі порожнисті …." в асортименті вказаному в МД.

В митній декларації позивач вказав вартість імпортованої продукції за якою продукція була придбана і яка зазначена в контрактній документації (39868,90 євро).

Однак, відповідач не прийняв до виконання митну декларацію і надіслав запит про надання додаткової інформації щодо вартості імпортованого товару.

ТОВ "ТіПіБіеС Продакшн" додатково надало посадовим особам відповідача інформацію, що підтверджувала вартість продукції, зазначену в МД.

Незважаючи на отриману додаткову інформацію від позивача, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості продукції від 08.08.2023 №UA807000/2023/000421/2 самостійно визначивши вартість імпортованої продукції.

За таких обставин і в зв`язку з незгодою із визначеною відповідачем вартістю товару, позивач скористався правом на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання у відповідності до положень частини 7 статті 55 Митного Кодексу України за електронною митною декларацією від 08.08.2023 №23UA807200010056U4.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

По суті спірних відносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як передбачено положеннями ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, положеннями ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд вважає необхідним зазначити, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що ТОВ "ТіПіБіеС Продакшн" було складено і подано Митниці ВМД 23UA807200009656U9 на ввезення в Україну 11808 кг "Труби порожнисті, шовні …" за ціною 414,61 євро за погонний метр, копію Контракту №С19.01/12-22 від 19.12.2022, копію Специфікації №4 до Контракту та інвойсу №23-0326 від 31.07.2023.

Продукція поставлена на умовах DAP Малинівка (Україна), що включає в себе доставку продукції за рахунок Продавця.

Оскільки відповідачем розпочато процедуру врегулювання, позивачем додатково до декларації була надана зазначена інформація до контракту, а також комерційна пропозиція від 11.05.2023 року та висновок ДП "Дерзовнішінформ" від 08.08.2023 про відповідність ціни за якою позивач ввозить продукцію в Україну ринковим світовим цінам, які склались на аналогічну продукцію.

Незважаючи на надану, в тому числі додатково, інформацію Відповідачем винесено оспорюване рішення про коригування ціни імпортованої продукції. В результаті позивач вимушений був скласти нову декларацію 23UA807200010056U4 про ввезення зазначеної продукції за контрактною ціною та, у відповідності до розділу Х МК України внести гарантійний платіж в забезпечення майбутньої оплати митних платежів на суму відкоригованої Відповідачем вартості продукції в сумі 151407,42 гривень.

Між тим, у відповідності до ст. 49 Митного кодексу України "Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари".

Згідно ст. 57 Митного кодексу України позивачем було обраний основний метод визначення митної вартості продукції за ціною Контракту. В підтвердження зазначеної вартості позивач також надав запитувані відповідачем документи та експертний висновок про вартість товару.

Проте, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Суд наголошує, що єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Суд наголошує, що як зазначалося вище, позивачем надані всі документи, які були у нього в наявності, у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час, припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного суду від 25.06.2020

року (справа №826/4833/20).

Отже, ТОВ "ТіПіБіеС Продакшн" надало документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а висновок відповідача про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, викладений у рішенні Харківської митниці є безпідставним.

Також, суд зазначає, що застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, з огляду на спрацювання модуля АСАУР, Верховний Суд визнав необґрунтованим, оскільки вважає, що індивідуальні характеристики того чи іншого товару можуть бути з`ясовані лише шляхом порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Тому застосування Митницею за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, де вказані митні декларації різних суб`єктів господарювання, позивач вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, митницею такого порівняння зроблено не було.

Тобто наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Отже, суд дійшов висновку, що, прийнявши рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно, оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати позивачем митних платежів: мита та податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТіПіБіеС Продакшн" (вул. Василя Тарновського, буд. 34А, офіс 2, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40848765) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) визнання протиправним та скасування рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської Митниці від 08 серпня 2023 року № UA807000/2023/000421/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТіПіБіеС Продакшн" (вул. Василя Тарновського, буд. 34А, офіс 2, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40848765) суму судового збору у розмірі 2288,51 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень п`ятдесят одна копійка).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 березня 2024 року.

СуддяН.А. Полях